![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Україна та міжнародні економічні організації |
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ Кафедра: Світового господарства і міжнародної економічної інтеграції КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: «Міжнародна економіка» тема: Україна та міжнародні економічні організації Виконавець: Студентка БДМЕ 3-1 Тарасенко І.В. Керівник: Кандидат ек. наук, проф. кафедри Костюк Т.Й. Київ – 2007 Зміст Вступ І. Сутність та необхідність міжнародних економічних організацій (МЕО). 1.1. Основні причини виникнення МЕО. 1.2. Сутність МЕО і класифікація. ІІ. Співпраця України з МЕО 2.1. Основні напрямки співпраці України з МЕО. 2.2. Україна і валютно-фінансові організації. 2.3. Взаємодія України з торговими організаціями. ІІІ. Україна та СОТ 3.1. Історія сворення СОТ. 3.2. Поточний стан відносин. 3.3. Переваги участі в СОТ та економічні наслідки. Висновки Список використаної літератури Вступ Щоб чітко уявляти собі діяльність міжнародних економічних організацій та можливі зв’язки з Україною, необхідно знати загальну характеристику цих організацій на основі відповідної класифікації. Міжнародною всесвітньою організацією, в якій представлені органи обох організаційно-економічних підструктур світового господарства, є Генеральна Асамблея (ГА) ООН з її Комітетом з економічних і фінансових питань, яка об’єднує всі 186 країн – учасниць організації, а також Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН, що формується з 54 учасниць на виборній основі з числа членів ООН. З діяльністю ГА та ЕКОСОР пов’язане функціонування спеціалізованих економічних установ ООН. Рішення ГА зі світових питань мають характер рекомендацій, тобто не є юридично обов’язковими для держав-членів. Обов’язковими до виконання всіма членами ООН є рішення Ради Безпеки (РБ). Важливою міжнародною установою, що також поєднує у своїй діяльності обидві організаційно-економічні підструктури світового господарства, є Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка складається з 29 країн. ОЕСР має офіційні відносини з багатьма МЕО функціонального та регіонального характеру. Її діяльність охоплює практично всі сторони економічної політики. Особливе місце серед міжнародних організаційно-економічних структур займають щорічні наради керівників сімки провідних держав розвиненої ринкової економіки, так званої «великої сімки», на яких вирішується питання регулювання світогосподарських зв’язків. Останнім часом до цих нарад з окремих питань все частіше залучаються і керівники інших країн. Нині розвивається механізм сталої діяльності країн «великої сімки», до якого на більш-менш постійній основі залучена і Росія. Україна є членом – засновницею ООН, вона остійний член Комітету з економічних і фінансових питань. Надзвичайно важливою проблемою для України, що торує шлях до світового ринку, є встановлення постійних відносин з ОЕСР. Стосунки з «великою сімкою» мають для нашої країни особливе значення у світлі фінансування проекту закриття ЧАЕС. І. Сутність та необхідність міжнародних економічних організацій (МЕО). 1.1. Основні причини виникнення МЕО. Міжнародні організації – це об'єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур, і діяльність, яких виходить за національні кордони.
Утворення міжнародних організацій є об’єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства. Серед чинників, що ведуть до їх виникнення, головують: Міжнародний поділ праці. Міжнародна економічна інтеграція. Політичні стосунки між країнами. Глобалізація міжнародних відносин. Міжнародний поділ праці обумовлює спеціалізацію країн на виробництві певних товарів та послуг, обмін продуктами, а також неминуче призводить до міжнародного кооперування. Зростання міжнародних потоків товарів, послуг, чинників виробництва, що особливо стало відчутним з середини ХІХ ст., викликає потребу в регуляторах, які б запобігли тенденції перетворення цього процесу на хаотичне явище і водночас підсилили б його темпи .В ХХ сторіччі процес міжнародного поділу праці суттєво поглиблюється, що пов’язано з науково-технічною революцією. Міжнародний поділ праці супроводжується економічною інтеграцією. Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближення господарських механізмів, набуває форми міжнародних угод і регулюється міжнародними органами. Внутрішньою суттю інтеграції є процес формування спільного світогосподарського простору, сфери підприємництва, що виходить за національні кордони, і в межах якої діють єдині економічні, технологічні, правові, соціально-культурні вимоги до суб’єктів виробничої та комерційної діяльності. Інтеграційні процеси охоплюють, перш за все, країни досить високого рівня розвитку, які мають розвинені взаємні економічні стосунки. На кожній стадії розвитку інтеграції настає момент, коли «природна течія» процесу починає гальмуватись через невдосконаленість організаційних форм інтеграції або навіть їх відсутність. Відбувається це з таких причин: чисельне зростання й ускладнення міжнародних зв’язків, які не завжди узгоджуються в масштабі світового господарства; неузгодженість зовнішньоекономічної політики держав, які піклуються про свої власні інтереси. За таких обставин виявляється потреба в організаціях, які б розробляли «правила гри» для суб’єктів міжнародних відносин, відповідні для кожного ступеню розвитку інтеграції. Дотримання державами певних норм і принципів міжнародної діяльності, які встановлюються на рівні міжнародних організацій, сприяє розв’язанню протиріч, що стають на перешкоді інтеграції, і надає новий імпульс її розвитку. Кожному ступеню розвитку інтеграції відповідає своя форма міжнародної організації. Так, на регіональному рівні, найпростіша форма організації – зона преференційної торгівлі; вона складається на початку стадії інтеграції. Найвищій стадії інтеграції, яка є на сьогодні, відповідає економічний союз. Неабияку роль у формуванні системи міжнародних організацій відіграє політичний чинник. Вирішення багатьох політичних проблем протягом історії людства державні діячі намагалися здійснити утворення союзів держав, блоків, пактів. Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка проголошувала основною метою економічну інтеграцію соціалістичних країн, все ж таки залишалася політичною організацією, оскільки інтеграційні процеси гальмувались неринковим характером економічних відносин в рамках соціалістичної системи.
Водночас історія знає багато прикладів, коли політичні й економічні цілі збігалися. В наш час йде перетворення суто економічного об’єднання західних держав («Спільний ринок») в організацію, де політичні функції набувають все більшого значення, -- Європейський Союз. Серед чинників формування й розвитку системи міжнародних організацій останнім часом дедалі більшого значення набувають глобальні проблеми сучасності. Це такі проблеми, які охоплюють увесь світ або значну його частину і не можуть бути вирішені кожною країною поодинці. До них відносяться: проблема обмеженості природних ресурсів; екологічна проблема; демографічна проблема; проблема роззброєння; продовольча проблема. Означені вище фактори діють у сукупності, взаємодії, підсилюючи один одного, і спонукають світове співтовариство до узгодженої співпраці. Найголовнішою, узагальнюючою умовою утворення міжнародних організацій є інтернаціоналізація світової економіки і виникнення світового господарства. Світове господарство можна визначити як сукупність національних економік країн світу, пов’язаних між собою мобільним фактором виробництва. На його основі формується міжнародна економіка, поглиблюються міжнародні економічні відносини. Інтернаціоналізація світової економіки – це сукупність міжнародних відносин, що базуються на інтернаціоналізації виробництва, яке утворюється внаслідок міжнародного усуспільнення виробництва в процесі міжнародного поділу праці. Отже, інтернаціоналізація світової економіки супроводжується і політичними актами, серед яких утворення міжнародних організацій посідає чільне місце. 1.2. Функції МЕО і класифікація. На початку ХХІ сторіччя кількість міжнародних організацій вже вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складом учасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середовищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відносини. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації в залежності від того, в якому аспекті ми маємо намір її розглядати. Основними критеріями типології міжнародних організацій є: членство суб’єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації; географічне поширення; функціональна спрямованість; характер діяльності. За складом членів і юридичним статусом організації поділяються на міждержавні і неурядові. Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укладається тільки між двома державами, то такі державні угоди називаються двосторонніми. Представник країни в організації відстоює не свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівні позицію свого уряду. Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб’єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів. Члени неурядових організацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони можуть висловлювати свою особисту думку, не зважаючи на позицію свого уряду. Неурядові міжнародні організації мають досить сильний вплив на міжнародні відносини.
А це значить, що й до фактів і дат з історії ОУН, подаваних у тогочасній пресі та в різних документах, при досліджуванні й писанні історії ОУН було конечним ставитися з оправданою обережністю. Знову ж революційно-підпільний характер ОУН сьогодні, коли вона й далі стоїть у важкій боротьбі на життя і смерть проти московсько-большевицького окупанта, видвигнув перед нами ще одну проблему: а чи не пошкодить розконспіровування історії ОУН тим, хто веде сьогодні боротьбу ОУН на Українських Землях, або щонайменше родинам, які перебувають під большевицькою окупацією, тим, що в минулому були в рядах підпільно-революційної української націоналістичної організації? Ця проблема особливо серйозна і до неї ми поставилися з найбільшою увагою. Але, проаналізувавши дуже основне всі „за” і „проти”, ми прийшли до переконання, що опублікуванням нашої праці ми „розконспіровуємо” історію ОУН тільки перед українським громадянством і ніякою мірою перед ворожими чинниками. Бо зовсім слушною є заввага В. Мартинця з передмові до його „Від УВО до ОУН”, що всі матеріяли про УВО-ОУН з поліційних архівів колишньої польської та гітлерівсько-німецької держав, з документами „архіву Сеника” включно, опинилися в руках большевиків
1. Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні
2. Міжнародні фінансові організації та їх роль
3. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
4. Міжнародні економічні відносини
5. Лідерство та керівництво в організації
9. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
14. Роль інформаційних систем в організації економічного аналізу та аудиту
15. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії
16. Зовнішньоекономічні зв’язки Японії та розвиток економічних відносин з Україною
18. Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх аналіз
19. Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці
20. Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу
26. Організаційна система управління природокористуванням України
27. Міжнародна економічна система та її головні елементи
28. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
29. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
30. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
31. Організація та планування кредитування
32. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
33. Організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва
34. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
35. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
36. Організація бухгалтерського обліку в Пакистані та Фінляндії
37. Організація бухгалтерського обліку у Франції та Китаї
43. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
45. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
46. Організація роботи Верховної Ради України
48. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
49. Економічні реформи 50-х-60-х рр. в СРСР: плани та реальність
50. Поява робітничих організацій в Україні
51. Лексико-граматична організація українських військових команд
52. Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи підвищення її ефективності
53. Формування асортименту, контроль якості та організація торгівлі напівкопченими ковбасними виробами
57. Світова організація торгівлі: цілі та функції
58. Організація надання міжнародних експедиторських послуг
59. Імідж ділової людини та організації
60. Обгрунтування економічної ефективності раціональної організації праці на підприємстві
61. Організація міжнародного менеджменту
62. Організація ярмарок та аукціонів
63. Поняття організації та її ознаки
64. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
65. Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах
66. Організація навчально-виховного процесу та педагогічна думка у другій половині XVII—XVIII століття
67. Організація та методика проведення занять з технічної праці в 5-му класі
68. Організація та методика проведення уроку з теми: "Професійна робота з табличним редактором MS Excel"
69. Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з панеллю керування"
73. Процес організації виробництва та виробництва
74. Специфіка культової та організаційної роботи в бахаїзмі
76. Дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів
77. Організація та ефективність використання митних складів при експорті-імпорті товарів
78. Організація та проведення ТО-1 гусеничного і колісного трактора
79. Організація та проведення туристичних походів
80. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві
81. Організація фінансового контролю в Україні
82. Еколого-економічні проблеми водокористування та шляхи їх вирішення
83. Економіка водогосподарської організації
84. Економічна ефективність організації виробництва пальто
85. Зміст поточних планів та організація їх розробки
89. "Дискретні та неперервні динамічні системи в економіці" в MAPLE 7
90. Суспільна організація життя слов
92. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
93. Організація праці менеджера
95. Організація оплати праці на підприємстві
96. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
98. Організаційні заходи що обезпечивають працівників під час роботи