![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Юридична відповідальність |
Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара Факультет післядипломної освіти Центр підготовки магістрів Модульна робота з навчальної дисципліни &quo ;Проблеми юридичної відповідальності в державному управлінні&quo ; Виконавець слухач групи Шегера І.П. Перевірив Доцент Соколенко О.Л. Дніпропетровськ – 2009 Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності. В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності: Позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект — передбачає заохочення - за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків). Іншими словами, позитивна юридична відповідальність – це сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою. Негативний (ретроспективний, або охоронний) аспект — передбачає покарання - за правопорушення (юридична характеристика наслідків невиконання обов'язків). Ретроспективна юридична відповідальність - специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення. Юридична відповідальність має такі ознаки: 1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів. Державний примус — це державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають державний примус, який завжди реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне законодавство — можливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди). Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і державний примус — до юридичної відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різні способи, не пов'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для суспільства дії в стані неосудності, митний огляд багажу, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін.). Разом з тим держава покликана вживати певних заходів примусу до суб'єктів (фізичних або юридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці примусові заходи мають правовий характер і є мірами легального державного примусу: вони здійснюються лише компетентними органами у визначених законом формах. 2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до правопорушення. 3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності.
Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень. Хотілося б акцентувати увагу на тому, що юридична відповідальність настає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції України). Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність, професійний ризик. 4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретної особи. 5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є неможливою. Порядок притягнення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталені закономірні зв'язки. Принципами юридичної відповідальності є відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і своєчасність юридичної відповідальності. У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність передбачається лише за діяння, що є протиправними: 1) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); 2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою. Щодо винності діяння: є окремі винятки в цивільному праві, так звана &quo ;відповідальність без вини&quo ; — обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва то що), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потерпілого). Ці правила визначають цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення; 3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і літері закону; 4) за власні діяння правопорушника. Юридична відповідальність ґрунтується на принципах: 1) законності - полягає у тому, що юридична відповідальність: • настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій відповідності з визначеним законом порядком; • припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність протиправного, винного діяння); • настає лише перед передбаченими законом компетентними органами; • припускає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності.
Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України); 2) обґрунтованості - виражається в: • установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; • встановленні інших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта правопорушення; 3) доцільності - полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права). Цей принцип вимагає: • індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: &quo ;Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер&quo ;); • пом'якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншим шляхом; 4) невідворотності -полягає в: • неминучості настання відповідальності правопорушника; • оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення; • професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів; • ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників; 5) своєчасності — означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року до 10—15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності. Майнова відповідальність здійснюється в межах строку давності позову; 6) справедливості — виявляється в такому: • кримінальне покарання не встановлюється за проступки; • при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність; • зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або посилює (але не пом'якшує) її; • за одне правопорушення встановлюється тільки одне покарання. &quo ;Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення&quo ; (ст. 61 Конституції України). Мета юридичної відповідальності - вияв її соціальної необхідності та ефективності. Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності: - загальну превенцію правопорушення; покарання правопорушника; - вплив на свідомість правопорушника; моральну перебудову особи; - формування в людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; - виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку. Мета юридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції. Функції юридичної відповідальності - головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: - превентивну (попереджувальну) — спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону; - виховну — спрямована на виховання правопорушника; - репресивну (каральну) — спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захисті суб'єктивного цивільного права).
Дарій у своєму Бехістунському написі посилається на жорстокість Магів. 80.4. Тут викладено три основи демократії в давньогрецькому розумінні: обрання представників уряду жеребкуванням, їхня відповідальність перед народом і контроль із боку народу всіх заходів уряду. note 5 81,1. Злісні випади Мегабіза проти народу виявили запеклу зненависть перського вельможества проти народного війська іранських племен. 82,1. Промова Дарія узгоджується з викладом його поглядів у Накшірустемському написі. В цих трьох промовах виявилися три напрями в галузі внутрішньої політики перського вельможества часів Дарія І (521-486 до н. є.) та його спадкоємців. 84.1. Рід Отана справді мав привілеї, але, очевидно, їх було дано йому ще до вбивства Магів. 84.2. Геродот не згадує про тривалі війни Дарія після того, як він прийшов до влади. Згідно Бехістунському написові спочатку проти Дарія повстав Елам (його столицею були Суси), згодом Вавилон, повстання якого очолив син останнього вавілонського царя на ім'я Надінту – Бел, а також і Мідія. Наприкінці 521 р. до н. є
1. Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання
2. Фінансово-правова відповідальність, як особливий вид юридичної відповідальності
3. Юридична відповідальність у підприємництві
4. Відповідальність за порушення податкового законодавства
5. Матераільна відповідальність працівників
9. Адміністративна відповідальність в Україні
10. Адміністративно-правова відповідальність в Україні
11. Кримінальна відповідальність
13. Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством
14. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України)
15. Кримінальна відповідальність. Різновиди злочинів
16. Матеріальна відповідальність в трудовому праві
17. Поняття, види, структура, тлумачення та завдання закону про кримінальну відповідальність
18. Фінансово-правова відповідальність за порушення податкового законодавства
19. Відповідальність в конституційному праві
20. Відповідальність за згвалтування
21. Відповідальність за податкові правопорушення
25. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
26. Чинники, що впливають на дальність і якість радіохвиль
27. Фінансовий аналіз роботи товариства з обмеженою відповідальністю "Променергозахист"
30. Євангельська відповідь на органічно-моралістичну критику юридичного розуміння спасіння
31. В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)
32. Дальний Восток
33. Основные черты географии народного хозяйства Дальнего Востока
34. Транспортно энергетический комплекс Дальнего Востока
35. Освоение Сибири и Дальнего Востока
36. Открытие и освоение Дальнего Востока
37. Микола Карпович Садовський (1856-1933) ( Життя та творчість)
42. Страхування відповідальності позичальників за неповерненя кредиту
44. Анализ экономических и социальных результатов аграрной реформы на Дальнем Востоке
45. От кризиса к стабилизации. Дальнейшая судьба реформ в России
46. Дальний Восток в годы Великой Отечественной войны
47. Життя та діяльність митрополита Петра Могили
48. Развитие Дальнего Востока во второй половине 19 века
49. Из истории борьбы с опиекурением на русском Дальнем Востоке в 1910-1915 гг.
50. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
51. Юридична характеристика складу злочину Диверсія
57. Виробничо-торговельна діяльність підприемства
58. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
59. Сутність та зміст сучасного менеджменту
60. Порошковая металлургия и дальнейшая перспектива ее развития
61. Демократія: сутність, доктрини, різновиди
62. Діяльність римських магімтратів
63. Різновиди знижок. Рентабельність зниження цін
64. Компетентностный подход как дальнейшее углубление кризиса в образовании
65. Необережність як форма вини
67. Совість Риму - соціо-культурна роль стоїцизму
68. Філософська культура особи та її суспільна значущість
73. Інтегральна ефективність діяльності
75. Конкурентоспроможність торгівельного підприємства
76. Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
77. Рентабельність підприємства
78. Сутність витрат та методи їх зниження
79. Экономика Дальнего Востока
80. Анализ экономических и социальных результатов аграрной реформы на Дальнем Востоке
83. Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
85. Анализ экономических связей Республики Беларусь со странами СНГ и дальнего зарубежья
89. Сільське господарство i харчова промисловість України
90. Активність і творчість учнів на уроках історії
91. Античність у поетичних творах Яра Славутича
92. Життя та діяльність І.П.Котляревського
93. Видавнича діяльність. Комп’ютерні видавничі системи
94. Співзвучність поезії І.Я.Фpанка з наpоднопісенною твоpчістю
95. Народна мудрість в легендах, оповідках, фольклорі
96. Оцінка чисельність, щільність, демографія популяції рослин та тварин
97. Суспільно-політична діяльність Костомарова