![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Організації (органи) господарського керівництва |
Міжнародний науково-технічний університет Полтавський інститут бізнесу Тематика робіт № 1 Тема № 6 Полтава – 2005 ЗМІСТ Теоретичне питання: «Правове становище органів (організацій) господарського керівництва». Задача №5: «За рішенням Кабінету Міністрів України державне підприємство по виготовленню військової зброї «Вектор», було передано у комунальну власність. Генеральний прокурор України не погодився з цим рішенням і вніс протест. 1. Чи підлягає протест задоволенню? 2. Чи містить чинне законодавство обмеження щодо передачі певних об’єктів з державної у комунальну власність? 3. Якщо так, то які саме? Обґрунтуйте свою відповідь». Задача №2: «Договір пайового лізингу, укладений між приватним підприємством «Мрія» та іншими суб’єктами, передбачав залучення державних коштів, спрямованих на здійснення лізингу. За позовом прокурора про визнання договору лізингу недійсним на тій підставі, що він не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Господарським судом зазначений договір був визнаний недійсним. 1. Чи правомірне рішення господарського суду? 2. Чи потребує договір лізингу обов’язкової реєстрації? 3. Які правові наслідки недотримання вимог щодо реєстрації договору лізингу. Література 1. Правове становище органів (організацій) господарського керівництва. Організаціями (органами) господарського керівництва можуть виступати наступні державні та недержавні господарські організації: 1) господарські об’єднання 2) промислово-фінансові групи 3) господарські міністерства (відомства). Для повної та всебічної характеристики вказаних органів господарського керівництва розглянемо та дамо поширену характеристику кожному з них. До господарських організацій, які здійснюють управління господарською діяльністю, в т. ч. і координацію такої діяльності, належать: господарські об'єднання (включаючи і промислово-фінансові групи), господарські міністерства та відомства. Господарське об'єднання — це організаційно оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань. Правове становище ГО визначається ГК України (статті 118-124), законами «Про банки та банківську діяльність» (ст. 26), «Про кооперацію» (статті 30-33), «Про сільськогосподарську кооперацію» (ст. 26) та ін. Основні риси ГО: • господарські організації корпоративного типу; • належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю їх учасників (у т. ч. координацію їх діяльності) і є вторинними структурами; • вимоги до учасників ГО - наявність статусу юридичної особи; • основна мета діяльності - координація діяльності учасників і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів); • відсутність спрямованості (мети) на отримання прибутку; тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО (якщо у такий спосіб здійснюється кваліфікована економічна концентрація) та здійснення цим органом контролю за дотриманням ГО вимог антимонопольно-конкурентного законодавства; • реєстрація в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку; • добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних) з внесенням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, які вийшли з ГО, їхніх зобов'язань за укладеними договорами.
Види ГО: 1) за ознакою засад створення - добровільні (створюються на договірних засадах, хоча в письмовій формі - як установчий документ - договір обов'язково має бути лише в асоціації, корпорації та промислово-фінансовій групі, в решті об'єднань - концерні та консорціумі укладення договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов'язкову наявність статуту; учасники добровільного об'єднання мають право виходу з нього із збереженням обов'язків за раніше укладеними договорами) і державні (створюються за рішенням Уряду або господарського міністерства (відомства) та виконують функції органу, уповноваженого здійснювати управління діяльністю державних підприємств - учасників об'єднання); 2) за ознакою ступеня централізації управлінських повноважень - асоціації (створюються з метою постійної координації господарської діяльності без надання об'єднанню права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпорації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням об'єднанню окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який (і) в зв'язку з цим отримують значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об'єднання); 3) за ознакою обов'язкового установчого документа - договірні (асоціації, корпорації, промислово фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми); 4) за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об'єднання підприємств певної галузі (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості тощо), міжгалузеві (до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки); 5) за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо; 6) за ознакою терміну діяльності - створені на визначений термін (консорціум як тимчасове об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети, а також промислово-фінансові групи) та без визначення строку діяльності (асоціації, корпорації, концерни); 7) за ознакою наявності чи відсутності у об'єднання статусу юридичної особи - господарські об'єднання, які мають статус юридичної особи асоціації, корпорації, концерни, консорціуми і господарські об'єднання, які не мають такого статусу (до них належать промислово-фінансові групи як особливий вид господарського об'єднання). Отже, нами розглянуто господарські об’єднання, як найбільш розповсюджений вид органів господарського керівництва та визначено її ключові ознаки і значення у господарській дільності. Промислово-фінансова група (ПФГ) - це таке господарське об'єднання, яке створюється Урядом України на визначений строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки для забезпечення виробництва кінцевої продукції. Правове становище ПФГ визначається ГК України (ст. 125), Законом України від 21.11.1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні»; Положенням про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.0
7.1996 р. № 781. Характерні риси ПФГ як особливого виду ГО: - заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг; - створюються за ініціативою підприємств та інших організацій низової ланки економіки за рішенням Уряду України; - відсутність у ПФГ статусу юридичної особи; - мета створення - реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кінцевої продукції; - тимчасовість діяльності ПФГ (створення ПФГ на певний строк); - обов'язкова участь у ПФГ, банку (банків) і підприємств; крім них до ПФГ можуть входити наукові, проектні та інші організації (установи) будь-яких форм власності; - порядок створення ПФГ: а) укладення між майбутніми учасниками ПФГ Генеральної годи про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції; б) подання уповноваженою особою ініціаторів створення ПФГ Міністерству економіки передбаченого законом пакету документів узгодження питання щодо доцільності і обґрунтованості створення ПФГ з певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом тощо); - відсутність спеціально створеного органу управління» функції якого, в т. ч. представлення інтересів ПФГ в Україні та за її межами, покладається на головне підприємство, до якого закон встановлює певні вимоги (виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а також сплата податків в Україні і обмеження/заборона для певних категорій господарських організацій (торговельних підприємств, підприємств у сфері громадського харчування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банків, фінансово-кредитних установ) бути головним підприємством ПФГ; - особливий порядок реєстрації для ПФГ, яка здійснюється Міністерством економіки та з питань економічної інтеграції; - ПФГ діють на підставі Генеральної угоди про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції; - законом для ПФГ передбачаються пільги: 1) головне підприємство та учасники ПФГ звільняються від сплати вивізного (експортного) мита і митних зборів у разі експорту проміжної продукції; 2) головне підприємство та учасники ПФГ звільняються від сплати ввізного (імпортного) мита і митних зборів у разі імпортування проміжної продукції; 3) на банки - учасників ПФГ не поширюються обмеження щодо внесків комерційних банків до статутних фондів інших підприємств і організацій, встановлені ч. 4 ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у частині інвестування коштів у розробку або розвиток і модернізацію виробництва кінцевої та проміжної продукції ПФГ; - вихід (виключення) головного підприємства або іншого учасника ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів України і обов'язково тягне за собою реорганізацію ПФГ і нову реєстрацію в Мінекономіки; - реорганізацію ПФГ шляхом виключення (виходу) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ Кабінет Міністрів України може здійснювати у таких випадках: 1) за поданням Головної державної податкової інспекції України в разі більш як дворазового порушення норм статей 4 і 5 Закону «Про промислово-фінансові групи в Україні»; 2) припинення постановою або законом, прийнятими Верховною Радою України, виконання державної програми, з метою реалізації якої була створена ПФГ; 3) у зв'язку з неефективною реалізацією ПФГ відповідних державних програм; - контроль та перевірку діяльності ПФГ здійснюють у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, органи державної податкової інспекції, Національний банк України , Антимонопольний комітет України, інші державні органи, а також аудиторські організації; - ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України у випадках: 1) у зв'язку із закінченням затвердженого терміну її діяльності; 2) неможливістю реорганізації ПФГ у вищезгаданих випадках; 3) за ініціативою учасників ПФГ.
Як член Катеринославського комітету РСДРП(б) брав участь у боротьбі за встановлення влади рад у Донбасі. В 1917–1919 рр. Г. Петровський був народним комісаром внутрішніх справ РСФРР, віддавав багато сил організації органів радянської влади. У березні 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з'їзді Рад Г. Петровський був обраний головою вищого органу радянської влади в Україні — ВУЦВК і залишався на цьому посту до 1938 р. У 1922–1938 рр. — заступник Голови ЦВК СРСР. Брав активну уасть у соціалістичному будівництві. Як голова Центрального комітету незаможних селян Г. Петровський надавав великої уваги політичній організації незаможного селянства, поданню йому економічної і культурної допомоги. Протягом багатьох років був головою всеукраїнських добровільних товариств по організації допомоги дітям, по ліквідації неписьменності. Часто виїжджав на заводи, відвідував села, новобудови, підтримуючи особистий контакт з робітниками й селянами. Всеукраїнського «старосту» відвідували тисячі трудящих, які зверталися до нього в громадських та особистих справах
1. Лідерство та керівництво в організації
2. Організація документування господарських операцій
3. Роль класного керівника в організації дитячого колективу
4. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
5. Організація приймання товару в аптеці
10. Організаційна система управління природокористуванням України
11. Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
12. Організаційні заходи що обезпечивають працівників під час роботи
14. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
15. Рельєф та ландшафтна організація
16. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
17. Організація банківського споживчого кредитування (на прикладі ВАТ КБ "Хрещатик")
18. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
19. Організація депозитних операцій з фізичними особами в ВАТ "Ощадбанк"
20. Організація дистанційного обслуговування клієнтів банківськими установами
21. Організація касових операцій у банківських установах
25. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
26. Організація охорони праці на виробництві
27. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
28. Організація охорони праці на виробництві
29. Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
30. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
31. Організація, нормування та оплата праці в свинарстві
32. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
33. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
34. Вибір форми організації бухгалтерського обліку
35. Етапи організації бухгалтерського обліку
37. Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"
41. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
42. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
43. Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")
44. Організація документаційного забезпечення установи
45. Організація і методика аудиту грошових коштів
46. Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства
47. Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ "Луганськмлин"
48. Організація облікової політики підприємства
49. Організація обліку в магазині "Світанок"
50. Організація обліку в Швеції і Польщі. Порівняльна характеристика
51. Організація обліку доходів
52. Організація обліку і аудиту виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос"
53. Організація обліку на підприємстві
57. Організація роботи та документне забезпечення районної Ради
60. Організація управлінського обліку
61. Організація фінансового обліку розрахунків з дебіторами відповідно до П(С)БО
62. Порядок організації діловодства на новоствореному підприємстві
63. Практична реалізація електронного документообігу на прикладі конкретної організації
64. Системи обліку в бюджетних організаціях (меморіально-ордерна система)
65. Становлення професійних бухгалтерських організацій
66. Типи організаційних структур бухгалтерії (лінійна, ступінчата, комбінована)
68. Аналіз факторів територіальної організації Стаханово–Алчевського промислового вузла
69. Громадські організації як вид об’єднань громадян
73. Організація роботи Верховної Ради України
74. Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування
76. Правова організація працевлаштування громадян
77. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
78. Журнал "Дукля" (Словаччина, 1953–2004 рр.): організаційний, проблемно-тематичний та жанровий аспекти
79. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
81. Поняття про інформаційну систему. Способи організації інформаційної бази
82. Роль інформаційних систем в організації економічного аналізу та аудиту
83. Військова організація Запорізької Січі
85. Поява робітничих організацій в Україні
91. Інформаційне забезпечення діяльності організації
92. Організація анімаційних послуг в закладах ресторанного господарства
94. Організація маркетингових досліджень в туризмі
95. Організація обслуговування бенкету у кафе
96. Організація реклами в Інтернеті
97. Організація роботи підприємства
98. Організація структури управління маркетингом соціальної служби