|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право История отечественного государства и права
Становлення української державності 1648-1657рр. |
Браслет светоотражающий, самофиксирующийся, желтый. 
Карабин, 6x60 мм. ВСТУП Політична влада і територія Козацької республіки Політико – адміністративний устрій республіки Суд і судочинство, соціально – економічний устрій Фінансова система та податки Військо та зовнішня політика Козацької республіки Українсько – російський договір 1654р. ВИСНОВКИ ВСТУП Виникнення і розвиток Запорозької Січі мали надзвичайно важливе значення в боротьбі українською народу за відродження власної державності, знищеної за часів литовської та польської експансії на землі України. Державотворчі традиції, позитивні сторони життєдіяльності Запорозької Січі були пізніше уважно вивчені, проаналізовані і творчо використані славним сином українського народу, видатним політиком і державотворцем Богданом Хмельницьким, під безпосереднім керівництвом якого побудова Української держави була практично здійснена в середині XVII ст. Ця визначальна, доленосна для України мета була досягнута в умовах жорстокої, кровопролитної боротьби українського народу проти польських поневолювачів. Слід зазначити, що на початку Національно-визвольної війни проти польських поневолювачів Богдан Хмельницький та його соратники навіть не мріяли про створення суверенної Української національної держави. Вони насамперед дбали про збереження козацьких вольностей, які польський уряд намагався ліквідувати згідно з «Ординацією» 1638 р. Але вже в ході боротьби, коли до козаків приєдналися широкі народні маси, коли від ворога була звільнена значна територія України, у Богдана Хмельницького спочатку виникла ідея створення української автономії у складі Речі Посполитої, а згодом і української суверенної держави, про що він вперше офіційно заявив у лютому 1649 р. під час переговорів з польськими комісарами в Переяславі. Проте у виборі форми державного утворення Б. Хмельницький вагався між традиційною старою руською державою (князівство Руське) і козацькою державою Війська Запорозького. Зрештою, вже в ході української національної революції Б. Хмельницький висунув власну програму будівництва Української козацької держави, в основі якої лежала ідея української соборності, й тим самим на практиці геніально синтезував ідею старої України-Руси з новою ідеєю козацької державності. 1. Політична влада та територія Козацької республіки Аналіз наявних документальних джерел переконливо свідчить, що в ході Національно-визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі на території Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств в основному було завершено процес формування Української національної держави. Оскільки державний апарат тут створювався на зразок установ, що існували в Запорозькій Січі, то Українська держава за формою правління й устроєм основних інститутів політичної влади істотно відрізнялася від тогочасних монархій Європейського континенту — вона була республікою. Враховуючи провідну роль козацтва в її утворенні, можна з повною підставою вважати нову державу, яка з'явилася на політичній карті Європи в середині XVII ст., Українською козацькою республікою. Розглянемо найхарактерніші ознаки цієї держави. Перша ознака — політична влада.
Вона перейшла до рук козацької старшини — нової генерації українського панівного класу. На вершині її ієрархічної піраміди був гетьман. Обраний військовою радою на Запорожжі (січень 1648 р.) на невизначений строк (фактично довічно), він здійснював керівництво військовими силами, очолював старшинську адміністрацію, визначав напрями внутрішньої політики, вів переговори з урядами інших держав, міг скасовувати рішення Генерального суду. Зосередження основних політичних, адміністративних, судових та військових керівних функцій в руках гетьмана призвело до того, що він став рідко скликати не тільки військові ради, а й навіть ради старшин, найважливіші питання вирішував самостійно, фактично перетворившись па військового диктатора. Законодавчу владу Б. Хмельницький реалізовував шляхом видання універсалів, наказів, листів тощо. Підписував він їх «рукою власною». Атрибутом гетьманської влади продовжувала залишатись, як і в попередні роки, булава. Отже, в його руках зосереджувалася практично необмежена влада, яка перевершувала за обсягом президентську і наближалася до царської. Друга ознака — територія. Б. Хмельницький визначив межі української етнічної території на заході — кордон з Річчю Посполитою — по р. Вісла. І. Крип’якевич приблизно змалював державні межі «козацької території»: з Польщею: Яруга — Чернівці — Мурафа — Красне — Вінниця — Прилуки — Самгородок — Паволоч — Каменеброд — Макарів — Чорнобиль — Карпилівка; з Росією — традиційним кордоном, а з Туреччиною і Кримом — через так зване Дике Поле. 2. Політико – адміністративний устрій республіки На визволеній території були ліквідовані органи влади Речі Посполитої. Замість воєводств і повітів створені полки і сотні (полків у різні часи було 36, 26, 165 а пізніше — 10). Виникло нове правління — своєрідний старшинський уряд: військова рада, рада генеральної старшини, полкова і сотенна адміністрації, курінні і городові отамани. Магістрати і ратуші здобули право самоврядування. Найвищим органом влади в Українській державі була загальновійськова рада, до участі в якій допускали всіх повстанців. Залежно від складу, порядку скликання та значення питань, обговорюваних на загальновійськових радах, їх називали «чорними» (коли вони збиралися за ініціативою рядового козацтва), «генеральними», «явними» (коли в їх роботі, крім козацтва, брали участь представники магістратів і ратуш, духівництва та ін.). Загальновійськова рада розглядала здебільшого питання війни й миру, відносин з іншими державами, обрання гетьмана, генеральної старшини та генерального уряду, вручення їм атрибутів влади. Рішення ради здійснювалися гетьманською владою та генеральним урядом. Другою за значенням владною структурою, створеною Богданом Хмельницьким, була рада генеральної старшини. До її складу, крім гетьмана, входила генеральна старшина, а також полковники й інші особи на вибір гетьмана. В роки визвольної війни в її складі переважали однодумці Б. Хмельницького з числа генеральної старшини та полковники, які брали активну участь у боротьбі проти іноземних загарбників. Козацька старшина взяла в свої руки розв'язання найважливіших проблем, що постали перед новоствореною державою.
Вона управляла Україною, охоплюючи різні сфери суспільного життя: цивільну адміністрацію, судочинство, земельні справи, фінанси й т. ін. Раду генеральної старшини скликав гетьман перед кожною загальновійськовою радою, вона готувала її роботу, особливо в тих випадках, коли Хмельницькому потрібна була підтримка у вирішенні складних внутрішньо- і зовнішньополітичних питань На засіданнях ради генеральної старшини розглядали кадрові питання, схвалювали рішення генерального уряду або генеральної військової канцелярії, розв'язували суперечки між генеральними старшинами і полковниками, фінансові та адміністративно - поліцейські справи, судові справи генеральної старшини, а також апеляції на рішення генеральної військової канцелярії чи суду Функції виконавчого органу гетьманської влади виконував генеральний уряд. Його обирали разом з гетьманом на військовій раді. До складу генерального уряду входили генеральні старшини: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральні осавули, хорунжі та бунчужні. Найважливішою структурною частиною генерального уряду була генеральна військова канцелярія, яка здійснювала військове, адміністративне, фінансове й судове управління, Туг розглядали всі документи, що надходили від полковників і сотників, магістратів і ратуш, укладали гетьманські універсали та інші акти гетьманської влади, вели дипломатичне листування, складали проекти міжнародних договорів. На чолі полку стояв полковник, який здійснював керівництво округою за допомогою полкової адміністрації: обозного, писаря, осавула, хорунжого. Сотню очолював сотник. При ньому діяла сотенна адміністрація на зразок полкової. У кожному полковому, сотенному місті був також міський отаман. На селі громада обирала війта, а справами козаків відав отаман, який обирався козаками. 3. Суд і судочинство, соціально – економічний устрій В цей період на території України склалася своєрідна правова система. Зберегли свою силу Литовські статути, Магдебурзьке право та інші правові джерела, що діяли до 1648., оскільки їх норми відповідали характеру відносин, що склалися на той час, захищали інтереси шляхти, козацької старшини й т. ін. Водночас зростав вплив козацького звичаєвого права, яке в період Національно-визвольної війни регулювало широке коло відносин, і в першу чергу військову організацію, систему судочинства тощо. З'явилося й нове джерело права — гетьманські універсали, що були актами вищої виконавчої влади, обов'язковими для всього населення України. Козацьким судам за часів Хмельницького відводилася провідна роль. Зокрема, було значно розширено їх компетенцію, надано значення загальностанових судів. Гетьман України заснував Генеральний військовий суд, який вважався найвищою судовою інстанцією. Цей суд, як правило, розглядав апеляційні справи полкових і сотенних судів, а також справи прохачів, які зверталися до гетьмана безпосередньо. Напередодні та на початку Національно-визвольної війни Б. Хмельницький ще не мав конкретної програми радикальної перебудови існуючого устрою України, але вже в ході її розгортання на українських землях відбулися глибокі зміни у відносинах земельної власності та землекористування.
Не кажучи вже про те, що вони ніколи не були предметом наукового аналізу з точки зору генезису їх функціонально-діяльнісного становлення. Виходячи з цього, автор поставив за мету: на основі вивчення нововиявлених опублікованих і неопублікованих документальних матеріалів, наукових праць, публікацій у пресі та мемуарів, по-перше, відтворити передумови, обставини і закономірності створення національних спецслужб України 1917-1921 рр., по-друге, простежити процес їх становлення, розкрити особливості функціонування як окремої важливої складової української державності. § 1.2. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ При визначенні джерельної бази дослідження автор керувався певними методологічними орієнтирами. Головними серед них є принципи об'єктивності, єдності історичного та логічного, соціально-економічної та політико-ідеологічної зумовленості діяльності спецслужб. При цьому враховувалось, що останні чинники, особливо політико-ідеологічні, накладали відповідний відбиток на джерельну базу, яка була в розпорядженні автора. Тому наукове дослідження історії національних спецслужб часів Української революції 1917-1921 рр. здійснювалося шляхом комплексного аналізу всієї сукупності джерел, де містилася та чи інша інформація з проблеми
1. Формування і становлення української юридичної термінології
2. Зародження української державності
3. Ставлення кадетів до Української державності в період Центральної Ради (березень-липень 1917 р.)
4. Становлення української інтелігенції
5. Становлення української політичної думки
9. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
11. Становище Української журналістики в 20-х роках
12. І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури укр
14. Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби
16. Проблеми вивчення історії української журналістики
Карандаши цветные "Jumbo natur", 24 цвета, 24 штуки. 
Карандаши цветные "Noris Club", треугольные, 24 цвета. 
Комплект постельного белья 1,5-спальный "Hello Kitty" (с наволочкой 50х70 см). 17. Норми сучасної української мови у спілкуванні
18. Особливості перекладу політичного сленгу с української мови на англійську та назад
19. Проблеми впорядкування й удосконалення сучасної української термінології
20. Розвиток української лексикографії
21. Функціонально-структурні особливості синтаксичних одиниць у мові української преси
26. Відродження української держави
27. Євген Чикаленко - меценат української культури
28. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
29. Передумови третьої хвилі української еміграції. Особливості поселення українців у Канаді
30. Політична система Української козацької держави
31. Правовий зміст та наслідки Української селянської реформи 1861 р.
32. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
Сковорода-сотейник алюминиевая с антипригарным покрытием "Alpenkok" AK-1007/28N "Brown Marble", 28. 
Машинка "Кабриолет. Шейх". 
Замок для коляски "Flipper". 34. Утворення Української Центральної Ради і її I та II Універсали
35. Витоки української авіації
36. Витоки української культури. Міфо-релігійні уявлення східних слов’ян
37. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
41. Розвиток усної руської і зокрема української літератури
42. Тенденції розвитку української літератури 90-х років XX століття
43. Українсько-бельгійські відносини
44. Українсько-румунські відносини (1991-2008 рр.)
45. Українсько-словацькі відносини: формування системи міждержавного співробітництва (1990-ті роки)
46. Активізація пізнавальної діяльності на уроках української літератури
48. Вивчення української мови в початкових класах
Машинка детская с полиуретановыми колесами "Бибикар-лягушонок", синий. 
Брелок "FIFA 2018. Забивака Фристайл! 3D". 
Тележка багажная ТБР-20, зелено-черная. 50. Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
51. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів на уроках української мови
52. Управління процесом підвищення якості знань учнів з української мови, літератури
53. Сучасна українська державність
57. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
58. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
59. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
64. Українське телебачення в 1991-2000 роках: Становлення, функціонування, правова база
Настольная игра "Колорама". 
Фломастеры "Замок", 50 цветов. 
Средство для мытья люстр "UNiCUM", 500 мл. 65. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
66. Державна підтримка сільського господарства та її форми в Україні
68. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні
69. Державне правове регулювання рекламної діяльності в Україні
73. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
74. Історія створення Державного Гімну України
75. Особливості та різновиди державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні
76. Принципи розробки та оцінки державної політики України
77. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
78. Державний устрій Афінської рабовласницької республіки
79. Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя
80. Інкорпорація України в державну структуру Російської і Австрійської Імперій
Пепельница S.Quire круглая, сталь, 110 мм. 
Конверт почтовый "Куда-Кому", С4 (229х324 мм), стрип, 50 штук. 
Каталка-автомобиль "Sokol" (с ручкой). 81. Становлення державності та законодавства у ранньофеодальній слов`янській державі
83. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
84. Українська культура: становлення та розвиток
85. Державна агенція промоції культури України
89. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
90. Державно-церковні відносини в період незалежної України
92. Становлення філософії, як науки в Україні у другій половині XVII-XVIII ст.
93. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
94. Державна Фінансова підтримка санації підприємств в Україні
Подарочная расчёска для волос "Анюта". 
Ручка-стилус шариковая "Самая лучшая!". 
Клей ПВА, 500 грамм. 97. Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України
98. Становлення та розвиток податкової служби України
99. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
Совок большой. 
