|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право История отечественного государства и права
Культурні процеси на початку XX ст. в Україні крізь призму політики |
Фонарь садовый «Тюльпан». 
Фонарь желаний бумажный, оранжевый. Історія свідчить, що всі значні злети людського духу супроводжувалися широким просвітницьким рухом. Дане твердження є цілком характерним і для українського національного злету початку XX ст. Українська наддніпрянська інтелігенція, прагнучи національного відродження, розгорнула складну справу просвітництва українських народних мас, вдавшись до витлумачення народові, ким і чим він є серед інших європейських народів, якими прихованими потенціями володіє, якого майбутнього є гідним. Просвітництво було необхідним не лише задля «зближення» з народом чи заради прискорення емансипації українців від сусідніх націй, а й заради відвернення мас від згубного впливу соціалізму, для проростання зерен якого, як з'ясувалося у ході історії, найсприятливішим виявився темний етнічний ґрунт. Однак якщо зближення з народом на ділі було не таким уже й складним завданням (українська ж інтелігенція у своїй масі була вихідцем із народного лона), то завдання відвернення від соціалістичних (майже релігійних на російських обширах) ідей залишилось неосягненим українцями-інтелектуалами, а тому навіть не висувалося. Розум цих інтелектуалів на той час уже найтіснішим чином поєднував непоєднуване - ідеї російського соціалізму з українською національною ідеєю, стрижнем якої було унезалежнення нації. Напевно, у цьому й крилася одна з багатьох причин (поруч із такими чинниками, як детермінованість суспільно-історичних процесів умовами самодержавного політичного режиму, незрілість інтелігенції як соціальної сили, амбіційність її представників і т. д.), які стали на перешкоді поширенню просвітництва до галицьких масштабів і результатів у вигляді консолідації національних сил, піднесення їхньої самосвідомості, посилення здатності до самозбереження і самовідтворення власних форм буття. Попри вади і прорахунки, просвітницький рух початку XX ст. дав позитивні результати, значною мірою зумовлені активнішим прилученням інтелігенції до просвітницької діяльності і, зокрема, її працею над створенням за галицьким зразком таких культурно-національних організацій, як «Просвіти». Появу на Наддніпрянщині «Просвіт» уможливили революційні події 1905 р. Уже в жовтні 1905 р. «Просвіта» виникає у Катеринославі, потім - в Одесі. 'У наступному, 1906 р. «Просвіти» відкриваються у Києві, Кам'янці-Подільському, Чернігові, а у 1907 р. - у Житомирі та Миколаєві. В цілому протягом 1905-1907 рр. на Наддніпрянщині було зареєстровано дев'ять «Просвіт» у великих містах, які мали близько трьох десятків філій у містечках і селах. Наприклад, свої філії вдалося відкрити кам'янець-подільській, катеринославській «Просвітам». Київській же організації влада не дозволила закладати філії на території губернії (напевно, дався взнаки підсвідомий страх відродження традицій «матері міст руських»). Полтавське «Губернское по делам об обществах присутствие», розглянувши статут полтавської «Просвіти», не погоджувалось взагалі на реєстрацію товариства. Аргументація відмови була досить простою: «Маючи на увазі, що ті заходи, якими товариство хоче впливати на народ, вважаються у теперішні неспокійні часи дуже небезпечними, які можуть викликати непорядки, а ще до того ж Малоросія складає з себе частину однієї Великої Російської Держави і про розбудження національної і політичної свідомості малоросійського народу у цей час не може бути й мови, Губ.
