![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Допомога соціального працівника |
(його поради і конкретні пропозиції) по таким розділам: Вступ. Традиційним для української культури є етичне, гуманне, милосердне, толерантне ставлення до людей, які потребують особливої уваги внаслідок інвалідності або відхилень у фізичному чи розумовому розвитку. На жаль, в Україні історично склалася ситуація, за якої ця категорія людей протягом довготривалого часу залишалася соціально незахищеною і, навіть, певною мірою ізольованою від соціуму, а відкрите обговорення проблем стосовно інвалідності було непопулярним у суспільстві. Люди, що потребують соціального захисту, деякою мірою ізольовані від суспільства і позбавлені можливості вести повноцінний спосіб життя у відкритому середовищі, яке аж ніяк не відповідає їхнім особливим потребам, зокрема у створенні безбар'єрної інфраструктури, забезпеченні без перешкод доступу до інформації, професійного навчання, комунікації. Одним із важливих завдань у роботі з цією категорією осіб є формування життєвого досвіду людей з обмеженими психофізичними можливостями, задоволення їх особливих потреб у соціальних взаємовідносинах і спілкуванні, доступі до інформації і об'єктів оточення, та матеріальних цінностей. Основні проблеми соціально-педагогічної роботи з інвалідами розв'язуються через соціальні служби, сім'ю, з/о школи, спеціалізовані школи-інтернати, Міністерство освіти, будинки-інтернати, Міністерство соціальної політики і праці, альтернативні навчально-виховні заклади. Зміст роботи визначається особливостями конкретного регіону, що диктується функціонуванням спеціальних закладів і служб, організацій інвалідів чи благодійних фондів, рівнем інвалідизації населення, специфікою альтернативних навчальних закладів. Соціально-побутова реабілітація Соціально-побутова реабілітація - система медичних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство. Велику роль у цьому процесі відіграє реабілітаційна педагогіка. Зусилля педагогів перед усім спрямовується на створення комфортних умов, сприятливого психологічного клімату в стаціонарних інтернатних установах та закладах, у реабілітаційних установах, в установах та закладах денного перебування, в установах та закладах тимчасового або постійного перебування, у територіальних центрах соціального обслуговування, в інших закладах соціальної підтримки (догляду) організацію гуманістичних взаємовідносин, забезпечення оптимального режиму навчання, праці, дозвілля і відпочинку. Як приклад можна навести роботу київського Центру соціальної служби – це робота і з умовно засудженими, і з неповнолітніми правопорушниками. Соціальні працівники центру листуються з адміністраціями Прилуцької і Мелітопольської колоній, відвідують ув'язнених, організовують для них культурно-просвітницькі заходи, тим, хто повернувся, надають всіляку допомогу: співпрацюють з Центром зайнятості, створили банк одягу, допомагають отримати документи і адаптуватися - звикнути до цивільного життя.
Центр надає послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість. Працівники центру і його структур залучені до 123 соціальних програм. Соціально-побутова адаптація Проблема соціальної адаптації, інтеграції у суспільство та можливість самореалізації є проблемою не лише дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями, а всіх без винятку людей з особливими потребами. Так розв’язання цієї проблеми стало і метою, і головним завданням роботи соціальних працівників. Процес активного пристосування дітей та підлітків-інвалідів до соціального середовища став відправною точкою при прийнятті будь-яких рішень. Досвід деяких навчальних закладів, наприклад школи Славія доводить, що унікальний характер міжособистісних стосунків, нетрадиційний характер екологічного й культурного середовища, що складається в колективі, в якому одночасно працюють та просто живуть люди здорові та з вадами у здоров’ї допомагає дітям та підліткам-інвалідам інтегруватись у сучасне суспільство, навчитись “орієнтуватись” у житті. У Києві створено десять денних кризових центрів. Вони створені для того, щоб дитині було куди прийти після школи, зробити уроки, відпочити, поспілкуватися зі своїми однолітками, отримати моральну підтримку і почути пораду. Соціальні працівники сприймають кожну дитину такою, якою вона є. І діти відповідають їм взаємністю, оскільки бачать в них не &quo ;дорослих і вчителів&quo ;, а партнерів і старших за віком товаришів, яких не мають у родині, у школі і на вулиці. Принципи роботи Центру соціальної служби формуються на наступних засадах: суспільна спрямованість; розвиток особистості інваліда в діяльності і спілкуванні; стимулювання внутрішньої активності особистості; гуманізм у поєднанні з високою вимогливістю;оптимістичне прогнозування; опора на позитивні якості особистості; врахування вікових індивідуальних особливостей; виховання в колективі; єдність і погодженість вимог, зусиль і дій Центру, родини, громадськості; законність і забезпечення прав людини;відповідальність за дотримання правил і норм у стосунках із індивідом; доступність; опора на потенційні можливості людини та максимізація соціальних ресурсів; поєднання допомоги із самодопомогою; добровільність у прийнятті допомоги; відповідальність суб'єктів соціальної роботи за збереження етнічних та правових норм. Соціально-побутове облаштування. Соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо – надають, як правило, волонтери. Основні підходи і принципи роботи соціальних працівників із людьми з особливими потребами полягають віндивідуальному, особистісно-гуманістичному підході, дослідженні особливостей інтелектуального розвитку, пізнавальних здібностей, ціннісних ставлень, мотивів і потреб спрямованості особистості, функціональному підході, основою якого виступає бажання змін на краще індивіда, його здатності до сприйняття допомоги.
Соціально-психологічний підхід працівників соціальної служби грунтується на таких принципах,як сприйняття особистості з особливими потребами; визнання, інтерес і повага на основі ціннісного ставлення до людини;повага прав людини з особливими потребами на прийняття власного рішення. Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно-ортопедичні вироби, друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню. Види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів фонду України соціального захисту інвалідів. Навчання та перепідготовка Навчання та перепідготовка людей з особливими потребами проходить як у вищих закладах освіти нашої держави, що становить за статистикою сьогодні 0,4 відсотка від загального контингенту студентів, так і у спеціалізованих закладах освіти. Відкритий міжнародний університет розвитку людини &quo ;Україна&quo ; - єдиний вищий навчальний заклад інтегрованого типу, відкритий для молоді неоднакового рівня підготовки, диференційованих соціальних можливостей і різного стану здоров'я. В університеті &quo ;Україна&quo ; цей відсоток разом з регіональними представництвами (а їх створено у 26 містах України) становить приблизно 16,7%, у Києві перевищує 37%. Університет &quo ;Україна&quo ; за словами Президента Вузу , академіка АПН України Петра Таланчука: &quo ;Це спеціальний соціально спрямований експериментальний комплекс, де по-перше створено умови для вивчення запитів, актуальних та потенційних можливостей, перспектив особистісної реалізації молоді з особливими потребами; по-друге, в інтегрованих групах ефективним є вивчення ціннісних морально-етичних орієнтирів здорових студентів, про які вони говорять відвертіше з огляду на об'єктивні труднощі інвалідів; по-третє, навчання інвалідів у спільних групах зі здоровими студентами можна розглядати як мікромодель соціального середовища&quo ;. Такий триєдиний підхід до розв'язання суспільних проблем, є самовартісним, так і суспільно значущим, оскільки уможливлює розбудову політики сучасних суспільних відносин, їх гармонізацію, впливає на наукове розуміння гуманістичного виховання на основі ціннісного ставлення до людини. Принципи навчання і виховання інвалідів - це вихідні положення, ідеї, що випливають із закономірностей навчання і виховання і визначають загальне спрямування навчально-виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації, тобто це система вимог, що охоплює всі сторони процесу виховання й відображає результати узагальнення досвіду навчально-виховної практики. Перспективною є модульно-рейтингова система навчання та оцінки знань, що дає змогу суттєво підвищити освітні послуги за рахунок формування високоякісних навчальних програм курсів для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів та спеціальностей, враховує особисту мотивацію і самостійність студентів у їх освоєнні, створює добрий психологічний клімат у студентському колективі.
Сфера застосування контракту визначаться законами Украни. Стаття 22 Гарант при укладенн, змн та припиненн трудового договору Забороняться необгрунтована вдмова у прийнятт на роботу. Вдповдно до Конституц Украни будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенн, змн та припиненн трудового договору залежно вд походження, соцального майнового стану, расово та нацонально приналежност, стат, мови, полтичних поглядв, релгйних переконань, членства у професйнй сплц чи ншому об'днанн громадян, роду характеру занять, мсця проживання не допускаться. Вимоги щодо вку, рвня освти, стану здоров'я працвника можуть встановлюватись законодавством Украни. Стаття 23 Строки трудового договору Трудовий договр може бути: безстроковим, що укладаться на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторн; таким, що укладаться на час виконання певно роботи. Строковий трудовий договр укладаться у випадках, коли трудов вдносини не можуть бути встановлен на невизначений строк з урахуванням характеру наступно роботи, або умов виконання, або нтересв працвника та в нших випадках, передбачених законодавчими актами
1. Ідеальний образ соціального працівника
2. Соціальна робота як професія. Права і функціональні обов’язки соціального працівника
4. Обмежена матеріальна відповідальність працівників
5. Державна соціальна допомога
9. Соціально-психологічні аспекти праці менеджера
10. Управління праці і соціального захисту населення
11. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
12. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
13. Соціальні групи
14. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
15. Матераільна відповідальність працівників
16. Оцінка ділових якостей працівників і менеджерів фірми
17. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
18. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
19. Роль власності у соціально-економічних процесах
20. Право як спеціальне соціальне явище
21. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
26. Сутність і значення соціального страхування
27. Державна політика соціального страхування
29. Кваліфікаційні та етичні вимоги до облікових працівників
30. Соціальна інфраструктура України
31. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
32. Розвиток соціальної географії в СРСР
33. Історія соціально-економічної географії світу
34. Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами
36. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
41. Система соціального захисту в Україні
42. Соціальна захищеність дітей в Україні
43. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
44. Соціальне партнерство в Україні
46. Суть та принципи соціальної держави
47. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
48. Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років
49. Соціальні стани в Україні у складі Литви та Польщі
50. Розробка автоматизованої системи обліку працівника бібліотечного фонду коледжу УДАУ
51. Історія України. Соціально-політичні аспекти
52. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
53. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
58. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
59. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
60. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
61. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
63. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
64. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
65. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
66. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
68. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
69. Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели
73. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
75. Медико-психологічна характеристика невротичних розладів у музично-педагогічних працівників
76. Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення
77. Глобалізація і процеси соціального розвитку
78. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
79. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
80. Зайнятість: соціально-трудові відносини
81. Комплексний аналіз соціології праці в умовах підприємства ВАТ "Шахта Красноармійська-Західна №1"
82. Методи регулювання трудової діяльності працівників. Коучінг
83. Організація як соціальне утворення
85. Регламентація діяльності облікових працівників
89. Укладання трудового контракту з працівником іноземної компанії в Ірландії
90. Управління, як соціальний феномен
91. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
92. Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації
93. Підготовка соціально компетентних вчителів в вищих закладах освіти
94. Проблема формування соціальної активності на уроках трудового навчання в початкових класах
95. Роль соціального педагога в адаптації підлітків
96. Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах
97. Соціально-психологічні методи управління й проблеми їхнього використання