![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История отечественного государства и права
Становлення державності та законодавства у ранньофеодальній слов`янській державі |
Вступ Вивчення історії держави і права південно та західнослов’янських країн створює передумови для найкращого розуміння теорії держави і права, зокрема історії держави і права України, державне право зарубіжних країн, міжнародне право. Актуальність обраної теми дослідження полягає у досить значній вазі вивчення процесів становлення державності та законодавства зарубіжних країн для процесу державотворення у нашій країні. Вивчення основ політичного та правового устрою дозволяють зрозуміти характер впливів, що здійснювали західнослов’янські країни, зокрема Польща, на Українську державу. Історія держави і права зарубіжних країн розкриває конкретні процеси розвитку державно-правових інститутів і явищ, що протікають у хронологічній послідовності та проявляються в певному історичному просторі. А це означає, що при вивченні процесів виникнення державності та законодавства доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, яка стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн, охоплює проміжок часу що стосується раннього феодалізму. Загибель Західної римської імперії, останньої світової рабовласницької держави, знаменувала собою кінець епохи Стародавнього світу і початок нового періоду – Середньовіччя. На зміну рабовласницькій державі і праву приходили новий суспільно-політичний лад, нове феодальне право. Нові форми суспільного життя і організації державної влади визначали відтепер генеральну лінію історії людства. Цей вступ до періоду Середніх віків був пов'язаний з розвитком феодальної земельної власності, яка з цього часу обумовлювала характер суспільства. Незважаючи на значну різноманітність конкретних форм становлення феодальних відносин і державності в різних країнах, можна, проте, виокремити два основних шляхи переходу до феодалізму, які були відомі історії. Перший з них притаманний тим народам, у яких виникнення феодального суспільства і феодальної держави відбувалося в процесі безпосереднього розкладу родоплемінного устрою, ї хоча тут з являлося рабство, рабовласницький устрій не набував значного розвитку, поступаючись місцем феодальним відносинам, що актив-йо формувалися в цей час. Саме на такий шлях вступила у своєму розвитку більшість народів Європи, в тому числі північно-германські і слов'янські племена. Другий шлях був характерний для тих країн, де становлення феодалізму відбувалося в надрах вже існуючого тут рабовласницького суспільства через тривалу еволюцію рабовласницького суспільно-політичного ладу, поступове визрівання феодальної державності та права, посилення політичної влади феодалів. Таким, наприклад, був розвиток багатьох азіатських країн – Китаю, Індії та ін. Подібний шлях був властивий і для Візантії. Зрозуміло, що різні шляхи переходу до феодалізму обумовили і конкретно-історичні форми соціальної стратифікації і специфіку правового становища окремих груп населення феодального суспільства в тих чи інших країнах. Але у всіх без винятку феодальних державах існували панівні верстви феодалів, які були суб'єктами права приватної або державної власності на землю, і пригноблені феодально-залежні селяни, які вели дрібне господарство і були змушені у зв'язку з системою позаекономічного примусу віддавати значну частину отриманого ними продукту представникам панівної верхівки.
Соціальна і правова структура населення у феодальних державах визначалась особливою складністю. Так, у багатьох країнах поряд з основними станами, а також у їх складі, існували численні групи населення, які відчутно різнилися між собою за своїм правовим статусом. Мета даного дослідження полягає у намаганні розкрити всі особливості процесів становлення державності та законодавства, що протікали на південно та західнослов’янських землях. Предметом даного дослідження виступають загальні закономірності та специфічні риси походження держави і права у південно та західнослов’янських народів, сутність та особливі форми держави і права, їх розвиток і функціонування, занепад і загибель одних держав та державно-правових систем і заміна їх іншими. Об’єкт дослідження – процеси виникнення державності та законодавства у південно та західнослов’янських країнах у їх взаємозалежності, взаємопроникненні та взаємовпливі один від одного. Хоч як своєрідно складалася історія окремих народів, держав і систем права, в їх розвитку проступає багато спільних рис, загальних закономірностей. І одним із основних завдань історії держави і права зарубіжних країн є розкриття загальних закономірностей державно-правового розвитку. Адже конкретні факти про форми правління і державного устрою або правових інститутів, що діють у тій або іншій країні, важливі і корисні лише тоді, коли в них можна побачити властивості певної історичної системності, коли вони допомагають зрозуміти процеси державно-правового розвитку, що протікають впродовж століть. Отже, головними завданнями даного дослідження виступають: Характеристика процесу становлення в ранньофеодальних слов’янських державах суспільно – економічних відносин, виникнення міст та місцевого самоврядування. Окреслення головних засад політичного устрою перших державних об’єднань та проблем пов’язаних з причинами та наслідками феодальної роздробленості. Визначення особливостей становлення законодавства у ранньофеодальних слов’янських державах та головних його засад. Враховуючи вище зазначені завдання слід наголосити, що головним завданням є формування діалектичного підходу до права, поваги до загальнолюдських та демократичних цінностей, гуманного ставлення до громадянина і особистості. Щоб пізнати об'єктивні закономірності, необхідно, використовуючи порівняльно-історичний метод, виявити загальне і особливе в розвитку різних слов’янських держав або систем права. Лише тоді історія держави і права західнослов’янських країн постане перед нами не як безкрайній калейдоскоп дат, подій та інститутів, а як закономірна зміна певних державних форм і систем права, властивих усім народам, які знаходяться на тій чи іншій стадії розвитку. Тільки на такій основі з'явиться можливість для глибокого всебічного вивчення історії держави і права зарубіжних країн. Використання порівняльного методу дає можливість викласти матеріал не за окремими країнами чи державами, а узагальнено, групуючи його за державно-правовими інститутами, у межах певного періоду або регіону. Такий метод набуває особливої важливості.
Передусім літературний доробок з даної проблематики складають загальні праці. Вказані роботи висвітлюють відповідно історію певної країни – Болгарія, Польща, Чехія, Словаччина, або всіх разом, подаючи інформацію розвитку держав південно та західнослов’янських народів в різні періоди історії. Здійснення системного аналізу всього існуючого літературного доробку у комплексі з об’єктивною оцінкою подій із зазначеної проблематики, використовуючи порівняльний аналіз дасть можливість досягти мети даного дослідження. 1. Становлення ранньофеодальних слов’янських держав 1.1 Формування і розвиток феодальних суспільно-економічних відносин. Сутність сюзеренітету – васалітету Приблизно в той же час, коли виникали перші державні об’єднання на теренах Західної Європи, утворюються феодальні держави у країнах Центральної, Південно-Східної та Східної Європи. На Балканському півострові на основі об'єднання союзу «Семи слов'янських племен» з протобулгарами вже в VII ст. виникає Перше болгарське царство, а в ІХ–Х століттях тут перемагає феодальний лад. У VIII-Х століттях з'являються перші сербські князівства, серед яких найбільш відомі Рашка та Зета. У XII ст. сербські землі об'єднуються в єдине князівство, яке в 1217 р. перетворюється на королівство. Поява держави на польських землях датується скоріше всього Х століттям, підтвердженням чому є князювання Мешка І (960 – 992 рр.). з династії П'ястів. Він об'єднав під своїм керівництвом Мазовію, Помор'я і Сілезію, населені племенами мазовшан, віслян і поморян. За його правління було прийняте і християнство. Згідно легенді, семирічний Мешко осліп і прозрів лише після того, як йому обрили голову. Це було витлумачено як свідчення того, що у його королювання Польща буде осяяна великим світлом. Однак, на перших порах він терпів поразку за поразкою, розважаючись з наложницями замість того, щоб будувати державу. Лише після прийняття християнства та одруження на дочці богемського короля Болеслава (цей шлюб облаштувала римо-католицька церква) справи відразу пішли на краще. Щоправда, уже за правління Мешка папа призначив для Польщі двох архієпископів, заснував 7 єпископств та безліч церков. З цього часу Польща стає однією з найрелігійніших країн світу, де духовенство активно втручається у питання внутрішньої і зовнішньої політики. Дружина Мешка І не була великою, вона налічувала близько 3 тис. воїнів. Дружинники одержували від короля утримання (зброя, коні, харч, одяг, гроші), але не денні володіння, як це було у Західній Європі. Його наступник Болеслав І Хоробрий (992–1025) включив до складу Польської держави Словаччину, Моравію, Чехію. Болеслав був тестем київського князя Святополка Окаянного (1015–1019), братовбивці, чиє правління проходило у боротьбі з новгородським князем Ярославом, майбутнім Ярославом Мудрим. Надаючи допомогу Святополку, Болеслав зайняв Київ, пізніше поляки аж до 1031 р. скуповували Червенські міста, тобто сучасну Західну Волинь і Галичину. Після усобної боротьби, що розпочалася по смерті Болеслава, на польський трон не без допомоги Ярослава Мудрого зійшов Казимир Одновитель.
Крим, Малоросія, Білорусія, козацькі степи Казахстану, Придністров’я, Прибалтика – це родова територія російської нації. Тут віками говорили російською і будуть говорити російською”. Навіть дивно, чому до „іcконних” володінь Рогозін не включив ще скажімо Аляску чи землі, відкриті Миклухо-Маклаєм або „пєрвопроходцами” Афанасієм Нікітіним чи Семеном Дєжнєвим. Втім, можливо, апетит прийде під час їжі? Визначив Рогозін і головну загальнонаціональну задачу „патріотів України, Білорусії та Росії”. На його думку вона полягає в „об’єднанні трьох російських держав єдиною державністю”. Виглядає, що ці „патріоти” ревно взялися виконувати й іншу настанову свого московського господаря. „В стислий термін необхідно створити політичні й економічні передумови для відновлення єдиної великої слов’янської державності трьох братських народів. Великороси, малороси, білоруси, русини, як не називай, всі ми – росіяни”. Аргументи Рогозіна прості, як „щі та квас”. „Якщо ці землі политі російським потом і російською кров’ю, значить вони – російські
1. Значення української літератури. Найбільші надбання. Місце серед слов’янських та іноземних мов
2. Становлення, вiйськовий та соцiально-громадський устрiй Запорiзькоi Сiч
3. Державний апарат і законодавство ЗУНР
4. Українська мова серед інших слов’янських мов
5. Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду
9. Форма та зміст заповіту за законодавством різних держав
10. Роль та значення державного казначейства у процесі виконання державного бюджету
11. Поняття та форми державного устрою
13. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
14. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
15. Державна підтримка сільського господарства та її форми в Україні
16. Контроль дотримання порядку і процедур державних закупівель. Типові порушення та методи їх виявлення
18. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
19. Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
20. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
21. Історико-політичні та правові аспекти становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.
25. Право націй на самовизначення та створення власних держав
26. Правомірна поведінка та історичні типи держав
27. Проблеми законодавства в області інтелектуальної власності та перспективи його розвитку
28. Функції та принципи державного управління
29. Види державної служби та їх вдмінності
30. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
31. Державний устрій та суспільний лад Риму в період імперії
32. Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни
33. Становлення української державності 1648-1657рр.
34. Царські маніфести 1905 року та система виборів до Державної Думи
35. Мова як засіб і матеріал формування та становлення особистості людини
36. Акціонерне товариство та проблеми його становлення в Україні
37. Трудовий договір з іноземцями за законодавством держав – членів Європейського Союзу
42. Започаткування та становлення митної справи
43. Історичні передумови становлення екскурсійної та туристської діяльності
44. Законодавче та нормативно-правове забезпечення відносин в сфері державного кредиту
45. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
46. Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання
47. Конкуренція: сутність, форми та її значення в становленні ринкових відносин
48. Історія виникнення та становлення Кельменців
49. Полная история танков мира
50. Социально-экономическая модель в Швеции: процесс становления и развития
51. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
52. Становление системы социальной защиты государственных служащих
53. Цивільний та арбітражний процес
57. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
58. Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки
59. Ударение в сложных словах немецкого языка
60. Местоимения и слова-заместители в современном английском языке
61. Синтактико-семантический анализ составляющих сложносоставных слов в английском языке
62. Микола Карпович Садовський (1856-1933) ( Життя та творчість)
63. Зарождение и становление русского кинематографа
65. Призыв к единению в "Слово о полку Игореве"
66. Проблема автора в "Слове о полку Игореве"
68. Морфемный анализ слов со скрытым j (й)
69. Этимологический анализ слова "буржуазия"
75. Типы грамматических форм слова
77. Становление классического джаза
78. Становление Афинского полиса
80. Люблiнська унiя 1569 р. та ii наслiдки для Украiни. Брестська унiя та посилення нацiонального гнiту
81. Становление и неизбежность принципата в Римской республике III-I вв. до н.э.
83. Московский Кремль – символ становления и развития Российского государства
84. Причины становления классических греческих государств – полисов
89. Политические партии: сущность, становление, современное состояние
90. Полная история танков мира
91. Соотношение слова и изображения в комплексном аудиолингвовизуальном сообщении
92. Влияние семьи на становление личности
93. Причини суїцидальної поведінки засуджених в УВП. Діагностична та профілактична робота психолога
94. Становление и развитие самосознания личности
96. Роль языка в становлении личности человека
97. История становления и развития социологии
98. Перспективы становления ноосферной цивилизации
99. Становление и формирование научных знаний в России в XVIII столетии