|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Україна в другiй половинi XVI — початку XVII столiття |
Ручка "Помада". 
Брелок LED "Лампочка" классическая. Зміст Вступ. 1 Перехід Волині та Наддніпрянщини до складу Литви 2 Польська експансія на українських землях 3 Напади турецьких і татарських орд на Україну, їх руйнівні наслідки 4 Люблінська унія 1569 р. боротьба України проти польського наступу Висновок Література ВСТУП Період феодальної роздробленості був закономірним етапом розвитку Давньої Русі XII—XIV ст. Проте на другому етапі цього періоду — в другій половині XIIІ— XIV ст.— на основі дальшого розвитку продуктивних сил суспільства (зростання міст) і диференціації великої феодальної власності розвиваються сили централізації, носіями яких були середні й дрібні феодали (дрібні бояри, «милостники») та городяни. Це приводило до утворення єдиних держав. Зазначені процеси відбувалися і на Південно-Західній Русі. Вони виявилися у піднесенні Галицько-Волинської держави та зміцненні влади великих князів (Данила Романовича. Юрія Львовича). Влада великого князя посилювалася в постійній боротьбі проти впливового галицько-волинського боярства. Друга половина XVI — початок XVII ст.— важливий період в історії України. В цей час сталися значні зрушення в соціально-економічних відносинах. Поряд з освоєнням нових земель на Наддніпрянщині, в інших, давно освоєний районах (Галичина, Поділля, Волинь) відбувався дальший' розвиток продуктивних сил. На основі розвитку землеробства, торгівлі, ремесла підносилися міста, хоча численні: привілеї феодалів гальмували їхній розвиток. У системі феодально-кріпосницького господарюванні також відбувалися великі зміни, передусім запровадження фільварків, заснованих на використанні панщини. Становлення фільваркової системи супроводжувалося дальшим розвитком кріпацтва та остаточним оформленням кріпосного права (Литовський статут 1588 p.). Друга половина XVI — початок XVII ст.— важливий період в історії України. В цей час сталися значні зрушення в соціально-економічних відносинах. Поряд з освоєнням нових земель на Наддніпрянщині, в інших, давно освоєний районах (Галичина, Поділля, Волинь) відбувався дальший розвиток продуктивних сил. На основі розвитку землеробства, торгівлі, ремесла підносилися міста, хоча численні: привілеї феодалів гальмували їхній розвиток. У системі феодально-кріпосницького господарюванні також відбувалися великі зміни, передусім запровадження фільварків, заснованих на використанні панщини. Становлення фільваркової системи супроводжувалося дальшим розвитком кріпацтва та остаточним оформленням кріпосного права (Литовський статут 1588 p.). 1 Перехід Волині та Наддніпрянщини до складу Литви 7 квітня 1340 р. галицько-волинський князь Болеслав-Юрій ІІ був отруєний групою бояр, що побоювалася посилення князівської влади і виступала проти його політичної орієнтації на Краків. Досить точну характеристику ситуації, що виникла в Галицько-Волинському князівстві в зв'язку з цією подією, дав К.Маркс у наступних словах: &quo ;.там лютував Болеслав Мазовецкий і хотів примусити своїх підданих грецької віри перейти в латинско-католическую; використовував проти них союз з Польщею й Угорщиною й іноземними найманцями; умер 1340 від пияцтва або отруєння, останнє затверджує Казимир, що у якості його найближчого родича користується цим як приводом для завоювання&quo ; .
Обставини змови невідомі, можливо, що його організатори спиралися на підтримку ординців, що перешкоджали будь-яким спробам послабити їхню верховну владу над Руссю. Серед галицько-волинського боярства було чимало прихильників Дмитрия-Любарта Гедиминовича, зв'язаного родинними узами з династією Романовичей. Саме його місцеве боярство запросило стати князем. Сучасник цих подій Ян з Чарнкова повідомляє, що після смерті Болеслава-Юрія II &quo ;Російське князівство&quo ; перейшло під владу Любарта, сина Гедимина . Не виключено, що в Кракові знали про хитке положення Болеслава-Юрія і готувалися надати йому допомогу. Уже через 9 днів після його смерті Казимир III з невеликим військом захопив Львів, але зустрівши зростаючий опір городян, змушений був відступити. Невдалої виявилася і спроба вторгнення угорських феодалів у першій половині травня. Як і в 1323 р., польський король звернувся по допомогу до папської курії, мотивуючи своє прохання погрозою з боку ординців. У відповідній буллі 1 серпня 1340 р. папа Бенедикт XII пропонував гнезненскому, краківському і вроцлавскому єпископам проповідувать хрестовий похід на Русь . Через наяву погрозу повторного вторгнення польсько-угорських у військ при можливій підтримці їхнім хрестоносним лицарством Західної Європи правлячі верхи Галицько-Волинської Русі звернулися по допомогу до хана Узбекові. Ян з Чарнкова назвав керівників посольства, що виїхали в Орду з цією місією — видного сановника князівської ради при Болеславі-Юрієві II що володів Перемишлем боярина Дмитра Дядько і волинського службового князя Данила Острозького. Як причину необхідності посилки ханського війська проти Польщі вони вказали на те; що Казимир III захопив Русь і затримав виплату данини. Наприкінці липня 1340 р. ординці великими силами напали на Польське королівство і змусили зібрану Казимиром Ш армію перейти до оборони на правом бережу Вісли. Майже місяці і розоряли вони Привисленський край, а потім, після невдалої облоги Любліна, відійшли до місць своїх кочовищ. Крах спроби правлячої верхівки Польського королівства захопити за допомогою зброї Галицьку Русь улітку 1340 р. показав, що для досягнення поставленої нею мети буде потрібно набагато більше часу, зусиль і матеріальних витрат, чим передбачалося спочатку. Визнавши над собою верховенство литовської великокнязівської влади, обидві части Галицько-Волинської Русі виявилися проте в різних формах залежності від неї, що, безсумнівно, позначилося на їхньому політико-адміністративному статусі в складі Великого князівства Литовського. Більшість земель Волинської Русі в силу династичного зв'язку Дмитрия-Любарта з Романовичами в і якості спадкоємного володіння перейшло під його безпосередню владу і придбало статус питомого князівства в складі Великого князівства Литовського. В Галицькій Русі ствердження влади литовських феодалів відбувалося, як можна припустити на підставі уривчастих свідчень джерел, більш складним шляхом. І тут місцеві феодали визнали своїм князем Дмитрия-Любарта. Доказом тому служить напис на дзвоні соборної Юрьєвсікій церкви у Львові, відлитого в 1341 р.,
у якій, між іншим, значиться: &quo ;.сольян бысть колокол сий святому Юрью при князи Дмитрии&quo ;. Однак, на відміну від Волині, спадкоємні права Дмитрия-Любарта на Галицкую Русь не поширювалися, тому правдоподібно, що він керував нею на якихось договірних початках. Не виключено, що на початку 1340-х рр. ні волинський князь, ні литовський великокнязівський уряд, наштовхнувши на дипломатичну протидію Орди, не мали достатніх сил і можливостей цілком оволодіти політичною ситуацією в цьому регіоні і були змушені піти на визначені поступки місцевим феодалам. Безсумнівно, однак, що з ведена литовської влади в Галицької землі на початку 40-х рр. XIV в. обґрунтувалася боярська олігархія на чолі з намісником Дмитрия-Любарта Гедиминовича Дмитром Дядько, що прийняв титул &quo ;управителя або старости Російської землі&quo ;. Використовуючи литовсько-польсько-ординські протиріччя, галицьке боярство прагнуло керувати краєм самостійно. Так, призупинивши в 1340 р. за допомогою ханського війська експансію Польського королівства, Дмитро Дядько, щоб уникнути звичайного в таких випадках посилення залежності від Золотої Орди, негайно почав переговори з Казимиром III і разом з галицькими боярами визнав верховенство польського короля за умови збереження їхніх володінь, релігійної обрядовості, прав і звичаїв, у чому обидві сторони, що домовилися, взаємно присягнули. Невідомо, однак, чи була втілена в дійсність ця домовленість, а якщо і була, те якою мірою й у яких масштабах. Як видно з папської булли від 29 червня 1341 р., уже незабаром після переговорів Казимир III звернувся в Авиньон із проханням звільнити його від присяги, даному старості Галицькой землі. Зі своєї сторони, Дмитро Дядько в листі до городян Торуня не згадує про Дмитрии-Любарте, а, повідомляючи про усунення незгод між ним і польським королем, іменує його лише &quo ;паном Казимиром, королем Польщі&quo ;; стосуючись же пільг для іноземців, він. посилається &quo ;на права попередників наших&quo ;, зокрема на Болеслава-Юрія II, якого називає &quo ;нашим паном&quo ;. Отже, визнання галицьким боярством сюзеренітету Казимира III було, імовірніше всього, формальним. 2 польська експансія на українських землях Боярська змова, через яку загинув у квітні 1340 р. галицько-волинський князь Юрій II Болеслав, стала своєрідним сигналом до нового вторгнення Польщі в українські землі. Експансія здійснювалася під прикриттям гасла захисту католиків Галичини. Захопивши Львів та пограбувавши княжий палац на Високому Замку, польський король Казимир III готував розширення агресії з метою оволодіння землями краю. У відповідь на такі зухвалі дії поляків місцеве населення підняло повстання; на чолі якого став боярин Дмитро Дедько. Повстанці не тільки визволили власні землі, а й, запросивши їй допомогу татар, спустошили територію Польщі аж до Вісли. Протистояння закінчилося компромісом: Казимир III був змушений визнати Дедька правителем Галичини, а той — формальне верховенство польського короля. Внаслідок цього на деякий час на теренах колишнього Галицько-Волинського князівства виникли два державних утворення: Волинське князівство, на чолі якого стояв князь литовського походження Любарт (Дмитро) Гедемінович і олігархічна боярська автономна республіка у Галичині, лідером якої був &quo ;управитель і староста Руської землі&quo ; Дмитро Дедько.
Але чого майже не помчають, так це духовного аспекту козаччини. Запорозька Сч була насамперед найважлившим духовним фактором життя всього тодшнього свту. Без перебльшення!.. Сч була знаряддям виконання укранським народом загальносторично мс. Великий провидець Мшель Нострадамус (його шанують в Агарт, в Шамбал не дуже) у свох до краю стислих катренах спецально говорить про це: Гряде новий, стократ привабнший звичай Старому бусурманському на змну. Де мова тшить слух, там Борисфенв край Початок зрушенням покладе, злама рутину. Йдеться про кнець XVI початок XVII столття, коли укранська вщент сплюндрована земля завдяки Запорозькй Сч знову стала фактором свтово стор. Клька вкв тут була «рутина». Життя ледь жеврло «там сям», але не було «цлсного начала», не було позитивно еволюц. Така «рутина» була дуже страшною для Захдно ґвропи: та багатовкова стна, об яку розбивалися орди войовничих кочвникв, руйнувалась шлях до багатого вропейського столу надкв був вльний. Без русько Кло осиротла ґвропа жила у якомусь важкому очкуванн
1. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
2. Приёмы политической борьбы в середине XVI начале XVII веков в России
3. Общественные (братские) и государственные школы конца XVI и XVII веков
4. Становление казачьих войск XVI – начала XVII вв
5. Українське кіно початку ХХ століття
9. Россия глазами иностранцев в XVI-XVII вв.
10. Прыбытак ці ці ўратаванне душы? Крэдыт і ліхвярства ў Беларусі XVI—XVII стст.
11. Московское государство XVI-XVII веков
12. Православные традиции в русском самодержавии XVI-XVII вв.
13. Белорусы: этнос и этноним в польской, немецкой и шведской исторической мысли XVI — XVII вв.
14. Как работал художник XVI-XVII веков
15. Культура початку ХХ ст Українська музика
16. Москва в период укрепления русского централизованного государства (XVI-XVII в.в.)
Подушка "Green Line. Бамбук", 70х70 см. 
Чайник эмалированный ЕМ-25001/41 "Сицилия", 2,5 л (со свистком). 
Подставка для ручек с часами, 11,8х10,2х5,2 см. 17. Научная революция XVI-XVII вв. и становление первой научной картины мира
18. Государственный строй в России (вторая половина XVI-XVII вв.)
20. Право України другої половини XVII-XVIII ст.
21. Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя
25. Китай у середині XVII – на початку ХХ століття
26. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х - на початку 50-х років ХХ століття
27. Международные отношения Кавказского региона XVI–XVII вв
28. Особенности архивов приказов XVI-XVII вв.
29. Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
30. Предпринимательство в России в XVI-XVII веках
32. Россия на рубеже XVI-XVII вв. Смутное время
Мельница "Молинеро" для специй, четырёхуровневая. 
Пустышки силиконовые Avent "Ночная", розовый (6-18 месяцев), 2 штуки. 
Набор ковриков "Kamalak Tekstil" для ванной, 50х50 см и 50x80 см (синий). 33. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
34. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
36. Українська архітектура другої половини XVII-XVIII ст.
37. Українські землі у складі Литви і Польщі (XIV – перша половина XVII ст.)
42. Модернізм в українській культурі кінця ХІХ-початку ХХ століття
43. Традиционный уклад китайской семьи в XVI-XVII в.
44. Поезія та літературна творчість в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
45. Аналіз програми та підручників з української мови щодо вивчення частин мови в початковій школі
46. Українська полемічна думка у XVI–XVIII ст.
47. Храмовое строительство на Руси в XVI-XVII вв.
48. Академічна філософія в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століття
Карандаши чернографитные Faber-Castell "GRIP 2001", 12 штук с 2 ластиками и точилкой. 
Шлем защитный Ok baby "No shock" (цвет: бежевый), размер: 44/52. 
Грибы на поляне (9 штук). 49. Філософія України кінця XVIII - початку XIX ст.
50. Розвиток етичних знань в Україні у середині XVII – XVIII століття
51. Архитектурный ансамбль XVII-XIX веков - Екатеринская пустынь
52. Проблема ансамбля в архитектуре XVII века (барокко)
57. Сословно-представительная монархия в России в XVII веке
59. Русская архитектура XVII века
60. История России XVI-XVIII вв.
61. История экономики России VII-XVI веков
62. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
63. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
64. Політичні права і свободи громадян України
Экспресс-скульптор "Эврика", средний. 
Велосипед Jetem "Lexus Trike Next Generation" (цвет: красный). 
Стул детский "Ника" складной, моющийся (цвет: розовый, рисунок: горошек). 66. Анализ живописных произведений флорентийской школы конца XV - начала XVI веков
67. Костюм Нидерландов XVII века. Голландское барокко. Гармония черного и белого
73. Русская культура второй половины XIII-XVI вв.
74. Древний Торжок /XVII-XIX века/
75. Крестьянские войны в России в XVII-XVIII вв.
76. Торговые пути и средства передвижения на Руси в XVI веке
77. Самозванцы в России в XVII веке
78. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
79. Государственное управление Руси в XVII веке
Игра магнитная "Одевашки. Настя". 
Подушка, с лузгой гречихи, 40x60 см. 
Контейнер "Рукоделие", 10 л. 82. Политические партии Украины (ПолЁтичнЁ партЁ© на Укра©нЁ)
83. Раскол в русской православной церкви XVII века
84. Український мандрівний філософ Г. Сковорода
85. Финансовые учреждения Российской империи в XVII – XIX веке
89. Великие и удельные Князья Владимирские и Московские XIII - XVI вв.
90. Поместное войско (конец XV - первая половина XVII вв.)
91. Духовные споры конца XV - начала XVI вв.
92. Военное управление и комплектование русского войска (конец XV - первая половина XVII вв.)
93. Ратная служба тяглого населения (конец XV - первая половина XVII вв.)
94. Вооружение и тактика восточных и западных монголов в эпоху позднего средневековья (XVII в.)
95. Борьба русского народа за выходы к морю в XIII-XVII вв.
96. Борьба идей в русской политологии XVII века
Соковарка "Webber" ВЕ-06. 
Настольная игра "Доббль: Цифры и формы" (Spot It! Numbers & Shapes). 
Настольная игра "ЁТТА". 97. Сословное общество во второй половине XV – XVI в.
98. Взгляд на события начала XVII века как на гражданскую войну в России
99. Причины крестьянской войны начала XVII века
Совок №5. 
