![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Умови, порядок та правові наслідки усиновлення |
Реферат З сімейного права України На тему: «Умови, порядок та правові наслідки усиновлення» План Вступ Поняття та сутність усиновлення Умови та порядок здійснення усиновлення Правові наслідки усиновлення Висновки Список використаної літератури Вступ Право сучасного цивільного суспільства не може залишати поза увагою дітей, позбавлених батьківської турботи. Конвенція про права дитини, учасницею якої є й Україна, передбачає, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайвищих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою, яка забезпечує зміну догляду за дитиною. Стаття 52 Конституції України покладає на державу вирішення питань щодо утримання та виховання дітей:сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Виходячи з цього, СК називає усиновлення однією з форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, поряд з опікою та піклуванням, а також патронатом. Окреме важливе місце в сімейному законодавстві належить інституту усиновлення. Його знало і детально регламентувало ще стародавнє, а частково також римське право. Визнавався цей інститут і в дореволюційній Росії, а в 1926 р. він був закріплений у радянському законодавстві і був у подальшому досить поширеним. Нині інститут усиновлення як пріоритетна форма сімейного виховання дітей, які залишились без турботи батьків, відомий усім правовим системам. Закономірно, що він знайшов своє відображення і в СК України (ст. 207-242). За допомогою усиновлення усуваються несприятливі для формування особистості дитини обставини і створюються умови, найближчі до тих, що складаються у сім’ї. Але за сучасних умов у випадках, передбачених законом, батьками дитини можуть бути особи, які не мають з ним генного зв’язку (штучне запліднення, сурогатна матір, визнання батьківства особою, яка знає, що вона насправді не є батьком дитини, тощо), тобто право на існування поряд з біологічним отримало і соціальне батьківство і материнство. СК враховує це, встановлюючи, що сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3). 1 Поняття та сутність усиновлення Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини проводиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Це положення закону наголошує на тому, що інтереси дітей в інституті усиновлення є основною метою, заради якої він введений. Хоча це, звичайно, не дає права говорити про відсутність інтересів усиновлювача чи протиставлення інтересів дитини інтересам усиновлювача. При усиновленні завжди забезпечується єдність інтересів тих, хто усиновлює, з інтересами тих, кого усиновлюють. Суб'єктами відносин усиновлення є усиновлювачі і усиновлені. Прийняття усиновлювачем дитини в сім'ю здійснюється на підставі рішення суду.
Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться системою державних органів: відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти АРК, відповідними управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром з усиновлення дітей при спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади в галузі освіти у порядку, встановленому КМУ (ст. 215 СК). Облік іноземців та осіб без громадянства, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно вказаним Центром з усиновлення дітей. Усиновлення — це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення усиновлювача(ст. 223 СК) та рішення суду (ст. 224 СК). Усиновлення одночасно встановлює і припиняє певні відносини. У день набрання чинності рішенням суду про усиновлення між усиновлювачем і усиновленим виникають правовідносини, аналогічні батьківським, і одночасно втрачається правовий зв’язок між усиновленим та його батьками і родичами. Хоча з цього правила можуть бути і винятки. Наприклад, при усиновленні дитини однією особою особисті та майнові права і обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка (п. 2 ч. 1 ст. 232 СК). Суб’єктами відносин щодо усиновлення є усиновлювачі і усиновлені. Відповідно до ст. 208 СК усиновленою може бути дитина, а виходячи зі ст. 6 СК, яка встановлює, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, усиновлення, за правилом, відбувається щодо неповнолітніх дітей. Це цілком виправдано, бо саме неповнолітня дитина потребує належного забезпечення та сімейного виховання. Новелою є те, що СК встановив можливість за виняткових обставин усиновлення повнолітньої особи (ст. 208). Це можливо тоді, коли повнолітня особа, наприклад, не має матері, батька, тобто є сиротою, або була позбавлена батьківського піклування і ці умови настали до досягнення нею повноліття. Хоча закон не наводить навіть приблизного переліку таких обставин, вважаємо, що, в першу чергу, тут повинні враховуватися не тільки інтереси повнолітньої особи, а також і інтереси усиновлювача. Про це свідчить норма, яка встановлює, що суд повинен брати до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, можливість спільного проживання з усиновленим, стан здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення (п. 2 ч. 2 ст. 208, ч. 4 ст. 224 СК). Усиновлювачами може бути, перш за все, подружжя, бо вважається, що інтересам дитини в своїй більшості відповідає виховання в сім’ї. Закон забороняє особам, що не перебувають між собою в шлюбі, усиновити одну і ту cаму дитину. Між тим, за умови, що чоловік і жінка проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Вважаємо, що з таким рішенням можна погодитися з певними застереженнями. Навіть поділяючи точку зору стосовно того, що фактичне подружжя в соціологічному сенсі складає сім’ю і може забезпечити дитині таке саме виховання, як і особи, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, не можна забувати, що такий союз може розпастися в будь:яку мить, що може нанести дитині ще одну травму.
