![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Специфіка становлення та еволюції партійної еліти в Румунії у трансформаційний період |
Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича Факультет історії, політології та міжнародних відносин Кафедра політології та державного управління ІНДЗ На тему: Специфіка становлення та еволюції партійної еліти в Румунії у трансформаційний період Науковий керівник: Колесников О.В Виконав: Студент 511 групи Савчук Василь Чернівці-2010 В Румунії в трансформаційний період відбувалися процеси тотожні з тими пертурбаціями що відбувалися в інших «країнах соцтабору». Щодо успішності цих перетворень то вони відбувалися досить повільно і носили суперечливий характер. Домінуванню РКП було покладено край і дало можливості для подальшої демократизації країни, плюралізму і багатопартійності. Якщо намагатися виявити особливості формування в Румунії демократичного середовища взагалі і становлення нової політичної системи зокрема доцільно вказати на те чим ці особливості зумовлені. І тут доводиться констатувати певну аберацію нормального ходу історичного розвитку. Вона полягала в тому що завдання призначене для партії правого ухилу – демонтаж соціалізму і капіталізацію суспільства, взяла на себе політична сила лівої політичної орієнтації. Ця обставина породила не тільки ряд недоладностей при формуванні політичного обличчя суспільства але й гостру політичну боротьбу. Румунська комуністична партія (рум. Par idul Comu is Romв ) - румунська політична партія, одна з двох політичних партій Румунії, що носять цю назву. Сформована з крила Соціалістичної партії Праці, члени якого не хотіли об'єднуватися з есдеками. До липня 2010 носила назву Партія Соціалістичний Альянс (рум. Par idul Alia ţa Socialis ă). Ця партія стоїть біля основи Європейських лівих. Румунська комуністична партія або РКП (рум. Par idul Comu is Romв ) - румунська комуністична політична партія, яка була продовжувачкою большевицького крила Румунської соціалістичної партії. Ідеологією партії були підготовка комуністичної революції і відмова від націоналістичного проекту Велика Румунія. РКП у міжвоєнний період була невеликим нелегальним угрупуванням, що знаходилося під прямим контролем Комінтерну. У 30-ті роки більшість активістів перебували в ув'язненні або втекли до СРСР. Комуністична партія вийшла на перший план румунської політики в серпні 1944 року, коли комуністи взяли участь у палацовому перевороті і повалення про-нацистського уряду Іона Антонеску. З допомогою радянських окупаційних сил РКП відправила короля Міхая I у вигнання і встановила однопартійний режим в 1948 році, що тривав аж до 1989 року. Партія «Велика Румунія» (рум. Par idul Romв ia Mare - PRM) - націоналістична політична партія в Румунії. Партія виступає з антиугорськими, антициганськими і антисемітськими гаслами, а також ратує за створення Великої Румунії в межах до 1940 року. Лідер партії - Корнеліу Вадим Тудор. Партія була створена в 1991 році журналістами Корнеліу Вадимом Тудором та Євгеном Барбу. У 1993-1995 роках партія, що мала 22 мандати після виборів 1992 року, підтримувала кабінет Миколи Векерою, але не була представлена в уряді міністрами. На президентських виборах 2000 року кандидат партії Вадим Тудор, за якого голосував румунський протестний електорат, несподівано зайняв друге місце в першому турі і вийшов у другий тур, де програв Йону Ілієску.
На що проводилися в тому ж році парламентських виборах партія отримала 84 місця у нижній палаті та 37 місць в сенаті, ставши другою за чисельністю депутатів політичною партією. На парламентських виборах 2008 року партія отримала лише 3,15% голосів і не подолала п'ятивідсотковий бар'єр. У Європарламенті партія представлена 3 депутатами (8,7% голосів) з 33 місць, відведених для Румунії Демократична ліберальна партія (рум. Par idul Democra -Liberal - PD-L) - правоцентристська політична партія в Румунії. ДЛП була створена 15 грудня 2007 року шляхом злиття двох близьких правоцентристських партій - Демократичної і Ліберал-демократичної. На парламентських виборах 2008 року ДЛП отримала 115 місць в нижній палаті румунського парламенту і 51 місце в румунському сенаті. У 2009 році партія отримала 10 місць на виборах до Європарламенту з 33, зарезервованих для Румунії. Лідер партії Еміль Бок став прем'єр-міністром в коаліційному уряді з соціал-демократами. ДЛП підтримує нинішнього президента Румунії Траяна Бесеску, який з 2001 року був головою ДП, але в 2004 році був змушений призупинити своє членство для участі в президентських виборах. Демократичний союз угорців Румунії (угор. Romб iai Magyar Demokra a Szцve sйg; рум. U iu ea Democra ă Maghiară di Romв ia) - політична партія в Румунії, яка виражає інтереси угорської меншини. Партія не є зареєстрованою в Румунії в традиційному розумінні слова, але діє на законних підставах (у тому числі і бере участь у виборах) як організація, що представляє національну меншину. ДСВР був заснований 25 грудня 1989 року. З 1993 року ДСВР очолює письменник Бела Марко. У період з 1996 по 2008 рік партія входила до правлячих коаліцій або підтримувала уряд без входження до них. За підсумками парламентських виборів 2008 року партія отримала 22 місця у нижній палаті та 9 місць у сенаті. У грудні 2009 року ДСВР став партнером по коаліції Демократичної ліберальної партії . В обмін на підтримку другого кабінету Еміля Бока лідер партії Бела Марко став першим віце-прем'єром, Хунор Келемен - міністром у справах культури, релігії та національної спадщини, Аттіла Чеке - міністром охорони здоров'я, Ласло Борба - міністром навколишнього середовища і водних ресурсів. Призначення письменника на угорській мові Келемен, яка не є православним, на пост міністра у справах культури, релігії та національної спадщини, викликало багато суперечок в Румунії. Так, віце-президент ДЛП Чезар Претак назвав його призначення однієї з найбільших політичних помилок останніх років . Щоб уникнути можливих складнощів в майбутньому релігійні питання були виведені з компетенції міністра культури і передані прем'єр-міністру. У 2004 році лідер партії Бела Марко балотувався в президенти Румунії та набрав 5,1% голосів. На президентських виборах 2009 року представник партії Хунор Келемен отримав 3,8% голосів. У Європарламенті партія представлена двома депутатами з 33 місць, відведених для Румунії. Партія виступає за створення національної угорської автономії, за розширення сфери застосування угорської мови в адміністрації та освіті, за збільшення автономії місцевих органів влади і за подальшу інтеграцію Румунії до Євросоюзу.
Соціал-демократична партія (рум. Par idul Social Democra ) - лівоцентристська політична партія в Румунії. Партія була заснована в січні 2001 року шляхом злиття Партії соціальної демократії в Румунії (рум. Par idul Democraţiei Sociale i Romв ia) і Румунської соціал-демократичної партії (рум. Par idul Social Democra Romв ) - учасників правлячого блоку Соціал-демократичний полюс Румунії. У 2004 році лідер партії і прем'єр-міністр Адріан Нестасе брав участь у президентських виборах, але поступився у другому турі Траяну Бесеску. З квітня 2005 року партію очолює Мірча Джоане, що висувався в президенти в 2009 році, але програв у другому турі чинному президенту Траяну Бесеску. На виборах СДП виступає в союзі з Консервативною партією. До 2004 року була правлячою (Адріан Нестасе був прем'єр-міністром з 28 грудня 2000 по 21 грудня 2004 року), за підсумками виборів 2008 року увійшла до правлячої коаліції, але на правах молодшого партнера. В даний час партія представлена 103 мандатів у нижній палаті румунського парламенту і 47 місцями в сенаті. Також партія в союзі з консерваторами представлена 11 депутатами в Європарламенті з 33 місць, відведених для Румунії. Після заворушень 22 грудня 1989 року у Бухаресті було організовано Раду Фронту Національного спасіння (ФНС), яка оголосила себе вищим органом державної влади і розпустила всі колишні органи, включаючи і уряд, підпорядкувавши собі всі органи влади, включаючи міністерства і місцеву адміністрацію. Ще на початковому етапі формування Ради ФНС центральні позиції у ній зайняли вихідні із комуністичної номенклатури, на чолі з Іоном Ілієску, який став головою політичною фігурою Румунії після подій грудня 1989 р. Головою уряду став Петре Роман, представник більш молодого покоління. Бажання посткомуністичної еліти зберегти себе спричинила зворотність траєкторії трансформаційного процесу. Комуністична партія у 1989 р. була розпущена, але вона знову перевизначилася доктринально і просто змінила свій фланг, ставши ліво-центричною партією, або соціал-демократичною. Здавалося б, що КПР зникла без сліду після 1989 р., в грудні 1990 р. група колишніх лідерів оголосили про відновлення партії під назвою Соціалістична Партія Праці, яка матиме маргінальну, периферійну роль в політичному житті. У 1992 р. вірні прихильники націоналістичної політики чаушевського режиму вийшли зі складу ФНС і утворили Партію Соціальної Демократії на чолі зі І.Ілієску який і виграв президентські вибори 1992 р. Більш ліберальна частина політиків ФНС (максималісти) залишились і перетворили Фронт на Демократичну Партію Фронту Національного Спасіння (ДПФНС) яка сьогодні є пропрезидентською партією Т.Басеску. Таким чином відбувається репродукція старої комуністичної еліти. Вірні представники ідеалів подій 1989 р.- ДПФНС змінили владу “ілієвської еліти” після загальних виборів 1996 р. (загальні, бо до конституційних змін 2003 р. парламентські вибори проводились в один день із президентськими) на чолі із майбутнім президентом Е.Константинеску. Через нездатність протистояти демагогічним політикам опозиційної ПСДР, у 2000 р.
