![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Підготовка вчителя молодших класів до організації та проведення уроку |
ЗмістВступ 1. Історичний аспект розвитку питання 2. Теоретичні аспекти Висновки Список використаної літератури ВступРозвиток сучасної української школи ставить нові завдання і вимоги перед тими, хто готує майбутнє нашої держави. Відхід від стереотипізації, перехід до особистісного спрямування, індивідуалізації процесу освіти, виховання самостійності, творчості, активності життєвої позиції у тих, хто навчається, вимагають від педагогів та студентів педагогічних ВНЗ широкої обізнаності у галузі свого фаху, знання багатьох супутніх наук, вміння органічно поєднувати та застосовувати їх у своїй діяльності. Сучасний вчитель несе велику відповідальність за якість результатів своєї праці. Педагог працює з дітьми - найкритичнішими та найприскіпливішими суб’єктами нашого суспільства, які не вибачають нещирості, ханжества, блюзнірства. А перед учнями молодших класів педагог несе подвійну відповідальність, тому що він допомагає зробити перші самостійні кроки у суспільстві новій генерації. І від того, як вчитель організує, навчить, підготує до подальшого життя цих “маленьких громадян&quo ;, залежить майбутнє нації, майбутнє нашої України. На першому місці, враховуючи специфіку молодшої школи, стоїть особистість вчителя, його ерудиція. Не останню роль відіграє й вміння правильно, грамотно і цікаво організувати навчально-виховний процес отримання нових знань, формування відповідних вмінь та навичок практичного застосування цих знань учнями 1-4 класів. Організація навчально-виховного процесу в молодшій школі повинна здійснюватися у розвивальному середовищі, яке утворюється сукупністю природних, предметних, соціальних умов та простором власного &quo ;Я&quo ; дитини. Відсутність такого середовища є однією з проблем підготовки сучасних вчителів. Практичні зусилля педагогів мають підпорядковуватися інтересам дитини та її розвитку у різних сферах життєдіяльності. Розвивальний характер середовища має забезпечуватися педагогічно виправданим використанням його можливостей і систематичним, цілеспрямованим його збагаченням. Серед головних проблем сьогоднішньої молодшої школи можна назвати організацію та застосування індивідуального підходу; застосування особистісного підходу, всебічне та ергономічне формування та розвиток самостійності, як сучасної риси школяра і підготовленості його до здобуття вищої освіти у контексті вимог Болонського процесу; виховання національної свідомості та гідності, поваги до себе та оточуючих, до своєї Батьківщини. Урок ніколи не буде ефективним, якщо вчитель виявляє низький рівень підготовки до уроку. Важливу роль також відіграє майстерність проведення та засоби заохочення дітей. Для обґрунтування цих положень доречним буде вивчити досвід наших попередників в організації та проведенні уроків. Ці проблеми сучасної дидактики початкової школи і зумовили вибір такої теми “Підготовка вчителя молодших класів до організації та проведення уроку&quo ;. В ході дослідження ми висуваємо гіпотезу, що навчання і виховання будуть найбільш ефективними, якщо органічно поєднувати під час підготовчого етапу всі складові педагогічної майстерності.
