![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Капітал і праця: механізм взаємодії |
Міністерсво освіти і науки України Київський національний економічний університет Кафедра політичної економії Фінансово-економічних факультетів Курсова робота на тему: &quo ;Капітал і праця: механізм взаємодії&quo ; Студентки I курсу, 2 групи, спеціальності 6508 факультету фінансово-економічного Гончарової М.Ю. Науковий керівник доц. Тимошевська Л.Д. Київ – 2008 Зміст Вступ Капітал як економічна категорія Теорії капіталу Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу 2 Капітал і праця 2.1 Наймана праця і робоча сила як товар Властивості товару робоча сила. Його вартість Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата 3.1 Теорії і суть заробітної плати Форми та системи заробітної плати Номінальна і реальна заробітна плата. Мінімальна заробітна плата та її критерії Висновки Список використаної літератури Вступ Актуальність даної теми визначається тим, що сучасна економіка будь-якої держави тісно пов’язана з такими категоріями, як капітал і наймана праця. Між цими поннятями існує тісний взаємозв’язок, який безпосередньо пов’язаний з економічними відносинами між власником капіталу і власниками робочої сили. Тобто механізм взаємодії капіталу і праці можна розглядати як авансування грошей у виробництво (капітал), яке існує у свою чергу тільки з використанням засобів виробництва і робочої сили (праця). Виробничі відносини між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили – це історично обумовлене, суспільно–виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (робітниками), які позбавлені будь–яких засобів виробництва. У даній курсовій роботі висвітлення теми: «Капітал і праця: механізм взаємодії» передбачає розгляд таких аспектів економічних відносин як: соціально-економічного змісту категорії «капітал», враховуючи й альтернативні підходи до трактування її сутності; механізму взаємодії капіталу і найманої праці; соціально-економічної природи заробітної плати, її сутності, форм та систем у ринковій економіці. Капітал підприємства, вкладений у виробництво, а саме у засоби праці та робочу силу, знаходиться в процесі безупинного руху, в результаті призводить до появи додаткової вартості. Робоча сила являє собою сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатності до праці; та в умовах ринкових відносин «здатність до праці» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що він, по-перше, створює вартість більшу, чим коштує сам, по-друге, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво. Тому капіталіст наймає робітника, точніше його здатність до праці. У той же час наймана праця має оплачуватися, що пояснює соціально-економічну природу заробітної плати. 1 Капітал як економічна категорія Теорії капіталу Термін «капітал» (від лат. – голова) уперше з'являється в XII і XIII ст. і означає «засоби, склади товарів, сума грошей, гроші, позичені під процент». Поступово термін починає вживатися в більш вузькому значенні: грошове багатство виробника або купця. У XVII ст.
цей термін у своєму вузькому значенні став загальноприйнятим, особливо стосовно продуктивного капіталу. Іменник «капіталіст» зустрічається вже в середині XVII ст. і позначає власників капіталу. Слово «капіталізм» пізнього походження запровадив К. Маркс. Капітал, поряд з такими категоріями, як товар, гроші, попит, пропозиція, ціна, належить до найголовніших в ринкових відносинах. Однак його місце – особливе. Він знаходить прояв в товарі (товарний капітал), в грошах (грошовий капітал). Попит, пропозиція та ціна виступають як чинники (фактори), від яких в значній мірі залежить капітал. Одночасно капітал має суттєвий і зворотний вплив – попит, пропозиція і ціна залежать від обсягів капіталу. Капітал виникає тільки там, де підприємець, будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця робочої сили, наймає його і здійснює процес виробництва товарів з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку. Умовами, за яких функціонує категорія капітал, є: високорозвинуті товарне виробництво, обіг і ринок; наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку; зосередження в частини господарюючих суб'єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів; наявність людей праці, юридичне вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися. Капітал – це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців. К. Маркс звертав увагу на декілька визначень капіталу: 1. Капітал – це вартість, яка створює додаткову вартість, або капітал – це самозростаюча вартість; 2. Капітал – це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру; 3. Капітал – це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва, це перетворені в капітал засоби виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло самі по собі – грішми. Як зазначалося вище, К. Маркс продуктивний (функціонуючий, реальний) капітал поділяв на постійний – С та змінний – V. Під постійним він розумів вкладення коштів в засоби виробництва, який не змінює величини своєї вартості в процесі виробництва (С – від слова “Сo s a es Kapi al”). Змінним він вважав кошти, вкладені в робочу силу, який (капітал) в процесі виробництва змінює свою вартість, тобто робітник не тільки відтворює вартість своєї робочої сили, але і робить додаткову вартість, збільшуючи капітал. (V – від слів “Variables Kapi al”). Капітал перетворюється в найважливіші фактори процесу виробництва - у засоби виробництва і робочу силу. Вони грають різну функціональну роль у процесі виробництва, як процеси створення вартості. Цей критерій використаний К.Марксом для розподілу усього функціонуючого капіталу на постійний і перемінний. Попередники К.
