![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Методика активізації пізнавального процесу школярів до фізичної культури |
ЗМІСТВступ 1. Педагогічне керування та виховання активізації пізнавального процесу 1.1 Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів 1.2 Виховання в учнів інтересу до занять фізичною культурою 2. Засоби активізації пізнавального процесу на заняття фізичної культури 2.1 Значення пізнавальної активності на уроці 2.2 Використання різноманітних вправ 2.2.1 Різноманітність вправ, які використовуються з метою активізації пізнавального процесу на уроці фізкультури 2.2.2 Застосування різних вправ на уроках фізичної культури 2.3 Завдання по взаємоаналізу дій учнів 2.4 Використання пошукових ситуацій 3. Використання гри з метою активізації пізнавального процесу школярів до занять фізкультурою 3.1 Ігровий метод 3.2 Використання народних ігор та їх роль у розвитку пізнавальної активності до фізичної культури Висновок Список літератури Вступ Розбудова національної системи освіти активізувала педагогічні пошуки, зокрема пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу, який поєднує практичні дії: планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стимулювання. Наукова теорія управління школою та навчально-виховним процесом практично почала розвиватися в останні 20 - 25 років. Важливим моментом ефективного проведення уроків з фізичної культури є активізація пізнавального інтересу на заняттях. Оскільки цей момент проводиться на початку уроку, отже від його якості проведення залежить в більшості випадків весь урок. Новизна проблеми полягає у розгляді можливостей використання ігрового методу для активізації пізнавального процесу. Мета роботи полягає в тому, щоб з`ясувати особливості пізнавальної активності на уроці та використання різних методів та засобів для здійснення активізації пізнавального процесу. У відповідності з поставленою метою виникає необхідність постановки та вирішення деяких завдань: з`ясувати особливості педагогічного керування та виховання активізації пізнавального процесу; можливості використання різних засобів та методів активізації пізнавальної діяльності на уроках фізичної культури; розглянути перспективи використання ігрового методу з метою активізації пізнавального процесу. 1. Педагогічне керування та виховання активізації пізнавального процесу 1.1 Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів Управління педагогічним процесом - це впорядковані системи, спрямовані на керування групою, колективом; це складний, багатофакторний, цілеспрямований процес дії методів управління на керований об'єкт, варіативність та добір методичних прийомів, технічних засобів навчання, відповідні технології, координація та взаємодія. Мистецтво управління полягає в здатності виконувати завдання системно, комплексно, з урахуванням усіх обставин. Результат управління залежить від рівня знань, професійної підготовки вчителя, його вміння прогнозувати, використовувати сучасні методики, нові технології, форми й методи. До понятійного апарату теорії управління входять принципи, функції, методи й засоби управління. Результат управління залежить від рівня знань, професійної підготовки вчителя, його вміння прогнозувати, використовувати сучасні методики, нові технології, управлінські форми й методи роботи.
Тому до основних професійних функцій учителя як керівника навчального процесу належать : - діагностична - спрямована на визначення навчально-виховного процесу, її мета - розроблення стратегії й тактики освітньої та виховної роботи з дітьми; - конструктивно-організаторська - спрямована на організацію педагогічного процесу й забезпечення його ефективності; - розвивальна (навчальна й виховна) - об'єднує інформаційну і гностичну функції, є провідною в діяльності педагога; - комунікативна - характеризує стиль взаємин між педагогами й дітьми, педагогами й батьками; - досліджу вальна - проявляється в умінні вчителя накопичувати та аналізувати факти поведінки дітей, бачити їх причини та наслідки, аналізувати педагогічні засоби та ефективність їх впливу на колектив і кожну дитину зокрема; - самоосвіти - забезпечує неперервне підвищення кваліфікації вчителя завдяки поновленню знань і вмінь. Навчально-виховний процес нагадує типову кібернетичну систему, де відбуваються процеси циркулювання інформації, де є суб'єкт і об'єкт, прямі й зворотні зв'язки тощо. Тому закономірності функціонування навчально-виховного процесу схожі з кібернетичними, хоча мають відмінності, а саме: 1) у дидактичній системі забезпечується керування засвоєнням інформації, ефективність діяльності учня залежить від рівня керівної діяльності вчителя; : 2) навчально-виховна система не може функціонувати нормально, якщо в системі відносин ''учитель—учень&quo ; лише прямий зв'язок і немає зворотного; 3) результат керування навчально-виховним процесом визначається двома чинниками: кількістю та якістю інформації про вплив керування на керований об'єкт, суб'єктивними здатностями сприймати цю інформацію та перетворювати її на новий імпульс керування відповідно до заданої мети; 4) система дій, яку виконує учень, залежить від кінцевої мети, регулюється й коригується нею; 5) модель дії, яку треба виконати (іншими словами, &quo ;програма мети&quo ;) випереджає саму діяльність. У теорії та практиці керування навчально-виховним процесом використовуються графічні, тестові, статичні, динамічні та інші моделі. Використання їх дає змогу об'єктивно дослідити й описати явища; відобразити існуючі зв'язки педагогічних процесів; інтерпретувати результати й галузь їх використання. Наприклад, графічна модель включає похвалинний розклад уроку, основні його складові, проектування діяльності вчителя та учнів. Заповнення програми займає небагато часу і є ефективнішим, ніж написання поурочного плану. Звернімо увагу на складові моделі: час, діяльність, корекцію. Саме тому, готуючи майбутніх спеціалістів до роботи в нових умовах, ми велику увагу приділяємо формуванню їхніх практичних умінь і навичок до управління навчальним процесом у сучасній школі. Під цим поняттям ми розуміємо процес змін в об'єктивних (зміст, організація, методи навчання) і суб'єктивних (зміст і структура розумової діяльності) умовах навчання в бік підвищення їх організованості. У системі навчання об'єктивні умови розглядаємо як підсистему, що керує, а суб'єктивні - як керовану підсистему. Пізнавальною діяльністю учнів можна керувати, спрямування її в потрібному напрямі є головною метою навчально-виховного процесу (Г.
Кондратенко, Г. Конфедератов, М. Семикіна, В. Чепелєв, М. Розенберг та ін.). Увесь цикл керування навчанням можна розділити на такі етапи: 1) попереднє керування: визначення мети, планування, конкретизація завдань, прогнозування; 2) оперативно-коригуюче керування, підбір матеріальної бази, інструктаж, регулювання роботи вчителів, внесення коректив у навчальний процес; 3) кінцевий: контрольний зріз знань і умінь учнів, аналіз одержаних даних, внесення коректив з оптимізації процесу викладання в навчальний процес у цілому. Учитель керує діяльністю учнів на кожному уроці, формуючи в них прийоми розумової діяльності, вміння аналізувати, встановлювати взаємні й причинно-наслідкові зв'язки, порівнювати, узагальнювати, систематизувати здобуті знання, робити висновки. Перебудовуючи зміст навчального матеріалу, вчитель задає напрям розвитку розумової діяльності учнів і водночас коригує хід пізнання. В даному разі ми говоримо про керування навчанням методом викладання матеріалу. Внесення нових елементів у структуру розумової діяльності учнів, її збагачення відбувається з урахуванням підготовки школярів до пошукової діяльності, до способів розв'язання проблем. Цей процес є не лише наслідком, а й засобом керування. Організацію діяльності учнів і керування розв'язанням окремої теми ми називаємо тактикою диференційованого навчання, а послідовність &quo ;фрагментів&quo ; навчальної програми - стратегією. В інформаційному плані керування суголосне змісту уроку, його зв'язкам з іншими уроками, в структурному - побудові навчального матеріалу уроку, диференційованого навчання . Для підвищення ефективності навчальної діяльності школярів треба продумувати форми уроку, які забезпечували б високу пізнавальну активність учнів, а в першу чергу - чітко сформулювати його мету, створити умови, за яких теорія поєднувалася б із практикою (експеримент, лабораторна робота, робота на навчально-дослідній ділянці). За традиційної організації навчального процесу на уроці переважає інформаційна діяльність учителя, а школярам відведено роль пасивних слухачів. Тому неабиякого значення надається такій організації навчальної діяльності, яка спрямовувала б учнів на самостійне здобуття знань (самостійна робота з науково-популярною літературою, натуральними об'єктами, підручниками, екранними посібниками тощо). На уроках фізичної культури учні не повинні бути пасивними слухачами, а активно &quo ;діяти&quo ;. Після пояснень вчителя завдань уроку учні активно виконують рухові вправи. Зі сказаного можна зробити такі висновки: 1. Правильна організація керування пізнавальною діяльністю школярів за диференційованого навчання активізує її. 2. Стратегія навчання створює змістову основу для оптимальної побудови тактики диференційованого навчання, веде до якісних перетворень у формуванні узагальненого розв'язання завдань. 3. Керування кожним уроком або системою уроків здійснюється за допомогою певної тактики, що приводить до прийняття й розв'язання проблем, задач, передбачених стратегією навчання. Розвивається внутрішня мотивація навчання. 4. Керування пізнавальною діяльністю учнів за диференційованого навчання здійснюється внесенням в її структуру нових способів поряд зі знаннями як інструментом пізнання.
Hадзвичайно важливим масштабним засобом активзац народу став культ символчних могил укранським героям. Крм снуючих вже могил счових стрльцв, тепер запроваджуться насипання в кожному сел символчно могили, де на рчниц визначних дат: 1 листопада, на Зелен свята, вдправляються панахиди, виголошуються патротичн промови, загалом проводиться агтацйно-пропагандивна робота, якою керу ОУH. Зрозумло, що польська полця вдразу кинулася перешкоджати цьому. Вдтак по всьому Краю зав'язалося широке протистояння режиму народу. Все це виховувало укранськ маси, гартувало до боротьби. ОУH продовжу налагоджувати систематизувати вйськове навчання серед свох членв. За кордоном, де були лпш умови, органзовуються так вйськов вишколи для нструкторв з цього питання. Вони поверталися на захдноукранськ земл тут створювали групи по 810 чол. тамно готували х до вйськово справи. Так охоплювалося вйськовим вишколом все ширш ширш кола членв ОУH. Ще на Берлнськй Конференц, у червн 1933 р., був вироблений план проведення масштабно шкльно акц, яка б подвигнула на боротьбу наймолодшу генерацю укранства
1. Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів
3. Программа контроля знаний студентов по дисциплине ЭРМ и РК в процессе учебы
5. Виды и методы контроля знаний учащихся при изучении предмета "Хранение плодов и овощей"
9. Применение компьютерного тестирования для контроля знаний. Мотивационный эффект
10. Система рейтингового контроля знаний
11. Автоматизированная система контроля знаний специалистов по дефектоскопии
12. Контроль знаний и умений в национально-региональном компоненте на уроках технологии 8 кл. девочки
13. Розвиток пізнавальних інтересів учнів 4 класу на уроках "Я і Україна"
14. Формы и виды контроля знаний учащихся по неорганической химии
15. Зачет как одна из форм контроля знаний учащихся по алгебре в 8 классе
17. Активізація пізнавальної діяльності учнів основної школи у позакласній роботі з біології
19. Активізація пізнавальної діяльності учнів в процесі навчання математики
20. Гра як метод навчання. Її пізнавальне та виховне значення
21. Пізнавальний інтерес, його структура і особливості дослідження
25. Зміст та класифікація мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів
27. Спостереження як один з основних шляхів вивчення проблеми трудової підготовки
30. Разработка системы рейтинг-контроля уровня усвоения знаний студентов
32. Ревізія як елемент методу економічного контролю
35. Гра як засіб підвищення ефективності навчального процесу
37. Підвищення рівня природничо-наукових знань
41. Формування народознавчих знань та вмінь учнів
43. Контроль качества знаний по профессиональным образовательным программам "Технология швейных изделий"
44. Соціологія як наука. Військова соціологія в системі соціологічного знання
45. Філософія як галузь наукового знання
46. Разработка алгоритмов контроля и диагностики системы управления ориентацией космического аппарата
47. Приборы химической разведки и химического контроля
49. Налоговый контроль в Республике Беларусь и пути его совершенствования
50. Совершенствование организации работы отдела контроля за поступлением налогов с физических лиц
51. Центральный Банк Российской Федераци как орган государственного контроля и регулирования
52. Правовые основы валютного регулирования и валютного контроля в Российской Федерации
53. Организация налоговых органов и контроль за уплатой налогов в США и Германии
57. Контроль за расходами физических лиц
59. Формы и порядок проведения таможенного контроля
60. Контроль государственных и муниципальных органов за делопроизводством отдела кадров на предприятиях
62. Финансовый контроль: формы, методы, органы
63. Организация бюджетного контроля
64. Органы государства, осуществляющие финансовый контроль
65. Контроль в обучении поисковому чтению на среднем этапе обучения иностранного языка в школе
67. Исследование знания юридических терминов
69. Представление и использование знаний об объектах
75. Инфекционная безопасность пациента и медработников. Инфекционный контроль
76. Применение психологических знаний в процессе оперативно - розыскной деятельности
77. Дидактические функции проверки и учета знаний и умений, учащихся по физике
79. Ломоносовский период как особый этап в области научно-педагогического знания в России
80. Контроль качества сгорания топлива в методических нагревательных печах
81. Методы контроля в производстве интегральных микросхем
82. Контроль качества сварных соединений
84. Исследование знания юридических терминов
89. Функции социологического знания
90. Социальный контроль и отклоняющееся поведение
91. Эксперимент как средство оценки качества теоретического знания
92. Врачебный контроль, его цели и задачи
93. Педагогический контроль за физической подготовленностью школьников старших классов
94. Соотношение веры и знания. Эразм Роттердамский
95. Содержание и структура философских знаний: аксиология (Контрольная)
96. Античная философия в контексте "научных" и вненаучных форм знаний
97. Гипотеза как форма развития биологического знания
98. Какова структура философского знания?