![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДИПЛОМНА РОБОТА ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ-ІНВАЛІДАМИ Запоріжжя 2010 ЗМІСТВСТУП РОЗДІЛ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСАД ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ-ІНВАЛІДАМИ 1.1 Стан наукової розробки основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами 1.2 Характеристика понять дослідження: «соціальна робота», «організація соціальної роботи», «діти-інваліди» 1.3 Методологія дослідження основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСАД ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ-ІНВАЛІДАМИ 2.1 Сутність та специфіка організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами 2.2 Провідні напрямки організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами 2.3 Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП За даними ООН, в світі нараховується приблизно 450 мільйонів людей з обмеженими фізичними можливостями і близько 200 мільйонів з них – діти. Останнім часом у нашій країні відзначається значне збільшення числа дітей-інвалідів. В Україні за останні 20 років рівень інвалідності з дитинства збільшився приблизно у 3,6 рази. Основними причинами збільшення числа дітей-інвалідів є внутрішні (генетичні аномалії, спадкові хвороби, вроджені вади, причинами яких можуть бути погіршення умов життя, які негативно починають діяти вже в період розвитку плоду; погіршення умов праці жінок; погіршення екологічної обстановки) та зовнішні (механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психічні, несприятливі умови життєдіяльності). Але, не зважаючи на причини настання інвалідності, для дітей це означає значне обмеження життєдіяльності. Вона сприяє розвитку соціальної дезадаптації, що обумовлена порушенням розвитку, утрудненнями у самозабезпеченні, спілкуванні, навчанні, оволодінням у майбутньому професійними навичками. Отримання дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відносин потребує від суспільства додаткових засобів та зусиль, що сьогодні намагається бути реалізовуватись у рамках соціальної роботи. Сьогодні перед дітьми-інвалідами та їх батьками постає безліч проблем фізіологічного, психологічного, економічного, соціального характеру, які полягають у соціальній, територіальній та матеріальній залежності дітей-інвалідів від батьків та опікунів, а також у тому, що при народжені дитини з обмеженими можливостями родина або розпадається, або надмірно опікає дитину, не даючи їй можливості розвиватися; проводиться слабка професійна підготовка дітей даної категорії; діти-інваліди та їх батьки відчувають труднощі при пересуванні по місту, що призводить до ізоляції; відсутнє повноцінного правового забезпечення дітей з обмеженими можливостями; сформована негативна суспільна думка по відношенню до дітей-інвалідів. І з огляду на всі ці проблеми перед дітьми-інвалідами, їх батьками та суспільством постає проблема організації в рамках соціальної роботи комплексних центрів соціально-психологічно-фізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями.
Хоча сьогодні організація реабілітації дітей-інвалідів займає одне з пріоритетних місць в Україні та розглядається, як проблема національного значення. В області вже створена система реабілітаційної допомоги дітям-інвалідам з ураженням нервової системи та порушенням психіки, яка базується на основних принципах діяльності, своєчасності неперервності, послідовності та доступності у наданні комплексної реабілітаційної допомоги дітям з фізичними та розумовими вадами, але цих заходів не достатньо для повноцінної організації життя дитини-інваліда. Проблема організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами полягає в устаткованому розумінні, що діяльність центри соціальної допомоги та реабілітації дітей з обмеженими можливостями та соціальних працівників має відбуватися на основі медичної моделі інвалідності. Але виходячи з цієї моделі інвалідність розглядається як недуг, хвороба, патологія, що є неприпустимим при роботі з дитиною, оскільки дана модель ослабляє соціальну позицію дитини, що має інвалідність, відособлює його від «нормального» дитячого суспільства. Тому основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами мають формуватися на основі організації центрів та програм реабілітації, з використанням не тільки медичної моделі, а й соціальної, політико-правової моделей, а також моделі культурного плюралізму, на яких базується теоретична та практична діяльність соціального працівника. Об’єкт дослідження – соціальна робота з дітьми-інвалідами. Предмет дослідження – основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Мета дослідження - основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Для досягнення мети необхідно виділити наступні завдання: визначити стан наукової розробки основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами; дати характеристику головним поняттям дослідження: «соціальна робота», «організація соціальної роботи», «діти-інваліди». визначити методологію основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами; дослідити сутність та специфіку організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами; вивчити провідні напрямки організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами; проаналізувати сутність організації соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Гіпотеза дослідження: організація соціальної роботи з дітьми-інвалідами має ґрунтуватися на основі організації центрів та програм реабілітації дітей з обмеженими можливостями для їх активної їх соціалізації в умовах сучасного суспільства. РОЗДІЛ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСАД ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ-ІНВАЛІДАМИ 1.1 Стан наукової розробки основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами Сьогодні в нашій країні, як і всьому світі, спостерігається тенденція зростання числа дітей-інвалідів. Тому проблема організації соціальної роботи з дітьми з особливими потребами, внаслідок її актуальності, широко розроблялась і розробляється дослідниками різних галузей: психологами, фізіологами, соціальними педагогами, соціологами. Велику роботу в цьому напрямку провела А.Й.
Капська, яка розробила ряд принципів і закономірностей соціальної роботи з дітьми-інвалідами, в основу яких покладено процес реабілітації. В своїй роботі А.Й. Капська визначила 2 головні мети організації такої роботи: забезпечити соціального, економічного, інтелектуального і фізичного розвитку дитини, яка має відхилення за допомогою організації соціальної, матеріальної та медичної підтримки, а також попередження виникнення вторинних дефектів у дітей-інвалідів . Крім того наукова розробка даної теми висвітлена в працях Л.І. Акатової , Л.Т. Тюплі, І.Б. Іванової , О.І. Карякіна [11 та інших, які за основу соціальної роботи з дітьми-інвалідами беруть реабілітаційний процес. Для осмислення проблеми аналізу інвалідності у дітей як соціального феномену важливою залишається сутність соціальної норми, яку вивчали Е. Дюркгейм, М.Вебер, Р.Мертон, П.Бергер, П.Бурдьє та інші. Аналіз соціальної проблеми інвалідізації в цілому, а також організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами зокрема здійснюється в площині соціологічних конвенцій. Так К. Девісом, Р.Мертоном та Т.Парсонсом були розглянуті проблеми інвалідності дітей як специфічного соціального стану індивіда, соціальної реабілітації, соціальної інтеграції, соціальної політики держави відносно дітей-інвалідів, на базі чого і формуються сучасні засади організації соціальної роботи. І саме в рамках даного підходу було розроблено поняття «діти з обмеженими можливостями» як синонім до поняття «діти-інваліди» . Оскільки більшість дослідників зазначає, що основою соціальної роботи з дітьми з обмеженими можливостями є реабілітація О.В. Безпалько було запропоновано відокремити певний ряд правил реабілітації дітей-інвалідів, а також напрямків, що покликані допомогти дитині сформувати здатність до самообслуговування, розвивати свій творчий потенціал, тобто стати повноцінним членом суспільства . Доповнюючи цю думку М.П. Лукашевич і І.І. Мигович увагу приділяють тому, що реабілітація дітей з особливими потребами є схемою розвитку здатностей дитини – соціальній адаптації, при чому ці заходи обов’язково мають охоплювати й інших членів сім'ї . В свою чергу О.І. Карякіна та Т.Н. Карякіна в своїй роботі «Основи реабілітації інвалідів» зазначають, що соціальна робота з даною категорією має включати, окрім реабілітації, систему інтеграції дитини-інваліда у суспільство та систему соціального захисту, що має надаватися державою . В Україні протягом тривалого часу сформовано державну систему соціальної підтримки дітей-інвалідів і дітей з вадами психічного та фізичного розвитку, яка організаційно розподілилася між Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством у справах сім’ї та молоді України, Державним комітетом України з фізичної культури і спорту. Правові засади щодо задоволення особливих потреб дітей з обмеженими фізичними та психічними можливостями у соціальному захисті, навчанні, лікуванні, соціальній опіці та громадській діяльності відображені у Законах України: «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про освіту», «Про пенсійне забезпечення», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про фізичну культуру і спорт», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про благодійництво та благодійні організації», в Основах законодавства України про охорону здоров’я, Основах законодавства України про культуру .
За допомогою давніх організаційних знайомств та студентських контактів удалося порівняно скоро нав'язати зв'язок до окремих округ. А було їх усіх десять: Коломийська, Тернопільська, Станиславівська, Бережанська, Сокальська, Львівська, Стрийська, Перемиська, Луцька і Рівенська. Одначе цей апарат був спершу слабий, як у централі, так і на провінції, бо, з одного боку, багато людей було виарештувано, а, з другого, багато з зацілілих були застрашені провалом централі, знеохочені і зневірені. Вони відмовлялися, бодай тимчасово, від активної участи в організаційній роботі, мовляв, вони розконспіровані і їхня участь у ній зашкодить і організації, і їм особисто. Ці аргументи були великою мірою правдиві. Тільки в тому самому становищі знаходилися майже всі члени ОУН, і при такому ставленні справи всіх членів організації вся підпільна діяльність була б завмерла. На щастя, не всі ухилялися від дальшого виконання своїх обов'язків, і в усіх округах (і далі вниз) удалося збудувати зв'язки екзекутив або бодай встановити уповноважених, які мали втримувати існуючі і нав'язувати загублені організаційні зв'язки
1. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
2. Безробіття
3. Безробіття як економічне явище
4. Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки
9. "Історія Русів” – виразник політичних поглядів автономістів
11. Державно-правовий розвиток Німеччини другої половини XIX століття
12. Порядок реєстрації безробітних
13. Адміністративне право: погляди українських вчених часів незалежності (Т.О. Коломоєць)
14. Боротьба Русі з агресією Заходу на початку XIII століття
17. Китай у середині XVII – на початку ХХ століття
18. Країни Західної Європи (1945 р. - початок ХХІ століття)
19. Народи Азії та Північної Африки у другій половині ХХ–на початку ХХІ століття
20. Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття
21. Підготовка авіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття
25. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
26. Суспільно-політичні погляди правителів Київської Русі
28. Українська культура першої половини ХІХ століття
30. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
31. Внутрішня і зовнішня торгівля. Торгівельні компанії XVI-XVII століття
32. Бертольд Брехт і німецький театр ХХ століття
34. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
35. Модернізм в українській культурі кінця ХІХ-початку ХХ століття
36. Основні форми існування етносу в історії української культури ХІV-ХVІІІ століття
37. Розвиток реклами в Західній Європі і США до ХХ століття
41. Американська поетика кінця ХІХ – початку ХХ століття
42. Естетичні погляди "Руської Трійці"
43. Раман К. Чорнага "Трэцяе пакаленне": вобразы, спецыфіка вырашэння канфлікту, сучасны погляд на твор
44. Соціально-філософські погляди І.Франка
45. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю
46. Філософія кохання у творчості письменників кінця XIX - початку XX століття
47. Літературно–теоретичне мислення в київських поетиках XVII – першої половини XVIII століття
48. Історія української літератури XIX століття: Євген Гребінка
50. Міграція робочої сили як фактор розвитку світової економіки XXI століття
51. Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
52. Моральне виховання учнівської молоді в Галичині кінця ХІХ початку ХХ століття
53. Організація навчально-виховного процесу та педагогічна думка у другій половині XVII—XVIII століття
57. Політичні погляди С. Дністрянського, М. Драгоманова та В. Кучабського
58. Виникнення й розвиток соціальної психології в першій половині ХХ століття
59. Психічні стани безробітних
60. Психогігієна та психологія старіння та довголіття
61. Віра, Надія, Любов у філософсько-релігійних поглядах та етичній думці людства
62. Православ’я: історія та основні погляди
63. Погляди на мораль, зміни у вимірюванні цінностей
64. Соціальна підтримка безробітної молоді
65. Творці опитувань другої половини ХХ століття
66. Українська культура. Архітектура Росії XVIII-XIX століття
67. Аналіз філософських та літературознавчих поглядів Е. Штайґера і М. Гайдеггера
73. Нові підходи до розуміння суспільства у філософських поглядах представників епохи Відродження
74. Філософські погляди Григорія Сковороди та ідея чистої ("сродної") праці
75. Состав речовини й хімічні системи. Розвиток біологічних поглядів
76. Збереження біорізноманіття як пріоритет збалансованого розвитку
77. Різноманіття тваринного світу України
78. Аналіз поглядів основних преставників історичної школи Німеччини
79. Економічна думка Росії 17-18 ст. Економічні погляди І.Т. Посошкова
80. Приватне життя і життя компанії з етичних поглядів