Маркса – представники меркантилізму, фізіократичної школи і класичної політичної економії – ототожнювали капітал з річчю, із засобами виробництва. Меркантилісти ототожнювали капітал з грішми, фізіократи – відносили до капіталу інструменти, сировину й інші речові фактори виробництва, А. Сміт та Д. Рикардо також вважали капіталом засоби виробництва. Згідно теорії трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, капітал – це один із факторів, який приносить його власнику прибуток. Багато дослідників вважали, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять прибуток (дохід) їхнльому власникові. «Капітал, - пише видатний американський економіст Поль Самуельсон , - цей термін часто застосовують до товарів виробничого призначення.», які «.перебувають у приватній власності, а вироблюваний ними дохід належить їх власникам». Дж. С. Мілль під капіталом розумів попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці. Він забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя і матеріали, а також засоби існування для працівників під час виробничого процесу. Мілль вважав капіталом ту частину власності підприємця (фабриканта), яка утворює фонд для здійснення нового виробництва. Оригінальними є погляди Дж. С. Мілля на те, що виробнича діяльність обмежується розмірами капіталу; що капітал є наслідком не споживання, а заощадження (зберігання); що капітал постійно споживається, але одночасно й відновлюється (відтворюється); що не праця викликає попит на капітал, а, навпаки, капітал викликає попит на працю. Сучасна західна економічна думка під капіталом розуміє засоби виробництва, створені людиною, які полегшують здійснення процесу праці, в багато разів збільшуючи її продуктивність. Тобто капітал розглядається як ресурс виробництва, поряд з працею, землею та підприємницькою здатністю. Вихідним пунктом виникнення капіталу є гроші. Масовими і панівними економічними відносинами капітал стає за умов капіталістичного виробництва. Згідно із загальноекономічною точкою зору для даного виробництва (капіталістичної економіки) характерні такі принципові обставини: по-перше, наявність юридичної свободи працівника, з одного боку, та відсутність у нього засобів виробництва і засобів для життя (окрім здатності до праці — робочої сили) — з іншого; по-друге, економічне примушення людини продавати свою робочу силу (послуги праці) власникам засобів виробництва на певний час, протягом якого капіталіст організовує і контролює її використання; по-третє, оскільки за таких умов процес праці є взаємодією факторів, які купив капіталіст, то і результат їх взаємодії — продукт виробництва (товар, послуга) — належить капіталістові. Для нього немає принципового значення, які товари (споживчі блага) виробляти, оскільки він організує їх виробництво тому, що вони є носіями вартості, і перш за все нової вартості, яка для безпосереднього процесу виробництва більша за авансову вартість на відповідну величину (приріст). Наймаючи працівників, підприємець (капіталіст) купує не лише їхню здатність до праці (чи послуги праці), а й найголовніше — здатність до створення додаткового продукту.
Коли одностайно дюча укранська полтична емграця належно причиниться до тако зовншньо-полтично капталзац визвольно боротьби на рдних землях, до правильного висунення укрансько справи в мжнароднй полтиц та до дйово-корисного вдношення стороннх сил до наших змагань то тим найкраще викона свй обов'язок перед батьквщиною. Очевидно, що емграця ма й нш завдання. Плекати, розвивати укранськ вартост в рзних длянках життя, зокрема так, що для них у пдбольшевицькй дйсност нема мсця. Виховувати пдготовляти на чужин кадри для повноцнно участи у визвольних змаганнях в державному будвництв. Пдготовляти фахов сили для збройно боротьби визвольно полтично прац. ¶ багато нших завдань стоть перед емграцю. Але тут заторкнемо лише один комплекс основних зобов'язань супроти боротьби на батьквщин зовншньо-полтичних, як мають поважне значення для успшности визвольних змагань як можуть виконати тльки укранц за кордоном. Це найвластивш завдання емграц, виконання яких очку вся Украна. ґ об'ктивн дан досить сприятлив умови для х виконання
1. Механізм та результати конкуренції промислових капіталів
4. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
5. МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
10. Порівняльний аналіз механізмів рефінансування комерційних банків
11. Облік валютних коштів, повязаних з рухом статутного капіталу
12. Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи
13. Венчурний капітал: сьогодні і завтра
14. Етика і естетика, проблеми взаємодії
16. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
17. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
18. Складові частини (сектори) ринку позикових капіталів. Поняття банківської ліквідності
19. Контроль НБУ у механізмі формування рівноваги на грошовому ринку
20. Аналіз формування капіталу комерційного банку АКБ "Приватбанк"
21. Емоції та їх значення, механізм виникнення емоцій
25. Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства
26. Захист капіталів банків від недобросовісних зайомників, кредиторів і конкурентів
27. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
28. Форми взаємодії органів і посадових осіб у системі місцевого самоврядування
29. Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови
30. Периферійні пристрої. Взаємодія комп’ютера з периферійними пристроями
31. Господарський механізм античного рабства Давньої Греції
33. Механізм та біологічне значення запалення
34. Роль опіоїдів у регуляції механізмів апоптозу при гострій серцевій недостатності в експеріменті
35. Міжнародна міграція капіталу
36. Особливості ринку позичкового капіталу Латинської Америки
37. Механізм та методи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності
41. Функції фінансового менеджменту і фінансовий механізм
42. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
43. Політичня система як механізм влади
44. В’язка взаємодія вихорових структур зі зсувною течією
45. Механізм важіля
46. Проект вузлів і механізмів зливковоза
47. Конфлікт – вид взаємодії людей
49. Взаємодія у процесі професійного спілкуванняв соціальній роботі
50. Теорії організованого капіталізму й державно-монополістичного капіталізму
51. Взаємодія видів транспорту
52. Механізм суперіонної провідності твердих діелектриків
53. Аналіз ефективності використання оборотного капіталу
57. Формування власного капіталу підприємств
58. Механізм та кінетика екстрагування цільових компонентів з насіння амаранту
59. Економічний механізм природокористування
60. Економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності
61. Акціонерний капітал та дивіденти
62. Вартість інвестиційного капіталу, оцінка інвестиційних якостей акцій
63. Інвестиції в основний капітал
64. Капітал і виробничі фонди підприємства
65. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
66. Механізм дії закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил
67. Механізм фіскальної політики держави
68. Статистика основного капіталу
69. Сутність нагромадження капіталу
73. Фразеология (Поняття про фразеологізм)
74. Механўзми двигуна (Детали двигателя)
75. Мода и философия
76. Сучасні форми та системи оплати праці
77. Постмодернізм та українська історична наука
80. История моды
81. Мода
82. Грамматическая синонимия форм настоящего времени глаголов типа брызжет - брызгает, каплет - капает
83. Матожидание, дисперсия, мода и медиана
84. Низкочастотные колебательные моды в суперионном проводнике CU2-*SE
85. Розкриття невизначеностей за правилом Лопіталя
89. Режим оподаткування капітального будівництва
90. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
91. Виховання взаємодопомоги у дітей дошкільного віку
92. Реклама в ЗМІ
95. Матераільна відповідальність працівників
96. Оцінка ділових якостей працівників і менеджерів фірми
97. Розрахунок вольт-амперної характеристики сонячного елемента при врахуванні зміни поверхневої рекомбі
98. Михаил Таль
99. Талая вода