|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Українська національна ідея |
Забавная пачка денег "100 долларов". 
Брелок LED "Лампочка" классическая. І Важко визначити, що таке національна ідея взагалі, бо її можна розуміти як зберігання материнської мови, обрядових звичаїв і т. ін. для окремої людини, родини чи громад, які проживають за межами рідного етносу. Але можна з'ясувати, що таке національна ідея для конкретного народу, який має свою мову, культурні й духовні традиції, пам'ять про своє минуле, характерні риси ментальності, економічні інтереси, територію, своєрідні способи добування засобів до життя. Національна ідея сполучає в собі визначальні прикметності народу і вимагає від нього для їхньої оборони та розвитку створення власної, ні від кого не залежної державної організації. Отже, національна ідея - це творець, захисник, відновлювач і будівничий державності народу, його дух свободи, вищий рівень самоусвідомлення, ознака інтелектуальної зрілості, його здатність впливати на формування позитивного для себе політичного міжнародного клімату. Державні організації українського етносу виникли всередині першого тисячоліття нашої ери. Є відомості про існування держави Кия, Щека і Хорива в передруські часи, а ще перед тим явив себе союз антських племен. Княгиня Ольга донищувала підкорену Києвом древлянську державу. Отже, Київська Русь виступає вже як добре організована державна структура на велетенській території. То була держава князя, його роду та військової дружини. Народ перебував у залежності від них, але не почувався відчуженим від політичного устрою, в якому жив, а вважав цю державу за свою. &quo ;Слово про Ігорів похід&quo ; подає у високохудожній формі зміст національної ідеї Київської Русі. Це - утвердження родинної єдності князів, засудження їх династичної роздрібненості і ворожнечі. Якщо пригадати, що за сто років (1146 - 1246) Київ переходив з рук до рук сорок шість разів, тут княжило сім князів із семи ліній і трьох династій, то стає зрозумілою тривога автора &quo ;Слова&quo ; - великого патріота Київської держави, основу якої заклали племена саме українського етносу, передовсім поляни. Київська Русь найбільше постраждала від нападів Юрія Долгорукого, засновника Москви, що був на чолі Володимиро-Суздальського князівства - першого державного утворення московитів. Могутність Київської держави підірвали не так кочові племена, що ринули на неї з Азії, як війна між киянами і суздальцями, що носила вже майже міжнаціональний характер1. Видатний український державник Данило Галицький продовжував традиції Ярослава Мудрого в орієнтації на Європу, він встановив тривалі контакти з західними сусідами і з Ватиканом; 1253 року одержав корону від Папи римського Інокентія IV на знак подяки за оборону християнського світу від татаро-монгольської навали. Із середини XIV ст., тобто із занепадом Галицько-Волинської держави, українська ідея знаходить свій вияв у автономній князівській підпорядкованості литовській династії Гедиміновичів. Велике Князівство Литовське, яке називалось також Литовсько-Руською державою, генетично виводило себе з Київської Русі. Тут державною мовою була мова руська, за сучасною і точнішою назвою - староукраїнська, а система законів базувалась на &quo ;Руській правді&quo ; Ярослава Мудрого.
То був час, коли український народ зберігав і розвивав риси своєї окремішності. Відмирання нашої державності, а водночас початок формування української ідеї як протестуючої сили, сконцентрованої і в тих верствах, що втратили владу, і в тих, що найбільше відчули чуже поневолення, настає в процесі об'єднання Литви з Польщею. Опір польській експансії на українські землі, що розпочалася в середині XIV ст. підкоренням Галицької Русі, чинили православні, руськомовні литовські володарі. Аж коли князь Ягайло став польським королем (1383 р.), прийняв католицизм і створив конфедеративну польсько-литовську державу, все змінилося. Польська мова і віра почали витісняти українську мову і віру. В XVI ст. віровизнання і національність були близькими, майже тотожними поняттями, тому оборона віри була також обороною нації. Але головним носієм нашої національної ідеї тоді стала так звана римо-католицька русь, тобто письменники і філософи, рутенці з походження, які одержали освіту й виховання в європейських університетах. Це - В. Загоровський, М. Стрийковський, С. Оріховський С. Кльонович, В. Тяпинський та інші видатні таланти, які створили латиномовний пласт української літератури і своєю освіченістю успішно захищали українські шляхетські родини від політичного поглинання Польщею. Проте згодом вони почали втрачати свої позиції. Настає контрреформація в католицизмі, йде атака на православ'я як на схизму, а патріотична ініціатива переходить до православних, які духовно очолюють народні маси. Саме православне священництво виступило проти угоди Богдана Хмельницького з царем, але, силоміць підпорядковане московському патріархатові 1686 року, воно поступово було поглинуте російською церквою і стало скабою, що нею імперія прикріпила до себе Україну. Та не менше значення має утворення нової політичної та військової еліти українського народу - Запорозької Січі - з розширенням її впливу на волості. Це був новий реальний прорив української політичної самоорганізації у вигляді нескорених панщизняними порядками селян, на чолі яких стають національне свідомі шляхтичі. Український феодал Дмитро Вишневецький (Байда), Черкаський і Канівський староста, сформував перші багатотисячні козацькі загони в низов'ї Дніпра і поводився як незалежний від польського короля володар. В Україні утворився численний стан військових людей, запорожців, національна свідомість яких розвивалася в державницькому напрямі. Про це свідчить ряд протипольських козацьких повстань ще перед добою Хмельниччини. Збройне оборонятися від польських, магнатів і татарських нападів, мати своє військо на малодоступних теренах - це мрія про державу в державі, яку реалізували запорожці і яка надала українській ідеї не лише оборонний, а й наступальний характер. Головні політичні постулати козацької держави створилися в другій половині XVI ст. на основі запровадження територіальної, полкової адміністрації в Україні - за планом суто козацької структури, що його пропонував Северин Наливайко, і частково за планом князівсько-шляхетсько-козацької структури, що його пропонував Йосип Верещинський. Це мало свій розвиток на початку XVII ст.
і завершилося у визвольній війні під проводом Хмельницького. Хмельницький та його наступники намагаються будувати Україну, беручи за приклад Польщу або Росію, а то були держави шляхти і боярства, а не народу. Наші найвидатніші гетьмани, за винятком Петра Дорошенка, Петрика, Івана Мазепи та Пилипа Орлика, не підіймалися до ідеї окремої, самостійної Української держави. Вони творили тільки субдержаву на рівні князівства, підпорядкованого чужоземному монархові, чим і зумовлювалися головні наші національні біди. Ідея незалежності не влилася в народні уми як необхідна умова існування нації, а творилася лише на рівні спорадичних актів. Тарас Шевченко називав наших гетьманів &quo ;варшавським сміттям&quo ; та &quo ;гряззю Москви&quo ;, і це для нас цікаво не так за суттю звинувачення, як за тим, що поет інтуїтивно відзначав різницю між ступенем рабства. Польська панщина не була кращою від російського кріпосництва, та все ж мала в собі дещицю європейського духу. З Польщі в Україну приходила культура політичного життя і мислення, що ґрунтувалася на праві українського козацтва і духовенства брати участь у королівському сеймі. &quo ;Історія XVII віку для українських народних мас, - пише Іван Франко, - то поступове послаблювання свобідного козацького елемента, ширення кріпацтва, зменшування і здушування автономії початків просвіти народної і всіх прав української окремішності. Московська &quo ;плеть&quo ; так само дошкульна, як польська нагайка, та тільки гнала українську націю не на шлях поступу і цивілізації, а в безодню темноти і застою&quo ; . Ці Франкові слова ще більше стосуються реалій XVIII століття, коли Україна вже зовсім потрапила під панування російського гарапника. Тріумфальне і катастрофічне шістдесятиліття нашої історії, від 1648-го до 1709-го року, підняло українську ідею вгору, а потім ударило нею об землю, поклало напівживу до гробу, її воскресіння мусило відбутися, бо в українському суспільстві з'являється освічений стан, який вірить у невмирущість мазепинської ідеї і створює міф про козаччину, що й донині є найсильнішим державотворчим чинником і джерелом натхнення літературних і політичних геніїв, емоційною основою для згоди в національній свідомості всіх українців. Микола Костомаров, ідеолог Кирило-Мефодіївського братства, автор &quo ;Книг буття українського народу&quo ;, знавець козацької історії, знайшов для її самостійницького продовження опору в слов'янстві та християнській моралі. Незалежна Україна в союзі слов'янських націй та ще й справедлива соціально - це була політична формула, на яку працювали перші українські історики, дослідники й видавці народної творчості. &quo ;Історія Русів&quo ;, читана в середовищі інтеліґенції задовго до виходу друком 1846 року, висуває питання національної ідеї як головний нурт княжої і козацької доби. А перша наукова історія України - &quo ;История Малой России&quo ; Дмитра Бантиш-Каменського, видана 1822 року, на багатющому матеріалі показала суперечливість українських і московських інтересів, ховаючи у підтекст ідею української державності. &quo ;. Загроза козацькій державі, - пише Валерій Шевчук, - з її правами й вольностями, яка постала в часи Петра І, а також брутальне ставлення до тих прав та умалення їхнє з боку царя-деспота примусили тогочасне суспільство ширше осмислювати власну історію, що сприяло творенню літописів, хронік, реєстрів, поетичних творів на історичну тематику&quo ; .
Укранське «З Кива пде свтло Христове» створило найкультурншу найбагатшу тод державу Кивську Русь, яка врятувала вропейську цивлзацю культуру вд знищення азйськими ордами понесла свтло Христове аж до берегв Льодовитого Тихого океанв. Клич Запорзького Ордена «За вру, за волю, за честь» рятував клька столть вропейську (отже й укранську) культуру вд знищення новтнми варварами москвинами. Укранське козацтво дало укранськй нац духовну силу тако величезно наснаги, що Московщина не здолала у 300-рчнй боротьб тепер поламала на нй сво хижацьк зуби. Духовний нащадок укранського козацтва безсмертний Тарас свом «Заповтом» створив безприкладну за святим геройством УПА. Тарасову нацональну доктрину «Бог Украна» УПА пднесла перемогою духу свох вонв. З укрансько легенди про першого апостола Христового в Кив походить укранська нацональна доктрина «Бог Народ» (наця). Вона знищить раз назавжди московську «Москва ¶¶¶ Рим». Москвини це знають. А ми, укранц, щоб зменшити число укранських жертв у цй битв, мусимо знати сатанинську силу доктрини «Москва ¶¶¶ Рим»
1. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
2. Українська національна кухня
3. Генеза української національної мови
4. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
5. Український національний рух напередодні Першої світової війни
10. Національний банк України та особливості його функціонування
11. Функції Національного банку України
13. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
14. Розробка системи електронних міжбанківських переказів Національного банку України
15. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
16. Національний склад гірничопромислової буржуазії України в пореформений період
Спиннер трехлучевой "Элит", перламутровый (в железной квадратной коробке). 
Самоклеящиеся этикетки, A4, 210x297 мм. 
Потолочная сушилка "Лиана", 1,9 м. 17. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст.
18. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
19. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
20. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
21. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
25. Національна самобутня форма суспільної допомоги українського народу
26. Аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні
27. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
28. Дії національно-визвольної війни та теріторії Дніпропетровського краю
29. Національна політика СРСР в роки перебудови
30. Постмодернізм та українська історична наука
31. Культура початку ХХ ст Українська музика
32. Валовий національний продукт
Рюкзак молодёжный "Pixie Crew" с силиконовой панелью для картинок (зелёная клетка). 
Точилка для кухонных ножей. 
Табурет-подставка. 33. Національне багатство, прибуток
34. Історія розвитку усного та писемного мовлення. Кирилиця й Українська абетка
35. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
36. «Українська демонологія та її персонажі»
37. "Домоводство" В.Н.Каразіна - українська паралель європейських економічних теорій
41. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
42. Українська мова у медіапросторі
43. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
44. Українська мова серед інших слов’янських мов
45. Українська спеціальна лексика
46. Джузппе Мадзіні - діяч національно-визвольного руху Італії
47. Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття
48. Національно визвольний рух в Індії
Банка для чайных пакетиков (диспенсер) "Ирис", 9x8x19 см (фарфор). 
Мягкая игрушка "Волк. Забивака", 24 см. 
Портмоне для CD/DVD "Brauberg", на 96 дисков. 49. Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького
50. Національно-культурне відродження на західноукраїнських землях в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст.
51. Політизація національного руху в першій половині ХІХ століття
52. Українська відповідь на нову імперську ідеологію. Кирило-Мефодіївське братство
53. Українська держава Павла Скоропадського. Гетьманський переворот
57. Методологічні засади розуміння національної культури
59. Українська культура XIX-XX ст.
60. Українська культура у другій половині ХVII–XVIII століття
61. Українська культура: становлення та розвиток
62. Національна основа поетичної творчості П. Грабовського
63. Українська література 19 століття
64. Українська літературна мова очима Пантелеймона Куліша
Коробка подарочная "Прованс". 
Стержень для шариковых ручек "QuinkFlow", синий, F. 66. Економічний потенціал національної економіки
67. Особливості національної економіки Тунісу
68. Конкурентоспроможність національної економіки
69. Українська модель менеджменту
74. Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку
75. Формування національної свідомості учнів у десятому класі в курсі вітчизняної історії
76. Національний розвиток у контексті демократії
77. Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст
78. Українська полемічна думка у XVI–XVIII ст.
80. Збереження національних культур в епоху глобалізації
Настольная игра "Четыре времени года". 
Настольная игра "Чудовище Джио-Джанги". 
Аспиратор нозальный Pigeon с футляром. 81. Специфіка використання експортного мита при регулюванні національного ринку
82. Національно-культурна детермінація ціннісного світу особливості
83. Вплив сучасної фінансової кризи на національну фінансову систему Сінгапуру
84. Баланси народного господарства і система національних рахунків
85. Концептуальні основи аналізу національної економіки
89. Національні меншини на Рівненщині
90. Регіональний розвиток харчової промисловості України
91. Регіональна економіка промисловості України
92. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
93. Функціонально-структурні особливості синтаксичних одиниць у мові української преси
94. Процес перетворення української народності в націю
95. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
96. Економічні чинники регіональної політики в Україні
Дуст от муравьев "Чистый дом", 350 грамм. 
Покрывало "Нордтекс. Цветочный ковер", 150х200 см. 
Кастрюля из нержавеющей стали 5508-2, 2,1 л, 18 см. 97. Міжнаціональні відносини в Україні
99. Атомна енергетика України і РПС
Совок большой. 
Транспортир для класса, деревянный, с держателем. 
