![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
СНІД: проблеми і досягнення на сучасному етапі |
Зміст Вступ Історія виникнення СНІДуПеребіг СНІДу та його симптоми Шляхи зараження ВІЛ Проблеми СНІДу в Україні та в Чернівецькій області Профілактика і спроби лікування СНІДу Висновок Вступ Перше грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Уперше ця дата, яка відзначається з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, з’явилася в календарі першого грудня 1988 року. Тоді у світі ВІЛ-інфекцією були заражені близько 7 мільйонів осіб. Через 5 років їх було уже 14 мільйонів, сьогодні – понад 50 мільйонів. І це тільки за офіційними даними. Отже, понад 50 мільйонів жителів нашої планети інфіковані вірусом набутого імунодефіциту людини. Уже у найближчі два-три роки вірус стане причиною смерті вісімдесяти відсотків з-поміж них. Від моменту початку епідемії СНІДу близько двох десятиліть тому померло 26 млн. з них близько 5 млн – тільки у 2006 році. Армія ВІЛ-інфікованих продовжує зростати: на 5 млн померлих від СНІДу у 2006 році припадає близько 7 млн інфікованих. Такий трагічний баланс розповсюдження чуми 20 століття змушує людство серйозно замислитися над вирішенням цієї проблеми. 25-27 червня 2000 року в Нью-Йорку відбулася спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІДу, де була прийнята декларація тисячоліття. У цій декларації лідери світу взяли на себе зобов’язання до 2016 року зупинити і покласти початок тенденції до скорочення масштабів ВІЛу, надавати особливу допомогу дітям, які втратили батьків через ВІЛ/СНІД. На спеціальній сесії ООН було відзначено, що глобальна епідемія ВІЛ/СНІД за своїми масштабами і спустошливою дією стала однією з найсерйозніших загроз для людства, позаяк підриває соціально-економічний розвиток у всьому світі. У світі понад 3,2 млн дітей живуть з ВІЛ-інфекцією, 13,2 млн осиротілих дітей до 15 років, що втратили одного чи двох батьків через СНІД. Основною причиною зараження ВІЛ є ін’єкційне споживання наркотиків, при цьому збільшується кількість людей інфікованих статевим шляхом, та дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих жінок. Історія виникнення СНІДУ Уперше повідомлення про нове захворювання було поміщено 1981 року в американському щотижневику «Щоденні повідомлення про захворюваність і смертність». Природно, що поява нового вірусу породила численні його походження. На думку деяких учених вірус імунодефіциту людини походить від вірусу імунодефіциту зелених мавп. Такий вірус, дуже близький за своєю генною будовою до вірусу імунодефіциту людини, виділено від одного з видів африканських мавп. Як могла відбутись передача родинного вірусу мавп людині? Багато племен Центральної Африки полюють на мавп і вживають їхні внутріщні органи і кров у їжу. Зараження мавпячим вірусом могло відбутися через ушкодження на шкірі мисливця чи при вживанні сирого м’яса, мозку мавп. Учені висловлюють думку, що подолання видового бар’єру могло відбутися внаслідок мутації мавпячого вірусу через радіаційний вплив. У 1950-1960 роки проводилися дослідження ядерної зброї, і в екваторіальній зоні земної кулі відбулося різке підвищення радіаційного фону. Припускається і вплив природного радіаційного фону, що у місцях залягання уранових руд у деяких районах Африки дуже високий.
За іншою версією, висловленою рядом вчених, ВІЛ є штучно створений. Ще 1969 року Пентагоном була розроблена програма щодо створення бактеріологічногї зброї, здатну придушувати імунну систему людини. В одному з науково-дослідних центрів США методом генної інженерії отримували нові види вірусів. Дослідження проводили на засуджених, що відбувають довічний строк ув’язнення, в обмін на звільнення по завершенні експерименту. Можливо, їхній вихід на волю сприяв поширенню ВІЛ-інфекції серед населення. Версія побудована на збігу часу завершення експерименту з розробки такого виду бактеріологічної зброї і появи перших випадків СНІДу серед гомосексуалів, і саме у США і країнах Центральної Африки. Утім, переконливих об’єктивних чи документальних доказів її підтвердження поки що немає. Також існує гіпотеза, що вірус передався людині під час розробки американськими вченими з Філадельфії вакцини проти поліомієліту. На користь цієї версії говорить те, що осередки епідемії СНІДу співпали з місцями розробки вакцини. Вчені вважають, що СНІД – просто нова хвороба, результат змін, що відбулися в суспільстві. Професор Шерманн, один з ключових вчених, які мали відношення до відриття СНІДу, пропонує теорію подорожей. Перші випадки СНІДу виявили у 1981 році. Якщо припустити, що повинно пройти десять років від проникнення вірусу в людський організм до початку хвороби, виходить, що перші випадки інфікування відбувадися у 70-ті роки. Що відбувалося у 70-х роках? Людсто почало активно мандрувати. За версією професора Шерманна, могло трапитися таке: наприклад, поїхали французи займатися екзотичним коханням ло якоїсь екзотичної африканської країни І вірус, що був безпечним для африканців, став смертельним для європейців. А потім, видозмінений, і для жителів Африки. Аналоги існують – досить безпечні у Європі кір і скарлатина стали смертельними для індіанців. До початку епохи подорожей у жителів різних континентів був досить стійкий імунітет до місцевих вірусів. Але активні мандри людства порушили імунний баланс. Перебіг СНІДу та його симптоми. СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це комплекс захворювань і проблем зі здоров’ям, які виникають на фоні низького імунітету. Це остання смертельно небезпеча стадія інфекція вірусу імунодефіциту людини. Підступність ВІЛ полягає в тому, що, потрапивши в організм, він довгий час ніяк себе не виявляє і знайти його можна тільки при лабораторному обстеженні. Так, на початковому етапі після зараження, упродовж 3-6 місяців, еіяких ознак ВІЛ- інфекії немає. Утім у 30% хворих через 2-3 тижні – 1 місяць може відзначатися хворобливий стан: біль у м’язах, суглобах, головні болі, піля яких інфікованого знову нічого не турбує. У цей час можуть бути збільшені лімфатичні вузли Через деякий час (інколи через 3-5-8 років) починає розвиватися комплекс сиптомів – провісників СНІДу: тривале нездужання незрозумілого походження, колотіння, помітне збільшення піщелепних, шийних, пахвових лімфовузлів, порушення функції кишечника, втрата ваги, нічна пітливість, сонливість, швидка втомлюваніть. Такий стан в одних уражених триває кілька місяців, в інших – до 2-3 років і переходить у СНІД.
Нешкідливі раніше мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, найпростіші) викликають різні запальні процеси в легенях (пневмоцисна пневмонія, герпетична пневмонія, туберкульоз), у порожнині рота (кандидоз слизових оболонок, «молочниця»), розвиваються туберкульозне ураження нирок, кісток, шкіри, паразитарне ураження тонкого і товстого кишечника. У більшості половини хворих спостерігаються неврологічні і психологічні порушення, обумовлені ураженням центральної і периферичної нервової системи, викликані як самим ВІЛ, так і вірусами простого герпесу, оперізуючого лишаю, токсоплазмозу та іншими мікроорганізмами. З’являються скарги на прогресуюче зниження пам’яті, притуплення емоцій, розвиваються психози, паралічі, судоми, потьмарення свідомості. Прогресуюче потьмарення розуму є одним із характерних симптомів. Близько в 10% хворих розвиваються різні пухлини: саркома Капоші (множинні плями, вузлики на шкірі і слизових оболонках синюшно-бурого чи коричнево-бурого кольорів, що згодом перетворюються у виразки), лімфоми мозку та інше. У світі поки що не встановлено ще жодного випадку одужання від ВІЛ-інфекції. Шляхи зараженя ВІЛ-інфекцією. ВІЛ не живе в організмі тварин. Для своєї життєдіяльності і розмноження йому потрібні клітини людини, тому він не може передаватися від тварини людині. У ВІЛ-інфікованої людини вміст вірусу в різних рідинах неоднаковий. Найбільша кількість вірусу у ВІЛ-інфікованого міститься у крові, спермі, вагінальному секреті, спинномозковій рідині, в грудному молоці. Отже, можемо говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції: статевий; парентеральний (потрапляння вірусу у кров); вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів, годуання грудьми). Статевий шлях зараження. У людини, що не має статевих контактів і не практикує внутрішньовенне введення наркотиків, ризик зараження ВІЛ дорівнює нулю. Ранні статеві зв’язки можуть призвести до небажаної вагітності, зараження венеричними захворюваннями, ВІЛ. Тому основою в попередженні зараження ВІЛ повинно бути: Безпечна і відповідальна поведінка, здоровий спосіб життя. Виключення ранніх статевих стосунків (утримання від статевих стосунків до вступу в шлюб сприяє створенню дійсно глибоких відносин, розвиває терпіння і самоконтроль, відкриває можливість радуватися юності; допоможе увідомити унікальність подружніх стосунків; позбавить від страху зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, і їх наслідками) Дотримання вірності у шлюбі. Використання презирвативів при випадкових статевих контактах. Використання індивідуальних предметів особистої гігієни. Парентеральний шлях потрапляння вірусу у кров. Основний шлях передачі ВІЛ-інфекції в Україні – ін’єкційне введення наркотиків. Вражає той факт, що починають вживати наркотики рідлітки у віці 13-15 років, які не усвідомлюють наслідків своїх дій. Ці наслідки – вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, інфекції, що передаються статевим шляхом, тощо. У більшості випадків у таких групах наркотик вводять одним шприцом внутрішньовенно з наступною передачею його одне одному. Зараженню ВІЛ сприяє використання інфікованого наркотика, спільних предметів при його виготовленні (тампони, посуд).
Зосереджуючи вс сили вс д для досягнення ц найвищо мети, вн ставить перед укранським народом означений змст укрансько держави, саме такий, щоб вона об'днувала в соб цлий народ, вс укранськ земл, щоб порядкувала в нй суверенна воля цлого укранського народу, запевняючи всебчну свободу, справедливсть, рвнсть, добробут, свобдний розвиток свобдну творчу дяльнсть усм громадянам Украни без ржниц. Щодо устрово форми укрансько держави ОУН на тепершньому етап послдовно не вдстою якось усталено структури, ан назви, залиша це питання на час державного будвництва, коли укранський народ буде виршувати його свобдною волею. Цього дотримуться ОУН вд початку сво дяльности по сьогодн, це прийняла УГВР у свой плятформ. Така настанова ма полтичну доцльнсть. В сучасност сама устрова форма держави ще не виршу не вддзеркалю дйсного змсту. На наших очах дться так, що в одних державах з такою самою устроевою формою, чи то республкансько-демократичною, чи монархчною, пану народоправство, свобода, справедливсть добробут, а в нших тоталтарна тираня, терор, гнт, безправство найчорнший визиск
1. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
2. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах розвитку економіки України
3. Особливості перехідної економіки України
4. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
5. Основні риси перехідної економіки України
9. Реалізація Конституції України
10. Глобалізація як основа транснаціоналізації економіки
11. Реформування и в перехідній економіці України
12. Вплив податкових пільг та штрафних санкцій на економіку України
13. Державне регулювання іноземних інвестицій у економіку України
14. Основні види інвестицій та шляхи їх залучення в економіку України
15. Фіскальна політика держави, її особливості в трансформаційній економіці України
17. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
20. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
21. Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України
25. Організаційна система управління природокористуванням України
26. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
27. Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
28. Проблеми золотоносності надр України
30. Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі
32. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
33. Сучасний стан сільского господарства України
36. Регіональна економіка сільського господарства України
37. Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
42. Організація роботи Верховної Ради України
44. Специфіка реалізації положень теорії доказів і норм чинного КПК України
46. Сучасна мовна політика України
49. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
51. Радянізація західних областей України після Другої світової війни
53. Первісна культура на терені сучасної України
57. Глобалізація як об’єктивна тенденція розвитку світової економіки
58. Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин
59. Світова торгівля в умовах глобалізації. Позиції України на світовому ринку
60. Сучасна школа в умовах ринкової економіки
61. Проблема національних меншин України у внутрішній політиці центральної ради
62. Центристські партії в політичній системі сучасної України
63. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
64. Дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів
65. Організаційна структура митної системи України
66. Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку
68. Екологічні проблеми деяких водних екосистем України
69. Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення
73. Основні показники економічного стану України
74. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
75. Сучасні тенденції оплати праці працівників, зайнятих в торгівельній сфері України
76. Поняття проблеми та перспективи розвитку середніх міст України
77. Атомна енергетика України і РПС
78. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
79. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
81. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
82. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
84. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
85. Історія України
89. Походження людини та її поява на території України
90. Історія держави та права України
91. Культура України в 30-х рока
92. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
93. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
94. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
95. Загальна характеристика конституції України
96. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
97. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України