Метою дослідження є аналіз проблеми і вироблення певного алгоритму підготовки вчителя молодших класів до проведення уроку. Основними завданнями даної роботи є аналіз історичного розвитку питання дидактики молодшої школи; аналіз сучасної теорії і практики організації уроку в молодших класах; вироблення алгоритму підготовки сучасного вчителя початкової школи до проведення заняття. Ми вважаємо, що ця проблема є досить актуальною і відповідає контексту проблематики сучасної молодшої освіти, адже від готовності вчителя до уроку, залежить, чи будуть сприймати новий матеріал діти, чи буде їм цікаво пізнавати нове у своєму житті, чи зусилля педагога будуть витрачені даремно. 1. Історичний аспект розвитку питанняНавчання і виховання своїм корінням сягають у часи, коли люди почали усвідомлювати себе як мислячі істоти. У первісному суспільстві людина робила свої перші кроки, навчаючись життю, перебираючи досвід своїх батьків, оточуючих її осіб. Від успішності такого навчання залежала майбутня доля цієї людини. Основними засобами пізнання для неї були спостереження та імітація дій дорослих. Ми не можемо із впевненістю говорити про певні системи організації навчання та виховання у ті часи, але вже був присутній сам факт формування особистості, зароджувалася тенденція формування освіти. Певних форм організація навчання та виховання набуває за часів Стародавньої Греції та Риму. Юнаків готували до суспільного життя у “гімназіях” та “академіях”. Нам, правда відомо небагато про навчання дітей молодшого віку. Чи не єдиними фактами є відомості про те, що у Спарті дітей віком 6-ти років забирали від батьків і навчали їх військовій справі, готуючи до воєн та виховуючи з них справжніх чоловіків. У добу середньовіччя та раннього Відродження, наприклад, в епоху Київської Русі вже з’являються школи для дітей на теренах сучасної України. Так, освіту здобували хлопці віком від 12 років, а попередня підготовка проводилася в родинах так званими “батьками&quo ;, які передавали свій досвід та знання, проводячи з дітьми весь час. Дівчата здобували досвід дорослого життя, спілкуючись з “мамками&quo ;, няньками. Тобто, початкова освіта відбувалася на рівні родинного навчання і полягала у передачі знань через народний фольклор, історію, традиції та культуру тогочасності. “Вся справа навчання дітей була підпорядкована вихованню у них народного світогляду, оволодінню основами хліборобської культури. надзвичайної ваги набуло патріотичне виховання.&quo ; . Така система освіти не змінювалася протягом декількох століть. Перші ж відомості про початкову школу відносяться до середини XVII століття. Саме на Україні були організовані перші заклади для дітей віком 8-9 років. Основоположником молодшої школи був Мелетій Смотрицький, який у своєму маєтку організував школи для обдарованих хлопців, у які набирали з 8 років. На першому місці у навчанні у таких школах стояла духовна освіта. Таким чином, виховувалася національна свідомість та гідність майбутньої генерації українців, передавалося багатство моральної та культурної традиційності, зв’язок з українським народом, рідною землею.
Недарма серед провідних полковників Війська Запорізького було багато саме вихованців таких шкіл. Більш ретельно до навчання дітей молодшого віку підійшли вже у XIX столітті. Саме тоді були організовані церковно-приходські школи, ліцеї, гімназії. Щодо організації навчально-виховного процесу у молодших класах тогочасних освітніх закладів можна сказати небагато: Освітня програма була поділена на уроки, які тривали часом до 2-х годин, класи складалися з 40-50 учнів, вчитель міг вести всі дисципліни і не завжди був особою висококваліфікованою та компетентною. Методика навчання полягала у простому заучуванні цілих сторінок з підручників, не існувало ніякої методики навчанню грамоти, викладання велося переважно російською чи церковнослов’янською мовами, українська мова була заборонена. Така ситуація створювала певні труднощі для учнів: незнання чужої мови, необхідність заучувати цілі слова замість детального аналізу звуків та літер, відсутність індивідуального підходу, існування інституту фізичних покарань - все це робило навчання важким та нецікавим. Багато українських просвітителів звертало увагу на необхідність українізації освіти з метою формування національно свідомого покоління і для досягнення кращих результатів в освіті. Так, крім духовної освіти Костомаров наполягав на оволодінні учнями рідної мови, граматики, розширення знань з природознавства, основ народного життя . Всі прогресивні педагоги того часу наголошували на важливості виховання в батьківському середовищі, як паралельного з початковою школою педагогічного впливу: “у рідному мовному оточенні важливим фактором є наслідування батьків, шляхом якого дитина оволодіває не тільки мовою, а й засвоює різні життєві навички та етику народу - відбувається становлення почуття поваги до старших, любові до батьківського краю, його звичаїв. Якщо підмінити дитині її природний мовний грунт, починають руйнуватись, так би мовити, автоматизовані компоненти, що сприяють утворенню динамічних стереотипів. ” . Великий внесок у розвиток загальної освіти в цілому, і початкової зокрема, зробив видатний українець-педагог Костянтин Дмитрович Ушинський. Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народності, який ґрунтується на думці, що народ має право й повинен мати школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах. “Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, на яку може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народністю.&quo ; . Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, повинно розвивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні із скромністю, чесність і правдивість, патріотизм, працьовитість, дисциплінованість . Інший основоположник української педагогіки Б.Д. Грінченко вважав, що нова школа повинна надати освіті розвиваючий, виховуючий характер. Він не вважав, що головним завданням школи є наповнення учнівських голів певною сумою знань. вся суть народної школи полягає, на думку педагога, в тім, щоб виховати розум дитини, розвинути, зміцнити його, зробити дитину придатною для подальшої діяльності.
Постановляємо виділити дві тисячі найбільш боєздатних козаків і сьогодні-ж вирушити з ними нищити ворожі частини і «савєтскую власть» у степовій місцевості та за залізницею. Із місцевих сільських сотень підуть усі молодші, що належали колись до дієвих сотень. Із новоприбулих — частина піде — останні залишаться у Мельниках та близьких хуторах і селах. Для повстанців, що залишалися, була вироблена тимчасова організація, щоб вони, перебуваючи в бойовій готовости, могли відбити під командою Семена Чучупаки напад ворожих частин підчас нашої відсутности. При першій потребі всі вони віллються у сотні бригади, що до них були сьогодні приписані. Триста козаків, що залишилися під командою молодшого Деркача — отаманового брата — у манастирі, мають стати табором у лісі поблизу манастиря і стерегти рідних запасів, що їх ми там залишили. Одночасно мають стежити розвідкою за рухом червоних частин в околицях Кам'янки-Смілої. Залишалася також частина кулеметів. По нараді курінні з сотниками одразу визначили тих, що підуть у похід і розпустили останніх у села і хутори. «Дієва» бригада вирушила у Мельники, щоб пообідавши у селі, зібратися коло сільської управи
1. Організація та методика проведення уроку з теми: "Векторний графічний редактор Corel Draw"
2. Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з дисками та каталогами в Norton Commander"
4. Організація і методика проведення аудиту касових операцій
5. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
9. Організація і методика аудиту грошових коштів
10. Організація і методика податкового контролю
11. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
12. Зміст поточних планів підприємства та організація їх розробки
15. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
16. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
19. Організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва
20. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
21. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
25. Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості
26. Організація роботи та документне забезпечення районної Ради
28. Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів
30. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
31. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
32. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
34. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
36. Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи підвищення її ефективності
37. Склад основних розділів бізнес-плану фізкультурно-спортивної організації
41. Світова організація торгівлі: цілі та функції
42. Україна та міжнародні економічні організації
43. Економічні та правові основи управління організацією
44. Кризове явище функціонування та розвитку організації
45. Організація та нормування праці в операційному менеджменті
46. Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації
47. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
48. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації
49. Організація навчально-виховного процесу та педагогічна думка у другій половині XVII—XVIII століття
50. Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу
51. Організація виробничого процесу у часі та ремонтного обслуговування виробництва
52. Конфлікти в організації: причини виникнення та засоби керування
57. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві
58. Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні
59. Організація робіт та розрахунок техніко-економічних показників очисного вибою
60. Організація та об’єднання роботодавців як суб’єкти соціального партнерства
61. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
62. Організація приймання товару в аптеці
63. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
64. Організація праці менеджера
65. Організаційна система управління природокористуванням України
66. Організація оплати праці на підприємстві
67. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
68. Організація обліку грошових коштів
69. Організація евакуаційних заходів
73. Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
74. Організація діяльності "ПриватБанку"
75. Організація кредитної роботи в комерційному банку
77. Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві
78. Організація охорони праці на виробництві
79. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
80. Організація охорони праці на виробництві
81. Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
82. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
83. Вдосконалення організації бухгалтерського обліку на ТОВ "СКОП"
84. Внутрішній аудит організації
89. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
90. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві ТзОВ "Авто-Лайф"
91. Організація документаційного забезпечення установи
92. Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ "Луганськмлин"
93. Організація облікової політики підприємства
94. Організація обліку в Швеції і Польщі. Порівняльна характеристика
95. Організація обліку доходів
96. Організація обліку і аудиту виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос"
97. Організація обліку на підприємстві