![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Назви передвесільних і передшлюбних обрядів в українських східнослобожанських говірках |
& bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; & bsp; НАЗВИ ПЕРЕДВЕСІЛЬНИХ І ПЕРЕДШЛЮБНИХ ОБРЯДІВ В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРКАХ & bsp; Введення & bsp; Цією роботою ми даємо аналіз лексики, пов’язаної з акціональним планом східнослобожанського весілля. При дослідженні послуговуватимемося власними матеріалами, зібраними в україномовних селах Луганської області в середині 90-х рр. минулого століття, а також відомими сучасними й давнішими записами з теренів Сходу України. У попередній статті ми розглянули назви обрядів, які передують власне весільному циклу, як-от: передвесільних гулянь молоді, вивідування старостів, сватання, заручин, “виторговування” дівчини-нареченої тощо. Далі зосередимо увагу спочатку на ще не розглянутих назвах передвесільних обрядів та обрядових дій весільних персонажів, а потім – на лексемах на позначення передшлюбних дійств, які разом з обрядами шлюбного дня складають власне весільний етап ритуалу одруження. 1 Назви передвесільних обрядів Традиційно після сватання батьки та родичі нареченої приходять у дім парубка – для того, щоб ознайомитися з його матеріальним станом, побутовими умовами, господарством, щоб знати, де буде жити їхня дочка, ближче познайомитися з ріднею. Якщо ж батьків дівчини під час оглядин щось не задовольняло, вони могли відмовитися від одруження, незважаючи на успішно завершене сватання. На позначення обряду оглядин у східнослобожанських говірках уживаються такі назви: оглядини, оглядина, оглядення, розгляди, розглядини, обзорини, іти оглядати(ся), оглядини пить. Інші місцеві джерела подають у цьому значенні лексему оглядини , розглядини і фразеологізм гризти піч (у давньому записі – грызты пичъ) . Деривати від -гляд- як найменування названого обряду відомі в багатьох українських діалектах [Ващенко, 66, 85; Горбач, I, 485, III, 85, IV, 213; Корзонюк, 243; Лисенко, 43, 158, 187; Романюк, 228], а також у говорах російської та білоруської мов . Утворення типу обзорини оглядини мають широкий український ареал [Горбач, II, 608, III, 84; Грицак; ДЛАЗ, к. 14; МСБГ, VI, 76; Онишкевич, II, 5; 2, с. 47]. За нашими даними, весільний фразеологізм гризти піч має аналог печі грізті лише в середньо-поліських говірках , що засвідчує очевидний зв’язок мешканців с.Микольське Міловського району (саме там зафіксований цей вислів понад 100 років тому) із Поліссям. Більшість зафіксованих у говірках Луганщини назв обряду оглядин виявляє спільність на рівні синонімічних мотиваційних дієслівних основ оглядати, озирати уважно розглядати що-небудь з усіх боків з метою обстеження, ознайомлення, виявлення чого-небудь із міждіалектними відповідниками, в окремих випадках відрізняючись лише дериваційно. Білексема оглядини пить містить у собі подвійну мотивацію – основною і супровідною обрядовими діями. Слово пить у складі найменування має образну семантику – доходити згоди, позитивно завершувати обряд. У зв’язку з відсутністю тлумачення змісту обряду, позначеного фразеологізмом грызты пичъ, ужитим як дублет до оглядыны, припускаємо, що первісно ним міг називатися обряд, описаний Пелагеєю Литвиновою-Бартош .
Ритуальні дії учасниць обряду, які “беруть ся оглядати і колупати піч руками, трісками, навіть зубами, гладять руками, де подряпано”, дослідниця пояснює як звичай влаштовувати собі домашнє вогнище. Якщо виходити з того, що піч – утілення жіночого начала , а пічний куток – хатнє місце, належне жінкам , то стає зрозумілим і зміст ритуальної дії колупання печі дівчиною-нареченою під час сватання, що виявляє давні язичницькі корені. Обряд святкування сватання одруженими учасниками весілля позначений у говірках Луганщини такими номенами: сватання (він покриває весь досліджуваний ареал), сватовство, гуляння, другий могорич, запойки, дружбини, іти у свати (ці назви мають поодинокі фіксації). Лексему дружбини у цьому ж значенні засвідчують також західнополіські говірки . У давніших реґіональних джерелах зустрічаємо такі назви обряду: сватаньє , у сваты . Віднесення назв запойки, могорич до різних лексико-семантичних груп (вони функціонують у говірках також із семантикою сватання і закріплення сватання) пояснюємо близьким змістом позначуваних обрядів: на знак обопільної згоди родин наречених відбувається частування горілкою. Денотативній диференціації сприяє наявність аналітичних найменувань – первий (другий) могорич. Полісемантична лексема сватання та її словотвірний варіант у цьому номінативному ряду є закономірною з позаобрядових обставин: гостина для дорослих учасників весілля є ніби розв’язкою передвесільних подій, що знімає напруження, очікування можливої відмови батьків нареченої від одруження дочки. Не зовсім зрозумілою є назва підсватання, оскільки обряд відбувається не до, а після власне сватання. Не виключаємо впливу на її формування внутрішньомовного чинника (типової для східнослобожанських говірок моделі творення весільних найменувань із префіксом під-: підвесілок, підвечірок, підбоярин, піддружий, підсвашка, підстароста тощо). Прозорими є найменування у свати, гуляння. Залучені з позаобрядової сфери, вони відбивають локативний та акціональний план обряду. Святкування сватання неодруженими учасниками весілля окреслене в говірках такими мовними знаками: сватання, гуляти сватання, підсватання, вареники, гуляти вареники, гуляння, гульки, вечір, вечеря, вечоринки. А свідченням Валентини Борисенко, лексема вареники як назва цього обряду є власне слобожанською ; вона ж відзначена й у праці Василя Іванова у 12 населених пунктах колишнього Старобільського повіту Харківської губернії. Її мотиваційною ознакою є назва страви, яку виготовляють і споживають під час обряду. Святкуючи сватання, молодь збиралась у домі нареченої або в сусідській хаті. Дівчата варили маленькі вареники, для сміху клали в них перець, горох, насіння. Сідали попарно з хлопцями, пригощалися принесеною женихом горілкою, підносили один одному вареники, співали веселих пісень. Супровідна дія в’язання снопів під час цього обряду (дівчата і парубки таким чином дякували господарям за гостинність) позначена первинним номеном в’язати снопи (зафіксовано в с. Євсуг Біловодського р-ну). Назви передвесільного обряду домовлення батьків наречених про майбутнє весілля репрезентовані лексемами договір, договори, договорини, переговори, зговор, одговор, договореность, договорятись, рада, нарада, порада, змови, змовини, домовини, беседа, собісєдування, зазови, ладити, іти на мир.
Давні реґіональні джерела фіксують у цьому значенні назви договоръ , порада , змовини . СУМ подає назву домовини тс. як нормативну . Наведені мовні одиниці утворені словотвірним шляхом від синонімічних дієслів, співвіднесених із досягненням домовленості між батьками наречених шляхом переговорів. Досить багато в цій групі слів, залучених із позаобрядової сфери. Аналітичне найменування іти на мир, на наш погляд, виявляє зв’язок з історизмом мир громада, народ, яке у свою чергу є результатом семантичного розвитку праслов’янського mirъ мир, згода . Таке припущення обґрунтовуємо тим, що так само, як “мирський” сход, батьки наречених під час обряду вирішують важливі організаційні питання. Наступні обряди, що тривали до самої неділі, коли розпочиналося головне весільне дійство, відносимо до передшлюбних обрядів власне весільного циклу. Щоб уявити структуру цього весільного етапу, подаємо його схему. 2 Назви на позначення передшлюбних обрядів & bsp; За два-три дні до весілля відбувався обряд випікання весільного хліба (коровайний обряд). Для його називання мешканці реґіону вживають назву шишки, реалізовану в складі словосполучення іти на шишки іти випікати весільний хліб. Таку ж семантику має ця лексема у словнику Бориса Грінченка: “От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць” . У ній чітко проступає мотиваційний зв’язок із назвою різновиду весільного печива. Лексема зазови як назва обряду запрошення гостей на весілля є в говірках рідкофіксованою. Вона пов’язана з дієсловом зазивати кликати кого-небудь. У деяких населених пунктах відзначено назву іти кланятись, пов’язану з акціональним планом обряду: запрошуючи родичів на весілля, молода кланялась їм у пояс, цілувала й казала: “Просили батько-мати, і я просю до мене на весілля!”. У решті говірок інформатори подають вербальні описи такого запрошення, наприклад: “А в суботу молодий із старшим боярином їздили на коніх приглашати родичів на свайбу і на підвесілок”. У давнину на більшій території Східної Слобожанщини відбувалося окреме та спільне прощання молоді села з молодим і молодою. Весь обряд у цілому в минулому мав такі назви: пі(о)двесілокъ [6, с. 14, 55, 106, 126, 128, 217, 623, 630, 638, 743, 825, 838, 872, 999; 8, с. 427], вечерыны , вечорина, вечорини, вечоринка , дљвичникъ . У сучасних говірках обрядове прощання молодої з дівуванням репрезентують численні найменування: весілля, підвесілля, підвесілок, весільний (прощальний, свадібний, дівічий, дівчачий) вечір, вечеря, вечі(е,о)рка, вечерок, вечо(е)рниці, вечо(е)рини, вечеринка(и), девіч-вечір, підвечірок, діви(о,і)ш(ч)ник, дружби, дружбини, дружбиники, гуляння, гладити дорогу молодій. Лексему підвесілок тс. відзначає також реґіональний словник . Нами зафіксовано такі назви прощання молодого з парубкуванням: підвесілок, вечір, вечо(е)рини, вечеринка, вечо(і)рка, дружбини, гульки, мальчішник. Сему вечірнє зібрання молоді, що влаштовує передвесільне гуляння сьогодні репрезентують лексеми: підвесі(е)лок, підвесілля, весілля, вечір, вечеря, вечо(е)рини, вечо(е)рниці, вечо(е)ринка, підвечірок, вечерок, вечерушки, вечірка, дружби, дружбини, дружбиники, проводи, гульки, сватання, а також аналітичні назви: весільній вечір, гладити дорогу молодим.
Навть нацонально свдом укранц записувалися москвинами, бо не забули 1918 1922 рр., коли в Укран розстрлювали людей лише за те, що хн прзвища кнчалися на «енко». Москвини навмисно надають свой самоназв «русский» двох змств: нацональний державний («Мама турок, папа грек, а я русский человек»). ¶ таких «русских человеков» в мпер було бльше, нж самих москвинв. У СРСР 10 мльйонв немосквинв зазначили в перепис московську мову за свою рдну, отже, визнали себе за москвинв. Московщина завжди вперто накида поняттям «Украна», «укранець», «укранський» лише ГЕОГРАФ¶ЧНЕ значення, а не нацональне. Московщина назвала НЕ Укранська Академя Наук, але Академя Наук УРСР, НЕ Сплка укранських письменникв, чи митцв, чи музикантв, але Сплка письменникв (композиторв, художникв тощо) Украни. НЕ Укранська комунстична партя, але КПУ, навть не укранська сторя, але сторя УРСР. Навть мов укранськй Московщина нада змсту географчного, а не нацонального. А Украною вона визна лише УРСР
1. Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок
2. П’ять родів військ українських військово-повітряних сил
3. Адміністративне право: погляди українських вчених часів незалежності (Т.О. Коломоєць)
4. Лінгвістична база даних українських художніх порівнянь
5. Текстовий потенціал українських прийменників
9. Перехід українських націоналістів на антинімецькі позиції
10. Промисловий розвиток українських земель у довоєнних п’ятирічках
11. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
13. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
14. Доля українських кобзарів-бандуристів на Кубані
15. Образ козака в українських народних думах
16. Творчість українських поетів
17. Маркетингові війни мобільних операторів України
18. Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України
19. Еволюція форм грошей на українських землях
20. Звичаї та обряди на Україні
21. Лексика української мови на позначення обрядів, звичаїв
26. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
27. Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна"
28. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
29. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
30. Політичні права і свободи громадян України
32. Львівський музей українського мистецтва
33. Свадебный обряд в Тамбовской области
34. Почему Пьера и князя Андрея можно назвать лучшими людьми их времени
36. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
42. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
43. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
44. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
45. Історія України
46. Виникнення та формування українського етносу
47. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
48. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
49. Економічне становище в Україні в 50-60-х роках ХХ століття
50. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
51. Постмодернізм та українська історична наука
52. Початок визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького
53. Створення залізниць в Україні
57. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
58. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
59. Українська національна революція 1649-1657рр
60. История новогодней елки и некоторых праздничных обрядов
62. Свадебный обряд на Верхней и Средней Кокшеньге и на Уфтюге
63. Жизнь древнего Рима: погребальные обряды
64. Портрет доби українського бароко
65. Лекції з української та зарубіжної культури
67. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
68. Почему Н.А.Добролюбов назвал Катерину "сильным русским характером"?
69. Товарознавчі аспекти ринку виноградних вин в Україні
73. Податкова система Японії, Місцеві податки в Україні
74. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
75. Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник
76. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
77. Загальна характеристика конституції України
78. Партия зеленых в Украине (Партія зелених в Україні)
79. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
80. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
81. Поняття, форма та функції Конституції України
82. Конституційна реформа в Україні: позитивний і негативний аспекти, різночитання Конституції.
83. Проблеми розвитку малих підприємств в Україні
84. Католики восточного обряда в Санкт-Петербурге
89. Шляхи формування правової держави в Україні
91. Правове регулювання зайнятості на україні
92. Проект кримінального кодекса України
93. Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні.
94. Бюджет України: актуальні проблеми