![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні |
Реферат на тему Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні ПЛАН 1. Створення інституційної основи незалежної Української держави. 2. Багатопартійність, політична еліта. 3. Громадянське суспільство в перші роки незалежності. 4. «Економічний вимір» української демократизації і політика. 5. Література. 1. Створення інституційної основи незалежної Української держави Утвердженню демократії має передувати формування держави, легітимність якої не ставиться під сумнів її громадянами. Важливим чинником є також формування нації, яка надає державному утворенню ознак цілісності й достатньої для демократичного функціонування єдності, а громадянам — почуття відповідальності за свою державу та той політичний лад, який у ній утверджується. В кінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст. почалося будівництво нової української держави. Саме в цей період утворилася мережа громадсько-політичних організацій, товариств, клубів, що забезпечували поступ країни від тоталітарної однопартійності до демократії. Їх увінчало створення у 1989 р. Народного Руху України (132) — наймасовішої і найвпливовішої громадсько-політичної організації, що зіграла значну роль у боротьбі за незалежну Українську державу та в її подальшій демократизації. Стрижнем державотворчого процесу протягом першої половини 90-х років XX ст. був конституційний процес, що мав забезпечити утвердження стійкої системи державної влади, національної правової системи, законності й правопорядку. Розгортання конституційного процесу ускладнювалось сповільненим виробленням науково обґрунтованої моделі майбутнього суспільно-політичного устрою, протистоянням гілок влади та непримиренною боротьбою навколо питань законодавства різних політичних сил (статус Республіки Крим, державна мова, державна символіка, приватна власність, розподіл владних повноважень та ін). Узгоджувальним комісіям усе ж вдалося дійти згоди і 28 червня 1996 р. Конституція була прийнята. Основний Закон проголосив Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека були визначені найвищими цінностями. Ідеологічна сегментованість перехідного суспільства. Одним із чинників стабільного й динамічного розвитку суспільства може стати ідея, яка об'єднує усі суспільні групи і спрямовує їх до спільної мети. На початку державного будівництва ця роль відводилася національно-державницькій ідеї. Проте надалі з'ясувалось, що національна ідея може виступати як традиційна апеляція до комплексу таких ідей, як самостійність, соборність, патріотизм, самобутність тощо. На жаль, національна ідея в Україні так і не переросла в ідеологію, тобто в систему регулятивних установок суспільного життя з відповідним механізмом її впровадження. Не відбулося вчасного перенесення акценту з «незалежності від.» на «незалежність для.» Владна еліта, що складалася здебільшого із представників колишньої комуністичної номенклатури, не зуміла легітимізувати себе в очах представників різних регіонів і різних суспільних груп і не захотіла скористатись об'єднавчим потенціалом загалом чужої для неї національної ідеї.
У рамках стратегічного вибору України — створення демократичного суспільства європейського типу — складовими її суспільного ідеалу мали б виступати державна самостійність, внутрішньополітична стабільність, громадянське суспільство, всебічний розвиток особистості. Цей ідеал як єдине ціле поділяють далеко не всі в Україні: для одних неприйнятною є європейська модель демократії, для інших — суверенітет України, треті схильні абсолютизувати стабільність, яка часто-густо ототожнюється з тоталітарним «порядком». А тому в ідеологічній сфері, поряд з національно-демократичними ідейними переконаннями, що сприймаються їх опонентами як радикальний націоналізм, поки що прослідковується декілька негативно забарвлених різновекторних орієнтацій: - деідеологізований і часто безпринципний прагматизм тієї частини суспільства, для якої гроші, а не держава й цивілізоване суспільство, є вищою метою діяльності; - апологія досвіду радянського минулого, ностальгія найбіднішої частини суспільства за гарантованими державою стабільністю і добробутом; - посилене творення національного міфу про «найдавніше» походження українців, їхню месіанську роль тощо; - механічне та некритичне перенесення на національний ґрунт ідей, які акумулювали досвід економічного та політичного розвитку інших країн. Ідеологічний плюралізм, що в умовах стійких демократій є невід'ємною ознакою громадянського суспільства, в Україні поки що спричиняє підвищену конфронтаційність політичних організацій, надмірне подрібнення політичного спектра та невміння об'єднуватися заради великого, знехтувавши малим. 2. Багатопартійність, політична еліта Важливим аспектом (і показником) становлення сучасної представницької демократії є формування багатопартійної системи. Якщо виходити із кількісних показників багатопартійності, то Україна нині справляє враження дійсно демократичної держави. Проте поки що українська багатопартійність є недостатньо зрілою, про що свідчить нелегкий шлях до створення у Верховній Раді структурованих правлячої та опозиційної (чи опозиційних) партійних коаліцій, які могли б забезпечити відповідальність владних структур перед народом. Однією з причин повільного «дозрівання» українських партій є загальний стан політичної еліти. Україна отримала у спадщину комуністично-тоталітарну номенклатуру, якій після серпня 1991 р. вдалося рекрутувати до своїх лав більшість конформістських лідерів колишньої контр еліти, вчасно змінити комуністичні гасла на «національно-демократичні» й адаптуватися до нових історичних умов. Ця «дифузія влади» різко обмежила потенціал радикальних реформ, можливості ефективної діяльності демократичних інститутів, покликаних стимулювати демократичний поступ суспільства. Водночас низький інтелектуальний і культурний рівень значної частини номенклатури, нестача професіоналізму і досвіду соціального маневрування та її низька зацікавленість саме в демократичних змінах поглиблюють відчуженість еліти від мас, породжуючи зневіру в успіхові реформ й уповільнюючи рух до ринку та демократії. 3. Громадянське суспільство в перші роки незалежності Розвиток громадянського суспільства є вирішальним напрямом його демократичної трансформації, передумовою соціальної стабільності й відповідального врядування.
Найскладнішою в цьому процесі є не стільки трансформація колишніх чи створення нових організаційних структур і правових норм, скільки зміна соціально-політичних позицій людей, способів політичного мислення й поведінки, а разом з цим — переосмислення функцій і новостворених елементів громадянського суспільства як умови демократії й свободи. Підґрунтям і однією з ознак громадянського суспільства є ринкова економіка із властивим їй плюралізмом форм власності та вільною конкуренцією. На її основі виростають соціальна структурованість суспільства, реальна багатопартійність, не директивно сформована громадська думка і, найголовніше, вільна особа з розвиненим почуттям громадянськості та власної гідності. Формування цих ознак в Україні тільки розпочалося. Українське суспільство розпочало рух до усвідомлення себе як розмаїтості, нехай ще не органічної та цілісної. Поки що процеси самоідентифікації верств, формування властивих їм інтересів, визначення ставлення одна до одної є джерелом соціальної напруженості й конфліктогенності. Ця тенденція зберігатиметься, аж поки не набуде усталених рис стратифікація суспільства, а специфічність становища окремих верств не стане загальновизнаною. Важливою умовою соціальної стратифікації виступає легалізація й реабілітація приватного начала в житті людей (передовсім приватної власності). Нагромаджений досвід переконує в марності пошуку досконалої, єдино справедливої схеми приватизації, а надто спроб повністю унеможливити зловживання з боку тих, хто ці процеси здійснює. Стрижнем концепції приватизації в Україні має стати формування елементарної культури володіння приватною власністю та її використання. Вагомим чинником формування громадянського суспільства є вільні й альтернативні вибори та незалежні засоби масової інформації. Сучасна Україна має доволі широку мережу ЗМІ, відповідно зростає й диференціюється їхня аудиторія. Однак недостатньо високий професійний рівень багатьох видань, теле- та радіопередач, їхня однобічна (замовна) політизованість та необ'єктивність призводять до низького рівня впливовості на становлення культури громадянськості, а ступінь довіри до них залишається незначним. Поряд з політичними партіями важливу роль у формуванні й існуванні громадянського суспільства відіграють професійні об'єднання громадян (насамперед, профспілки) як виразники фахових корпоративних інтересів. Проте вони (профспілки), за невеликим винятком, також не дуже швидко перетворюються зі слухняної «школи комунізму» на самостійну структуру репрезентації та захисту інтересів трудящих. Однак ті з них, які звільнилися від опіки держави і не потрапили у інші «лещата» залежності, показують себе реальною силою, здатною впливати на політичні процеси в країні. Інтелектуально-духовна сфера сучасної України також переживає глибокі й доволі болісні трансформації. Ситуація перехідного суспільства разом з очевидною недосконалістю реформаційних процесів породжують феномен «культурного шоку», дезорієнтованості масової свідомості, підвищують конфронтаційність суспільства. 4. «Економічний вимір» української демократизації і політика Ситуація перехідної невизначеності зберігалась.
У цей період з'являється грунтовна праця Л.Шанковського, де підбиті підсумки розвитку української військово-історичної думки після 1917 р. [32]. Симптоматично, що навіть докладно аналізуючи розвиток української військової історіографії, автор не говорить про наявність такого окремого напряму дослідження минулого вітчизняних силових структур, як історія спеціальних служб України, що зайвий раз доводить недостатній рівень її розробки. У зазначений період триває створення наукових праць з історії збройних змагань на захист суверенної України у 1918-1920 рр. [33]. Крім того, численні військово-історичні студії продовжують друкуватися на шпальтах збірника "За державність", науково-історичних видань ("Український історик" та ін.). Авторами цих праць виступали переважно визначні військові діячі Української революції. Формується й група професійних істориків, предметом наукового інтересу котрих стали проблеми минулого силових структур України 1917-1921 рр. Для цих творів характерним є більш грунтовне і всебічне, аніж у довоєнний період, висвітлення перебігу військово-історичних подій, залучення до дослідницької праці значно ширшого кола архівних джерел, тогочасної преси й мемуарної літератури
3. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
4. Політика протекціонізму в сучасному світі та Україні
5. Нормування оборотних засобів та їх вплив на фінансовий стан підприємства
9. Інтелектуальна власність і її сучасний законодавчий стан
10. Афінська держава та стародавня Спарта у стародавній історії та культурі людства
13. Поняття "Консорції" в сучасній синекології та її значення у структуруванні біоценозів
14. Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції на СТОВ "Світанок"
15. Сучасний склад: характеристика та функції
16. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
17. Малий бізнес та проблеми його розвитку в Україні
18. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
19. Проблеми іпотечного кредитування та перспективи його розвитку в Україні
20. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
21. Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні
25. Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр
26. Проблеми розвитку іпотечного ринку в Україні
27. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
29. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
30. Проблеми законодавства в області інтелектуальної власності та перспективи його розвитку
32. Інтеграційні процеси країн Західної Європи: стан розвитку і проблеми
33. Україна в системі сучасних міжнародних відносин: проблеми і перспективи розвитку
34. Етнічна соціологія - актуальні проблеми та історія розвитку
35. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
36. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
37. Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання
41. Бюджет України: актуальні проблеми
42. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
43. Проблеми та перспективи малого бізнесу
44. Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
45. Суржик - проблема української мови
46. Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
47. Біосфера та сучасні погляди на її проблеми
48. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
49. Проблема українізації у драмі Миколи Куліша "Мина Мазайло"
50. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
51. Проблеми функціонування фінансових бірж України
52. Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини
53. Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку
58. Проблеми впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні
59. Шляхи розвитку та вдосконалення антимонопольного законодавства України на основі світового досвіду
60. Газета "Сільські вісті" як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України
61. Проблеми впорядкування й удосконалення сучасної української термінології
63. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
64. Проблема визнання УНР Францією та Великою Британією в грудні 1917 - січні 1918 років
65. Проблеми відродження української державності
66. Прагматика рекламного дискурсу та проблеми адекватності перекладу
67. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
68. Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
69. Визначення та оцінка цільових ринків підприємства: проблеми сегментації та позиціювання
73. Тенденції та перспективи розвитку товарної структури зовнішньої торгівлі України
74. Проблеми ринку праці і зайнятості в перехідній економіці України
75. Управлінське документознавство: історія та сучаний стан в Україні
77. Проблема виховання в педагогічній та літературній спадщині Сухомлинського і Ушинського
78. Психолого–педагогічні проблеми спілкування викладача та студента
79. Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики
81. Цивілізаційний підхід і проблеми розвитку суспільства
82. Деякi вiхи становлення i проблеми української маркшейдерiї
83. Поняття про емоційний стрес, Регуляція емоційних станів, Потреби та їх роль у розвитку стресу
84. Проблеми, порушені у книзі М. Бурно "Складний характер та пияцтво"
85. Погляди Фрейда на релігію та деякі проблеми сучасності
89. Вітчизняні та світові проблеми професійної етики в соціальній роботі
90. Проблема ментальності в українській народознавчій науці
91. Традиції та особливості розвитку філософської думки України. Філософія нового часу
92. Аналіз інвестиційної діяльності в Україні та шляхи її розвитку
93. Бюджетна система України: стан, перспективи розвитку
94. Особистості та перспективи розвитку фондового ринку України
95. Проблема конвертованості гривні та шляхи її розв’язання
96. Проблеми реформування податку на додану вартість в Україні
97. Фондовий ринок та перспективи його розвитку в Україні
98. Інвестиційні фонди: стан та перспективи розвитку