![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Маркетинг, товароведение, реклама
Фармацевтичний ринок України |
Фармацевтичний ринок - економічні взаємовідносини між суб’єктами та об’єктами, пов’язані з обміном фармацевтичних товарів і послуг, внаслідок чого формуються основні елементи ринку - попит, пропозиція та ціна. Суб’єктів фармацевтичного ринку можна об’єднати в такі підсистеми: управління й регулювання - сукупність органів з координації та здійснення контролю за фармацевтичною діяльністю; виробництва лікарських препаратів та виробів медичного призначення і їх розподілу, до якої входять: вітчизняні виробничі, оптові та роздрібні підприємства, зарубіжні компанії, підсистема фармацевтичної інформації, що об’єднує спеціалізовані інформаційно-аналітичні видання, аналітичні компанії, бази даних і т.п.; підсистема безперервної фармацевтичної освіти; професійних громадських організацій (асоціацій, профспілок тощо); підсистема споживання, представлена амбулаторними і стаціонарними хворими. Об’єктами фармацевтичний ринок є фармацевтичні та парафармацевтичні товари, послуги, ідеї, статистичні, інформаційні та дані маркетингових досліджень, потреби і переваги споживачів. Дія економічних законів на фармацевтичний ринок має свої особливості, визначені низкою чинників: 1) потреба в ліках, безпосередньо пов’язана зі здоров’ям і життям людини, внаслідок чого існує висока соціальна пріоритетність ліків, що визначає особливості формування пропозицій і попиту на них; 2) надання фармацевтичної допомоги населенню потребує особистих контактів лікаря та фармацевта, з одного боку, та споживача (пацієнта) - з іншого; 3) має місце нерівноцінність інформації про фармакотерапевтичні властивості ліків у їх виробників, фармацевтів і споживачів, тому справжню незалежність споживача на фармацевтичному ринку неможливо забезпечити внаслідок його недостатньої і непрофесійної інформованості; 4) у сфері фармації (як і у всій системі охорони здоров’я) недостатньо визначено та нечітко простежується зв’язок між витратами праці фармацевтичних працівників і їх кінцевими результатами, внаслідок чого робота працівників аптек має яскраво виражений соціальний характер, яка в той же час не підлягає точній кількісній оцінці; 5) використання особливого механізму господарювання у фармацевтичній діяльності диктується необхідністю об’єднання економічної ефективності (Фармакоекономіка) та соціальної справедливості; 6) фармацевтичний ринок є розвиненим ринком з високим рівнем конкуренції та постійно зростаючими витратами на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Виходячи із соціально-економічних особливостей фармацевтичного ринку, слід виділити сучасні вимоги до оптимального розподілу лікарських препаратів: постійний контроль за наявністю основних (життєво необхідних) лікарських препаратів; нормування їх споживання в умовах стаціонарного лікування і хворими, які належать до пільгового контингенту; вдосконалення існуючого механізму оплати ліків за рахунок бюджетних асигнувань і страхових коштів (Реімбурсація); здійснення контролю за обгрунтованістю використання тих або інших лікарських препаратів під час лікування тощо.
Світовий фармацевтичний ринок є складним, багаторівневим, поліфункціональним утворенням зі стабільно високими темпами зростання виробництва, продажу і, відповідно, показниками рентабельності. Ці причини пов’язані зі специфікою лікарських препаратів як товару, попит на який зростає незалежно від економічних і політичних чинників. На три фармацевтичні регіони планети (США, Європа і Японія) припадає близько 80% всього ринку лікарських препаратів. Незважаючи на суттєвий розвиток Китаю, Індії, Бразилії та Туреччини, фармацевтичний ринок США залишається найбільшим у світі зі щорічними темпами зростання (понад 8%). Частка США в глобальному фармацевтичний ринок становить 36%, тоді як 5 років ця величина становила 54%. Сьогодні в Європі відзначається деяке зниження темпів росту фармацевтичний ринок (на 1-2% на рік за рахунок входження до нього східноєвропейських країн). При цьому Франція, Німеччина, Великобританія, Італія та Іспанія забезпечують понад 70% обсягів продажу фармацевтичної продукції в Європі. Фармацевтичний ринок Японії, частка якого становить 13% світового обсягу продажу фармацевтичної продукції, останнім часом росте стрибкоподібно (від 1-2% до 5-6% на рік). Помітними темпами розвиваються фармацевтичний ринок Китаю, Індії, Бразилії та Туреччини (приріст реалізації фармацевтичної продукції становить 11% на рік, а частка у складі світового фармацевтичний ринок - 17%). Так, Індія сьогодні є одним із найбільших у світі виробників генериків, посідає 4-е місце за обсягом виробленої продукції, має близько 70% світового виробництва АФІ. Передбачається значний розвиток фармацевтичний ринок Китаю, що є ініціатором сучасних технологій, в першу чергу біотехнологій. Структура реалізації окремих фармакотерапевтичних груп лікарських препаратів в основному зумовлена національними та регіональними особливостями, хоча мають місце і загальні тенденції. Так, на північноамериканському ринку найбільші обсяги продажу лікарських препаратів, що діють на ЦНС та серцево-судинну систему; на ринках Німеччини, Франції, Італії, Великобританії та Іспанії більше реалізуються препарати для терапії серцево-судинних захворювань. В Японії також лідируючі позиції за обсягами реалізації посідають препарати, які впливають на серцево-судинну, травну системи та метаболізм. Існують національні переваги стосовно лікарських форм: у Великобританії та Нідерландах це таблетки, у Франції - свічки, в Німеччині - препарати для ін’єкцій. Особливо високі темпи зростання виробництва та продажу відзначаються на ринку онкологічних препаратів. Понад 70% усіх онкологічних препаратів реалізуються в США (45%) і п’яти провідних європейських країнах (26%). Основні розробки нових лікарських препаратів ведуться в найбільш значущих терапевтичних сферах (онкологія, кардіологія, неврологія і психіатрія, гастроентерологія, діабет і т.п.), біофармацевтичні компанії поступово починають витісняти традиційних виробників з таких ніш, як боротьба з надмірною масою тіла, астмою й алергією, серцево-судинними захворюваннями і атеросклерозом, купірування раптового і хронічного болю.
Сьогодні це дуже насичений ринок, на якому 10 біопрепаратів, що найбільш часто продаються, можуть приносити понад 50% усіх доходів. Серед інших терапевтичних напрямів виділяється виробництво гіполіпідемічних препаратів. Зростає й ринок ліків для ветеринарії. На нього все активніше виходять такі великі виробники, як &quo ;Pfizer&quo ;, &quo ;Abbo Labora ories&quo ; і &quo ; ovar is AG&quo ;. Середній термін розробки оригінального лікарських препаратів - 10-15 років. І якщо 20 років тому цей процес коштував трохи більше 300 млн дол., то сьогодні вартість розробки оригінального лікарських препаратів підвищилася більш ніж у 3 рази; ще дорожче створення біотехнологічного препарату. При цьому тільки 3 із 10 препаратів, що потрапили на ринок, приносять прибуток, більший або такий, що дорівнює тій сумі, яка була витрачена на їх розроблення. Останнім часом на світовий ринок щорічно надходить близько 30 інноваційних препаратів. Приблизно така ж кількість очікується і в найближчий час. Проте їх частка в загальній вартості глобального фармацевтичного ринку буде менша тому, що більшість нових препаратів націлена на спеціалізовані ринкові ніші та на спеціальні напрями лікування. Крім того, набирає обертів процес заміни оригінальних препаратів генеричними. Лікування з використанням тільки патентованих лікарських препаратів обходиться пацієнтові в 3 рази дорожче, ніж аналогічний курс із застосуванням непатентованих ліків (Відтворений лікарський препарат). Діяльності фармацевтичних компаній притаманне прагнення виходу на зовнішній ринок з метою збільшення прибутку шляхом розширення продажу, а також запровадження нових патентованих лікарських препаратів у багатьох країнах. Частка реалізації фармацевтичної продукції провідних західноєвропейських компаній на зарубіжних ринках перевищує 50%. Сучасними особливостями та тенденціями розвитку світового фармацевтичний ринок є: насиченість фармацевтичною продукцією; зменшення витрат на державну медицину внаслідок реформи національних систем охорони здоров’я; посилення ролі державного регулювання охорони здоров’я взагалі та фармацевтичної галузі зокрема; збільшення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, підвищення ефективності виробництва та оптимізації структури затрат; укрупнення фармацевтичних компаній; створення стратегічних альянсів та укладання угод між фірмами про спільне створення ліків; розроблення лікарських препаратів з прицільним механізмом дії; широкий розвиток біотехнології, генної інженерії; створення персоналізованих лікарських препаратів за принципом &quo ;найбільш ефективні ліки для даного пацієнта зараз&quo ;, що стало метою нової галузі - фармакогеноміки, яка виникла внаслідок поєднання традиційної фармакології та біотехнології (Фармакогеноміка); збільшення виробництва та реалізації лікарських препаратів-генериків; диверсифікація видів діяльності фармацевтичних компаній (виробництво препаратів для ветеринарії, виробництво та реалізація медичного обладнання, участь у вирішенні питань організації охорони здоров’я та ін.); поширення в роботі компаній бенчмаркінгу (Бенчмаркінг), орієнтованого на аналіз діяльності конкурентів (в основному тих, що лідирують), і визначення найбільш ефективних напрямків проведення конкурентної боротьби; зростання витрат та зусиль фармацевтичних компаній на просування лікарських препаратів на ринок.
Но их молчание опаснее многоречивого недовольства команды. Они больше смыслят в навигационном деле, и от них не может укрыться, что Магеллан введен в заблуждение неправильными картами и уже давно не уверен в своей «тайне». Ведь если б этот человек действительно в точности знал, на каком градусе долготы и широты расположен пресловутый paso, чего ради заставил бы он в таком случае суда целые две недели напрасно плыть по Рио-де-Ла-Плата? Зачем он теперь вновь и вновь теряет драгоценное время на обследование каждой маленькой бухты? Либо Магеллан обманул короля, либо он сам себя обманывает, утверждая, что ему известно местонахождение paso, ибо теперь уже ясно: он только ищет путь, он его еще не знает. С плохо скрываемым злорадством наблюдают они, как у каждой извилины он напряженно вглядывается в разорванные очертания берега. Что же, пусть Магеллан и дальше ведет флотилию во льды и в неизвестность. Им незачем больше спорить с ним, досаждая ему жалобами. Скоро пробьет час, когда он вынужден будет признаться: «Я не могу идти дальше, я не знаю, куда идти»
1. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
4. Депозитні операції банків на фінансовому ринку України (за матеріалами АТЗТ "АК ПРОМІНВЕСТБАНК")
9. Нормативно-правове середовище, що регулює ринок праці України
10. Світова торгівля в умовах глобалізації. Позиції України на світовому ринку
11. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
12. Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України
14. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
15. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
16. Політичні права і свободи громадян України
17. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
18. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
19. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
20. Історія України
21. Історія соборності України
25. Історія держави та права України
26. Культура України в 30-х рока
28. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
29. Податкова політика України
30. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
31. Загальна характеристика конституції України
32. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
33. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
34. Поняття, форма та функції Конституції України
37. Проект кримінального кодекса України
42. Організаційна система управління природокористуванням України
46. Вплив російської кризи на економіку України
47. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
48. Особливості перехідної економіки України
49. Роль і значення АПК для господарства України
50. Авіаційний транспорт України
52. Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
53. Банківська система України
58. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
59. шпори з цивільного права України
61. Культура та побут населення України
62. Легка промисловість України i транспорт
63. Сільське господарство i харчова промисловість України
65. Регіональний розвиток харчової промисловості України
66. Зародження партійно-радянської преси України
67. Проблеми золотоносності надр України
68. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
69. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
73. Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України
75. Методики оцінки фінансового стану банків України
78. Проблеми функціонування фінансових бірж України
79. Структура страхового законодавства України
80. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
81. Формування та розвиток банківської системи України
82. Банківська система України
83. Банківська система України та проблеми її реформування
84. Законодавча база України про охорону праці
89. Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України
90. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
91. Сучасний стан сільского господарства України
94. Організація обліку власного капіталу підприємства України
95. Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"
96. Аудиторська перевірка Національного банку України
97. Цивільна оборона України в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу