![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История отечественного государства и права
Німеччина та Італія у другій половині ХХ ст. |
Реферат на тему Німеччина та Італія у другій половині ХХ ст. План1. Німецька держава – по два боки стіни 2. Еволюція італійського суспільства, політичної та економічної системи Література 1. Німецька держава – по два боки стіниДолю Німеччини після розгрому нацизму і закінчення Другої світової війни було вирішено трьома великими державами-переможницями - Великою Британією, СРСР і США на Ялтинській (лютий 1945 р.) та Потсдамській (липень - серпень 1945 р.) конференціях. Союзники урочисто заявили, що їх мета - знищення німецького мілітаризму і створення гарантій того, що Німеччина ніколи не буде спроможна порушити мир в усьому світі. Демократизація, демілітаризація, декартелізація, денацифікація стали складовими процесу викорінення фашизму в німецькому суспільстві та здійснення реконструкції на демократичній і мирній основі. Союзники домовилися, щоб кордони майбутньої Німеччини визначалися у межах 1937 р., за винятком територій Померанії, Сілезії і частини Східної Пруссії, які відходили до Польщі, та північної частини Східної Пруссії з м. Кенігсберг, яка передавалась СРСР. Вся територія Німеччини, як і столиця Берлін, була поділена на чотири зони окупації (англійську, американську, радянську, французьку). Влада у кожній зоні належала військовій адміністрації відповідної держави. Координаційним органом загальнонімецької окупаційної політики мала бути Контрольна рада, де рішення могли прийматися лише одноголосно, але нездоланні суперечності між СРСР і його союзниками паралізували її ефективність. Суперечності виникали через відмінності в підході до відродження країни. Американські, британські й французькі окупаційні власті у своїх зонах проводили політику, спрямовану на побудову демократичного, громадянського суспільства, заснованого на принципах свободи людини, її невіддільних прав, приватної власності. Була дозволена діяльність демократичних партій та організацій. У грудні 1946 р. США і Велика Британія підписали угоду про економічне об'єднання їхніх зон окупації в Бізонію. Після приєднання 1948 р. французької зони окупації Бізо-нія перетворилася в Тризонію. Відмова західних держав від демонтажу і вивезення значної кількості німецьких промислових підприємств, що планувалися для покриття репараційних платежів, поширення на Тризонію плану Маршалла позитивно позначилися на відбудові зруйнованої економіки Західної Німеччини. СРСР спрямовував проведення соціально-економічних і політичних перетворень у своїй окупаційній зоні в напрямку створення прорадян-ського режиму. 1945 р. була відновлена Комуністична партія Німеччини на чолі з Вільгельмом Піком; 1946 р. ця партія об'єдналася з Соціал-демокра-тичною партією Німеччини і була створена Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН), керівні пости в якій залишилися за комуністами. Зростання суперництва і протистояння між СРСР і західними державами з усіх питань світової політики протягом 1946 - 1948 рр. призвело до фактичного розколу Німеччини. У червні 1948 р. у західних зонах окупації була проведена економічна і грошова реформа, яка призупинила інфляцію і сприяла підйому виробництва на ринкових засадах.
СРСР з приводу того, що сепаратна грошова реформа підриває економіку Східної зони, встановив блокаду Західного Берліна, заборонивши наземне сполучення між Західною Німеччиною і Західним Берліном. Блокаду було знято в травні 1949 р. У вересні 1948 р. була скликана Парламентська рада, яка розробила конституцію Федеративної Республіки Німеччини (ФРН); після її затвердження окупаційними режимами вона набрала чинності 23 травня 1949 р. Конституція закріпила основні громадянські та політичні свободи і проголосила Західну Німеччину як демократичну, федеративну державу. Перші вибори до бундестагу (федерального парламенту) відбулися в серпні 1949 р. До бундестагу були обрані представники Християнсько-демократичного і Християнсько-соціального союзів (ХДС - ХСС), Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), Вільної демократичної партії (ВДП) і Комуністичної партії Німеччини (КПН). ХДС - ХСС і ВДП створили урядову коаліцію. Главою уряду - федеральним канцлером ФРН - став досвідчений політик партії ХДС Конрад Аденауер, який перебував на цій посаді до 1963 р. Проголошення ФРН відбулося 15 вересня 1949 р. У відповідь на це 7 жовтня 1949 р. на території радянської зони окупації з ініціативи СРСР було проголошено Німецьку Демократичну Республіку (НДР). Президентом НДР став Вільгельм Пік, прем'єр-міністром - Отто Гротеваль. Федеративна Республіка Німеччина. Внутрішня політика уряду Аденауера була направлена на економічне відродження країни за допомогою зміцнення приватного підприємництва, розвитку вільної конкуренції і соціального спрямування ринкової економіки (&quo ;добробут для всіх&quo ;). Економіка ФРН розвивалася надзвичайно швидкими темпами; успіхи в економіці в 50-х рр. було названо &quo ;німецьким економічним дивом&quo ;. До кінця 1950р. у ФРН було досягнуто довоєнного рівня економічного розвитку усієї Німеччини. З 1950 р. до 1964 р. валовий національний продукт потроївся. До кінця 60-х років ФРН стала третьою промисловою державою світу (після США та СРСР). Це пояснювалося такими чинниками: збереженням у Західній Німеччині могутнього промислового потенціалу, наявністю значної кількості кваліфікованих робітників, оновленням виробництва на новій науково-технічній основі, американськими кредитами, великим експортом німецьких товарів, звільненням країни, особливо в перші роки, від великих невиробничих воєнних витрат тощо. 1956 р. Комуністична партія Німеччини була заборонена. Створена в 1968 р. Німецька комуністична партія так і не стала впливовою силою. У політичному житті Домінували ХДС - ХСС, ВДП і СДПН, які до кінця 60-х рр. займали схожу позицію щодо розвитку країни. У зовнішній політиці уряд Аденауера взяв курс на європейську інтеграцію і подолання відчуження ФРН від решти Західного світу. 1952 р. західні держави підписали з ФРН Загальний договір, що відміняв окупаційний статус. На основі Паризьких угод 1954 р. ФРН було дозволено сформувати півмільйонну армію - бундесвер. 1955 р. ФРН стала членом НАТО, а її збройні сили увійшли до складу військ Північноатлантичного блоку. 1955 р. між СРСР і ФРН були встановлені дипломатичні відносини.
1957 р. ФРН стала співзасновником Європейського Економічного Співтовариства. 1963 р. федеральним канцлером став представник ХДС - ХСС Людвік Ерхард. Наприкінці 60-х рр. внаслідок зростання соціально-економічних і політичних проблем у ФРН відбулося перегрупування політичних сил: СДПН і ВДП утворили 1969 р. правлячу &quo ;малу коаліцію&quo ;. Канцлером став соціал-демократ Віллі Брандт, міністром закордонних справ - вільний демократ Вальтер Шеєль. Уряд Брандта здійснював &quo ;нову східну політику&quo ; ФРН. Були визнані післявоєнні кордони в Східній Європі (договори ФРН з СРСР і Польщею 1970 р.), 1972 р. встановлені міждержавні відносини між ФРН і НДР, що відокремило їм шлях до ООН. 1971 р. досягнута домовленість стосовно статусу Західного Берліна, що зняло напруженість навколо цього міста. 1974 р. В. Брандт був змушений піти у відставку з тим, що один з близьких його співробітників виявився агентом спецслужб НДР. Новий кабінет соціал-ліберальної коаліції очолив федеральний канцлер Гельмут Шмідт, а віце-канцлером, міністром закордонних справ став Г.Д. Геншер. У другій половині 70-х рр. уряду Шмідта - Геншера вдалося подолати економічний спад, який виник як наслідок економічних криз початку і середини 70-х рр., і досить успішно вирішувати внутрішні за зовнішньополітичні проблеми. ФРН посіла 4 місце&quo ;в світі з обсягу випуску промислової продукції (після США, СРСР і Японії). Піднявся і життєвий рівень громадян ФРН. Через розбіжності в підходах до соціально-економічної і фінансової політики (в країні утворився високий державний внутрішній борг) коаліція ВДП - СДПН розпалася. Виникла нова коаліція ХДС - ХСС - ВДП. Федеральним канцлером став Гельмут Коль - представник ХДС. Уряд Коля (подібно до Тетчер у Великій Британії і Рейгана у США) скоротив податки і державні витрати, вжив заходи щодо зменшення державної регламентації бізнесу, що стимулювало конкуренцію. З 1983 р. у ФРН розпочалося економічне піднесення. Гельмут Коль став 1990 р. канцлером об'єднаної Німеччини. Німецька Демократична Республіка. Життя східних німців будувалося за радянським зразком. 1950 р. державний сектор вже охоплював 77% потужностей промислового виробництва; на селі здійснювалася примусова колективізація, яка завершилася на початку 60-х рр. Провідником цієї політики виступала СЄПН, яку очолював Генеральний секретар її ЦК Вальтер Ульбріхт. Активна роль у комуністичному вихованні німецької молоді відводилася Спілці вільної німецької молоді (аналог радянського комсомолу). Невдоволення німців існуючим ладом призвело в червні 1953 р. до народного повстання в Берліні і більш як 270 населених пунктах. Приводом стало те, що уряд підвищив норму виробітку на 10% при незмінній заробітній платні. Радянська військова адміністрація ввела в Східному Берліні надзвичайний стан і з допомогою танків придушила масові виступи населення. 1956 р. у НДР одночасно з Польщею та Угорщиною виникла політична криза. Протестом проти німецького соціалізму став потік біженців із НДР, переважно через територію Західного Берліна у ФРН; за 1953 - 1961 роки кількість біженців становила 2 млн.
Другие же полки встали между Булаком и Казанью, по эту сторону от Волги. Сам же царь с большим полком, со множеством воинов, встал от Казани за версту, или немного больше, со стороны переправы своей через Волгу на возвышенном месте. И таким образом город и крепость басурманские обложили. Царь же казанский затворился в городе с тридцатью тысячами отборных воинов и со всеми карачами, духовными и мирскими, и с двором своим. А другую половину войска оставил вне города, в лесах, вместе с теми людьми, что ногайский улубей прислал на помощь ему, а было их две тысячи и несколько сотен. А через три дня начали мы возле города шанцы устраивать. А басурманы этому всеми силами мешали, и стреляли из города, и, выходя, врукопашную рубились, так что пало с обеих сторон множество народа, но, однако, больше басурманов, нежели христиан; и в этом был знак Божьего милосердия к христианам, и духом храбрости наши исполнились. Когда же прочно и надежно устроили шанцы и стрельцы со стратилатами их окопались в земле, так что уже в безопасности от стрельбы из города и от вылазок почувствовали себя, тогда приволокли пушки и большие, и средние, и зажигательные, которыми вверх стреляют, ближе к городу и крепости, а помнится, всего их было около полутораста, и больших, и средних, за всеми шанцами со всех сторон города и крепости поставлено
1. Країни Східної Європи в другій половині ХХ ст.
2. Радянський Союз у другій половині ХХ ст.
4. Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.
9. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
10. Історико-політичні та правові аспекти становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.
13. Індустріалізація економіки в другій половині XIX ст.
14. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
16. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
17. Українська архітектура другої половини XVII-XVIII ст.
18. Українські землі у складі Російської Імперії в другій половині XIX ст
19. Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.
25. Зарубежное искусство второй половины ХХ века
27. Становление системного мышления в первой половине ХХ века
28. Немецкое прочтение англоязычной философии сознания во второй половине хх века
29. Русская живопись первой половины ХХ века
32. Розвиток господарсько-правової науки в період з другої половини 1950-х років по кінець 1980-х
33. Мовознавство в СРСР (20-40 роки ХХ ст.)
34. Теоретичні проблеми дослідження субстрату в європейському мовознавстві ХІХ–ХХ ст.
35. Внешняя политика КНР (вторая половина ХХ века)
37. Китай в первой половине ХХ в. Революция 1925-1927 гг.
41. Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст.
42. Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
43. Польський соціалістичний рух на Правобережній Україні (ІІ пол. ХІХ-поч. ХХ ст.)
44. Ремесленные и фабрично-заводские училища в СССР в первой половине ХХ века
45. Россия в первой половине ХХ века
46. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
49. Українські землі наприкінці XVII - в першій половині XVIII ст.
50. Українські землі у складі Литви і Польщі (середина XIV – перша половина XVII ст.)
51. Япония во второй половине ХХ века
52. Войны Беларусі другой палове XVI ст.
53. Наукова революція в природознавстві наприкінці ХІХ–початку ХХ ст.
57. Культура Европы в XIX – 1-й половине ХХ века
58. Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена
59. Особливості конфліктів на початку ХХІ ст. Можливості їх врегулювання
60. Мир, стабільність і законність у першій половині ХХІ століття
62. Роль громадських організацій у поширенні освіти на Поділлі в кінці ХІХ-на початку ХХ ст.
63. Політичні кризи другої половини XX сторіччя
64. Развитие отечественной психологии в первой половине ХХ века
65. Молодь у сфері підприємництва: перші кроки, проблеми (90-ті рр. ХХ ст.)
66. Німеччина у другій половині ХІХ ст.
67. Поезія та літературна творчість в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
68. Європейські держави та США в умовах промислового перевороту (перша половина ХІХ ст.)
69. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х - на початку 50-х років ХХ століття
73. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
74. Из опыта работы военно-учебных заведений россии второй половины ХIХ - начала ХХ веков
75. Сутність та зміст сучасного менеджменту
77. Джерела і основні риси права в україні першої половини 19 віку, та початок 20 в.
78. РСДРП и другие партии начала ХХ века
81. Роль та вміст води в організмі
82. Вплив важких металів на ріст, розвиток та інші фізіологічні процеси у рослин
83. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
85. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
89. Англія та Франція наприкінці XIX — на початку XX ст.
90. Беларускія землі ў другой палове XVІІ–XVІІІ ст.
91. Дворянська історіографія в Росії у другій половині XVIII столітті
92. Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя
93. Историография истории России в конце 60 – первой половине 80-х годов ХХ в.
94. Імператор Олександр Другий та його реформи
95. Італія, Франція, Іспанія та США у міжвоєнний період
96. Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття
97. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
98. Римська імперія в II—III ст. н. е.: період падіння та загибелі