![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Характеристика засобів і методів психологічної дії |
План Основні складові діяльності Психологічна дія як елемент діяльності Прийоми психологічної дії Класифікація дій Структура цілісної дії Зумовленість дій головними ознаками праці 1. Основні складові діяльності Діяльність – найбільш значна одиниця аналізу зовнішніх проявів активності, цілісний мотивований акт поведінки. Основні положення щодо вивчення складу діяльності сформульовані С.Л. Рубін штейном, розвинуті в працях О.М. Леонтьева, його учнів та послідовників. З поширенням діяльнісного підходу загальноприйнятим стало виділення таких складових діяльності: 1) «мотив – діяльність»: без мотиву діяльності не буває; немотивована діяльність – це діяльність із суб’єктивно й об’єктивно прихованим мотивом; 2) «ціль – дія»: людська діяльність не існує інакше, як у формі дій. Якщо з діяльності умовно вичленувати дії, то від діяльності взагалі нічого не залишиться; 3) «задача – операція»: задача – це локальна ціль; способи, якими вона здійснюється, називаються операціями; 4) «операція – функціонально-фізіологічна система»: в процесі оволодіння людиною діями, знаряддями (засобами), операціями формуються специфічні функціональні системи – мозкові структурні новоутворення, в яких закріплені зовнішні (рухові) й внутрішні (розумові, наприклад, логічні) операції. Між названими складовими діяльності існують внутрішні системні зв’язки. “Діяльність може втратити мотив, який викликав її до життя, і тоді вона перетвориться на дію, яка може реалізувати зовсім інше ставлення до світу, іншу діяльність; навпаки, дія може набути самостійності й стати особливою діяльністю; нарешті, дія може трансформуватися у спосіб досягнення цілі, в операцію, здатну реалізувати різні дії” (О.М. Леонтьев, 1975). 2. Психологічна дія як елемент діяльності Діяльність людини реалізується в її діях. Дія – це відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети. Дія може бути як зовнішньою, яка виконується за участю рухового апарату та органів чуття, так і внутрішньою – розумовою. Терміном “дія” описують процеси поведінки, що відповідають меті, яку ставить суб’єкт. Дії усвідомлені, бо усвідомлена їх мета. Усвідомлюється й об’єкт, на який спрямована дія. Дія є цільовим актом поведінки суб’єкта. Дія у складі активності є меншою одиницею її аналізу, ніж діяльність, проте її можна уявити як поєднання більш дрібних фрагментів поведінки – операцій. Коли поведінка розглядається у взаємозв’язку з інструментальною основою діяльності, то вона виступає як послідовність операцій. Одна й та сама дія може виконуватися за допомогою зовсім не схожих одна на одну операцій. Наприклад, при зображенні одного й того самого предмета, але при виконанні дії пером, пензлем. Голкою, використовуються різні рухи, тобто способи виконання дій. Ще більш виразною є відмінність в операціях, які здійснюються під час гри на різних музичних інструментах: фортепіано, гітарі, трубі, флейті. Виконання одного й того ж музичного твору (рівень дії) реалізується через зовсім не схожі рухи (рівень операцій).
Розглядаючи будь-які дії, можна вирізнити їх моторні (рухові), сенсорні (чутливі) і центральні компоненти. Відповідно і функції, які виконують ці компоненти під час дій, можуть бути визначені як виконання, контроль і регулювання. Кожна з перелічених функцій може бути реалізована людиною як свідомо, так і несвідомо. Наприклад, система рухів гортані, необхідна для вимовляння слів, зовсім не усвідомлюється людиною. Хоча граматичні форми і зміст фрази, яку людина збирається вимовити, завжди попередньо усвідомлюються. Можливе і зворотне явище, коли певні сторони дії вимагають спочатку детального свідомого регулювання, а надалі починають виконуватися з меншою участю свідомості – автоматизуються. Саме таку часткову автоматизованість виконання і регулювання доцільних рухів людини називають навичкою. Зміни структури дії, які стають можливими завдяки такій частковій автоматизації, зводяться до наступного: змінюються прийоми виконання рухів, при цьому відкидаються зайві й непотрібні рухи, з’являється поєднання рухів, змінюються прийоми сенсорного контролю за діями, зоровий контроль за виконанням рухів значною мірою змінюється мускульним (кінестетичним), змінюються прийоми центрального регулювання дії, увага звільняється від сприймання способів дії і переноситься головним чином на обставини і результати дії. Прийоми психологічної дії Як відомо, дія визначається її метою, об’єктом та умовами(ситуацією). Виконується вона як система певних прийомів рухового виконання, сенсорного контролю і центрального регулювання. Загальна закономірність вироблення навички полягає в тому, що, діставши нове завдання, людина намагається спочатку використати такі прийоми діяльності, якими вона володіє. При цьому, керуючись завданням, переносить у процесі його виконання прийоми, які вже раніше застосовувалися для розв’язання аналогічних завдань. Успішність перенесення прийомів діяльності залежить від того, наскільки точно оцінюється схожість завдань з погляду способів їх розв’язання. Можна вирізнити два крайні випадки. Перший – коли мета або об’єкти. Або умови двох дій сприймаються людиною як схожі, хоча насправді ці дії різні за прийомами виконання, контролю і центрального регулювання. У такій ситуації вихідними виявляються неефективні прийоми дії. Виявлення їх помилковості, переборення і заміна правильними новими прийомами потребують часу та багаторазових спроб. Формування навички утруднюється й уповільнюється. Тоді говорять про негативне перенесення, або інтерференцію навичок. Наприклад, драматична демонстрація механізму інтерференції спостерігалася в масових масштабах у Швеції. Там було оголошено про переведення всього транспорту з лівостороннього руху на правосторонній. Це призвело до негативних наслідків: помилок під час руху та рекордної кількості аварій. Інший можливий крайній випадок – коли мета, об’єкти або умови двох завдань зовні різні, тоді як дії, необхідні для їх правильного розв’язання. Схожі за прийомами виконання, контролю і центрального регулювання. Так, наявність в учнів хороших навичок користування напилком значно полегшує для них оволодіння прийомами різання металу іншими інструментами.
В цьому разі за наявності різних об’єктів і мети дії має схожість прийомів виконання і сенсорного контролю. В обох ситуаціях розподіл зусиль між двома рухами, необхідний для забезпечення горизонтального руху інструмента, практично є одним і тим самим. Вихідною позицією служать правильні дії, і формування навички значно полегшується. У цій ситуації говорять про позитивне перенесення, або індукцію навичок. 4. Класифікація дій У загально-психологічних і практично-прикладних дослідженнях різновидів діяльності психологічні дії класифікуються за рядом ознак: видом діяльності: трудова діяльність існує у трудових діях, навчальна діяльність – у навчальних діях, діяльність спілкування – у діях (актах) спілкування (О.М.Леонтьев); змістом та способом виконання – чуттєво-практичні та предметно-знаряддєві (Н.Д. Гордєєва, В.П. Зінченко); співвідношенням предметного та розумового плану – графічні, предметно-просторові, словесно-описові (В.В. Давидов); рівнем усвідомлення наміру (мети) – імпульсивні, довільні, суто вольові (С.Л. Рубін штейн); особливостями цілі – рухові; гностичні (перцептивні, розумові); соціально-комунікативні (вчинки, свідомо висловлене ставлення); комунікативні (встановлення і підтримання контактів); організуючі (накази, команди, прохання, поради, пояснення, вказівки, схвалення, невдоволення); обслуговуючі, спрямовані на задоволення тих чи інших потреб (Є.О. Климов); особливостями предмета (об’єкта) діяльності – предметно - практичні, предметно - розумові, знаково – практичні, знаково – розумові (М.В.Гамезо, Б.Ф. Ломов, В.Ф. Рубахін); “нормативністю - пошуковістю” – репродуктивні, стандартні, пошукові й творчі; за формою вони можуть бути індивідуальні, групові та сумісні (П.А. Гончарук). 5. Структура цілісної дії Структуру цілісної дії на основі структурно-функціонального підходу дослідили Н.Д. Гордєєва та В.П. Зінченко. За їхнім визначенням, дія є складною функціональною організацією цілої низки когнітивних, виконавських, ціле утворюючих, емоційно-оцінювальних процесів, які реалізуються на різних рівнях, між котрими існують рухливі зв’язки. Цілісна структура як діяльності, так і дії може вбирати в себе утворення, які належать до різних рівнів розвитку, функціонування. Так, той чи інший когнітивний компонент (сенсорний еталон, образ, схема) може стосуватися діяльності, операції. Можлива також велика кількість комбінацій з компонентів, котрі належать до різних рівнів і диктуються предметним змістом, метою та задачами діяльності. Останні визначають, який з компонентів діяльності може взяти на себе функцію домінуючого, системоутворюючого фактора. “Образ ситуації” та “образ дії” виступають як джерела побудови програми моторного компонента дії. Інформація надходить в “інтегральну програму” з образних компонентів системи. Вона збагачується із схем і способів дій, які зберігаються в блоці пам’яті. Інформація про необхідні параметри дій надходить із блоку “інтегральної програми” у блок “диференціальної програми”, трансформуючись, наприклад, в окремі моторні команди.
Мимо цього, УПА стосує досить часто цей засіб партизанської боротьби з огляду на його велике психологічно-політичне значення. 3. Атентат - тобто вбивство окремого представника окупаційної влади, можливий до переведення найменшою кількістю повстанців. Часто для безпосереднього виконання вистачає одна людина, очевидно - при належній підготові. Атентат переводить УПА звичайно в терені, в якому не можлива дія більшого повстанського відділу. 4. Саботажі - зривання мостів, нищення комунікаційних шляхів та засобів, переривання телефонічно-телеграфічних сполучень, нищення магазинів бензини тощо, - дезорганізують окупаційний апарат і не дають большевикам змоги закріпитись у терені. Самі саботажі не потягають за собою людських жертв зі сторони повстанців, тому УПА стосує цей засіб дуже широко. Погоні й облави, що приходять звичайно у висліді саботажів, використовують відділи УПА дуже часто для організування засідок. 5. Рейд зв'язаний завжди з найбільшими трудами й небезпеками, - відділ відривається під час рейду від своїх баз, що ускладнює питання прохарчування, постачання амуніцією та відсилки ранених до підпільних лікарень, - але за те дає найбільші політично-пропагандивні успіхи
1. Порівняльно-психологічний аналіз ігор вищих приматів і людей
2. Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соціально-психологічний роман виховання
4. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
5. Економічний аналіз та фінансові показники підприємства
9. Стратегічний аналіз у системі управління підприємством
10. Гра як метод виховання молодших школярів
11. Методи виховання та роботи із дезадаптованими дітьми та підлітками
12. Педагогічні основи використання загадок як засобу розумового виховання молодших школярів
13. Психологічний зміст характеру людини
14. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
15. Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості
16. Педагогічний експеримент як метод дослідження
17. Соціологічний аналіз міжнаціональних відносин
18. Ігра як фактор соціалізації особистості (психологічний аспект). Філософія ігри
19. Технічний аналіз ринку форексних операцій
20. Фінансово-економічний аналіз шахти "Південна"
21. Техніко-економічний аналіз ефективності виробництва
25. Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості
26. Экспериментальный метод в психологии
27. Предмет, методы и структура юридической психологии
29. Математические методи в психології
30. Методы аналитической психологии К. Г. Юнга
32. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
34. Методология и методы юридической психологии
35. Техніко-криміналістичні засоби та методи дослідження речових доказів
37. Аналіз чутливості використання методу Якобі для рішення задач лінійного програмування
43. Основные принципы и методы управленческой психологии
45. Методи психології та педагогіки
46. Профілактика порушення зору молодших школярів засобами фізичного виховання
48. Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки
49. Виховання естетичного смаку в студентів вищих навчальних закладів МВС України засобами іноземних мов
50. Аналіз соціальної ситуації в рамках предмета соціальної психології
51. Математические методы в психологии
52. Методи вікової та педагогічної психології
58. Основные методы зоопсихологии и сравнительной психологии
60. Предмет и методы психологии
61. Психодиагностические методы в психологии
62. Розділи та методи практичної психології
64. Основные методы практической психологии
65. Фотометричні методи аналізу
66. Валютні ризики: методи аналізу і управління
67. Види та методи фінансового аналізу
68. Методи аналізу рідких, твердих і газоподібних речовин
69. Аналіз використання оборотних засобів
73. Изучение миксомицетов среднего Урала, выращенных методом влажных камер
74. Методы исследования в цитологии
75. МЕТОДЫ ИЗУЧЕНИЯ ЭВОЛЮЦИИ ЧЕЛОВЕКА
77. Обзор методов и способов измерения физико-механических параметров рыбы
78. Новейшие методы селекции: клеточная инженерия, генная инженерия, хромосомная инженерия
79. Виды стихийных бедствий и методы борьбы с ними
80. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
81. Методы и модели демографических процессов
82. Гидрохимический, атмохический и биогеохимический методы поисков
83. Добыча золота методами геотехнологии
84. Государственное регулирование экономики: формы и методы
89. Формы и методы государственного регулирования экономики в Казахстане
90. Математические методы и модели в конституционно-правовом исследовании
91. Методы комплексной оценки хозяйственно-финансовой деятельности
92. Цикл-метод обучения. (Методика преподавания эстонского языка)
93. Специфика преподавания иностранного языка и метод проектов
94. Естественная и гуманитарная культуры. Научный метод
95. Соцреализм как метод искусства
96. Александр Блок. Жизнь и творчество. Влияние творчества Блока на поэзию Анны Ахматовой
98. Методы исследования литературы