Партю возглавили члены Думы Барышников, Дмитрюков, прис. пов. Моргулес, сен. Иванов и др. Ея лозунгом была «федеративная республика». [546] За нсколько дней до създа в Москв в «Комитет Общ. Организацй», Некрасов еще опредленне протестовал против «легенды» о «каком-то плнени Правительства»... «И Врем. Правит, и Совт Р. Д. говорил министр, свято блюдут свою связь и единене, закрпленныя уже в двух декларацях». [547] Насколько затушевывался на създ вопрос о двоевласти показывает тот характерный факт, что в отчет «Рус. Вд.» газет почти партйной о създ вообще нт изложеня доклада Винавера. [548] Комплиментами злоупотребляли и пручили тм самым совтскую рядовую массу смотрть на себя, как на единственное представительство «революцоннаго народа», как к «истинным представителям революцоннаго народа» обращались 24-го к Совту представители еврейской организаци члены Гос. Думы к.-д. Фридман и извстный адвокат Грузенберг. [549] Кокошкин перефразировал лишь слова Маклакова в Гос. Дум 3 ноября 16 года: «старый режим и интересы Росси теперь разошлись, и перед министрами стоит вопрос: служить режиму и служить Росси невозможно, как служить Мамон и Богу». [550] Отсюда ясна поправка, которую надо сдлать к словам, напримр, Пасманика, что Милюков в мартовске дни отказался от монархи «под давленем уличной толпы». [551] Позже была сдлана попытка, не вышедшая из стади предварительной, создать «либеральную» (т. е., монархическую) партю, для переговоров о создани которой, как разсказал Тхоржевскй в некролог, посвященном в «Возрождени» Гучкову, послднй здил к Кривошеину
1. Становлення соціально-побутової сфери на Волині у повоєнний період (1944-1953 рр.)
2. Специфіка економічного та суспільного розвитку СРСР наприкінці 20-х — у 30-ті роки
4. Поняття та специфіка філософських категорій
5. Зародження партійно-радянської преси України
9. Специфіка реалізації положень теорії доказів і норм чинного КПК України
10. Міжкультурна специфіка паремій
12. Специфіка й витоки римського генія
13. Специфіка неповних речень у творах Юрія Мушкетика
14. Економіка праці та соціально-трудових відносин
15. Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників
16. Блок Юлії Тимошенко: розвиток та еволюція політичних орієнтирів
17. Політичні еліти та лідерство
18. Політична влада: сутність і специфіка
19. Свобода совісті: французька специфіка
20. Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України
25. Специфіка державного регулювання агропромислового комплексу
26. Товарне виробництво: загальні економічні основи, мета та еволюція
27. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
29. Державний та суспільний лад країн Скандинавії у період Середньовіччя
30. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу
31. Італія, Франція, Іспанія та США у міжвоєнний період
32. Римська імперія в II—III ст. н. е.: період падіння та загибелі
35. Особливості фізичної реабілітації в період вагітності, пологовий та післяпологовий періоди
36. Фізична реабілітація чоловіків після лобектомії та пульмонектомії в післяопераційному періоді
37. Виробниче навчання у закладах професійної освіти
41. Історичні передумови становлення екскурсійної та туристської діяльності
42. Политические партии: сущность, становление, современное состояние
43. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
44. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
45. Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи)
46. Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
47. Охорона праці та техніка безпеки
48. Специфічні та неспецифічні дерматити молочної залози
49. Виникнення та становлення вітчизняного аудиту
50. Країни Африки: Південно-Африканська Республіка та Маршалові острови
51. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
53. Порядок складання позовної заяви та касаційної скарги
57. Становлення сталінського режиму та політичні репресії в Україні
58. Електроніка та мікропроцесорна техніка
59. Генезис та етапи культурної еволюції
60. Акціонерне товариство та проблеми його становлення в Україні
62. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
63. Комплексне лікування гнійної хірургічної інфекції кісток та суглобів у дітей
64. Оптимізація діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї
65. Передумови, рушійні сили та перспективи еволюції російсько-грузинського конфлікту у Південній Осетії
66. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
67. Психологія особистості управлінця або навіщо мені потрібна психологія та педагогіка
68. Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"
73. Політична еліта, лідерство і демократія
74. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
75. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції
76. Проблеми виникнення та становлення феномену релігії
77. Дорожнє ґрунтознавство та механіка ґрунтів
78. Експериментальна аерогідродинаміка та гідравліка
79. Аналіз інвестиційної діяльності в Україні та шляхи її розвитку
80. Еволюція грошових систем та види грошей
81. Узагальнення та оформлення контрольно-ревізійної інформації
82. Екологічна економіка та управління природокористуванням
83. Динаміка цін на ринку нерухомості (на прикладі комерційної нерухомості м. Київ)
84. Іcторiя розвитку економiчних теорiй, та становлення рiзних наукових шкіл
85. Перехідна економіка та її закономірності
89. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
90. Становление налоговой системы в начале 90-х годов в России
91. Становление системы социальной защиты государственных служащих в Российской Федерации
92. Нова економична политика та ии законодавче оформлення
93. Крушение Второй Империи и становление Третьей Республики во Франции
94. Экономическая политика партии большевиков в годы гражданской войны и строительства социализма
95. История политических партий
97. Конституцiя США та реальнi права громадян
98. Политические партии в республике Молдова
99. Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки