|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право История отечественного государства и права
Економічне становище України в роки Хмельниччини |
Горшок торфяной для цветов. 
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Забавная пачка денег "100 долларов". Контрольна робота з дисципліни: “Економічна історія” Тема: Економічне становище України в роки Хмельниччини Зміст контрольної роботи1. Соціально-економічні передумови Національно-визвольної війни 2. Економічна політика гетьманського правління 3. Еволюція аграрних відносин 4. Розвиток міст. Торгівля. Фінанси Список літератури 1.Соціально-економічні передумови Національно-визвольної війни Протягом XVI — першої половини XVII ст. на українських землях відбулися істотні зміни в аграрних відносинах. Розширення внутрішнього та зовнішнього ринків призвело до формування й утвердження фільварково-панщинної системи господарства. Зросло магнатсько-шляхетське землеволодіння. Завершилося юридичне закріпачення селян, які підпали в поземельну, особисту і судово-адміністративну залежність від феодалів. Найінтенсивніше ці процеси відбувалися в Галичині, Волині, Поділлі, північно-західних районах Київщини. В Наддніпрянській і Задніпрянській Україні, де вирувала народна колонізація, селяни були вільними, жили в слободах, залежність їх від феодала виявлялася у сплаті йому натуральної і грошової ренти. На цих землях формувалося козацьке землеволодіння як зародок землеволодіння фермерського типу. Наступ феодалів на права селян, прагнення покріпачити все населення України зумовили зростання чисельності козацтва і посилення національно-визвольної боротьби українського народу, найвищою точкою якої стала Визвольна війна середини XVII ст. Під час Визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського панування (1648—1667 pp.) утворилася Українська козацька держава, що вела боротьбу за об'єднання всіх українських земель під гетьманською булавою. Із ліквідацією в Україні польсько-шляхетського державного апарату старшина Війська Запорозького почала управляти країною. 2.Економічна політика гетьманського правління Економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави визначалася воєнними і політичними досягненнями, відносинами з Річчю Посполитою, розмахом селянської антифеодальної боротьби і змінювалася на різних етапах Визвольної війни. Внаслідок визволення України від польсько-шляхетського панування почалося формування Української держави, при цьому відбулися зміни у поземельних відносинах. Було вигнано магнатів, шляхту, орендарів, а їхні землі, робоча худоба, реманент шляхом займанщини перейшли у користування козаків, селян, міщан, державної адміністрації. Законодавство Речі Посполитої втратило силу і селяни стали вільними. Істотно вплинули на характер аграрних відносин умови Зборівського (1649 р.) і Білоцерківського (1651 р.) договорів. Відновлювалося феодальне землеволодіння і старі форми експлуатації. Шляхта подавала заяви до актових книг на завдану шкоду, збирала чинші, оренди грошима, зерном, худобою і все це відсилала до Польщі. Зросла кількість універсалів Б. Хмельницького, що підтверджували права шляхти на маєтки, заборонялося козацькій старшині привласнювати їх, захищати й приймати до війська шляхетських підданих, перешкоджати урядникам і шляхті збирати податки. Одночасно Б. Хмельницький намагався не допустити відновлення великого феодального землеволодіння і відмовився пускати в Україну магнатів, за винятком канцлера Оссолінського та київського воєводи А.
Киселя. Феодали-католики не мали права приїздити до маєтків, а лише відряджати православних урядників. Відновлення старих поземельних відносин і форм експлуатації селян привело до посилення антифеодальної боротьби. Селяни хотіли бути вільними і не мати над собою &quo ;дідичних панів&quo ;, не визнавали розпорядження центральних і місцевих органів влади, не допускали шляхту в маєтки. Остаточно на території Української держави фільварково-панщинна система господарювання, земельна власність королівщини, польських та українських магнатів і шляхти, католицької церкви були ліквідовані після перемоги в Батозькій битві (1652 p.). Основна частина звільнених територій (а це був значний земельний фонд: королівщині належало близько 150 міст і містечок, магнати і шляхта володіли приблизно 1500, а католицька церква — 50 маєтками), ; а також незаселені землі перейшли до загальнодержавного ; фонду, що був у володінні Скарбу Війська Запорозького — складової частини апарату гетьмансько-старшинської адміністрації. Верховним розпорядником землі був гетьман, на місцях розпоряджалися нею полковники і сотники. У приватному володінні залишалися землі православних монастирів і вищого духовенства, дрібної шляхти, козаків і міщан. Б. Хмельницький вважав законними права української православної шляхти, яка визнала владу Української держави, на довоєнні королівські надання і взяв їх під захист. Це була в основному покозачена дрібна шляхта, яка і до революції 1648 р. вела боротьбу з магнатами-землевласниками проти обмеження своїх шляхетських прав на землю. За відомостями російського посла Г. Кунакова, в українському війську в 1649 р. було 6000 шляхтичів, які зайняли посади в гетьманській адміністрації. За 1648—1654 pp. шляхта отримала до 50 гетьманських універсалів на землеволодіння. Кількість їх зросла після узаконення в &quo ;Березневих статтях&quo ; і &quo ;Жалуваній грамоті шляхті&quo ; (1654 р.) привілейованого становища української шляхти: &quo ;. шляхта. чтоб при своих шляхетських вольностях пребывали&quo ;. З 1654 по 1657 р. більше 90 гетьманських універсалів захищали права шляхти — звільняли від військової служби, постоїв війська, забороняли кривдити та ін. Права шляхти на земельну власність були підтверджені універсалами Б. Хмельницького від червня 1657 р. і залишили їм право володіти спадковими маєтками, користуватися ленними довічними наданнями тим, хто &quo ;виконав присягу вірності&quo ; Війську Запорозькому. Під захистом гетьманської влади, яка у боротьбі проти Речі Посполитої прагнула заручитися підтримкою православної церкви і духовенства, перебувало монастирське землеволодіння. Воно не тільки було збережене, а помітно зросло. За Б. Хмельницького (1648—1657 pp.) 17 монастирів підтвердили свої права на 34 маєтки, що їм належали до війни, і на 48 нових земельних володінь. Протягом 1654—1657 pp. 11 монастирів отримали 10 універсалів на нові маєтки, 4 — на угіддя, 8 — на млини. У 1653 р. деякі монастирі добилися права на доменіальний суд. Отже, монастирське землеволодіння продовжувало існувати на феодальній основі, використовуючи працю залежних селян.
Це був прецедент для відновлення феодальної земельної власності. У ході національно-визвольної війни завершився процес утворення козацької власності на землю. Це було юридично затверджено під час Переяславської ради 1654 p.: &quo ;Именний казатцких, чтоб нихто не отбирал: которые земли имеют й что к ним належит, что с теми йменнями вольны были&quo ;. Важливим наслідком Визвольної війни було зростання чисельності козацтва і перетворення його на привілейований окремий стан, юридично вільний. Козацтво фіксувалося поіменно в урядових реєстрах і підлягало виключно юрисдикції гетьмана і старшини. Козаки дістали право на вільне проживання в містах і селах, заняття ремеслом, торгівлею, промислами, на утворення місцевого громадського самоврядування, зберегли традиційний козацький суд, були звільнені від податків. Основним їх обов'язком була військова служба. Проте фактично в козачий &quo ;компут&quo ; можна було вільно вписатися і виписатися, перейти в інший стан. Більшість населення (за окремими даними — до 80 %) вважали себе козаками. В історико-економічній літературі підкреслюється суперечливий характер козацької власності. Вона визначається як корпоративна, оскільки носієм власності виступав не окремий індивід, а корпорація козаків в особі Війська Запорозького. Тільки вступивши до лав війська, козак отримував право козацької власності на землю, якою володів до цього. Козаки могли вільно продавати і купувати землі, засновувати слободи, економічно реалізувати монополію на земельну власність. Ні уряд, ні місцева адміністрація не могли втручатися в козацьке землеволодіння, проводити конфіскацію, навіть тоді, коли за малолітством дітей порядкувала вдова. Одночасно право земельної власності мало умовно службовий характер, було обмежене відбуванням власним коштом військового примусу на користь Війська Запорозького. Деякі дослідники вважають, що повна необмежена спадкова земельна власність козаків мала приватний характер і юридично не відрізнялася від шляхетського землеволодіння. Почало утворюватися старшинське землеволодіння, що існувало в двох формах: приватній (спадковій) і ранговій (тимчасовій). Воно охоплювало Чернігівщину і середню частину Київщини, землі Київського, Черкаського, Чигиринського полків і рідко траплялося в Брацлавщині, на Полтавщині. Намагання старшини заволодіти маєтками вигнаних польських та українських панів не знаходили підтримки у Б. Хмельницького, який у своїй політиці враховував інтереси спадкового козацтва, непримиренність селян і простих козаків до відновлення феодального землеволодіння. За 1648—1657 pp. відомо лише 20 гетьманських дарувань старшині власності невеликої вартості (млини, будинки). Старшина збільшувала землеволодіння за рахунок займанщини, купівлі землі у козаків, селян. Як винагороду за несення служби у козацькому війську старшина отримувала на &quo ;ранг&quo ; (посаду) землі, села і містечка з державного земельного фонду. Це були тимчасові володіння, подібні до західноєвропейського бенефіція. Зросло землеволодіння Б. Хмельницького, який мав у спадковій власності хутір Суботів. Від польського короля він отримав міста Медведівку і Жаботин, села Кам'янку, Новосільці, землі за Чигирином, від російського царя — м.
Проте падння гетьманського режиму перешкодило налагодженню роботи цього пдпримства. Досить значну увагу, незважаючи на важке загальне фнансово-економчне становище, гетьманський уряд звертав на питання матерального забезпечення вйськовослужбовцв-аваторв, намагаючись гарантувати м пристойний життвий рвень. Наприклад, влтку 1918 р. розмр грошового утримання командира авадивзону становив 800 карбованцв на мсяць, а пдпорядкован йому старшини одержували на 1025P% менше. Щоб скласти уявлення про спввдношення грошового утримання цн, наведемо тогочасн цни на деяк товари повсякденного попиту: пуд пшеничного хлба коштував 11 крб., пуд сала 133 крб., пуд мила 60 крб., вдро вина 16 крб. 34Pкоп. Однак, незважаючи на досить пристойн заробтки, становище з забезпеченням квалфкованими кадрами, як льотними, так технчними, було далеко не безхмарним. Наприклад, влтку 1918 р. в Катеринославському авацйному дивзон з належних за штатом двох гарматних авазагонв, особовим складом був укомплектований лише один, а нший снував лише на папер
1. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
2. Економіко- і політико-географічне положення України
3. Регіональна економіка промисловості України
5. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
9. Культура України в 30-х рока
10. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
11. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
12. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
13. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
14. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
15. Донецький економічний район. Роль агропромислового комплексу в економіці України
16. Порівняльний аналіз Конституції УРСР 1978 року і Конституції України 1996 року
Копилка "Лаванда", 16x21 см. 
Набор детской посуды "Авто", 3 предмета. 
Диванчик раскладной "Кошечка". 17. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій
19. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
20. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
21. Релігійне життя України в роки війни та післявоєнний час
25. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
26. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
27. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
28. Проблеми ринку праці і зайнятості в перехідній економіці України
29. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
30. Реформування и в перехідній економіці України
31. Роль і місце інвестиційних фондів в економіці України
32. Вплив податкових пільг та штрафних санкцій на економіку України
Кукольная мебель "Шкаф". 
Подушка детская "Бамбук" 40x60 см, арт. ДТ-ПСБД-4060-1. 
Подгузники Moony, 4-8 кг, экономичная упаковка, 81 штука. 33. Державне регулювання іноземних інвестицій у економіку України
34. Економіка України на початку ХХІ століття
35. Іноземне інвестування аграрного сектору економіки України
36. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
37. Основні риси перехідної економіки України
41. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
43. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
44. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
46. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
47. Історія України
48. Історія соборності України
Настольная композиция "Сад Дзен", 29x21x6 см. 
Набор форм "Paterra" для приготовления пельменей, вареников, пирожков, чебуреков, 4 штуки. 
Набор фломастеров "Turbo color", 36 цветов. 49. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
50. Господарство України періоду утвердження капіталізму
51. Походження людини та її поява на території України
52. Історія держави та права України
53. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
57. Основні напрямки зовнішньої політики України
58. Господарське право України
59. Конституційний суд України
63. Проект кримінального кодекса України
Антискользящий резиновый коврик для ванны "Roxy-kids", 35x76 см, салатовый. 
Фотобумага для струйной печати, A4, 170 г/м2, 50 листов. 
Рюкзак "Back-to-School. Funny Animals". 65. Державний бюджет України і бюджетне право
66. Управління фінансами України
67. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
68. Організаційна система управління природокористуванням України
73. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
74. Авіаційний транспорт України
76. Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
77. Органи внутрішніх справ України
78. Грошові розрахунки в господарському обороті України
79. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
80. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
Часы шахматные. 
Пепельница S.Quire круглая c откидной крышкой, сталь, покрытие никель и черная краска, 67 мм. 
Антистрессовая подушка под шею "Микс". 81. Інформаційна політика України
82. Конституційні засади виконавчої влади України
85. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
89. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
90. Законодавство України про військову службу
91. Діяльність уряду України в галузі екології
92. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
93. Легка промисловість України укр
94. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
95. Верховна Рада України в системі органів влади
96. Ґрунти України
Пакеты фасовочные в пластах, 18(+8)x35 см (1000 штук). 
Беговел Tech Team "Big 10", цвет: серый (2018 г). 
Пирамида "Радуга", 29 см. 97. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
98. Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України