Присутствіє. визначаючи, що відкриття товариства &quo ;Просвіта&quo ; загрожувало б громадському спокою, постановило не реєструвати українське товариство &quo ;Просвіта&quo ;». В реєстрації статутів «Просвіти» було відмовлено і в Лубнах, Харкові, Черкасах. Мав рацію Дмитро Дорошенко, зауважуючи, що історія наших «Просвіт» «єсть наполовину історією &quo ;мертвих і ненарожденних&quo ;, яким завчасно закрито очі, або й не дано навіть побачити світу». Організаторами і активними членами «Просвіти» ставали представники різних прошарків української інтелігенції - літератори, журналісти, актори, музиканти, науковці, лікарі, земські діячі, а інколи - священики. Так, у створенні катеринославської «Просвіти» брав участь Д. Яворницький, одеської - І. Липа, С. Шелухін, М. Комаров, І. Луценко, полтавської - П. Мирний, кам'янець-подільської - К. Солуха, Ю. Сіцинський, К. Старинкевич, В. Чехівський, чернігівської - М. Коцюбинський, І. Шраг, Ф. Левицька, Л. Шрамченко, О. Андрієвська, О. Калинська, А. Глібов. У київському товаристві працювали Б. Грінченко, В. Леонтович, К. Стеценко, М. Лисенко, С. Єфремов, В. Винниченко, Леся Українка, А. Кримський, М. Старицька, Ф. Мату-шевський, М. Левицький, у миколаївському - М.Аркас, І. Лобко, П. Каракаєв, П. Скляр, Ю. Литвин, Г. Науменко, Л. Ківшик та ін. Українські «Просвіти» виникали і в інших регіонах Російської імперії - там, де мешкало українське населення: у Криму, Катеринодарі, Мінську, Баку, Владивостоці, містах Середньої Азії. Покладаючи на «Просвіти» великі надії, Б. Грінченко зазначав: «Наші просвітні Товариства понесуть хвилі розумного життя, світло науки і мистецтва в найдальші закутки Вкраїни, поширять і зроблять популярними надбання культури нашої української і світової». У статуті, складеному Грінченком для київської «Просвіти», мета товариства була конкретизована: «Товариство має на меті допомагати розвиткові української культури і першим чином прививати українському народу в його рідній мові». Задля цього планувалося видавати книжки, брошури, часописи українською мовою; створювати бібліотеки, музеї, читальні, книгарні; читати публічні лекції з українознавчої проблематики; влаштовувати загальноосвітні курси, спектаклі, конкурси; відкривати школи, притулки, ясла тощо. Структурно «Просвіти» складалися із комісій чи відділів. Так, у складі миколаївської «Просвіти» працювали літературно-науковий, артистично-музичний, книгарні і книгозбірні, господарський відділи. Вся робота проводилась під контролем Ради товариства. Чернігівська «Просвіта» складалася з педагогічної, артистичної, лекційної комісій. Аналогічною була структура інших наддніпрянських «Просвіт». «Просвіти» - єдиний, за висловом Лесі Українки, «ясний пункт на темному тлі українського життя» - ставали своєрідними центрами, зусиллями яких активізувалося національне життя українців, плекались тоненькі паростки української традиції, відроджувалася пам'ять нації. Зміцнювалася відпорність русифікації, зрештою, кристалізувалося самодостатнє національне «я», що забезпечувалося на практиці розгортанням роботи у кількох напрямках. Так, у київській «Просвіті» на чільному місці була видавнича справа.
Серед її активних працівників були Д. Дорошенко, С. Єфремов, Л. Яновська, Є. Чикаленко і - назвемо окремо - Б. Грінченко, який склав близько півсотні популярних книжечок для народу з найрізноманітнішої тематики. Видавнича діяльність київського товариства поширювалась на інші міста - Одесу, Могилів-Подільський, Полтаву, Катеринослав та ін. Київські просвітяни проводили акції, спрямовані на створення українських кафедр у Київському університеті; надсилали до українських представників у Державній думі прохання порушити в Думі питання про українізацію шкіл в Україні та про створення народного університету у Києві. Крім того, дбали про створення Народного дому у Києві, будівництво пам'ятника Тарасові Шевченку та ін. Миколаївська «Просвіта» велику увагу приділяла лекційній пропаганді. «Хто ми і чого нам треба», «Індивідуальні риси української культури», «Україна», «Українські церковні братства і сучасні &quo ;Просвіти&quo ;», «Мета просвітніх товариств на Україні», «Історія українського театру» - такими були теми рефератів, підготовлених і виголошених просвітянами Миколаєва. Крім того, були прочитані лекції про життя та діяльність І. Котляревського, М. Заньковецької, П. Ніщинського, І. Карпенка-Карого, Б. Хмельницького. М. Аркас, голова товариства, завершивши роботу над рукописом «Історія України:Русі», прочитав курс із 14 лекцій з української історії. Зусиллями просвітян закладалися недільні школи, створювалися самодіяльні хори, театри, влаштовувались концерти, літературні вечори. Така подвижницька діяльність вимагала коштів, що їх часто-густо надавали самі просвітяни, а також відомі українські меценати. Так, на кошти Є. Чикаленка виходила газета «Рада». І. Зборовський подарував «Просвіті» колекцію етнографічних матеріалів. Але це найвідоміші справи та імена, а були й зовсім невідомі чи маловідомі люди, пожертвування яких, зрештою, й уможливлювали існування й роботу «Просвіт». Діяльність товариств ускладнювалась, а то й зовсім ставала неможливою внаслідок дій влади. На збори просвітян місцеві адміністративні органи засилали шпигунів, які звітували потім перед цими органами про почуте й побачене. На прохання «Просвіт» дати дозвіл на проведення того чи іншого заходу влада слала численні «откази». На просвітян накладалися штрафи, в їхніх житлах провадились обшуки; нарешті, влітку 1907 р. почались арешти, закриття українських просвітницьких закладів, створених членами «Просвіт». Ось як описував ситуацію у Чернігові М. Коцюбинський у листі до галичанина А. Чайковського від 3 березня 1907 р.: «. Отож уявіть собі, попросту не дають жити «Просвіті». Хочемо скликати збори - заборона; хочемо зробити театральну виставу - забороняють. Навіть концерт Лисенка на користь «Просвіті» заборонили. їздиш, гризешся, пояснюєш - нічого не помагає. Кажуть - існуйте собі на папері, а жити не дамо». Намагаючись протистояти владі, підтримувати життєдіяльність своїх організацій, просвітяни прагнули залучати до них нових членів. Проте наддніпрянським «Просвітам» не вдалося стати такими масовими, як у західноукраїнському регіоні. Так, наприклад, членами київської «Просвіти» у 1907 р.
Треба мати на уваз не тепершнй стан, який уже змнився, але тодшнй, стан «сердечно дружби в демократизм» мж СССР захднми державами пд кнець вйни безпосередньо псля закнчення. Укранський визвольний рух вдразу правильно оцнив стоту большевицько «демократично» пропаAанди та перегонв у «демократизм» мж СССР захднми державами. Це зважено в нструкцях Проводу ОУН в Укран,[7] як дають цлсну оцнку загально полтично ситуац напрям дяльности для цлого революцйно-визвольного руху. Там вказано, що гасло демократ стало предметом полтично тактики засобом обидвох ривалзуючих сторн, щоб приднати на свй бк громадську думку симпат народв. У той самий час, починаючи вд 1945 р., рзн коньюнктуристи, виступаючи речниками «демократизму», намагаються втягнути укранську самостйницьку полтику в таку саму гру в демократю, яка вдбуваться на мжнародньому форум, в якй СССР гра одну з перших скрипок. Справжньою причиною того галасування про демократю не були дйсн потреби укранського визвольного руху, а безкритичне сприймання нерозумння того, що по сут дться в мжнародньому житт, плитке наслдування бажання уподбнитися до зовншнього свту, до актуально моди
1. Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.
2. Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст
3. Лінгвістичні напрямки наприкінці XIX — на початку XX ст.
4. Досягнення в техніці у XIX-на початку XX ст.
5. Традиційна народна медицина гуцулів Рахівщини XIX – початку XX ст.
10. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
11. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
12. Українська культура кінця XVIII ст.–початку ХХ ст.
13. Філософія України кінця XVIII - початку XIX ст.
14. Украинская литература конца XIX и начала XX ст.
15. Чинники процесу антропогенезу на території України
16. Світове мовознавство на початку ХХ ст.
Чудо трусики для плавания, от 0 до 3-х лет, трехслойные с рюшями, арт. 1141, для девочек. 
Доска пробковая, с деревянной рамой, 120x90 см. 
Именная ложка с надписью "Любимый папа". 17. Бібліотека, як об’єкт цензурної політики на Україні в 20 ст.
18. Діяльність Миколи Василенка в редакціях газет на початку ХХ ст.
19. Заканадауства Расійскай імперыі (канец XVIII-пачатак XX ст.)
26. Трансформація політичного устрою Югославії в кінці 90-х – початку ХХІ ст.
27. Основні тенденції розвитку релігійних процесів в сучасному українському суспільстві
28. Особливості тренувального процесу біатлоністів
29. Екологічні проблеми міст України
30. Наш край наприкінці ХХ ст. – на початку ХХI ст.
31. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
32. Податкова політика України
Напольный пазл "Машинки". 
Стул детский Ника "СТУ3" складной моющийся (цвет: розовый, рисунок: сердечки). 
Крышка силиконовая "Невыкипайка", 29 см (арт. TK 0081). 35. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
36. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
37. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
41. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
42. Регіональні особливості політики коренізації в Україні (на матеріалах Волині, Київщини і Поділля)
43. Українське питання в політиціпольського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої Світової війни
44. Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі
45. Політика протекціонізму в сучасному світі та Україні
48. Міжнародна політика і світовий політичний процес
Комплект постельного белья 1,5-спальный "Disney" (с наволочкой 50х70 см). 
Шары Ньютона "Эврика", большие. 
Рюкзак школьный, цвет темно-синий (арт. RB-861-2/2). 49. Аналіз стану соціальної політики в Україні
50. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
52. Сучасна митно-тарифна політика України
53. Фінансова політика та бюджетний процес
57. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
58. Культурний розвиток України в XV-XVII ст.
59. Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз
61. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
62. Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст
63. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
64. Культурно-историческое направление на рубеже XIX-XX ВВ. Ф.Ф. Зелинский. Ю.А. Кулаковский
Рамочка на 12 фотографий "Первый год" (белая). 
Доска магнитно-маркерная "Premium", 450x600 мм. 
Набор новогодний. Карандаши цветные "DUO" + раскраска с заданиями "Занимашка" в подарок. 65. Вплив важких металів на ріст, розвиток та інші фізіологічні процеси у рослин
66. Автоматизація процесів каталогізації документів в Україні
67. Бандитизм (ст. 257 Кримінального кодексу України)
69. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України
73. Склад злочину, передбаченного ст.149 кримінального кодексу України - торгівля людьми
74. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
75. Газета "Сільські вісті" як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України
76. Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови
78. Боротьба царизму проти українофільства у другій половині ХІХ ст.
80. Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)
Сменный фильтр "Барьер-6", 3 штуки. 
Машина-каталка "Авторалли", цвет: синий. 
Супер концентрированный гель для стирки белья Lion Essence "Впечатление", 900 мл. 82. Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців
83. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
84. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст.
85. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
89. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
90. Правовий зміст та наслідки Української селянської реформи 1861 р.
92. Процеси державотворення на України
93. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
94. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
95. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
96. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
Подставка для канцелярских принадлежностей "Башня", металлическая, 4 секции, черная. 
Пазл "Пожарные", 45 элементов. 
Механическая настольная точилка. 97. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
98. Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
Совок большой. 
