![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Проблеми відродження української державності |
Вступ Бурхливі соціальне-економічні й політичні процеси, культурно-національне відродження в Україні у XVI-XVII ст. висунули як актуальну проблему національної державності. Ця творчо-будівнича ідея охопила всі сфери життя української нації. Народ, котрий мав на своєму тривалому історичному шляху таку могутню державу, як Київська Русь, а потім зазнав хижацьких загарбань і знущань, не міг не піднятися на боротьбу за свою незалежність. Слова Пилипа Орлика про те. що українська держава має право на незалежне існування й &quo ;вона є вільним князівством,., що козацька нація й Україна були вільними&quo ;, стали стрижнем глибинних суспільно-політичних процесів, вододілом між різними політичними силами. Ця ідея стала великою рушійною силою народних мас, формувала відповідні політичні структури та об'єднання. Вона дістала втілення в тогочасній політичній літературі, історичних дослідженнях і літописах, у релігійних проповідях, художній творчості та фольклорі. Доба національно-визвольних повстань Боротьба за незалежність знайшла своє відображення у національно-визвольних виступах. Наприкінці XVI ст. Україна стікала кров'ю селянсько-козацьких заворушень під проводом К. Косинського, Наливайка, які повели повсталих на бій проти польської шляхти. Ідея відродження української державності визначала гідність славного сина України, гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича Сагайдачного. Маючи досить сильні козацькі з'єднання, вміло використовуючи складну міжнародну обстановку, він домігся визнання польським урядом автономії українських земель у складі Речі Посполитої. На сеймі у Варшаві, де делегацію Війська Запорозького очолював Сагайдачний, були задоволені важливі козацькі вимоги: ліквідування посаду старшого над козаками від польського уряду, на якому держалася влада обраного на козацькій раді гетьмана над Україною; скасовувалися рішення сейму щодо обмеження козацьких вольностей і прав; населення України дістало свободу віросповідання; визнавалася польським урядом і захищалася від гонінь властей Речі Посполитої православна єпархія. Академік Д.І. Яворницький, один із авторитетних фахівців з історії козацтва, зазначав з цього приводу, що завдяки дипломатичному тактові, не оголюючи наголо меча, Сагайдачний зумів домогтися у поляків таких результатів для блага свого народу, про які навіть не мріяв жоден з українських гетьманів. Він заклав міцні підвалини для подальшого існування українського козацтва й разом із тим замислив програму його майбутніх дій; з огляду на це гетьман Богдан Хмельницький лише продовжив справу Сагайдачного, традиції українського народу, його прагнення до незалежності знайшли втілення у всенародній визвольній війні під проводом Б. Хмельницького (1648-1654). Як неодноразово заявляв бунтівний гетьман, його мета — з’єднати всі українські землі, об'єднавши їх у самостійну державу. І в ході самої війни стало зрозуміло, що її фактичні досягнення далеко переростають межі попереднього козацького авантюризму, що зусилля українського народу спрямовані на одержання незалежності від Польщі, й лише існування національної держави забезпечить йому гідне місце в світовому процесі.
Цьому сприяли розмах народного повстання, зріст національно-політичної свідомості козаків і селян, зміцнення авторитету Хмельницького серед населення, перехід на його бік української шляхти й духовенства. Результатом переможної війни українського народу проти польської шляхти було утворення козацько-гетьманської держави, відбулись кристалізації основних принципів політичної доктрини Богдана Хмельницького, стрижень якої складали національна державна ідея, яка вперше була сформульована в історії вітчизняної суспільно-політичної думки. Козацтво стало провідною верствою в країні. Разом з частиною української шляхти козаки збудували українську державу й посіли в ній становище організуючої, правлячої й економічно найсильнішої верстви. Державотворча тогочасна політична думка і практика були спрямовані на вирішення двох найважливіших і взаємозв'язаних завдань: створення незалежної соборної держави в етнічних межах України й запровадження в ній нової моделі соціально-економічних відносин, в основі якої б лежала дрібна (фермерського типу) козацька власність на землю. Цьому завданню були підпорядкована вся діяльність гетьмана Б. Хмельницького військова, економічна і зовнішньополітична. Відновлену Українську державу Б. Хмельницький розглядав як спадкоємицю княжої Русі, що говорить про тривалість державотворчого процесу на українських землях Долаючи надзвичайно складні зовнішні та внутрішні перешкоди, гетьман зосередив свої зусилля в першу чергу на будівництві, функціонуванні усіх ланок влади. Велику увагу Б. Хмельницький надавав формуванню судовим влади. На місце станово-шляхетської системи судів поставали сотенні, полкові і генеральні установи, сільські суди. Практикувалося надсилання гетьманом судових комісій на місце для розгляду справ особливого значення. Державотворчі процеси в тогочасній Україні визначали такі документи, як &quo ;Статті про устрій Війська Запорозького”, чернетки яких до нас дійшли більш ніж офіційні листи. Вагоме місце в легітимізації козацько-гетьманської держави посів Зборівський договір 1649 p., який був першою діючою &quo ;конституцією&quo ;, яка за вагомістю дорівнює англійській Великій хартії. Наслідуючи демократичні традиційні основи Запорозького козацтва, вперше у світовій історії Б. Хмельницький запровадив нову виборчу систему державної влади — гетьманщину. Поряд з цим він рішуче боровся за зміцнення і централізацію державної влади, долаючи анархізм, та свавілля. Була проведена принципова, по суті революційна, аграрна реформа, було знищено велике й середнє феодальне землеволодіння (за винятком монастирського), панщинно-фольваркові основи господарства, ліквідовано кріпацтво, утверджено (козацького типу) власність на землю. Козацькі господарі мали чітко виражені тенденції до розвитку якісно нового для того часу шляху — фермерського. Створювалися передумови для розвитку цим же шляхом і селянських господарств. Серед океану великих феодальних кріпосницьких маєтків набували розповсюдження вільні козацькі землеволодіння, тисячі приватних, розданих Богданом, були чимось небаченим, створювали могутню соціальну базу для єднання і консолідації українського народу.
Розвинення економічних основ козацько-гетьманської держави прияла та увага, яка надавалася розвиткові торгівлі, ремісництва, промисловості, соціальним проблемам населення, формуванню нової фінансово-податкової системи. Як і в попередні роки, в козацько-гетьманській державі багато уваги приділялося формуванню ідейно-політичної та духовної основ державотворення. Освіта, наука і культура в ній набули нового піднесення Козацька держава була визнана багатьма іноземними державами, стала рівноправним суб'єктом міжнародного співтовариства. Існування цієї держави як самостійної й незалежної було нетривалим. Ще в ході переможної війни у Б. Хмельницького та частини його оточення починає утверджуватися думка, що Україна власними силами, без чужої допомоги свою державу не захистить від ворожих нападів. Будучи в стані тривалої війни з Польщею, котра намагалася полонізувати й колонізувати Україну, зазнавши численних пограбувань і спустошень від військ Османської імперії на півдні українська гетьманська верхівка звернула свої погляди до Росії. Великі надії покладалися на спільне слов'янське походження, єдину віру, близькість мови, культури та історичної долі двох народів. Ці наміри завершилися укладанням Українсько-Московських угод 1654 р., за якими України фактично втрачала свою незалежність і входила до складу Росії на правах широкої автономії. Як ці події, так і особі Б. Хмельницького викликали й сьогодні викликають різнопланові, суперечливі оцінки. Видатний український мислитель-патріот Т.Г. Шевченко негативно оцінив насліди цього акту в житті українського народу: Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну. Шведський історик Альфред Єнсен писав, що ця унія відіграла фатальну роль у долі України. Це був союз ягняти з вовком, що, мабуть, гетьман не міг навіть припускати, що його символична постать верхи на коні стоятиме на найголовнішому майдані Києва як символ &quo ;єдиної й неділимої Росії&quo ;, тоді як ця Росія душитиме будь-який вияв духовності та індивідуальності й право на самовизначення українського народу, для якого Хмельницький був і залишається найвизначнішим героєм. І все ж Хмельницький заслуговує якнайвищого пошанування за вміле керівництво народно-визвольною боротьбою. Український філософ Григорій Сковорода називав його &quo ;героєм і батьком вольності&quo ;. Адже він зв'язав перервану ще в середніх віках нитку державності, і створена ним Українська козацька держава знову впровадила український народ у сім'ю самостійних народів зі своїм власним життям. Після Українське-Московської угоди 1654 р. доля української державності вирішувалась у взаємовідносинах Москви й України. Грушевський писав, що Москва хоче наложити руку на всі права і свободи українського народу, а народ в лиці кращих своїх людей бореться проти того, і ця боротьба червоною ниткою проходить через усю подальшу історію країни. Більшість козацьке-гетьманської держави ставило за мету подовжувати об'єднання українських земель, які ще залишались під владою іноземних держав, відстояти широку автономію України в складі Росії, а за сприятливих умов — добути й повну незалежність.
В лаврськй друкарн надрукував м. . славний «Требник», рд енцикльопед, що водностайнила церковну практику й обряди, «Антологон», та цлу низку проповдий передмов до лаврських видань. Могил приписують теж авторство, а бодай спвпрацю в «Лтопис», одному з найвидатнших, полемчних творв того часу. «В його особ - каже Грушвський - святкувало укранське громадянство свою першу нацональну перемогу по стльки лтах смутку, невол й пониження». ХМЕЛЬНИЧЧИНА З повстанням Богдана Хмельницького починаться нова епоха стор Украни - доба вдродження укрансько державности. Приспана цлими вками лихолття дея державно самостйности, пробудилася серед релгйно боротьби козацьких повстань першо половини XVII ст. Але весь полтичний нацональний рух, що тод так широко розвинувся, був тльки приготовленням до того, що мало прийти пзнше, це були немов вступн маневри перед великою вонною кампаню. Народн сили повол збиралися й органзувалися до спльного дла, серед труднощв перешкод пробивалися уперед
1. Початок державного відродження України у 1917–1920 рр. Пошук оптимальних моделей державотворення
2. Державний бюджет України і бюджетне право
4. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
5. Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.
9. Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України
10. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
11. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
12. Центральна Рада і пролетаріат України
13. Ставлення кадетів до Української державності в період Центральної Ради (березень-липень 1917 р.)
14. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
15. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
17. Бюджет України: актуальні проблеми
19. Украинская Центральная Рада /Укр./
20. Проблеми функціонування фінансових бірж України
21. Банківська система України та проблеми її реформування
26. Історія створення Державного Гімну України
27. Правовий статус комітетів Верховної Ради України
32. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
33. Українська республіка в часи Центральної Ради
34. Володимир Винниченко – видатний діяч української Центральної Ради
35. Державна агенція промоції культури України
36. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
37. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
41. Центральна база даних Держмитслужби України
42. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
43. Державний бюджет і бюджетна система України в умовах виходу з фінансової кризи
44. Екологічні проблеми деяких водних екосистем України
45. Рослинність України та вплив на неї антропогенної радіонуклідної аномалії
46. Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України
47. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
50. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
52. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
53. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
57. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
58. Господарство України періоду утвердження капіталізму
59. Походження людини та її поява на території України
60. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
61. Культура України в 30-х рока
63. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
64. Податкова політика України
65. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
66. Загальна характеристика конституції України
67. Господарське право України
68. Конституційний суд України
73. Управління фінансами України
74. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
75. Організаційна система управління природокористуванням України
78. Вплив російської кризи на економіку України
79. Місце України в глобалізаційних процесах
80. Машинобудівний комплекс України
81. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
82. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
83. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
85. Банківська система України
90. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
91. шпори з цивільного права України
93. Культура та побут населення України
94. Легка промисловість України i транспорт
95. Сільське господарство i харчова промисловість України
97. Регіональний розвиток харчової промисловості України
98. Зародження партійно-радянської преси України