Тому при вирішенні цього питання суд повинен з’ясувати всі обставини справи, вирішивши, насамперед, головне — наскільки таке усиновлення буде відповідати інтересам дитини. Законодавець пред’являє до усиновлювачів певні вимоги. Ними можуть бути тільки повнолітні дієздатні особи. Усиновлювач обов’язково повинен бути старшим за дитину, яку він бажає усиновити, не менш як на 15 років, а при усиновленні повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років. Законом установлено перелік тих осіб, які не можуть бути усиновлювачами (ст. 212 СК). До першої групи слід віднести осіб, які за станом свого здоров’я не можуть виконувати функції усиновлювачів: особи, які обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, страждають на хвороби, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров’я України (наприклад, туберкульоз, онкологічні захворювання тощо). До другої групи належать особи, позбавлені батьківських прав, і ці права на момент усиновлення не були поновлені; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їх вини. До третьої групи належать особи, які з інших об’єктивних причин не можуть бути усиновлювачами, а саме не можуть забезпечити дитині, наприклад, прожитковий мінімум, створити належні умови для проживання і виховання. До четвертої групи слід віднести всіх інших осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини (наприклад, особи, що мають судимість за умисне вчинення злочину проти життя або здоров’я фізичної особи тощо). Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. 2 Умови та порядок здійснення усиновлення Умови усиновлення — це згода осіб, які відповідно до закону мають на це право: самої дитини; її батьків або осіб, що їхзамінюють; одного з подружжя, якщо він не виступає усиновлювачем. Умови та вимоги, яких слід дотримуватися при здійсненні усиновлення, витікають із самої суті інституту усиновлення, і призначення їх зводиться до того, щоб усиновлення слугувало виключно інтересам дитини. Наприклад, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати і сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні, за винятком обставин, що мають істотне значення (наприклад один із братів має фізичну ваду). Згоду на це обов’язково дає орган опіки та піклування. Причому, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат і сестра мають право знати про нове місце її проживання (ст. 210 СК). 1) Згода дитини на усиновлення. СК установив, що згода дитини може братися до уваги тільки з того моменту, коли остання може сформулювати і висловити її у формі, яка відповідає її віку. Але для того, щоб дитина дала згоду або відмовилася від усиновлення, необхідно щоб вона була поінформована щодо правових наслідків усиновлення. Відмова дитини дати згоду на усиновлення, повинна розглядатися як серйозна перешкода для усиновлення. І лише тоді, коли судом буде встановлено, що заперечення дитини не має під собою обґрунтування і не тягне встановлення перешкод до створення нормальних відносин між ним і усиновлювачем, усиновлення провадиться без згоди дитини.
