![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Геополітика та геостратегія України |
Міністерство науки та освіти України Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка Кафедра географії Реферат Геополітика та геостратегія України Виконав студент 5-го курсу групи Г/Б-2 Братішко Андрій Луганськ 2004 Зміст Вступ. Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу. Глава 2. Зовнішньополітичні відносини з Росією. Глава 3. Стратегічне партнерство з США. Глава 4. Україна та міжнародні організації Висновки. Література. Вступ Тому в успішному вирішенні завдань державотворення і розвитку держави одним з першочергових завдань є формування незалежної зовнішньої політики. Водночас ефективна зовнішня політика можлива лише при об'ємному баченні світу, постійній аналітичній роботі, відмові від імпульсивних рішень. Інтереси народу, держави мають бути визначальними в політиці Незалежність, як відомо, стає реальною цінністю лише тоді, коли вона сприяє створенню кращих умов життя народу, забезпечує реальні права і свободи людини, процвітання, Незалежність України має бути наповнена реальним змістом, тобто мати стійке підґрунтя, насамперед, економічне! Отже, міцна економічна основа є важливим чинником забезпечення незалежної зовнішньої політики. Водночас зовнішня політика, своєю чергою, може і повинна бути важливим чинником вирішенні економічних завдань, оскільки однією з основних і функцій є створення сприятливих зовнішньополітичних умов для налагодження всебічного співробітництва з іншими країнами} в тому числі і в економічній сфері. Взагалі, функції і завдання зовнішньої політики є надзвичайно багатоманітними. Це передовсім: підвищення авторитету і зміцнення міжнародних позицій держави; забезпечення національної безпеки країни,: територіальної цілісності і недоторканності; о створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації внутрішньополітичних цілей і завдань: активне співробітництво і взаємодія з усім суб'єктами світового політичного процесу з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед, збереження цивілізації; участь у міжнародних інтеграційних процесах зокрема у сфері економіки, у міжнародному поділі праці і пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами і духовними цінностями: спільний з іншими суб'єктами міжнародної спілкування захист прав людини; об'єднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму; Виходячи з аналiзу сучасної геополiтичної ситуацiъ, розстановки сил на мiжнароднiй apeнi, своїх об'єктивних можливостей i геополiтичного положення, Укpaїнa має реальнi передумови угвердитися в ролi регiонального полiтичного лiдера. Для цього, разом з урахуванням закономiрних амбiцiй i нацiональних iнтepeciв, їй треба поступово посилювати конструктивний вплив на загальну ситуацiю в реrioнi. Важливу роль туг може вiдiграти активне c iвробiтництво й лiдерство України у Балто-Чорноморському apтнеpcтвi. 3 огляду на своє геостратегiчне положення, Yкpaїнa є природним посередником мiж регiонами Балтiйського i Чорного мopiв. Розширення зв'язкiв мiж Пiвднем i Пiвнiччю €вpопи сьогоднi настiльки вiдповiдає потребам часу, що за пасивностi України роль посередника може перебрати на себе iнша держава.
Спiвробiтництво по вici Північ-Пiвдень сприятиме змiцненню безпеки в частинi €вропи мiж Балтiйським i Чорним морями. Це надзвичайно важливо для України як у полiтичному, так i в економiчному аспектах. Незалежність України об'ективно потрiбна новiй Європi, новiй системi континентальних мiждержавних вiдносин. Без неї неможливе створення системи колективної безпеки в Євpo i, що, безперечно, є фактором пiдвищення iнтepecy до неї. Але поки щоУкpaїнa, як зауважував з цього приводу М. Михальченко ще не «міст», не «санiтарний кордон», а тим бiльше не «центр» якихось спiвтовориств. Поки що, Українa - лiмiтроф для Росiї i Європи, промiжний цивiлiзацiйний простiр мiж захiдною i росiйськоєвразiйською цивiлiзацiями, причому лiмiтроф з подвiйною оцiнкою. Для Європи (нaтiвcької) східні кордони України є лiнiєю розлому мiж Європою i Росiєю. А Росiя вбачає в захiдних кордонах України лiнiю розлому мiж НАТО та СНД - простором, який вважає «зоною своїх особливих iнтepeciв». Для того, щоб не бути марионеткою у чужих іграх, потрiбнi глибокi полiтичнi й економiчнi трансформацil в укpaїнcькoму суспiльствi, перетворення Украlїни на європейську державу не тiльки за мicцeм географiчного положення, а й за вiдповiдними стандартами внугрiшньої та зовнішньої стабiльностi. Для цього потрiбне чiтке визначення геополiтичних прiоритетiв i таке ж чiтке самовизначення як cувepeннoі держави iз власними геополiтичними i нацiональними iнтересами. Вирiшення цих завдань передбачає вироблення науково обгрунтованої геостратегії, одним iз головних принципiв якої є принцип.багатовекторностi. Отже, Укpaїнська геостратегiя має грунтуватися на чiтко визначених геополiтичних прiоритетах i жорстко окресленому колi стратегiчних партнерiв. Виходячи особливостей геополiтичного положення України М. Михальченко вважає, що Україна має визначитися як у прiоритетному в одному iз трьох можливих геостратегiчних напрямiв: або обрати шлях до європейськоro спiвтовариства, або забезпечити гарантiI незалежноro розвитку як вiд Заходу,так i вiд Росiї, або ж обрати позицiю динамiчної piвноваги мiж Сходом i Заходом, яка пiдтримується мiжнародним спiвтовариством i є, на йоro думку, найбiльш перспективною. Дещо iнакше визначає сутність сучасної Української геостратегії С.Пирожков, який вважає, що у XXI ст. для України будуть актуальними тaкi завдання: у короткостроковому плані - недопущення iзоляцiї на основних стратегiчних напрямах (США, Європа, Азiя); у середньостроковому плані - сприяння формуванню регiональних систем - безпеки i спiвробiтництва в сусiднiх perioHax; - iнтеграцiя в мiжнароднi економiчнi i полiтичнi структури; - участь в урегулюваннi мiжнародних конфлiктiв, боротьбi з мiжнародним тероризмом i злочинністю у вирішенні єнергетичної та інших глобальних проблем. у довгостроковому плані - збереження i змiцнення позицiй нашої держави у свiтовiй полiтицi; - активна участь у формуваннi демократичної глобальної системи мiжнародного порядкуll. Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу. Сьогодны Україна вuзначuла як однозначну cвою стратегiчну мету iнтеграцiю до Європейського Союзу.
Прагнення України до повномасштабної участi у полiтuчному та економiчному жuттi Європи логiчно вuплuває з геополiтuчного положення й icmopї нашої державu. Як одна з найбiльших кpaїн континенту України об'ективно приречена бути важливим чинником тих процесiв, що вiдбуваються в Європi i не може залишатися осторонь тих динамiчних iнтеграцiйних процесiв, якi сьогоднi визначають її обличчя. Будучи в геополiтичному вимiрi європейською державою, Україна заiнтересована також у процесах, що сприяють зміцненню регіональної безпеки, стабiлiзацiї та розширенню структур колективної безпеки в Європi. До стратегiчних iнтepeciв України в Європi належать необхiднicть технологiчної модернiзацiї вiтчизняного виробниuтва, можливість оволодіння наукомісткими технологіями, адже національна стратегія розвитку, заснована на традиційному індустріальному характері, сьогодні вже неприйнятна, навіть більше, вкрай небезпечна. Для європейських країн Україна є потенційним партнером, і не лише з політичної точки зору, як важливий фактор формування системи колективної безпеки на континенті, а й з економічної — як великий споживчий ринок, джерело відносно дешевої робочої сили, як країна з невикористаним повною мірою інтелектуальним, науково-технічним і виробничим потенціалом. Слід зауважити, що перспективи входження України в європейський інтеграційний процес залежать, насамперед, від неї самої, від того, наскільки радикально і швидко в ній відбуватимуться демократичні перетворення в усіх сферах життєдіяльності, наскільки рішуче здійснюватиметься реформування її економіки. Інтеграція економіки України в європейський простір вимагає також створення особливого «інвестиційного середовища» для залучення й утримання у країні глобальних високотехнологічних інвестицій, реінвестування отримуваних прибутків. Ключовими критеріями, що впливають на роль нашої держави у новітній європейській спільноті, мають бути: відкрите громадянське суспільство, ефективне функціонування ринкової економіки, верховенство права, цивільний демократичний контроль над військовою сферою, послідовність і передбачуваність у зовнішній політиці. Наших стратегічних партнерів на Заході непокоїть високий рівень невизначеності щодо перспектив реформування господарської системи, політична нестабільність у країні, недосконалість законодавства, відсутність достатніх гарантій приватної власності, розгул корупції, невирішеність багатьох соціальних проблем, недостатня розвиненість демократичних інститутів, відсутність належної системи гарантії прав і свобод громадян. З іншого боку доводиться констатувати, то прагнення України до європейської інтеграції, що перетворилося на магістральний напрям української зовнішньої політики, не зустрічає відповідної очікуваної реакції з боку країн—членів ЄС не лише внаслідок невирішеності в Україні багатьох проблем демократичної трансформації, а й тому, що в їхній позиції виявляються елементи певної байдужості щодо перспектив входження України до європейських структур. Геополітичні реалії не дають можливості Україні зосереджуватися лише на європейському геополітичному векторі.
Трагедия отамана Волинця.P К., 2002. Козельський Б. В. Шлях зрадництва авантюр: Петлюрвське повстанство.P X., 1927. Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералтет укранських визвольних змагань.P Львв, 1995. Копиленко О. Л. «Сто днв» Центрально Ради.P К., 1992. Корпус счових стрельцв.P Чикаго, 1969. Косик В. Полтика Франц щодо Украни // Укранський сторик.P 1979. P14. Кох Г. Договр з Денкним.P Львв, 1930. Краснов В., Дайнес В. Неизвестный Троцкий. Красный Бонапарт.P М., 2000. Крах германской оккупации на Украине.P М., 1936. Кубанин М. К истории кулацкой контрреволюции // На аграрном фронте.P 1925. P9. Кузьмин Г. В. Гражданская война и военная интервенция в СССР: Военно-политический очерк.P М.: Воениздат, 1958. 360 с. Куромя Г. Свобода терор у Донбас К., 2002. Литвин А. Л. Красный и белый террор в России (19171922).P М., 2004. Литвин М. Укрансько-польська вйна 19181919 рр.P Львв, 1998. Литвин М., Науменко К. ¶сторя ЗУНР.P Львв, 1995. Литвин С. Суд стор: Симон Петлюра петлюриана.P К., 2001. Лихолат А. В
1. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
3. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
9. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
10. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
11. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
12. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
13. Поняття, форма та функції Конституції України
14. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
15. Інформаційна політика України
16. Культура та побут населення України
17. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
19. Національний банк України та особливості його функціонування
20. Формування та розвиток банківської системи України
21. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
25. Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
26. Економіко- і політико-географічне положення України
27. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
28. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України
30. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
31. Податкова адмінітрація України: завдання, функції та структура
32. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
33. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
34. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
35. Шляхи розвитку та вдосконалення антимонопольного законодавства України на основі світового досвіду
36. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій
37. Відбудова та відновлення України після Великої Вітчизняної війни
41. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
42. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
44. Розвиток землеробництва та тваринництва на теренах України
45. Суспільно-політичне та культурне життя України
47. Фактори відставання України у психологічному та історичному планах
50. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
51. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
52. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
53. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
57. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
58. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
59. Вибори та їх роль у політичному житті України
60. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
61. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
63. Структура системи соціального захисту населення і політики України
66. Система митних органів України та їх повноваження
67. Водні шляхи та повітряний транспорт України
68. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
69. Валютна система: України, світу, та Європи
73. Рослинність України та вплив на неї антропогенної радіонуклідної аномалії
74. Експортний потенціал України та її регіонів
75. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
77. Фіскальна політика держави, її особливості в трансформаційній економіці України
78. Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.
79. Поняття проблеми та перспективи розвитку середніх міст України
80. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
82. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
83. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
85. Історія України
89. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
90. Культура України в 30-х рока
92. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
93. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
94. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
95. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України