![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Життєві форми організмів |
ЗмістВступ Розділ 1. Життєві форми та підходи до їх класифікації 1.1 Поняття про біоморфу 1.2 Основні підходи до класифікації життєвих форм Розділ 2. Характеристика життєвих форм за Серебряковим 2.1 Дерева 2.2 Чагарники 2.3 Чагарники 2.4 Напівчагарники і напівчагарники Висновок Список використаної літератури Вступ Життєва форма визначається як пристосованість організмів до комплексу факторів середовища та певного способу життя. Вперше життєві форми були виділені у рослин. Ще Теофраст класифікував рослини, виділяючи серед них дерева, чагарники, напівчагарники, трав'янисті рослини. Термін &quo ;життєва форма&quo ; введений в 1884 р. датським ботаніком Е. Вармінгом, під яким він розумів &quo ;форму, в якій вегетативне тіло рослини знаходиться в гармонії з зовнішнім середовищем протягом всього життя, від насіння до відмирання.&quo ; Як синоніми цьому терміну в екології рослин використовуються &quo ;екобіоморфа&quo ;, &quo ;біотип&quo ;, &quo ;форма росту&quo ;, &quo ;епіморфа&quo ;. Вивченням життєвих форм організмів займалися багато вчених ботаніків. Існує кілька класифікацій життєвих форм, в основу яких покладено різні ознаки, як анатомічні так і фізіологічні. Предмет дослідження – підходи до класифікацій різних авторів. Об`єкт дослідження – життєві форми організмів. Мета нашого дослідження – вивчити різновиди життєвих форм на дію різних екологічних факторів. Завдання роботи: дати поняття про життєву форму (біоморфу); розглянути бачення різних вчених-ботаніків класифікації життєвих форм організмів; розглянути класифікацію життєвих форм за Серебряковим. Розділ 1. Життєві форми та підходи до їх класифікації 1.1 Поняття про біоморфу Біоморфа — життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ). Біоморфи визначають пристосованість організмів до комплексу факторів і зумовлені специфічними умовами їх місцезростання. Характеризуються вони габітусом — своєрідним зовнішнім виглядом, що сформувався в процесі онтогенезу під впливом умов середовища і насамперед ґрунтово-кліматичних. Морфологічні зміни пов'язані з функціонуванням організму і його органів, що дає можливість особинам оптимально використовувати зовнішнє середовище і пристосовуватись до нього. Отже, функціональність форми та її адаптивний характер — це дві сторони одного й того самого явища. Перша класифікація рослин за біоморфами була запропонована ще О. Гумбольдтом в праці &quo ;Ідеї географії рослин&quo ;, де він виділяє 17 основних форм рослин: банани, пальми, деревовидні папороті, орхідеї, мімозові тощо. Вчений виділяв форми на основі фізіономічних ознак, не заглиблюючись в екологічні особливості формування життєвих форм, а тому сюди потрапили й деякі групи нижчих рослин — гриби й лишайники. Згодом форми і функції рослин були покладені в ряд наступних класифікацій рослинності. Розроблялися численні набори символів для опису таких ознак, як розміри рослини, життєва форма, морфологія, розміри і текстура листя, відсоток покриття. Наприклад, метод, запропонований П'єром Дансеро, описує рослини за допомогою різноманітних фігур.
1.2 Основні підходи до класифікації життєвих форм У 1903 р. датський ботанік Крістен Раункієр запропонував систему класифікації рослин, засновану на розташуванні їх бруньок поновлення, і виявив, що поширення головних виділених ним категорій добре співпадає з розподілом кліматичних умов. Раункієр виділив п'ять основних життєвих форм (рис. 1). Класифікація життєвих форм, за Раункієром, така: 1. Фанерофіти (від грецького pha eros — явний) — бруньки поновлення розміщені високо над поверхнею землі (дерева, кущі). Бруньки захищені лусками. 2. Хамефіти — бруньки поновлення розміщені близько від поверхні землі. Бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом та відмерлим листям (журавлина, брусниця, карликова береза). 3. Гемікриптофіти — бруньки поновлення розміщені на рівні поверхні землі. Тому бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом, відмерлим листям та грунтом (кульбаба, підбіл). 4. Криптофіти — бруньки поновлення розміщені під поверхнею землі (рослини, що мають цибулини, бульби, кореневища). 5. Терофіти — однорічники, що перезимовують у вигляді насіння. Раункієр вважав, що життєві форми складаються історично як результат пристосування рослин до кліматичних умов середовища. Відсоткове співвідношення і розподіл видів за життєвими формами в даному угрупованні в регіоні досліджень він назвав біологічним спектром. Для різних кліматичних зон були складені біологічні спектри, які були індикаторами клімату. Так, спекотний і вологий клімат тропіків був названий кліматом фанерофітів, континентальний клімат помірної зони - кліматом гемікриптофітів. Порівнюючи рослини різних районів. Раункієр вивів таку закономірність: холодні пояси багаті на хамефіти; помірний пояс багатий на гемікриптофіти; у тропічних лісах переважають фанерофіти. Недоліком системи Раункієра є недостатній історичний зміст її. Рис. 1. Життєві форми рослин за Раункієром: 1-3 — фанерофіти; 4, 5 — хамефіти; 6, 7 — гемікриптофіти; 8-11 — криптофіти; 12 — терофіти; 13 — насіння із зародком. Система життєвих форм, розроблена О.І. Зозулиним, має історичний і генетичний зміст. За визначенням О.І. Зозуліна. життєві форми складаються з сукупності рослинних організмів, які мають якісно подібні пристосування для вдержання ними площі населеності і розростання на цій території. Отже, вона витримана у фітоценологічному плані. Всі рослини згідно системи Зозулина розбиває на чотири життєві форми: 1. Редитивні рослини (від лат. reddere — поступатися) — багаторічні види, які поступаються під час росту особин своїм місцем у випадку знищення з якої-небудь причини надземної частини (багато дерев тропічної зони, в яких немає сплячих бруньок для основи стовбура. У наших умовах до таких можна віднести більшість хвойних порід). 2. Рестативні рослини (від лат. res ore — залишитися) — багаторічні види, які поновлюються від сплячих бруньок у разі знищення надземних частин (це більшість дерев, кущів і трав помірного поясу). 3. Іруптивні рослини (від лат. ітітрге — вторгатися) — багаторічні види, які вторгаються за допомогою нових пагонів у місця, зайняті іншими видами (це переважно кореневищні і коренепаросткові рослини).
4. Вагативні рослини (від лат. vagare — кочувати) — однорічні і дворічні види, які розмножуються лише насінням (не вдержують за собою площу), за допомогою вітру, який його розносить. На новому місці насіння проростає. Ці типи діляться ще на постійно вічнозелені, постійно листопадні і періодичні. Єдність принципу класифікації життєвих форм надає системі Зозулина риси цілеспрямованості і системності. Але це штучна система тому, що дерева віднесені до трьох типів. До другого типу віднесено дерева, кущі і трави. Російським ботаніком І.С.Серебряковим була запропонована класифікація життєвих форм на основі архітектоніки вегетативних органів. Життєва форма за Серебряковим, це своєрідний зовнішній вигляд (габітус) певної групи рослин, який формується в процесі онтогенезу, росту і розвитку в певних умовах середовища. Життєві форми складаються під впливом сприятливих і несприятливих умов середовища. Серебряков використав велику сукупність ознак в системі співвіднесення, виділивши такі одиниці класифікації: відділи, типи, класи, підкласи, групи, підгрупи, секції життєвих форм та власне життєві форми. І.С. Серебряков виділяє відділи: А — наземні і епіфітні рослини, які включають три типи: 1) дерева, 2) кущі, 3) кущики. Відділ В — напівдеревні рослини (IV тип — напівкущі і напівкущики). Відділ С — наземні трави (V—тип полікарпічні трави, VI тип— монокарпічні трави). Відділ D — водяні трави (VII тип — земноводні трави, VIII тип — плаваючі і підводні трави). Таким чином, Серебряков поділяє відділи насамперед за структурою надземних осей (деревні, напівдеревні і трав'янисті). У відділі деревних рослинвін виділяє типи за відносною тривалістю життя надземних осей; у відділі наземних трав'янистих рослин — за тривалістю життя рослин у цілому. Послідовність відділів і типів у системі Серебрякова показує основні напрями еволюції життєвих форм покритонасінних від дерев до трав. Класи в межах типу виділяються за ознакою більшого екологічного і еволюційного значення, що виявлено в структурі пагонів (рослини з повзучими, розетковими та іншими стеблами). У ряді типів виділяються класи на основі спеціалізації живлення рослин (сапрофіти і паразити), способу життя (епіфіти) тощо. Але це не порушує принципу, бо своєрідність живлення способу життя цих рослин знаходить свій вияв у структурі їх пагонів. Особливості структури пагонів, за Серебряковим, надають життєвим формам кожного класу різко виявленої морфологічної і економічної своєрідності. Закінчується система життєвих форм типом монокарпічних трав'янистих рослин. Біоморфологічна структура визначається як властиве флорі кількісне співвідношення елементів, які різняться за біоморфологічними ознаками. Як було показано ще О.Гумбольдтом, Х.Стевеном та К.Раункієром, таке співвідношення для подібних флор характеризується високою константністю та являє їх важливу характеристику. Як відмічають Г.М. Зозулін, І.Г.Серебряков, В.М.Голубєв. С.М. Зиман, сучасні системи життєвих форм є еволюційними та суттєво різняться між собою у зв'язку з різними принципами, покладеними у їх основу. Біоморфологічна структура є важливим показником регіональної флори, оскільки в значній мірі залежить від екологічних умов, насамперед від грунтово-кліматичних та екотопічних.
Ясновидящий может наблюдать, как здоровый ум, забеременевший небесной идеей, вынашивает мысль. Ум округляется, питая идею живительными пранами, растет в размерах, пока не разродиться новой мыслеформой, торопящейся поскорее убежать от своего родителя и материализоваться. Манифестация народившейся мыслеформы происходит в четыре этапа: детство, отрочество, юность и зрелость. И на каждом отрезке жизни растущей мыслеформе требуется родительская забота и отеческая любовь. Иллюстрируя далее нашу метафору, мы увидим, что даже здоровые идеи, вынашиваемые больным или неготовым к материнству умом, рождаются в виде злых, недоношенных мыслей или уродливых мыслеформ, ведущих людское сообщество к военным словам, багровым делам и неправедным поступкам. Один из семи космических законов, «принцип зарождения», гласит, что жизненная сила заложена во всем. Эта сила имеет женское и мужское начало и проявляется на всех уровнях. Не следует ошибочно смешивать зарождение с полом, ибо пол касается структур и форм органов тела и разницы в мужской и женской адаптации
1. Вищі водні рослини в системі рослинного світу
3. Умови життя рослин і біологічні особливості росту та розвитку сільськогосподарських культур
4. Тестові завдання з курсу Фізіологія рослин
5. Оцінка чисельність, щільність, демографія популяції рослин та тварин
9. Лікарські рослини родини айстрових
10. Локалізація та розподіл ферментних систем у рослинній клітині
11. Біологічний контроль збудників хвороб рослин
12. Вплив важких металів на ріст, розвиток та інші фізіологічні процеси у рослин
13. Генетично модифіковані рослини
14. Екологічні особливості ампельних рослин
15. Живлення рослин
18. Тваринний і рослинний світ України
19. Грунтово-рослинний покрив Сумської області
20. Іменники – назви рослин та їх використання в усній народній творчості
21. Авітаміноз. Отруєння рослинами. Травматичні ушкодження
26. Червона книга та Реліктові рослини Кам’янець-Подільського ботанічного саду
27. Загальна характеристика права користування рослинним світом України
28. Флора вільноплаваючих рослин Чернігівщини
29. Архитектурные формы Месопотамского искусства
30. Форма, размеры и движения Земли и их геофизические следствия. Гравитационное поле Земли
31. Гибридные формы промысловых рыб
32. Патологические формы простейших и их биология
33. Форма, размеры и движения Земли и их геофизические следствия. Гравитационное поле Земли
34. Государственное регулирование экономики: формы и методы
35. Налоговая политика в рыночной экономике: формы, тенденции развития
37. Налоги: эволюция, определения и формы. Принципы налоговой политики и функции налогов
41. Собственность и многообразие ее форм
42. Сравнение договоров подряда и купли - продажи, форма расчета-инкассо, типы ведения бизнеса
43. Формы денежных расчетов в коммерческой деятельности
44. Развитие формы государственного единства РСФСР в 1917-1920 годах
45. Кредит в производительной форме: аренда, лизинг
46. Формы и методы государственного регулирования экономики в Казахстане
47. Корпорация BBC. Формы и методы государственного контроля вещания
49. Местное самоуправление как форма местной публичной власти
50. Органiзацiйно-правовi форми пiдприємств
52. Формы воспитания детей, оставшихся без попечения родителей
53. Формы и порядок проведения таможенного контроля
60. Формы государственного устройства
61. Форма (устройство) государства
63. Форма государства (форма правления, форма государственного устройства, политический режим)
64. Форма правления и формы государственного устройства
65. Республика как форма правления
66. Форма государственного устройства
67. Форма государств
68. Контрактная форма регулирования социально-трудовых отношений
69. Финансовый контроль: формы, методы, органы
73. Огляд життя Александра Довженко
74. Первобытные формы религии. Миф
77. Диалект как основная форма существования языка
78. Анализ формы и средств выразительности хора № 19 "Гроза" из оратории Йозефа Гайдна "Времена года"
79. Особенности вариационной формы в творчестве И. Брамса
80. Формы творческой активности в американской джазовой практике
81. Основные формы операций по прорыву позиционного фронта в годы первой мировой войны
82. Синтез и анализ пространственных конструкций сложной формы
83. Атопический дерматит, локализованная форма (история болезни)
85. Множественная миелома, диффузно-узловая форма (история болезни)
89. Формы соучастия
90. Ответственность за хищения в форме мошенничества
91. Распространение и формы кислорода в природе
94. Содержание и формы работы социального педагога в школе
95. Методы изучения музыкальных произведений крупной формы в старших классах общеобразовательной школы
96. Развитие речи детей старшего дошкольного возраста средствами малых форм фольклора
97. Нетрадиционные формы урока
98. Состояние развития различных форм мышления у младших школьников
99. Урок - как основная форма организации учебного процесса, его характеристика и требования к нему