Це поднання стотних для пдсудного факторв фзичного, матерального чи морального характеру, що негативно впливають на його особисте або смейне життя. Наприклад, значн матеральн труднощ, тяжка хвороба пдсудного або членв його см', несприятлив побутов чи житлов умови, жорстоке поводження батькв з дтьми, чоловка з дружиною; про вчинення злочину пд впливом погрози чи примусу або через матеральну чи ншу залежнсть. Погроза пов'язувалась з заподянням фзично, матерально чи морально шкоди шляхом вчинення незаконних дй як щодо самого пдсудного, так щодо близьких йому осб; у дях пдсудного вдсутн ознаки крайньо необхдност; винний вчинив злочин, прагнучи вдвернути несприятлив для себе чи для свох близьких наслдки, з якими пов'язувалась погроза. Пд примусом слд розумти вс нш, крм погрози, форми примушування винного вчинити злочин (фзичне насильство, позбавлення вол, ж, води). Матеральна залежнсть пдсудного означа повне або часткове перебування винного на утриманн, залежнсть боржника вд кредитора, спадкомця вд спадкодавця тощо; про вчинення злочину пд впливом великого душевного хвилювання, викликаного неправомрними дями потерплого
1. Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки
3. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
4. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх можливі наслідки
5. Ліквідація царизмом Запорізької Січі та її наслідки
9. Чорнобильська катастрофа 1986 року та її наслідки
10. Забруднення атмосфери. Джерела та наслідки забруднення
11. Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки
13. Історія держави та права України
14. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила
15. Финансовый рынок: сущность, порядок и правила работы
16. Теоретичні та правові засади обліку та контролю в бюджетних установах
17. Законодавство про охорону праці та правила охорони праці
18. Обов’язки та права державних службовців
19. Основания и порядок реализации права граждан РФ на жилище
20. Порядок оценки прав на объекты интеллектуальной собственности
21. Умови вступу та перешкоди до укладення шлюбу
26. Економічні та правові основи управління організацією
28. Соціальні наслідки міграцій сільського населення України (1989-2001 рр.)
29. Умови виникнення та особливості античної філософії
30. Поняття екологічної безпеки та її правові форми
32. Банкрутство: наслідки, попередження
33. Наслідки розширення ЄС для України
34. Поняття підстави та умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
35. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
36. Право на забастовку и порядок ее организации и проведения
42. Порядок реєстрації та ліцензування структурних підрозділів банку
43. Страхові правовідносини та страхування цивільної відповідальності
45. Умови життя рослин і біологічні особливості росту та розвитку сільськогосподарських культур
46. Лізинг та переробка сировини на давальницьких умовах в зовнішньоекономічній діяльності
47. Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"
49. Авторське право та суміжні права
50. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
51. Боротьба зі злочинністю та забезпечення прав людини
52. Европейский суд по правам человека. Порядок обращения, структура и юрисдикция
57. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
58. Особливості міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина
59. Охорона авторського права та суміжних прав в Україні
60. Понятие наследования и его порядок в истории римского права
61. Поняття права природокористування та його види
62. Поняття та підстави представництва у цивільному праві України
63. Поняття, підстави та порядок спадкування
66. Порядок складання позовної заяви та касаційної скарги
67. Право водокористування та його види
68. Право Стародавньої Греції та Риму
73. Правомірна поведінка та історичні типи держав
74. Предмет, метод, джерела та система фінансового права
76. Судовий захист прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади
77. Трудовий договір та порядок його оформлення
78. Утворення та розвиток права СРСР
79. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх особливості та види
80. Юридична особа як суб’єкт цивільного права. Поняття створення та припинення юридичної особи
81. Взяття під варту - строки та порядок виконання
82. Виникнення та реєстрація права інтелектуальної власності
83. Європейські держави та США в умовах промислового перевороту (перша половина ХІХ ст.)
84. Види та порядок проведення вейвлет-аналізу
85. Методика та порядок проведення презентацій
89. Інтелектуальна власність та авторське право
91. Порядок реєстрації безробітних, пошуку підходящої для них роботи та працевлаштування
93. Порядок складання звіту про суми пільг в оподаткуванні юридичних та фізичних осіб
94. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
95. Права та обов’язки користувачів об’єктами тваринного світу
96. Варіаційні ряди, їх види, правила побудови, роль та значення в аналізі статистичних даних
97. Криза в умовах ринкової економіки та основні чинники її виникнення
98. Норми права та нормативні акти
99. Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення