![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Географічне положення, територія і межи Криму Укр. |
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка реферат Ландшафти Криму Студента 2-го курсу групи ЕСГ географічного факультету Кислякова Олександра Сергійовича Київ 2000 Географічне положення, територія і межи Криму. Крим охоплює територію майже 25,6 тис. кв. км, що становить 4.3% площі України. На 330 км простягнувся півострів від мису Кара-Мрун на заході до мису Фонар на березі Керченської протоки і більш як на 200 км від мису Сарич – на півдні до північної межі на Перекопському перешийку. На півночі і північному сході береги Криму омиваються водами Сиваша – мілководної затоки Азовського моря, відокремленої від нього вузькою і довгою Арабатською стрілкою. Берегова лінія тут значно порізана: є багато дуже мальовничих великих і малих півостровів і островів та заток типу лиманів. На заході і півдні півострів омивається водами Чорного моря, яке біля берегів утворює ряд заток і бухт, в тому числі Перекопську і Каркінітську – на північному заході, Каламітську – на заході і Феодосійську – на сході. Із сходу до Кримського півострова вузьким сімнадцятикілометровим перешийком прилягає Керченський півострів, який з півночі омивається Азовським морем, що утворює тут Арабатську і Казантипську затоки. З півдня Керченський півострів омивається водами Чорного моря, на сході Керченська протока відділяє Крим від Таманського півострова. В ландшафтній структурі півострова можна виділити (з півночі на південь) Кримську степову провінцію, Кримські гори, Область Південного берегу. Отже ми розглянемо більш детально ландшафти кожної з цих областей. Кримська степова провінція. Кримська степова провінція займає рівнинну частину Кримського півострова. В тектонічному відношенні вона охоплює герцинські структури Скіфської плити – Тарханкутське і Сімферопольсько-Євпаторійське підняття, Альмінську западину. Тектонічні структури виражені в сучасному рельєфі у вигляді Тарханкутськой ерозійно-денудаціної рівнини степового Криму, Керченської дрібноскладчатої горбистої рівнини. Кліматичні умови провінції визначаються тривалим теплим літом, короткою малосніжною зимою, значними тепловими ресурсами. Без морозний період триває 175-225 днів, а вегетаційний 230-235 днів. Сума активних температур становить 3300 . 3450°. Середньорічна сума опадів змінюється від 420 мм у центральній частині до 300 мм на узбережжі. За таких умов зволоження гідрографічна сітка мало розвинена. Річки Сал гір, Велика і Мала Карасівки, Булганак, Індол та інші в нижній течії і закінчуються на рівнині не досягаючи морів. Переважними ґрунтами є чорноземи південні мало гумусні, які сформовані на лесових породах, та елювії карбонатних порід. У північній частині провінції поширені темно-каштанові ґрунти. Видові відмінності ландшафтів провінції передусім пов’язані з неоднорідністю геолого-геоморфологічної будови території. Область Кримського Присивашшя являє собою низовинну рівнину з висотами 0,5-40 м над рівнем моря. Територія приурочена до Каркіницько-Присиваської западини. Клімат помірно теплий. Середньорічні температури становлять 10 . 10,5є, суми опадів – 300-420 мм.
Низовинний рельєф, близьке залягання ґрунтових вод в умовах посушливого клімату зумовили формування каштанових солонцюватих і темно-каштанових залишково-солонцюватих ґрунтів, чорноземів південних залишково-солонцюватіх. В рослинному покриві домінують типчаково-ковилові, полинні та солянково-полинні степові угруповання. Характерною ландшафтною особливістю області є те, що за умов рівнинного рельєфу тут проявляється вертикальна диференціація природних комплексів. У ландшафтній структурі виділяються: 1) лагунно-прибрежні склянкові та полинні напівпустелі на каштанових солонцюватих ґрунтах та солонцях, пересипи, коси; 2) малодерновані рівнини з типчаково-ковиловими сухими степами на каштанових солонцюватих ґрунтах; над рівнем моря ці рівнини піднімаються на 10-20 м; 3) хвилясті рівнини з ковилово-типчаковими степами на темно каштанових і чорноземних солонцюватих ґрунтах; абсолютні висоти становлять 35-40 м. Центральна Кримська область являє собою нахилену низовинну рівнину, яка постійно знижується від передгір’їв Кримських гір до При сивашшя (від 120-100 м до 50-40 м). Море відійшло з цієї ділянки на початку пліоцену. Ландшафтоутворююче значення мають континентальні бурі глини, лесовидні суглинки, об лесовані пролювіально-делювіальні відклади з гірською галькою. Клімат помірно теплий, з короткою вологою зимою, жарким посушливим літом. Опадів 350-435 мм на рік. Природна рослинність збереглася мало внаслідок впливу діяльності людини. Ландшафтну структуру області утворюють такі основні види ландшафтів: 1) лесові рівнини з чорноземами мало гумусними карбонатними; 2) акумулятивно-денудаційні рівнини з чорноземами південними на елювіально-делювіальних відкладах; 3) лесові слабо розчленовані рівнини з чорноземами південними і темно-каштановими солонцюватими грунтами, переважно розораними. В західній частині області структура ландшафтів ускладнюється долинно-балковими, приморсько-терасовими та лиманно-солончаковими місцевостями. Тархакутська область являє собою хвилясту рівнину з абсолютними висотами 120-170 м. В будові її поверхні простежується залежність від особивостей герцинського фундаменту. Виражені в рельєфі субширотно витягнуті ували і височини відповідають антиклінальним структурам, а улоговини – синклінальним. Верхні рівні утворюють хвилясті увалисто-угловинні рівнини з чорноземами південними щебенюватими, чорноземами слаборозвиненими на елювії вапнякових порід, перетрофітними степами. В перетрофітних степах, що збереглися біля оз. Донузлав, на Тарханкутському та Євпаторійському плато, ростуть чебрець, келерія, полини, пижмо, молочай, ковила та ін. Нижчі рівні займають слабо хвилясті рівнини з чорноземами південними карбонатними на елювіально-делювіальних лесовидних породах, щебенюватими схилами улоговин та балок, залишками нетрофітних степів. У прибережній смузі невеликі площі зайняті лучними солонцями і солончаками з галофітною рослинністю. черченська область. Являє собою пасмово-горбисту рівнину. Для її тектонічної будови характерне чергування антиклінальних складок і синклінальних прогинів. До ядер антикліналей приурочені невисокі сопки грязьових вул.
канчиків. Грязьовий вулканізм є відомою рисою природи Керченського півострова. Південно-західна частина півострова розчленована широкими балками і субширотно витягнутими улоговинами. Північно-східна частина – це дрібноскладчасте увалисте плато з вапняковими гребенями і видовженими улоговинами між ними. Абсолютні відмітки становлять 130-170 м (найвища точка – г. Опук, 185 м). Така неоднорідність будови півострова зумовлює видові відмінності ландшафтів. У північній частині області переважають горбисті гребнево-сопкові рівнини з чорноземами південними, карбонатними й щебенюватими, темно-каштановими солонцюватими ґрунтами, типчаково-ковиловими, полинно-злаковими та петрофітними степами. Південну частину області займають полого-хвилясті денудаційні рівнини з чорноземами південними і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами, солонцями, мезофіт ними різнотравно-типчаково-ковиловими степами. На фоні степових ландшафтів вздовж узбережжя поширені псамофітні степи з ковили, костриці та осок, напівпустельні полиново-злакові степи, склянкові пустелі, балки, зниження озерні улоговини, лимани з лучними галофіт ними угрупованнями. Для фауни Керченського півострова типовими є ті самі представники, що і для степової зони України взагалі. У її складі переважають гризуни. Таблиця № 1: Ландшафтна структура Керченського півострова. Одиниці Вимірів Типи місцевостей Абразійно-денудаційний останцевий кустарниково-різнотравно-степовий Абразійно-денудаційний останцевий ковильно- тип-чаково-петрофітно-сеповий Абразійно-денудаційний рівнинний типчаково-ковильно-степовий Денудаційно-рівнинний типчаково-ковильно-степовий Акумулятивно-рівнинний типчаково-ковильно-степовий Слабодернований лугово-солянковий Балочно-лугово-стінний Озера Загальна площа Км2 323 330 267 693 514 529 272 130 3058 % 10,6 10,9 8,7 22,5 16,9 17,3 8,9 4,2 100,0 Кримські гори. Межа між степовим і Гірським Кримом проходить від Севастополя, північніше міста Сімферополя на м. Феодосію. За характером ландшафтів Гірський Крим нагадує Карпати і середньогір’я Великого і Малого Кавказу. Тут добре виражена висотна поясність ландшафтів, поширені широколистяні, зокрема букові ліси. Гірський Крим у тектонічному відношенні є північною частиною антиклінорію альпійського складчастого поясу. У гірському Криму виділяють три паралельних гірських пасма: Головне (найвище) та два передових куестових. Вони розташовані на північ від Головного і чітко простежуються у західній і середній частинах Гірського Криму. Західна частина Головного пасма є цілісною структурою з платоподібною поверхнею, а східна – розпадається на ряд більш-меннш ізольованих платоподібних масивів. Плоскі вершинні поверхні пасма складені переважно вапняками верхньої Юри. Ландшафтною особливістю Головного пасма є карстові форми рельєфу. Вони вважаються класичним прикладом голого карсту середземноморського типу. В багатьох місцях вапняки позбавлені ґрунтового покриву й утворюють карстові поля, які характеризуються великою кількістю замкнутих форм рельєфу і тріщин, через них талі снігові і дощові води проникають у вапнякові товщі.
Щоправда, у ряді випадків інтереси східних слов'ян і варягів співпадали. Це. зокрема, стосувалося обмеження впливу хозарів, протистояння нападам кочовиків, забезпечення й охорони дніпровського торговельного шляху на Візантію. Тому існують вагомі підстави вважати виникнення Києва досягненням не якоїсь окремої етнічної групи, а результатом складної слов'яно-скандінавської взаємодії. Нещодавно американський учений Омелян Пріцак, розвиваючи цей підхід, висловив думку, що питання про етнічне походження Русі є несуттєвим. На його погляд, Русь була спочатку поліетнічним і багатомовним торговельним союзом, що з метою встановити контроль над торговими шляхами між Балтійським та Середземним морями і утворив політичну єдність під назвою Київська Русь. Піднесення Києва Як і більшість великих міст світу, Київ завдячує своїм звеличенням власному географічному положенню. Розташований у середній течії Дніпра, він слугував основним транзитним вузлом на величезній території, прилеглій до Дніпра з притоками. Водночас він був чудовою висхідною для подорожей униз по Дніпру через Чорне море аж до багатих міст Леванту
1. Географічне положення України
3. География, история и экономическое положение Узбекистана
4. Орієнтування на місцевості, план і карта у методиці викладання географії в допоміжній школі
5. Ориентирование по карте в движении
9. География России (Шпаргалка)
10. Лекции по естественной географии
11. Основные черты географии народного хозяйства Дальнего Востока
12. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
13. Шпаргалка для сдачи экзаменов по экономической и социальной географии мира
14. Экзаменационные билеты по географии для 11 класса
15. Экономико-географическое положение Тверской области
16. Экономическая география Мьянмы
17. Контрольные вопросы для самопроверки (темы: "Предмет и задачи экономической географии" и другие)
18. Демографическое положение России и Мурманской области
19. Социально-экономическое положение Германии
21. Билеты по географии за 9 класс (г. Порхов, 2003г.)
25. Билеты по географии для 11 класса
26. Разработка региональной справочной общегеографической карты Смоленской области для Атласа Центра РФ
27. Основные этапы формирования политической карты мира
28. Экономико-географическое положение Волгоградской области.
30. Камчатка и ее экологическое положение
31. Социально-экономическое положение Индии
32. Геодезия и картография. Создание топографических карт и планов масштаба 1:5000
35. Общие положения об обязательствах и договорах
36. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних
37. Общие положения договора поставки
41. Сертификация пожароопасной продукции и информирование населения. Общие положения и порядок надзора
42. Правовое положение иностранных граждан в России
43. Правовое положение иностранных инвестиций в России
44. ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ ЮРИДИЕСКИХ ЛИЦ В МЕЖДУНАРОДНОМ ЧАСТНОМ ПРАВЕ
45. Особенности правового положения иностранных граждан в МЧП
46. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
47. География и окружающая среда Англии, Уэльса, Северной Ирландии и Шотландии (на английском языке)
48. География в жизни и творчестве А.С.Пушкина
49. Мусоргский - "Картинки с выставки", "Гном"
50. Русские в Золотой Орде (положение, следствия, борьба)
51. Основные положения консервативной модели общественного развития России
52. Платежная система на основе смарт-карт
58. Речевая карта
59. Политическая карта мира. Современный этап международных отношений
61. Технологическая карта механической обработки зубчатого колеса
62. Влияние эмоциональной тревожности ребенка на его статусное положение в группе
63. География религий, влияние религий на мировые проблемы
64. Метафизика Канта. Некоторые положения
65. Основные положения Джорджа Беркли
66. Банковские пластиковые карты как современный платёжный инструмент
67. Общие положения бухгалтерского финансового учета
68. Маркетинговый анализ положения фирмы на рынке.
69. Основные положения Таможенного кодекса Российской Федерации и дополнения к нему
73. Пластиковые карты как форма безналичного расчета
74. Географо-туристическая характеристика Ирландии
75. Россия как вызов географии
76. Правовое положение Улуса Джучи в Монгольской империи 1224-1269 гг.
77. География США
78. Международное положение и внешняя политика Советского государства
80. Положение воинов по законам царя Хаммурапи
81. Социально - экономическое положение России в 16 веке.
82. Византия в VI в. Положение в Италии. Завоевание Африки
83. Правовое положение сибирской периодики в 1905-1914 гг.
84. Положение 19 февраля 1961 г., из историческое значение
85. Укрепление международного положения СССР в 1924-25 годах
89. Основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології
90. Общие положения методики расследования преступлений
91. Георгий Иванович Кублицкий – историк, географ, краевед, писатель
92. Культурологический принцип в изучении географии Ярославской области
93. Город Калинов. Климат, географическое положение и обычаи
94. Общее положение языкознания в к.19- н.20 вв.
95. Проекция инвариантной меры с орбиты коприсоединенного представления на подалгебру Картана
96. Основные положения теплофизической теории криогенной терапии
97. Клинико-фармакологическая карта