![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна |
Життя і наукова діяльність Чарлза Дарвіна (1809-1882) Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли природознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важливі відкриття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки навчався на медичному факультеті в Едінбурзі, а потім перейшов до Кембріджського університету, де в 1831 р. закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природничими науками, цілеспрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуванням, мисливством, брав участь в експедиціях по дослідженню геології, фауни, флори окремих районів Англії, був спостережливим, занотовував бачене і намагався дати йому раціональне пояснення. Він зблизився з такими відомими вченими, як зоолог Грант, ботанік Генсло, геолог Седжвік. І не дивно, що, коли виникла потреба рекомендувати досвідченого натураліста до складу експедицій Генсло назвав саме Ч. Дарвіна, який мав достатні природничі знання і навики польового дослідника. В кінці 1831 р. почалась п'ятирічна кругосвітня подорож на кораблі «Бігл». Ця подорож була важливою подією у житті Дарвіна, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зоолог, ботанік, він зібрав величезний І дуже цінний науковий матеріал, який відіграв виключну роль в розвитку еволюційної ідеї. Геологічні спостереження на океанічних островах, в Південній Америці, Кордільєрах та інших місцях підтвердили думку Ч. Лайєла про постійну зміну поверхні Землі під впливом зовнішніх і внутрішніх причин. Зіставляючи різні факти, Дарвін приходить до висновку, що вимирання видів тварин і рослин минулих епох не можна пояснити якимись «великими катастрофами». Дарвіну належить ряд цікавих палеонтологічних знахідок. Порівняння скелетів викопних лінивців, панцирників і тих, що існують тепер, показало, що їх кістяк характеризується багатьма спільними рисами; разом з тим в будові їх скелета е помітні відміни. Проаналізувавши численні факти, Дарвін приходить до висновку, що вимерлі тварини й існуючі мають спільне походження, але останні істотно змінились. Причиною цього могли бути зміни, що відбувались з часом на земній поверхні. Вони ж могли бути й причиною вимирання видів, рештки яких знаходять у земних нашаруваннях. За час кругосвітньої подорожі Ч. Дарвін зібрав цікаві матеріали, які пояснюють закономірності географічного поширення організмів в широтному (від Бразілії до Вогняної Землі) і у вертикальному (при підйомі в гори) напрямах. Він звертає увагу на залежність фауни і флори від умов існування тварин і рослин. Особливо цінний матеріал Ч. Дарвін зібрав на островах Галапагоського архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихого океану на відстані 800—900 км на захід від берегів Південної Америки. Дарвіна особливо вразила своєрідність фауни і флори Галапагосів. На архіпелагу трапляється порівняно небагато видів, але для більшості з них характерною є велика кількість особин. Дарвін зібрав 26 видів наземних птахів, причому всі вони, за винятком одного, зовсім особливі і більше ніде не попадаються. Він описав ІЗ видів в'юрків—птахів-ендеміків, тобто поширених тільки в цьому районі.
Крім інших ознак, види в'юрків відрізняються формою і роз мірами дзьоба — від масивного, як у дубоноса, до невеликого і тоненького, як у зяблика чи малинівки. Дарвін довів, що особливості будови дзьоба залежать від характеру їжі птахів (насіння рослин, комахи тощо). Цікаво, що на різних островах трапляються різні форми в'юрків, і Дарвін зауважує, що можна дійсно уявити собі, що був взятий один вид і модифікований в різних кінцях архіпелагу. Цих птахів зоологи називають дарвіновими в'юрками. Порівнюючи фауну Галапагосів і Південної Америки, Дарвін констатує, що тваринний світ архіпелагу несе відбиток материкових форм і разом з тим є особливим галапагоським варіантом. Подібне явище він спостерігав і на островах Зеленого мису, де встановив схожість острівних форм тварин з африканськими видами. Ці й інші факти навели Дарвіна на думку про те, що острови заселялись материковими формами, від яких походять види, що істотно змінились у нових умовах існування на островах. Він також замислюється над питанням про значення ізоляції в диференціюванні видів. Пізніше Дарвін писав, що особливість і характер поширення галапаго-ських організмів та інші факти так вразили його, що він почав систематично збирати всі факти, що мають певне відношення до видів. Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з туземцями , навели його на сміливу думку про тваринне походження людини. Вивчення структури коралових рифів було основою для розроблення Дарвіном теорії утворення коралових островів. Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 р. Дарвін детально опрацьовує і публікує зібрані геологічні, зоологічні та інші матеріали і працює над розробкою ідеї історичного розвитку органічного світу, що зародилась ще під час подорожі. Понад 20 років він настирливо розвиває і обґрунтовує цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з практики рослинництва і тваринництва. 24 листопада 1859 р. вийшла в світ геніальна праця Чарлза Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних порід у боротьбі за життя». Ця книга, в якій так майстерно викладені і всебічно обгрунтовані наукові основи еволюційної теорії, користувалась великою популярністю, і весь тираж її був розпроданий в перший же день. Появу «Походження видів» один із сучасників Дарвіна образно порівнював з вибухом, «якого ще не бачила наука, який так довго підготовлявся і так раптово нагрянув, так нечутно підведений і так смертоносно разячий. За розмірами і значенням заподіяного зруйнування, за тією луною, яка відгукнулася в найвіддаленіших галузях людської думки, це був науковий подвиг, що не мав собі подібного». Епохальна праця Дарвіна сім разів перевидавалась за життя автора, вона швидко стала відомою вченим інших країн і була перекладена на більшість європейських мов, в тому числі і на російську (1864). Після публікації «Походження видів» Ч. Дарвін продовжує енергійно працювати над обгрунтуванням проблеми еволюції. В 1868 р. він публікує капітальну працю «Зміна свійських тварин і і культурних рослин», де всебічно аналізує закономірності мінливості, спадковості, штучного добору.
Ідею історичного розвитку рослин і тварин Дарвін поширює і на проблему походження людини. В 1871 р. виходить його спеціальна книга «Походження людини і статевий добір», у якій детально аналізуються численні докази тваринного походження людини. «Походження видів» і наступні дві книги становлять єдину наукову трилогію, в яких наведено незаперечні докази історичного розвитку органічного світу, встановлено рушійні сили еволюції, визначено шляхи еволюційних перетворень, нарешті, показано, як і з яких позицій слід вивчати складні явища і процеси природи. Дарвін опублікував 12 томів своїх творів. Дуже цікавою є його автобіографія «Спогади про розвиток мого розуму і характеру», що вийшла у світ в 1957 р. у видавництві АН СРСР. Ч. Дарвін відзначався гострою спостережливістю, досить розвинутими аналітичними і синтетичними здібностями, науковою добропорядністю, виключною працьовитістю, спрямованістю і акуратністю в роботі. До останніх днів свого життя він не припиняв систематичних наукових досліджень. Так, ще 17 березня 1882 р. Дарвін вів спостереження в своєму саду, а 19 квітня перестало битися велике серце титана людської думки. Похований Дарвін у Вестмінстерському абатстві (Лондон) поряд з Ньютоном, Фарадеєм та іншими видатними вченими Англії. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ Еволюційне вчення охоплює широке коло проблем, пов'язаних з історичним розвитком органічного світу. До найважливіших з них належать: проблема доказів еволюції, накопичення фактів, використання даних різних наук, згрупування їх у певну систему для обгрунтування історичного розвитку органічного світу як незаперечного явища; вивчення факторів, або рушійних сил еволюції: мінливості, спадковості, добору, що приводить до причинного розуміння історичного розвитку; визначення напрямів, шляхів і закономірностей еволюційного процесу; творче оволодіння формотворчим процесом з метою спрямування еволюції, прогнозування її.Мінливість і спадковість В умовах панування уявлень про сталість, незмінність видів Дарвіну важливо було показати, за рахунок чого утворюється різноманітність. Тому в першу чергу він детально обґрунтовує положення про мінливість живих істот. Він розумів, що найкраще це можна здійснити, скориставшись дуже поширеними і достатньо зрозумілими прикладами з практики рослинництва і тваринництва. І не випадково перший розділ книги «Походження видів» присвячено аналізу саме цієї проблеми («Мінливість у прирученому стані»). Дарвін звертає увагу на велику різноманітність сортів рослин і порід тварин, предками яких є один вид або обмежена кількість диких видів. Ще за часів Дарвіна вирощували 150—320 сортів пшениці, 700— 1000 сортів винограду, більше 300 сортів аґрусу, близько 700 сортів гіацинта.В наш час відомо близько 400 порід великої рогатої худоби, 250 порід овець, 150 порід коней, 100 порід курей, 150 порід голубів, понад 300 порід собак. Слід відзначити, що окремі породи одного виду відрізняються досить істотно за розміром, мастю, розвитком окремих частин (наприклад, собаки сенбернар, бульдог, такса,той-тер'єр, ваговозні породи коней і поні, м'ясні породи курей ібентамки).
Брав участь в українському національно-визвольному русі. В 19171918 рр. — член Центральної Ради і Малої Ради. З січня 1919 р. — один із головних ідеологів «незалежних» в УСДРП та засновників УКП («укапістів») і її керівник. Співредактор органу УКП «Червоний Прапор», в якому в 1920 різко критикував політику КП(б)У Після розпуску УКП (1924) — член КП(б)У, в якій був однодумцем М. Скрипника і головним інтерпретатором його лінії в здійсненні політики українізації; разом з ним був противником «шумськізму» і гостро критикував М. Волобуєва, М. Грушевського, М. Хвильового. Тоді ж А. Річицький став викладачем Всеукраїнської асоціації марксистсько- ленінських інститутів й науковим співробітником Науково-дослідного інституту літератури ім. Т. Шевченка. Опублікував праці з літе- ратурознаства («Тарас Шевченко в світлі епохи», 1923, «Винниченко в літературі й політиці», 1928), новітньої історії («Центральна Рада від лютого до жовтня», 1928), українознавства («Основи українознавства», 1929): марксистської теорії «Національного питання доби наступу соціялізму», 1931, («Карл Маркс, його життя й діяльність», 1929). За редакцією А
2. Вплив антропогенного фактора на життєдіяльність водних організмів
3. Життя та діяльність митрополита Петра Могили
4. Видавнича діяльність університетських наукових історичних товариств на початку ХХ ст.
5. Життя та творча діяльність Остапа Вишні
9. Виробничо-торговельна діяльність підприемства
10. Діяльність земств у напрямку допомоги населенню
11. Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
12. Діяльність уряду України в галузі екології
13. Видавнича діяльність. Комп’ютерні видавничі системи
15. Маркетингова діяльність комерційного банку
16. Інвестиційна діяльність страхових компаній
18. Геологічна та рельєфоутворююча діяльність льодовиків
21. Характеристика емоцій і почуттів, їх вплив на діяльність юриста
25. Київська Русь: діяльність київських князів Олега, Ігоря, Ольги
26. Культурницька діяльність єврейських громад в Україні в середньовіччі
27. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
28. Діяльність першого професійного театру Полтави
29. Акторська діяльність І. Тобілевича
30. Життя та творчість Г. Сковороди
31. Життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка
32. Виробничо-комерційна діяльність ресторану "Гомін Карпат"
34. Комерційна діяльність посередницьких підприємств
35. Маркетингова діяльність Call-центру Окі-Токі ТОВ "Масском"
36. Міжнародна діяльність автомобільного концерну BMW
42. Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Лубнифарм"
43. Зовнішня економічна діяльність
44. Світова торгівля та зовнішньо-економічна діяльність підприємств
45. Діяльність Ради економічної взаємодопомоги
46. Діяльність канцелярії. Атестація і звільнення кадрів
47. Діяльність органів управління освітою
48. Комунікаційна діяльність. Її рівні, види, форми
49. Життя та творчість Миколи Лисенка
50. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах
51. Ігрова діяльність у навчальному процесі початкової школи
52. Педагогічна діяльність Миколи Івановича Пирогова
53. Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах
57. Професійна діяльність шкільних психологів
58. Теорія й практична діяльність психолога
59. Діяльність українських православних місіонерів у XVIII столітті
60. Соціально-педагогічна діяльність як професія
61. Діяльність підприємства з ремонту та обслуговування автотранспорту
62. Активна діяльність як об’єкт вивчення філософії
63. Адміністративно-юрисдикційна діяльність санітарно-епідеміологічної служби
64. Діяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області
67. Фінанси і фінансова діяльність
68. Фінансова діяльність підприємства
69. Фінансова діяльність та політика держави
74. Інфляція та інвестиційна діяльність
75. Підприємницька діяльність в умовах конкурентного господарювання
77. Життя і творчість Майкла Фарадея
78. Життя і творчість Олександра Архипенка
79. Життя і творчість Михайла Коцюбинського
80. Своєрідність композиції "Порівняльних життєписів" Плутарха
82. Зайнятість і рівень життя населення України
83. Життєве й наукове знання в роботі психолога
84. Життя і філософська творчість Г.С. Сковороди
85. Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства
89. Жизнь и творчество Рэя Бредбери (Життя і творчий шлях Рея Бредбері)
91. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
92. Суспільна організація життя слов
93. Чарльз Бэббидж
94. Дэвид Копперфильд. Диккенс Чарльз
95. Мистецтво в структурі людської життєдіяльності
97. Маркетингова сутність реклами
98. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
99. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку