|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право История государства и права зарубежных стран
Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя |
Забавная пачка "5000 дублей". 
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Браслет светоотражающий, самофиксирующийся, желтый. Безробіття - невід’ємне явище будь-якої сучасної держави з ринковою економікою. Не є винятком у цьому відношенні і Україна, яка характеризується сьогодні високим рівнем як офіційного, так і прихованого безробіття. Серед нормативних актів, покликаних врегулювати та вирішити дану проблему, важливе значення має, прийнятий у березні 2000 р. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, який переважно визначає умови, порядок та розміри допомоги безробітним, передбачає для них певні пільги та гарантії. Однак, впровадження такого інституту не є новим в історії держави та права України. Будучи започаткованим ще з приходом більшовиків до влади, соціальне страхування від безробіття свого подальшого розвитку набуло в 20-ті рр. ХХ ст. в умовах нової економічної політики. Його дослідження сьогодні, на наш погляд, дасть змогу не лише схарактеризувати соціальну політику більшовиків, але й запропонувати механізми для вдосконалення чинного законодавства у даній сфері. Законодавче врегулювання соціального страхування від безробіття в 20-х рр. ХХ ст. здійснювалося, в першу чергу, за допомогою нормативних актів радянської держави1. Крім того, питання пов'язані із даною проблемою знайшли часткове висвітлення у працях істориків, економістів та юристів того часу2. Метою даної статті є: на основі аналізу нормативних актів, загальної та спеціальної літератури розкрити інститут соціального страхування від безробіття в 20-х рр. ХХ ст. в Україні та його роль у врегулюванні проблем зайнятості населення. У світовій практиці страхування від безробіття на державному рівні вперше з’явилося на початку ХХ століття. До Першої світової війни обов’язкове страхування від безробіття існувало лише в Англії (1911 р.) і ним було охоплено лише близько двох мільйонів робітників. Незважаючи на те, що в Італії законодавче закріплення соціального страхування було здійснене ще в 1919-1920 рр., в 20-ті рр. воно так і не отримало практичного застосування. Більш-менш повно соціальне страхування від безробіття було запроваджене в Австрії (1920 р.) та Німеччині (1927 р.). Протягом 20-х рр. ХХ ст. коло осіб, які підлягали страхуванню, було значно розширене, однак так і не розповсюджувалося на сільськогосподарських та домашніх працівників, а також на деякі категорії державних службовців3. В інших країнах, якщо не рахувати взаємодопомоги професійних спілок, допомога безробітним носила переважно характер благодійної діяльності, зосередженої в приватних товариствах та муніципалітетах. Напівблагодійний та напівстраховий характер мала так звана Гентська система, за якою допомога безробітним надавалася спільно профспілками, муніципалітетами та державою. Ця система охоплювала лише частину безробітних - членів профспілок. Але й вона до Першої світової війни існувала лише в Бельгії, Норвегії та Данії. Під час війни і після неї вона була запроваджена в Швейцарії, Голландії, Іспанії і Фінляндії, а з 1926 р. - в Чехословаччині. У Франції спроби запровадження Гентської системи наштовхнулися на опір професійних спілок.
В США лише в кінці 20-х рр. ХХ ст. були здійснені спроби часткового страхування від безробіття шляхом приватних угод між об’єднаннями робітників та підприємців4. Прихід до влади в Росії більшовиків, програми яких мали соціальну спрямованість, започаткував систему соціального страхування безробітних новоствореної держави. Першим нормативним актом радянської влади, яким здійснювалося правове регулювання страхування від безробіття було Положення ВЦВК і РНК “Про страхування на випадок безробіття” від 11 грудня 1917 р. Його дія поширювалася на всю територію Російської Республіки і на всіх осіб, зайнятих по найму в усіх галузях праці, незалежно від віку і статі, характеру роботи, а також від того, у кого вони працювали за наймом: в державних, приватних, громадських установах чи у приватних осіб. На дію Положення не могли розраховувати лише ті, регулярний заробіток яких перевищував триразову середню заробітну плату робітників даної місцевості, встановленої місцевими чи обласними радами професійних спілок5. Положення було визначальне тим, що в ньому вперше дано визначення поняття “безробітний&quo ;. Так, безробітним вважалася будь-яка працездатна особа, головним джерелом існування якої є робота по найму, що не має можливості знайти роботу за встановлену відповідними професійними спілками чи біржею праці норму винагороди, і зареєстрована в місцевих біржах праці, професійних спілках чи лікарняних касах. До безробітних відносили також осіб, що позбавилися заробітку внаслідок локауту. Відповідно до Положення безробітними не могли бути визнані особи: позбавлені роботи без втрати заробітку; позбавлені заробітку внаслідок страйку; визначені місцевою касою безробітних чи уповноважених нею органів як такі, що без поважних причин залишили попередню роботу і не приступили до нової, або ж такі, що не потребують допомоги в даний час. Наявність і тривалість безробіття встановлювалася місцевою касою безробітних через біржі праці і професійні спілки6. Кошти для забезпечення безробітних допомогою пропонувалося виділяти із відрахувань прогресивного податку на доходи, майно, спадок. До запровадження зазначеного податку, виділення коштів для забезпечення безробітних покладалося на роботодавців. Внески ці провадилися наймачами в місцеві каси безробітних і утворювали єдиний Всеросійський фонд безробітних. Такий фонд витрачався відповідно до правил, вироблених Центральною комісією страхування безробіття7. Розмір внесків наймачів у фонд безробітних визначався у відсотках до заробітної плати і встановлювався єдиним для всієї Росії Центральною комісією страхування безробіття в обсязі не менш трьох відсотків, згідно з даними, що надавалися Всеросійською радою професійних союзів. Мінімум внесків наймачів за сезонних робітників встановлювався в розмірі п'яти відсотків заробітної плати. Наймачі були зобов’язані сплатити внески в місцеву касу безробітних у тижневий термін з дня виплати заробітку. Не внесені в зазначений термін гроші, стягувалися з наймачів розпорядженням комісара праці в передбаченому порядку, при цьому додатково сплачувалася пеня у розмірі 10% на місяць8.
Відповідно до Положення наймачі мали й інші зобов'язання перед касою безробітних. Серед них: заявляти протягом тижня про кожну особу, найняту чи звільнену; подавати зведені відомості за формами, встановленими Центральною комісією страхування безробіття, про суму заробітку кожного працівника; пред'являти особам, уповноваженим на те комітетом каси безробітних необхідні документи, рахунки, записи і книги, що підтверджують вказані дані. Безробітний отримував право на допомогу, починаючи з четвертого дня безробіття. Розмір допомоги, що надавалася, мав становити середній поденний заробіток для даної місцевості, але не вище, ніж його дійсний заробіток. До заробітку, згідно Положення, відносили: заробітну плату за вказаний період, в тому числі і за надурочні роботи; вартість забезпечення натурою (квартира, продукти тощо), долю участі особи в прибутках9. Середня заробітна плата в даній місцевості встановлювалася за рішенням місцевої чи обласної ради професійних спілок. Початок виплати допомоги визначався Центральною комісією страхування безробіття, що відкривала асигнування на це місцевій касі. У випадку хвороби безробітного, що не мав права на допомогу лікарняної каси, місцева каса безробітних брала на себе витрати по наданню йому допомоги на час хвороби за нормами лікарняних кас. Положенням передбачалося, що місцева каса безробітних засновується в населеному пункті з числом мешканців понад двадцять тисяч осіб. Вона має право утворювати спілки і вступати в угоди як між собою, так і з іншими організаціями й установами, від свого імені набувати права на майно, у тому числі право власності та інші права на нерухомі маєтки, вступати в зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у суді10. Справами місцевої каси безробітних відав комітет каси, що складався на три чверті з представників місцевої ради професійних союзів і на одну чверть із представників місцевої лікарняної каси. Комітет каси включав в себе правління та ревізійну комісію. Постанови комітету місцевої каси безробітних по застосуванню Положення могли бути оскаржені у губернську комісію страхування безробіття, а постанова губернської комісії - у Центральну комісію в двотижневий термін11. До складу губернської комісії страхування безробіття входило дев'ятнадцять осіб: з них десять представників від ради професійних спілок, чотири від лікарняних кас та по одному представнику від біржі праці, Комісаріату праці, Комісаріату торгівлі і промисловості, від міського та земського самоврядування12. Центральна комісія страхування безробіття складалася з двадцяти трьох осіб, з них тринадцять від Всеросійської ради професійних спілок, п'ять від робочої страхової групи при страховій раді, два від Комісаріату праці, та по одному представнику від Комісаріату торгівлі і промисловості, Всеросійського союзу земств і Всеросійського союзу міст. Центральна комісія мала право видавати накази й інструкції, обов'язкові для всіх місцевих кас і губернських комісій. У Положенні про біржі праці, прийнятому 27 січня 1918 р. зазначалося, що безробітні отримують право на допомогу по безробіттю, встановленої законодавством про страхування від безробіття лише за умови реєстрації в місцевих біржах праці13.
Вони також заснували у Кракові видавництво й помітно збільшили тираж української преси в регіоні. Діяльність комітету не лише допомогла українцям компенсувати ті втрати, яких вони зазнали за років польського гноблення, а й часто полегшувала тяжкі випробування війни та німецької окупації. Після нападу німців на СРСР та включення Галичини до складу Генерального губернаторства УЦК поширив діяльність і на Галичину. Протягом усієї війни це була єдина організація, що могла, хоч і дуже обмеженою мірою, боронити соціально-економічні інтереси українців у Генеральному губернаторстві. Українці під угорською окупацією. Після того як у березні 1939 р. угорська армія захопила Карпатську Україну й повалила її уряд, Закарпаття ввійшло до складу Угорщини й протягом усієї війни залишалося однією з її частин. Через недобру пам'ять про вікове мадярське панування, кінець якому прийшов у 1918 р., близько 550 тис. українців краю не зраділи поверненню мадярів. Намагаючись попервах справити добре враження, угорський уряд пообіцяв надати Закарпаттю автономію
1. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
2. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
3. Державна політика соціального страхування
5. Соціальний захист дітей з обмеженими функціональними можливостями
9. Соціальна захищеність дітей в Україні
10. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
11. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
12. Соціальне та особисте страхування
13. Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами
14. Система соціального захисту в Україні
15. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
Шнуровка-бусы "Цветы". 
Развивающая настольная игра "Котосовы". 
Точилка механическая. 17. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
19. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
20. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
21. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
25. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин
26. Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації
27. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах
28. Подолання порушень мовлення у дітей в умовах соціально-реабілітаційного закладу
29. Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах
30. Діяльність соціального педагога дозвіллєвої сфери
31. Виникнення й розвиток соціальної психології в першій половині ХХ століття
32. Соціально-психологічний підхід до вивчення подружніх конфліктів
Перчатки Paclan, латексные, 100 штук, размер L. 
Штора для ванной Рыжий кот "Curtain-Venice". 
Рюкзак для средней школы, джинсовый "Скай", 46x34x18 см. 33. Державні й недержавні організації в системі соціального захисту населення. Закордонний досвід
34. Досвід соціальної роботи з девіантними підлітками в країнах Західної Європи й США
35. Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами
36. Прогнозування соціально-економічних наслідків епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні до 2014 року
37. Соціалізація дітей-інвалідів в Україні
41. Соціально-правовий захист дітей-біженців
42. Сучасна соціально-релігійна ситуація в Україні
43. Формування і розвиток соціальної думки в Україні
45. Етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога. Етичні принципи соціальної роботи
46. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
47. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
48. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
Чековая книжка желаний "Для Неё". 
Чехол для гладильной доски, 50х140 см. 
Подушка детская Dream Time. 50. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
51. Соціальне становище Запорізького краю
52. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
53. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
57. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
58. Право як спеціальне соціальне явище
59. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
60. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
61. Мораль і соціальне управління
63. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
64. Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
Игрушка пластмассовая "Умный телефон". 
Металлофон, 12 тонов. 
Настольная игра "Головоноги". 65. Безпека банківської діяльності в Україні
66. Державна соціальна допомога
67. Загальні засади правоохоронної та правозахисної діяльності в Україні
68. Основи діяльності прокуратури України
69. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
73. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
74. Сутність та соціальне призначення держави
75. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
76. Мова як символ соціальної солідарності
77. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
78. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
79. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
80. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
Настольная игра "Сумасшедший лабиринт". 
Набор детской складной мебели "Первоклашка. Осень". 
Счеты детские "Умный жираф". 81. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
82. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
84. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
85. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
89. Соціально-етичний маркетинг
91. Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення
92. Ожиріння як медико-соціальна проблема
93. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
94. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
95. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
96. Економіка праці та соціально-трудових відносин
Керамическая кружка "World of Tanks" с 3D логотипом, 425 мл. 
Стиральный порошок Perfect 6 Solution "Перфект мульти солюшн", 3200 грамм. 
Настольная игра "Хоккей". 97. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
98. Розвиток підприємницької діяльності в Україні
99. Соціальна психологія організацій
