![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Європейські та євроатлантичні мотиви в передвиборчих програмах кандидатів у президенти України на виборах 2004 року |
Президентські вибори 2004 року і, зокрема, події листопада-грудня стали справжнім іспитом для українського суспільства. Суспільства, яке сповідує ідеали демократії, справедливості, європейські ідеали і цінності. Цей іспит український народ витримав. В Україні відбулася надзвичайно важлива історична подія – Помаранчева революція, яка отримала таку назву не лише в Україні, а в усьому світі. „Помаранчева революція стала фактором, який засвідчив появу в Україні громадянського суспільства, існування якого так довго ставили під сумнів. Помаранчева революція привела до феномену, якого багато років прагнули демократичні сили – появи української політичної нації . Саме в цьому контексті доречне звертання до зовні суто формального боку передвиборчої боротьби: програм кандидатів у Президенти. Хоча в президентських перегонах взяла участь рекордна кількість кандидатів, безумовно слід мати на увазі, що більшість з них мали фактичний статус так званих технічних кандидатів задля забезпечення більш потужного адміністративного впливу. Водночас, звертання до передвиборчих програм має не лише суто академічне значення, бо всі кандидати певною мірою репрезентували строкатий характер сучасного українського суспільства, зокрема щодо визначення зовнішньополітичних пріоритетів. Той чи інший зовнішньополітичний вибір віддзеркалює стиль і спосіб життя – вони залежать від світосприймання і в свою чергу впливають на нього. Зовнішньополітичні орієнтири кандидатів у президенти України на виборах 2004 року і зокрема ставлення до європейської та євроатлантичної інтеґрації нашої держави поки не були предметом ретельних досліджень. Можна лише назвати наукову розвідку Українського незалежного центру політичних досліджень . Метою нашої роботи є студіювання передвиборчих програм кандидатів у Президенти України, які брали участь у виборах 2004 року відносно ставлення до європейського та євроатлантичного вибору. Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань: розкрити зовнішньополітичні настанови кандидатів у президенти; з`ясувати ставлення до європейського покликання України і перспектив приєднання до Європейського Союзу; дослідити погляди кандидатів у президенти щодо вступу у НАТО. Досягнення вказаних мети та завдань здійснювалося перш за все шляхом аналізу офіційно поданих передвиборчих програм кандидатів у Президенти України на виборах 2004 року . Вибори Президента України 2004 року дали безпрецедентну на теренах СНД кількість офіційних кандидатів на посаду глави держави. Отже, 24 кандидати на найвищу державну посаду, згідно з законодавством, репрезентували власне бачення перспектив розвитку Української держави на найближчі 5 років. Безумовно, що левова частка програм присвячена оцінці та перспективам внутрішньополітичного розвитку. Проте більшість кандидатів не обійшли увагою зовнішньополітичні орієнтири. Слід зазначити, що передвиборчі програми багатьох учасників президентських перегонів принципово відрізнялися від їх передвиборчих гасел і практичних кроків. Принцип послідовності розгляду програм будується у відповідності за кількістю поданих голосів на виборах 31 жовтня 2004 року .
Кандидат у Президенти України Віктор Ющенко в своїй передвиборчій програмі не дуже конкретно торкався зовнішньополітичних проблем. Він вказував на необхідність проводити зовнішню політику в інтересах народу України. «Зовнішня політика України буде чесною, прозорою і послідовною, економічно вигідною. Ми будемо оцінювати її успіхи не за кількістю візитів, заяв і декларацій. Головне для нас – це обсяги залучених в Україну інвестицій, просування вітчизняних товарів на міжнародні ринки, захист прав громадян України за кордоном. Наші партнери як на Сході, так і на Заході побачать іншу Україну – міцну, надійну, яка дотримується зобов`язань і водночас здатна захистити свої національні інтереси». В.Ющенко, не акцентуючи увагу на деталях, в своїй програмі підкреслив, що бачить Україну справедливою і заможною європейською державою. Вірогідно, лише розуміння складності цього шляху і, можливо, якісь міркування, пов’язані з електоральними перспективами (інакше кажучи, бажання не розлякати потенційних виборців), змусило лідера найбільшої парламентської фракції &quo ;Наша Україна&quo ; і водночас кандидата в Президенти України Віктора Ющенка в спеціальному розділі передвиборної програми просто &quo ;забути&quo ; і про ЄС, і про ЄЕП, і про НАТО, і про Ірак. Партнерство і покладання в якості наріжного каменя економічних інтересів України – це рецепт успіху в зовнішній політиці від банкіра, який в інших місцях програми досить точно (навіть подекуди із цифрами) формулює свої принципи . Віктор Янукович в своїй програмі констатував, що Україна визнана міжнародною спільнотою. У цьому – заслуга кожного з нас . Зовнішня політика, участь України у світових та регіональних інтеґраційних процесах, євроінтеґраційний поступ, співробітництво з Російською Федерацією та іншими державами, які є нашими традиційними партнерами, будуть поглиблені, підпорядковані національним інтересам, зміцненню нашої держави . В.Янукович начебто не відмовляється від євроінтеґрації, хоча шляхи в цьому процесі визначає доволі специфічні: заявляє про «побудову Європи в Україні», стверджує про «рух до інтеграції з Росією та ЄС одночасно.» Щоб не лякати західну громадськість, В.Янукович казав, що необхідний прагматичний підхід до неминучої і бажаної для України інтеґрації з Європою. При розгляді питання про членство України в ЄС необхідно брати до уваги економічне співробітництво України з Росією. Наш сусід – це наш друг, а також найбільший торговий партнер. Водночас, В.Янукович демонстрував віру, що поступове входження в Євросоюз приведе до взаємовигідної співпраці і процвітання України і всіх наших торгових партнерів. Україна, на його думку, уважно спостерігатиме за тим, як членство в Євросоюзі впливає на економіку його нових членів, перш ніж буде реально прийняте остаточне рішення про вступ в ЄС. Але в передвиборчих штабах кандидата від влади на слово «євроінтеґрація» було взагалі впроваджено «табу». Вживання цього терміну могло коштувати кар’єри працівникам цих штабів. Натомість почала набувати реальної наповненості участь України в ЄЕП. На початку жовтня 2004 року В.Я
нукович заявив про небажаність і неможливість вступу нашої держави в Північноатлантичний альянс, а також про впровадження подвійного громадянства з Росією та необхідність надання російській мові статусу другої державної . Ветеран передвиборчих перегонів, лідер соціалістів Олександр Мороз послідовно виступав за позаблоковий статус України, здійснення проукраїнського зовнішньополітичного курсу та розвиток рівноправних взаємовигідних стосунків із сусідами, найперше – Росією та Європейським Союзом. Його метою було визначено добробут кожної сім'ї, сильна, демократична, суверенна держава. Саме таким О.Мороз бачив демократичний соціалізм і європейський вибір України . Лідер КПУ Петро Симоненко, спираючись на програмні положення своєї партії, твердив, що зовнішня політика має проводитися в ім'я людини. В її основі були визначені нейтралітет України і збереження позаблокового статусу України, неприпустимість вступу її до НАТО; відстоювання своїх зовнішніх інтересів, співробітництво з міжнародними союзами і об'єднаннями держав з метою розвитку взаємовигідних відносин. Керівник Компартії черговий раз підтвердив, що він визначився раз і назавжди: Україні під його керівництвом буде потрібно налагодження довгострокових торгівельних зв’язків з Росією, Білоруссю, Молдовою та іншими країнами СНД, забезпечення повномасштабного функціонування угод в рамках Єдиного економічного простору, подальше поглиблення взаємовигідної інтеграції. Петро Симоненко був єдиним серед українських політиків, хто розцінив рішення уряду про пряме використання нафтопроводу Одеса-Броди як таке, що &quo ;шкодить національним інтересам України&quo ; . Зайве говорити, що лідер комуністів називає вступ України до НАТО «неприпустимим», прагне зберегти позаблоковий статус України (слід зазначити, що «позаблоковості» насправді не існує: в Конституції про це згадки немає, а Декларація про Державний суверенітет 1990 року не набувала конституційного характеру). Також досвідчений кандидат у Президенти Наталя Вітренко вважає, що після розвалу Радянського Союзу Україна даремно не увійшла до союзу з Росією та Білоруссю, але уклала чисельні договори з МВФ, Світовим Банком, НАТО та Євросоюзом. Саме Вітренко обіцяла входження України до міждержавного об’єднання Росії і Білорусі та боротьбу проти втягування України до НАТО . Доволі багато уваги зовнішньополітичним орієнтирам приділив Анатолій Кінах. Він виступав за проукраїнський вибір у зовнішній політиці як необхідну передумову міжнародного економічного і політичного співробітництва, вільного доступу громадян до європейського та світового ринків. Намагання вступити в Євросоюз не повинні, на його думку, розглядатися як заперечення добросусідських відносин з Росією, іншими країнами СНД. Україна має бути і буде країною з розвинутою конкурентноздатною економікою та високими європейськими стандартами якості життя. Країною, в якій держава слугує людині, де соціальні права надійно захищені, а економічні свободи дозволяють громадянам чесно працювати, заробляти без остраху і обмежень. Вже в найближчому майбутньому наша держава має повернутися у цивілізований світ та посісти місце серед дійсно потужних, економічно передових і впливових країн світу.
Хотя на официальном уровне худшее, что грозит Марку Ричу, — это посадка самого Билла Клинтона: конгресс и сенат энергично продвигают расследование мотивов, по которым бывший президент Америки заочно амнистировал не просто афериста, а человека, обвиняемого в государственной измене. Страсти разыгрались нешуточные. Говорит прокурор Санди Вайнберг: «Уму непостижимо! Торговать с врагами — само по себе чудовищное занятие, демонстрирующее без прикрас подлинное отношение Рича и Грина к своему американскому гражданству. Тому, что совершил Клинтон, нет оправдания. Его помилование разрушает всю систему». Как же наш герой умудрился настроить против себя не то что американскую Фемиду, а — о ужас! — и главного бультерьера-олигархоборца, тогдашнего прокурора Нью-Йорка, Рудольфа Джулиани? Ведь именно подпись Джулиани гордо красуется под 52-страничным государственным обвинением МС-0013/1В, пустившим жизнь преуспевающего трейдера наперекосяк. К этому обвинению мы еще вернемся, а с самим Джулиани читатель «Афер» знаком не понаслышке: это он утопил великого и ужасного короля мусорных облигаций Майкла Милкена, а заодно и проклятие Уолл-стрита Ваню Бойского
1. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
2. Адміністративно-правовий статус Президента України
3. Повноваження Президента України
5. Вибори та їх роль у політичному житті України
9. Розширення Європейського Союзу: нові можливості та перспективи для України
11. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
12. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
13. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
14. Історія держави та права України
15. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
16. Державне регулювання та підтримка підприємництва в Україні
19. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
20. Культура та побут населення України
21. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
25. Формування та розвиток банківської системи України
26. Кліматичні ресурси Лісостепу України та їх роль у виробництві продукції рослинництва
27. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
28. Літаки та засоби авіаційного ураження авіації Збройних Сил України
29. Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
30. Населення та трудові ресурси України
31. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
34. Звільнення від покарання та його відбування за Кримінальним правом України
35. Податкова адмінітрація України: завдання, функції та структура
36. Поняття та підстави представництва у цивільному праві України
37. Поняття, функції та система трудового права України
41. Філософські засади європейської моделі розвитку України
45. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на території України
46. Окупація України військами Німеччини та її союзників
47. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
48. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
50. Розвиток землеробництва та тваринництва на теренах України
51. Суспільно-політичне та культурне життя України
53. Художня культура незалежної України: традиції та новації
57. Європейська інтеграція в пресі України
58. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
59. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
61. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
62. Тенденції та перспективи розвитку товарної структури зовнішньої торгівлі України
63. Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні
64. Вища освіта України і Болонський процес
65. Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"
66. Стандарти системи освіти України та Великої Британії
67. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
68. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
69. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
73. Водні шляхи та повітряний транспорт України
74. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
75. Валютна система: України, світу, та Європи
77. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
78. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища
79. Рослинність України та вплив на неї антропогенної радіонуклідної аномалії
80. Експортний потенціал України та її регіонів
82. Актуальні проблеми та напрямки реформування спрощеної системи оподаткування в Україні
84. Європейське мовознавство епохи середньовіччя, відродження та xvii-xviii ст.
85. Герцогство Варшавське та Королівство Польське в загальноєвропейських політичних відносинах
89. Розвиток економіки Греции в 90-х р. та її участь в Європейському союзі
90. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
91. Полная история танков мира
92. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
93. Нова економична политика та ии законодавче оформлення
94. Конституцiя США та реальнi права громадян
95. Правовое положение Президента Республики Беларусь
96. Взаимодействие Конгресса и Президента в США
97. Порядок выборов Президента Российской Федерации
98. Права и обязанности Президента РФ по Конституции 1993 года
99. Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки