![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні |
Зміст Вступ 1. Засади організації судової влади в Україні 1.1 Засади організації судової влади 1.1.1 Судова влада 1.1.2 Завдання суду 1.1.3 Судова система України 1.1.4 Законодавство про судоустрій України 1.2 Засади здійснення правосуддя в Україні Висновки Список використаної літератури Вступ Поряд з державними органами, які вирішують поточні та перспективні питання господарської діяльності, техніки, освіти, науки, обороноздатності, зовнішньої політики тощо, у державі існують також органи, що створюються тільки з метою охорони й захисту права — діяльності, що називається правоохоронною. Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності та безпеки. Правоохоронна діяльність складається з кількох напрямків, кожний з яких має специфічні завдання і здійснюється властивими тільки йому певними методами. Такими напрямами є: здійснення правосуддя; прокурорський нагляд; досудове розслідування; здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги; охорона громадського порядку й безпеки громадян; боротьба зі злочинністю та ін. Основним напрямом правоохоронної діяльності, безперечно, є здійснення правосуддя, якому належить найважливіше місце в забезпеченні охорони прав і свобод громадян. Інші напрями певною мірою підпорядковуються меті й завданням здійснення правосуддя, сприяють його виконанню. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. В незалежній Україні судова влада як складник державної влади почала формуватися з прийняттям таких актів політичного характеру, як Декларація про державний суверенітет України (1990 р.) та Акт проголошення незалежності України (1991 р.). 28 квітня 1992 року було прийнято Концепцію судово-правової реформи, яка передбачала вдосконалення судової системи: утворення Конституційного Суду, утворення спеціалізованих судів, введення апеляційних судів і побудову органів суддівського самоврядування . Прийняттям Конституції України завершено складний етап розроблення правових засад розвитку України як демократичної держави і розпочато не менш складний етап реформування законодавства, зокрема створення нової судової системи України. Нова Конституція визначає Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну і правову державу. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій країні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав та свобод людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, за яку вона відповідає перед громадянами. Визначення завдань держави у Конституції, безперечно, сприятиме зміцненню законності та правопорядку в країні. Вперше на конституційному рівні закріплено визнаний світом демократичний принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Отже, всі три гілки державної влади є самостійними, одна одній не підпорядковані, кожна з них діє в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією і законами України.
Особливо важливим є це положення для судів, що, як відомо, були підзвітні органам, які їх утворювали, і підпорядковувались іншим органам, які мали можливість впливати на судову діяльність. Конституція значно розширила повноваження судів, особливо щодо захисту прав і свобод громадян. Багато правових норм, які регламентували ці права і свободи, стали конституційними, що значно підвищило рівень захищеності людини. За цей проміжок часу в Закон України «Про судоустрій» неодноразово вносили зміни. Найсуттєвіші відбулися 21 червня 2001 року, на основі яких стало можливим удосконалення процесуальних кодексів, тобто тих нормативних актів, що регламентують процедуру розгляду справ. Вагомим внеском у розбудову судової системи України можна вважати прийняття 7 лютого 2002 року нового Закону України «Про судоустрій України». За даними соціально-правових досліджень, в Україні поступово відбувається трансформація ролі суду з органу примусу на гілку влади, якою покликано здійснювати державний захист прав і свобод людини. Наприклад, з року в рік суд має найкращий рейтинг серед інших інститутів (засобів масової інформації, державних адміністрацій, у тому числі Адміністрації Президента, прокуратури) — найвищу загальну довіру та найнижчу недовіру. 1. Засади організації судової влади в Україні 1.1 Судова влада У ст. 6 Конституції України передбачається поділ державної влади України на три окремі гілки — законодавчу, виконавчу та судову, що відповідає принципам демократичної держави й забезпечує незалежність і самостійність кожної з гілок влади у здійсненні їх повноважень. Відповідно до ст. 126 Конституції України судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно із законами України. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України &quo ;Про судоустрій України&quo ; судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. В чинному законодавстві передбачено різні форми судочинства, а саме: конституційне, третейських судів, кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ, а також функціонування судів першої інстанції, судів апеляційної та касаційної інстанцій. Залежно від кількості судів, що можуть розглядати конкретну справу, судочинство поділяється на одноособове та колегіальне. У законодавстві зазначено, що судовий розгляд справ повинен максимально сприяти охороні прав і свобод людини й громадянина, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально вповноважених органів — судів. Атрибутами судової влади є широкі юрисдикційні повноваження: це правовий статус судів як особливих органів державної влади; це й власне виконання владних суддівських повноважень.
Поняття судової влади містить два основні компоненти: по-перше, цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди); по-друге, ці органи має бути наділено тільки їм притаманними повноваженнями. Судову владу реалізують через такі повноваження: здійснення правосуддя; конституційний контроль; контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб; формування органів суддівського самоврядування; роз'яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства; • утворення державної судової адміністрації. Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов'язано з розглядом справ. Насамперед це організаційні та інформаційно-аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації про усунення порушень закону, вирішення скарг позивачів, відповідачів, підозрюваних, обвинувачуваних, адвокатів тощо). 1.1.2 Завдання суду Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. (Стаття 2). Судам належить центральне місце в системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність судів становить універсальний механізм із захисту й охорони права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, розгляд спорів (справ) у судовому засіданні. 1.1.3 Судова система України Судова система України становить сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України(Ст.3), який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціальних судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Судова система України забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність. Єдність судової системи зумовлено метою та завданнями організації і діяльності судових органів, єдиними засадами судочинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства, обов'язковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом, забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, обов'язковістю виконання на всій території України судових рішень, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Відповідно до ст. 125 Конституції України та ч. 2 ст. 18 Закону «Про судоустрій України» до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
Водночас було ухвалено виділити зі складу делегатів комісії з законопідготовчими й контрольними функціями, що мали розробити законопроекти для наступної сесії Трудового конгресу, а також допомогти урядові в оздоровленні адміністративного апарату. Мали бути створені комісії: з оборони держави, земельна, бюджетна, закордонних справ, харчових справ і культурно-освітня. Щодо ключового питання — про організацію влади в УНР — конгрес ухвалив: «З огляду на небезпечний військовий часдоручити власть і оборону краю Директорії УНР, яка, доповнена представником од Наддністрянської України, до слідуючої сесії Трудового Конгресумає бути верховною властю і видавати закони, необхідні для оборони Республики, при чім ці закони передаються на затвердження найближчій сесії Трудового Конгресу. Виконавча влада УНР належить Раді Міністрів, котра складається Директорією і в часі первої сесії Конгресу відповідає перед Директорією»[97]. Президії форуму, за погодженням з Директорією, доручалося найближчим часом скликати чергову сесію Трудового Конгресу України
1. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову та її реалізація в Україні
2. Поява робітничих організацій в Україні
3. Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні
4. Місце України в глобалізаційних процесах
5. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
9. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
10. Підприємницька діяльність та її активізація в Україні
11. Організація роботи Верховної Ради України
12. Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами
13. Основи організації та роботи фондової біржі в Україні
14. Організаційна система управління природокористуванням України
15. Організаційні заходи що обезпечивають працівників під час роботи
16. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
17. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
18. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
19. Організація ресурсної бази банків в Україні
20. Організація обліку власного капіталу підприємства України
21. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
26. Судова влада в Україні: захист прав громадян, чи дискредитація системи правосуддя
27. Центральна виборча комісія: правовий статус і організація роботи
28. Організація постачання промисловими товарами цивільного населення України у 1943-1944 рр.
29. Організація роботи шкільної їдальні
30. Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи підвищення її ефективності
32. Особливості організації дипломатичної діяльності в Україні
33. Україна та міжнародні економічні організації
34. Характеристика організаційних структур та методів керування ТОВ "Україна"
35. Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь?
36. Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку
37. Організація позакласної роботи з математики
41. Форма організації самостійної роботи учнів 5 класу на уроці німецької мови
42. Дитячі та юнацькі організації в Україні
43. Специфіка культової та організаційної роботи в бахаїзмі
44. Організаційна структура митної системи України
45. Організація роботи автостанції
46. Організація роботи флоту компаній, що оперують балкерним тоннажем
47. Організація роботи недержавних пенсійних фондів на ринку цінних паперів
48. Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні
50. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
51. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
52. Організація приймання товару в аптеці
53. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
57. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
59. Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
60. Органи внутрішніх справ України
61. Організація евакуаційних заходів
62. Проблеми використання роботів /Укр./
63. Рельєф та ландшафтна організація
64. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
65. Організація банківського споживчого кредитування (на прикладі ВАТ КБ "Хрещатик")
66. Організація біржової торгівлі
67. Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
68. Організація діяльності "ПриватБанку"
69. Організація та планування кредитування
73. Організація охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"
74. Організація охорони праці на виробництві
76. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах
78. Організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва
79. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
80. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
81. Вибір форми організації бухгалтерського обліку
82. Етапи організації бухгалтерського обліку
84. Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"
85. Організація аудиторської перевірки матеріальних витрат на виготовлення продукції
89. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
90. Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")
91. Організація документаційного забезпечення установи
92. Організація і методика аудиту
93. Організація і методика аудиту доходів підприємства
94. Організація і методика проведення аудиту касових операцій
95. Організація облікового процесу на підприємстві
97. Організація обліку в Франції та Люксембурзі
98. Організація обліку доходів
99. Організація обліку і аудиту виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос"