|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини |
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". 
Ручка "Помада". 
Ночник-проектор "Звездное небо и планеты", фиолетовый. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського Тисячоліттями Україна була плавильним казаном могутніх політичних утворень — імперій скіфів і сарматів, Київської Русі. Жителі цієї землі не тільки самі розпоряджалися своєю історичною долею, але і впливали, причому іноді самим найвирішальнішим чином, на долі своїх сусідів. Цивілізації, що існували на території України, знаходилися на авансцені культурного і соціально-економічного розвитку всієї Східної Європи. Проте падіння Галицько-Волинського князівства привело до епохальних змін у всій історії України. Українські землі як і раніше складатимуть частину тих або інших могутніх політичних організмів — але не тут битимуться серця цих організмів. За винятком тих рідкісних моментів у всій подальшій історії України, коли її жителям вдавалося так чи інакше самостверджуватися, їх долі тепер розв'язуються в далеких чужих столицях — Варшаві, Москві або Відню. Історичні події XIV ст. розвивалися в несприятливому для України напрямі. Саме в той самий час, коли вона переживала політичний, економічний і культурний спад, її сусіди — Литва, Польща і Московія — переживали період становлення. Швидко розростаючись, вони відчули вакуум влади на території колишньої Київської Русі. На Дніпрі, лише блідою тінню своєї минулої слави стояв стародавній Київ. В 1300 році православний митрополит подався на північний схід, до Володимира. Київ втратив також і впливових могутніх бояр і купців. Вичерпала себе династія Романа Галицького, єдиними господарями лишились монголо-татари. Першими, хто скористався ситуацією, були литовці. В середині ХІІІ століття Міндовг об'єднав відносно відсталі войовничі литовські племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонському ордену німецьких хрестоносців-колонізаторів, що з’явились на Балтійському узбережжі. З цієї боротьби вони вийшли сильними і єдиними, як ніколи. В перші десятиліття XIV століття при великому князі Гедиміні вони рушили на територію сучасної Білорусі. І вже син Гедиміна Ольгерд заявив, що вся Русь повинна належати литовцям. В 1340-их роках литовці вступили в українські землі. До початку 1350-х дрібні князьки дніпровського Лівобережжя вже визнали себе васалами Ольгерда. В 1362 році його війська увійшли до Києва. В 1363 році, нанісши нищівної поразки Золотій Орді, литовці вторгнулися в Поділля. З цього часу Велике князівство Литовське, підпорядкувало собі більшу частину Білорусі і України і стає найбільшою політичною силою в Європі. Утворення його, поза сумнівом, є видатним політичним досягненням, особливо якщо врахувати, що тривало це становлення лише півтора століття. Це було не стільки приєднання, скільки проникнення литовців на українські землі, включення цих слов'янських земель до складу одного великого князівства, де правила енергійна і честолюбна литовська династія. Та і війська Ольгерда здебільшого складалися з українських же васалів або союзників литовського князя. І єдиним супротивником, який виникав у них на шляху, були, як правило монголо-татари. Перш за все, для населення України, особливе Подніпров’я, перспектива литовського правління вже в усякому разі була кращою від монголо-татарського беззаконня.
Українські землі складали велику частину Великого Князівства Литовського, отже доводилося у важкій, але почесній справі управління вдаватися до допомоги місцевої знаті, дозволяючи окремим її представникам досягати запаморочливих адміністративних висот. Зрозуміло, така політика литовців немало сприяла тому, що українська еліта з легким серцем переходила на сторону переможців. Нарешті, і самі по собі нові «гості», хоча і непрохані, справляли хороше враження, зовсім не здавалися «гірше за татарина», так взагалі не сприймалися як чужоземці. У міру просування литовських військ в глибінь Білорусі і України їх предводителі легко піддавалися впливу високорозвинутої культури слов'ян. Багато князів з династії Гедиміна прийняли православ'я, слов’янська мова, будучи мовою переважної більшості населення, природно стає і офіційною мовою Великого князівства литовського. Поважаючи місцеві звичаї, литовці не раз прямо заявляли: «старого ми не міняємо, нового не нав'язуємо». 2. Адміністративно-політичний устрій Гетьманщини наприкінці ХVІІ першій половині ХVІІІ століття Боротьба за збереження автономії Коли закінчилась доба Руїни, на лівому березі Дніпра постав новий центр політичного, культурного і господарського життя України. Відтепер фокус визначальних подій в історії цієї країни остаточно перемістився з її крайнього заходу на крайній схід. Гетьманщина була автономною, але в усякому разі вона давала українцям більше самостійності, ніж вони мали коли-небудь з часів Галицько-Волинського князівства. Як частина Російської імперії, Гетьманщина існувала в достатньо новому для більшості українців політичному оточенні. Відтепер українцям доводилось сперечатися з суворими правителями набираючої силу Росії. Російські царі, повні рішучості зосередити всю владу в імперії в своїх руках, по самій своїй суті не могли прийняти ідеї українського (або якого-небудь іншого) самоврядування. І такий стан речей цілком відповідав принципам і практиці абсолютизму, який з початку XVIII століття встановлюється по всій Європі. До кінця XVII ст. після відвоювання поляками Правобережжя і затвердження автономії Запоріжжя, в безпосередньому підкоренні гетьманів залишилося лише біля третини тієї території, що була підвладна Хмельницькому. Ці землі на лівому березі Дніпра українці називали Гетьманщиною, і московити — Малоросією. Тут було 11 великих і 126 малих міст, близько 1800 сіл. В 1700 р. проживало близько 1,2 млн. осіб, тобто четверть всіх тодішніх жителів України. Система козацького управління Гетьманщини мало змінилася з 1648 року — хіба що сильно розрослася гетьманська канцелярія. Співробітники її, що складалися в основному з випускників київської академії, частково вже нагадували європейських бюрократів. Що до самих гетьманів, то вони як і раніше погано відрізняли своє особисте добро від казенного, внаслідок чого у фінансах панував неймовірний хаос. Для боротьби з ним в штат гетьманської канцелярії були введено двох головних скарбників, але і їм не під силу було вирішити головну фінансову проблему Гетьманщини, а саме — зупинити неухильне падіння прибутків казни, «приватизацію» суспільних земель козацькою старшиною.
Проте стабільність козацького управління зовсім не означала відсутність яких-небудь змін в соціально-економічному устрої Гетьманщини. Зміни були, і вельми значні. Вже до кінця XVII ст. старшина не тільки витіснила рядове козацтво з командних постів (фактично зробивши їх спадковими), але і повністю усунула його від участі в ухваленні рішень. Чим нижче опускалися рядові козаки по соціальним сходам, тим вище громадилися їх матеріальні проблеми. Нескінченні війни XVII — почала XVIII ст. розоряли багато козаків, які повинні були на власний рахунок споряджати себе на війну. Як і було слід чекати, зменшення чисельності боєздатного козацтва найбезпосереднішим чином позначилося на гетьманському війську, перш за все на його кількості, що складала в 1730 р. лише 20 тис. Та і саме козацьке спорядження, як, втім, і стратегія і тактика ведення бою, все більше відставали від часу. Отже вже до початку XVIII ст. армія Гетьманщини була лише тінню грізного козацького війська. Змінився і, так би мовити, стиль керівництва. Якщо козацьким вождям покоління Богдана Хмельницького були властиві політичне передбачення, сміливість і рішучість дій, то лідери епохи Гетьманщини, народжені зовсім в іншу епоху, переслідували куди більш скромні, суто практичні цілі. Вони перш за все прагнули пристосуватися до існуючої політичної ситуації, як правило, не намагаючись радикально змінити її. В цілому ж у них було дві турботи: підтримувати пристойні відносини з царем і разом з висхідною елітою укріплювати свої особисті права і привілеї за рахунок рядового козацтва і селянства Мало не з першого дня свого протекторату над Козацькою Україною російські царі прагнули щонайшвидше з формальних суверенів перетворитися на неподільних правителів цієї країни. З свого боку козацькі лідери, що встигли за роки Руїни повністю розчаруватися в польській і турецькій альтернативах, більш не намагалися ставити під сумнів необхідність підтримувати зв'язки з Москвою. Проте козацькі гетьмани все ще виступали за збереження хоча б того небагато чого, що залишилося від прав, гарантованих Переяславською угодою 1654 р. Незмінно виявляючи Москві свою лояльність, вони таким чином сподівалися переконати царів в тому, що автономія України не загрожує міцності імперії. Починаючи ще з XV ст. експансія Москви стає домінантою історії всієї Східної Європи і зокрема України. Цифри говорять самі за себе: якщо в 1462 р. московська держава займало всього лише 24 тис. кв. км, то в 1914 р. територія Російської імперії складала 23,8 млн кв. км, тобто шосту частину всієї земної суші. За підрахунками істориків, імперія росла з середньою швидкістю 30 кв. км в день. В кінці XVIII ст. Російська імперія зібрала все свої сили для великого завоювання Півдня. Її головними цілями сталі широкі степи Причорномор’я, що знаходяться під владою кримських татар, а також контрольовані Туреччиною морські шляхи — ключ до Середземномор'я і до всієї світової торгівлі. Доки імперія для здійснення вказаних планів потребувала допомоги українців, вона дозволяла їм зберігати свою автономію (Гетьманщину). Але як тільки Росія підписала з Туреччиною Кючук-Каїнарджійській мирний договір 1774 р.,
Намагання (зокрема РУП) поєднати ці дві ідеології не дали взаємоприйнятних результатів, і зі вступом українців у XX ст. ця проблема лишалася нерозв'язаною. СХІДНА ГАЛИЧИНА: ОПЛОТ УКРАЇНСТВА Соціально-економічний аспект. Новий політичний лад. Реакція українців. Зростання організованості. Польсько-українська конфронтація. Буковина і Закарпаття Яку користь здатні принести економічно зубожілому, соціальне нерозвинутому, культурно нерухомому й політичне слабкому суспільству реформи законодавства, а якщо конкретніше: який вплив справили на українців габсбурзької імперії конституційні реформи XIX ст.? До кінця XIX ст. західні українці вже мали великі здобутки завдяки тим новим можливостям, що їх створила конституція. Але вони також розуміли, що закони й конституції здатні гарантувати соціально-економічну та національну справедливість лише до певних меж. Проте в загальному підсумку австрійські конституції 1848 р. й особливо 1867 р. мали позитивний вплив і стали поштовхом до небаченого піднесення політичної активності в західноукраїнському суспільстві, до його організаційного зростання
1. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
4. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
9. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
10. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
11. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
12. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
13. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
14. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
15. Промисловий розвиток українських земель у довоєнних п’ятирічках
16. Економічний розвиток нових індустріальних країн
Доска магнитно-маркерная "ECO", деревянная рамка, 60х80 см. 
Логическая игра "IQ-Твист". 
Швабра плоская с декором "Premium" (микрофибра). 17. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
18. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
19. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
21. Історія соціально-економічної географії світу
25. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
27. Статус українських земель та їх вплив на формування Литовсько-Руської держави
28. Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соціально-психологічний роман виховання
29. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
30. Соціально - психологічний тренінг як засіб активного впливу
31. Соціально-психологічний підхід до вивчення подружніх конфліктів
32. Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
Детская машинка "Вихрь", голубая. 
Подставка для книг "Brauberg", малая. 
Сменный фильтр "Аквафор В-100-5", 2 штуки. 33. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
34. Соціально-економічне значення ремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ
36. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
37. Формування і розвиток соціальної думки в Україні
41. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
42. Соціальна інфраструктура України
43. Донецький економічний район. Роль агропромислового комплексу в економіці України
44. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
45. Соціальна захищеність дітей в Україні
46. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
47. Етнічний розвиток Русі-України
48. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
Карандаши цветные автоматические "Inspira", 12 цветов. 
Пенал, 1 отделение, 20x14x4 см, серый/зеленый. 
Смываемые фломастеры "Супер чисто" с толстым наконечником, 8 штук. 49. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
50. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
51. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
53. Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства
57. Планування економічного і соціального розвитку соціальних служб
58. Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану
59. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
60. Соціальні наслідки міграцій сільського населення України (1989-2001 рр.)
61. Структура системи соціального захисту населення і політики України
62. Нормативна база соціальної роботи в Україні
63. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
64. Економіка праці й соціально-трудові відносини
Сменная кассета "Барьер 7", для воды с повышенным содержанием железа, для всех типов фильтров "Барьер", 2. 
Дневник школьный "Розовая такса". 
Карандаши полимерные "Elios", 24 цвета. 65. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
66. Формування системи соціального захисту в Україні
67. Соціальне становище Запорізького краю
68. Соціальні групи
73. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
74. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
76. Соціальне та особисте страхування
78. Державна політика соціального страхування
79. Економічний аспект забруднення навколишнього середовища
80. Економічний аналіз та фінансові показники підприємства
Доска пробковая "Premium", деревянная рамка, 120x90. 
Мешок для обуви "Animal Planet. Бабочки", 41x33 см, розовый. 
Копилка, 12,5 см. 82. Демократія як соціальне явище
83. Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами
89. Суть та принципи соціальної держави
90. Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років
91. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
92. Мова як символ соціальної солідарності
93. Текстовий потенціал українських прийменників
94. Бойовий шлях українських січових стрільців
95. Історія первісного суспільства на українських землях
96. Культурно-національний рух на українських землях у ХVІ-ХVІІ ст.
Кондитерский шприц с насадками "Mayer & Boch" (18 предметов). 
Карандаши цветные "Jumbo", 12 цветов. 
Трехколесный велосипед Funny Jaguar Lexus Trike Original Volt (цвет: фиолетовый). 97. Первісне суспільство на етнічних українських землях
98. Радянізація західноукраїнських земель (1939-1944 рр.)
100. Вплив анархістських доктрин на світогляд українських істориків
