|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право Право
Судова реформа 1864 р. та особливості проведення її в Україні |
Гуашь "Классика", 12 цветов. 
Брелок LED "Лампочка" классическая. 
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". Київський національний університет імені Тараса Шевченка РЕФЕРАТ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ ПРАВА УКРАЇНИ”НА ТЕМУ: “Судова реформа 1864 р. та особливості проведення її в Україні” Виконала Савельчук О. В. 2002 рік Зміст Система судів дореформеного періоду. Завдання судової реформи 1864р. Мирові суди. Загальні суди. Сенат. Література. Судова система в Україні на початку XIX ст. не була одноманітною. Суд перебував у руках чиновників-дворян. Судову систему пронизував бюрократизм, у судах існували тяганина і хабарництво. У Слобідсько-Українській, Херсонській, Катеринославській (тепер Дніпропетровська обл.) і Таврійській губерніях судову систему привели відповідно до судової системи корінних губерній Центральної Росії. Судами першої інстанції були станові суди: у повітах - земські суди для дворян і селян; у містах - магістрати та ратуші для купців і міщан. Другою інстанцією для них вважалися губернські суди (палата кримінального і палата цивільного суду). Окрім того, в Одесі створили ще комерційний суд, а у губерніях - совісні суди для розгляду справ про злочини божевільних і неповнолітніх та надвірні суди, які розглядали кримінальні та цивільні справи осіб, станову належність яких нелегко було визначити (різночинці), а також чиновників і військовослужбовців, котрі тимчасово перебували там у справах служби. У правобережних (Київській, Волинській і Подільській) губерніях структура судової системи була іншою. Судову систему тут очолював головний суд, який став апеляційною інстанцією для судів повітових, підкоморських, магістратів і ратуш. Повітовий суд вважався становим судом для дворян і селян, магістрати і ратуші - становими судами у містах. Підкоморський суд - це становий суд першої інстанції у межових справах. Совісні суди у цих губерніях не існували. Головний суд складався з двох департаментів - цивільних і кримінальних справ. Компетенція суду була однотипна з компетенцією палат кримінального і цивільного суду інших губерній. Окрім цього, у зв'язку з відсутністю у цих губерніях совісних судів, головним судам були підсудні також справи про малолітніх і божевільних злочинців. Після розгляду в головному суді ці справи поступали в обов'язковому порядку в 5-й департамент Сенату. До підсудності головного суду належали також справи, які становили компетенцію надвірних судів до їх ліквідації у Волинській і Подільській губерніях 1802 p. На вироки та рішення головного суду апеляція і скарги подавалися до Сенату. Виконання судових вироків відповідно до Литовського статуту проводили у повітах повітові, а в містах - міські суди. У 1812 p. був уведений єдиний у всій Російській імперії порядок виконання судових вироків: воно передавалося у містах - міській поліції, повітах - нижнім земським судам. Судова система у Лівобережній Україні за місцевими особливостями була подібна до системи Правобережної України. Головною судовою інстанцією вважався генеральний суд, що мав таке ж значення, як палати кримінального та цивільного суду в Слобідсько-Українській, Херсонській, Катеринославській, Таврійській губерніях і головний суд у губерніях Правобережної України.
Особливістю генерального суду було те, що старшому з генеральних суддів доручалось у випадку відсутності губернатора і віце-губернатора тимчасове управління губернією. Генеральний суд складався з двох департаментів, кожен з яких укомплектовувався генеральним суддею та двома радниками, призначеними урядом і п'ятьма засідателями, котрі обиралися від дворянства кожні три роки. Повітовий і підкоморський суди будь-яких відмінностей порівняно з судами у Київській, Волинській і Подільській губерніях не мали. Діяльність усіх судів у губерніях була підконтрольною губернаторам. Кримінальні справи в обов'язковому порядку подавалися губернаторам для ознайомлення. У випадку розбіжності між думкою губернатора і вироком суду справа передавалася до Сенату. Останній, як правило, підтримував думку губернатора, позбавляючи сили вирок кримінальної палати, головного або генерального суду. Деякі особливості у губерніях України впродовж 30-х років XIX ст. були ліквідовані. Так, генеральний і головні суди перетворили на палати кримінального і цивільного суду, голови яких призначалися імператором за поданням міністра юстиції, а радники – міністром юстиції. Судова система в Україні доповнювалася селянськими судами, що розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи на підставі звичаєвого права. У судах була запроваджена російська мова. Судова система першої половини ХІХ ст. мала цілий ряд серйозних суперечностей. По-перше, суд повністю залежав від адміністрації, яка втручалася у вирішення судових справ, а по-друге- носив виключно становий характер(для кожного стану створювалися свої судові органи) і був заснований на принципах феодального права. Слідство проводилось поліцією; не існувало гласності та змагальності судового процесу. В судах панувала тяганина , хабарництво, свавілля. Тогочасна судова система потребувала значного удосконалення. 20 листопада 1864 p. була проведена судова реформа на підставі Судових статутів - після розгляду в Державній раді цар затвердив для запровадження 4 акти: про заснування судових установлень; статути кримінального та цивільного судочинства; статут про покарання, що накладались мировими суддями. С удові статути передбачали створення позастанових установ двох типів – загальних та мирових судів. В цих документах проголошувалось відокремлення суду від адміністрації, яке забезпечувалось: незмінністю суддів та судових слідчих; створення всестанових судових органів; рівність всіх перед судом; засновувався суд присяжних; виборністю мирових суддів; встановленням прокурорського нагляду за законністю судочинства. Сам порядок судочинства перебудовувався на основі демократичних принципів: змагальності, гласності, усності, права звинуваченого на захист, незалежності і незмінності суддів, рівності всіх перед законом, гласність, усність. Засновувалася адвокатура, була проведена реорганізація прокуратури. Одночасно реформа зберегла залишки феодально-станового судочинства (станові суди - церковні, військові, волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини). Реформа 1864 p. створила подвійну систему судів: мирові суди - одноособовий мировий суддя, повітовий з'їзд мирових суддів і Сенат та загальні суди - окружні суди, судові палати і Сенат.
Мирові суди створювалися для розгляду дрібних кримінальних та цивільних справ. Останні вирішувались мировими суддями одноосібно у порядку скороченого судочинства. Мирові судді обирались повітовими земськими зборами або міськими думами з осіб, які мали вищу або середню освіту та високий майновий ценз, котрий міг бути знижений тільки для відставних офіцерів. Вирок або рішення мирових суддів можна було оскаржити в повітових з‘їздах мирових суддів(в апеляційному порядку) або в касаційному порядку до Сенату. В системі загальних судів першою інстанцією був окружний суд. Як правило, судовий округ співпадав з територією губернії. Саме в окружному суді розглядалася основна маса судових справ. По справах, що розглядалися за участю присяжних засідателів, списки яких складали земські та міські управи, погоджені з губернатором або градоначальником, судовим засіданням керував голова колегії коронних суддів(судових чиновників). Після закінчення судових дебатів голова робив висновок та звертався із запитанням до присяжних. Останні збиралися в спеціальній кімнаті та виносили свій вердикт щодо винуватості підсудного, причому їхнє рішення не залежало від думки коронних суддів. Вироки суду винесені за участю присяжних засідателів не підлягали апеляції, могли бути оскаржені лише до Сенату в касаційному порядку за ознакою порушення процесуального закону. Майновий ценз, необхідний для включення до складу присяжних, був порівняно невисокий, тому засідателями призначали навіть селян, які займали посади в селянському самоуправлінні – сільських старост, волосних старшин. Існував певний порядок добору присяжних: спеціальні комісії в повітах під головуванням повітових лідерів дворянства складали списки осіб, які передавались головуючим до окружних судів, а ті вже складали списки присяжних: річні, місячні та на конкретні засідання. Отже, можна зробити висновок, що вирішальну роль у доборі присяжних відігравали лідери дворянства та представники судів. Іншою інстанцією з усіх кримінальних та цивільних справ виступали судові палати, кожна з яких керувала діяльністю 8-10 окружних судів. Разом з тим, судова палата як І інстанція розглядала справи щодо обвинувачення в злочинах державних, посадових та деяких інших осіб. Суд відбувався за участю губернського та одного з повітових лідерів дворянства, міського голови губернського міста і одного з волосних старшин(за жеребом). Станові представники засідали в одній колегії з коронними суддями, що фактично зводило роль перших нанівець. Найвищою судовою інстанцією став Сенат, в якому були створені касаційні департаменти. Крім того, при Сенаті в 1877 році було засновано Особливе присутствіє для розгляду найважливіших справ. Дія судової реформи поширювалася переважно на центральні губернії. Відповідно до реформи, в Україні повинні були існувати місцеві та загальні суди. Проте суди обох ланок були створені тільки у Полтавській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях. У інших губерніях України дозволялося створювати тільки місцеві суди і тільки після декількох років по прийняттю реформи. Наприклад, у Чернігівській губернії з 1869 p.
Переважно німці або німецькомовні чехи, вони ніколи не були численною групою. Проте власті підтримували еміграцію десятків тисяч інших німців-колоністів, сподіваючись, що вони стануть взірцем доброго господарювання й оживлять сільську економіку. Таким чином, суспільство Галичини в цілому було й багатонаціональним, і чітко розшарованим, причому кожна його окрема етнічна група займала свою виразно окреслену й замкнуту суспільну, господарську та культурну царину. Реформи Габсбургів і західні українці Хоча реформи Габсбургів кінця XVIII ст. проводилися в усій імперії, особливо великий вплив вони справили в Галичині, котра найгостріше потребувала змін. Йосиф II був особливо заінтересований у цій провінції, вбачаючи в ній щось на зразок лабораторії, де можна було б експериментувати з різними засобами перебудови суспільства, зокрема із засобами розширення його виробничих можливостей. Спочатку Відень ставив щодо Галичини подвійну мету: по-перше, демонтувати стару систему управління, в якій панувала шляхта, й замінити її дисциплінованим і підпорядкованим центру чиновництвом, а по-друге — покращити соціально-економічне становище посполитого люду
1. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
2. Особливості проведення бюджетної реформи в Україні
3. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
4. Національний банк України та особливості його функціонування
5. Судова реформа в Росії та Білорусії
11. Cудебная реформа 1864 года и наших дней
12. Земская реформа 1864 года.
13. Поняття, форма та функції Конституції України
14. Судебная реформа 1864 года
15. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
Ростомер говорящий "Теремок". 
Подставка для ножей, 11x22 см, лавандовый. 
Наклейка зеркальная "Бабочки", 30x40 см. 17. Архетипи та універсалії української ментальності
19. Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування
20. Державна підтримка сільського господарства та її форми в Україні
25. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
26. Структура та особливості діяльності Адміністративного суду
27. Суд присяжных по реформе 1864 года
28. Судова система США та Франції
29. Судовий захист прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади
30. Питальні речення та особливості їх створення
32. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
Подарочный набор "Покер", арт. 42447. 
Эко-гель "Organic People" для стирки детского белья, 1,5 литра. 
Подставка под автомобиль регулируемая "Delta" РПМ-2,0. 33. Передумови третьої хвилі української еміграції. Особливості поселення українців у Канаді
34. Види та порядок проведення вейвлет-аналізу
35. Смисловий зміст культури та методика проведення дискусій
36. Маркетингова інформація та її особливості як об’єкта автоматизованої обробки
41. Види учіння та особливості мотивації учбової діяльності
42. Організація та методика проведення занять з технічної праці в 5-му класі
43. Організація та методика проведення уроку з теми: "Професійна робота з табличним редактором MS Excel"
44. Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з панеллю керування"
45. Організація та методики,проведення занять із застосування методів проблемного навчання
46. Діти–індиго та особливості їх виховання
47. Обрання та функції Президента України
48. Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними
Коврик для ванной "Бусинка" противоскользящий, 34,5х76 см. 
Тетрадь на резинке "Study Up", А5, 120 листов, клетка, фиолетовая. 
Тетрадь на резинке "Study Up", В5, 120 листов, клетка, желтая. 49. Особливості проведення в життя митної політики
50. Умови виникнення та особливості античної філософії
52. Маржинальна революція та її особливості
53. Підсобні промисли та художні ремесла українців
57. Особливості та різновиди державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні
59. Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів
60. Аграрна реформа П.А. Столипіна та її здійснення в Україні (1906-1914 рр.)
62. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
64. Українські легенди про походження та характеристичні особливості деяких народностей
Прыгунки 3 в 1 "Спортбэби" (прыгунки, качели, тарзанка) с качельным крюком. 
Глобус Земли физический + политический, с подсветкой, 250 мм. 
Авто-вентилятор с функцией обогрева. 65. Особливості фінансування бюджетних установ та організацій в Україні
67. Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни
68. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
69. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
73. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
74. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
75. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
76. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
77. Некоторые вопросы проведения судебной реформы в Сибири в 60-е - 80-е гг. XIX в.
78. Прогностическая значимость опыта проведения реформы школы в России в 1970-80 гг
Набор стаканов "Loraine", 6 предметов, 260 мл. 
Подушка "Нордтекс. Цветочный заяц", 40х40 см. 
Фиксатор головы ребенка для автокресла "Совы". 81. Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
83. Особливості перехідної економіки України
84. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
85. Історія розвитку усного та писемного мовлення. Кирилиця й Українська абетка
89. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
90. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
91. Особливості українського комп`ютерного жаргону
92. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
93. «Українська демонологія та її персонажі»
95. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
96. Особливості страхування в Україні
Багетная рама "Emma" (цветной), 40х50 см. 
Полотенце вафельное "Дельфинарий", банное, пляжное, 100х150 см. 
Крафт-бумага оберточная, в рулоне, 1,02х30 метров. 97. Розвиток іпотеки в Україні та місце банків у ньому
98. Формування та розвиток банківської системи України
99. Банківська система України та проблеми її реформування
