![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького |
1. Причини Національно-визвольної війни 1.1 Причини політичного характеру Напередодні національно-визвольної війни в Україні не було своєї держави. Більша частина українських земель входила до складу Речі Посполитої, феодальне право якої відрізнялося особливою жорстокістю, а державні закони обмежувалися всевладдям магнатів і місцевої адміністрації. В українського народу фактично не було перспектив на повноцінний політичний розвиток за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої. Однією з причин війни стала невідповідність між набуттям козацтвом фактичного політичного лідерства в українському суспільстві та погіршенням його становища за «Ординацією 1638 p.», яку польський сейм ухвалив в січні 1639 р. Згідно з «Ординацією» реєстр зменшувався на 6 тис. і включав козаків, які не брали участь у повстаннях. При цьому ліквідувалося виборність козацької старшини, козацьке судочинство. Замість гетьмана призначався польський комісар. На посади полковників та осавулів призначалася представники польської або полонізованої шляхти. Селянам і міщанам заборонялося вступати до козаків. Козаки мали право оселятися тільки в прикордонних містах. 1.2 Причини національно-релігійного характеру Обмеження для українців у правах при обійманні урядових посад і роботі в органах самоврядування міст; нерівність у правовому та політичному становищі української православної шляхти, обмеження її інтересів з боку польських магнатів і шляхти; польські магнати й шляхта, католицьке духовенство презирливо ставилися до української мови та культури; після Берестейської церковної унії 1596 р. польська шляхта планомірно і цілеспрямовано запроваджувала серед українського населення католицизм, забороняла вживати українську мову в установах та навчальних закладах; стрімко зростав наступ католицизму й уніатства на права та свободи Української православної церкви: здійснювалася конфіскація її церковного майна і земель; впроваджувався обов'язковий податок для населення на утримання католицької й уніатської церков. 1.3 Причини соціального характеру Знищення природних багатств на українських землях (наприклад, спалення лісів заради виробництва і продажу на європейських ринках поташу); зростання панщини (5-6 днів на тиждень), натуральної та грошової ренти; збільшення податків і відпрацювань селян на користь держави; посилення особистої залежності селянина від польської шляхти та магнатів; розгул магнатсько-шляхєтської сваволі, посилення експлуатації з боку орендарів, які намагалися під час оренди землі отримати максимальний прибуток; більшість міст на території українських земель перебували в приватній власності, розвитку ремесла і торгівлі перешкоджав весь суспільно-політичний устрій Речі Посполитої з її анархією і сваволею, системою оренд і застав, постоями військ на утриманні міщан, митною системою; українці були позбавлені права працювати в цехах, а заняття ремеслом поза цехами суворо переслідувалося. Однією з важливіших передумов Національно-визвольної війни в соціально-економічній стало загострення суперечностей між двома протилежними типами господарювання: козацьким, який був фактично фермерським за своєю суттю, і фільварковим, що базувався на підневільній праці кріпаків-селян.
2. Характер і рушійні сили Національно-визвольної війни. За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним. Рушійними силами Національно-визвольної війни стали козаки, селяни, міщани, православне духовенство, частина дрібної української шляхти. Найважливішу роль у Національно-визвольній війні відігравало козацтво, яке винесло на своїх плечах основний тягар боротьби за незалежність. Саме воно створило кістяк армії, основу нової політичної еліти. Козацтво відіграло провідну роль у руйнуванні польських і становленні українських державних інституцій - центральних і місцевих органів влади, судових установ, армії, адміністративно-територіального устрою. Дуже активну участь у повстанні взяло селянство. Поголовно покозачившись у 1648 p., воно в наступні роки відчайдушно боролося за збереження «козацьких прав і вольностей». Активну участь у війні взяли також міщанство, частина дрібної шляхти і нижче православне духовенство. 3. Цілі Національно-визвольної війни Цілями Національно-визвольної війни були: усунення польського політичного, національно-релігійного та соціального панування на українських землях; утворення та розбудова Української національної держави; ліквідація кріпосництва; завоювання селянами особистої свободи; радикальні зміни станової ієрархії в суспільстві, прихід до вершин влади національної за складом козацької старшини; ліквідація середньої та великої феодальної власності на землю; утвердження нового типу господарювання на основі дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю; визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти, католицького духовенства. 4. Початок і хід Національно-визвольної війни. Очолив народне повстання чигиринський сотник Богдан (Зіновій) Хмельницьким, що на собі відчув сваволю польської шляхти й труднощі безправного становища. He знайшовши справедливості, він із невеликим загоном однодумців виїхав па Січ, де в січні 1648 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, Б. Хмельницький у своїх універсалах закликав народ до повстання. 4.1 Початок війни. Бойові дії у 1648-1649 pp Перші перемоги повсталі здобули в битвах на Жовтих Водах 5-6 травня 1648 p. і під Корсунем 16 травня 1648 р. Протягом літа 1648 р. повстання охопило території Київщини, Поділля, Волині та Лівобережної України. На початку війни Богдан Хмельницький і козацька старшина прагнули лише до відновлення втрачених прав і вільностей, надання рівних прав православній і католицькій церквам, і тому після перших перемог почали мирні переговори з поляками. Але останні не пішли на поступки, а тільки тягли час, щоб зібрати військо для подальшої боротьби з повсталими. 13 вересня 1648 р. козацьке військо здобуло перемогу над поляками в битві під Пилявцями. Протягом жовтня - листопада 1648 р. тривала облога Львова. Козаки, діставши викуп, залишили місто й рушили далі до польської фортеці Замостя і дійшли до р. Вісли, але, дізнавшись про вибори нового польського короля, Б. Хмельницький дав згоду на перемир'я з ним і повернув козацьку армію до України. 23 грудня 1648 р.
козацьке військо урочисто вступило до Києва. Тут, як стверджують історики, у Б. Хмельницького відбувся перелом у поглядах на основну ціль боротьби. Досі він не піднімався вище інтересів свого стану - козацтва. Тепер же він усвідомив свої обов'язки щодо всього народу. Під час переговорів із поляками він заявив про свій намір звільнити всю Україну й український народ від польської влади. Гетьман переосмислив уроки минулорічної боротьби, вперше в історії української суспільно-політичної думки сформулював основні принципи національної державної ідеї. Протягом цього часу відбувалися серйозні зміни в самосвідомості українців: пришвидшувався розвиток ідеї Батьківщини, її єдності та незалежності, чуття спільної мети й національної ідентичності. Польська влада була неспроможна піти на компроміс, і продовження війни було неминучим. 5-6 серпня 1649 р. Б. Хмельницький за допомогою кримського хана здобув переконливу перемогу над польськими військами у битві під Зборовом. На протязі липня і серпня цього poкy продовжувалася облога Збаразької фортеці Але хан Іслам-Гірей III не дозволив завершити розгром польської армії. Він вирішив проводити політику «рівноваги сил», що вела б до взаємного виснаження України й Польщі й надавала б можливість Криму відігравати провідну роль у Пів-денно-Східній Європі. 4.2 Зборівський мирний договір 8 серпня 1649 р. Б. Хмельницький і польський король Ян Казимир підписали Зборівський мирний договір. Його зміст фактично означав, що польський уряд вперше визнав автономію (самоврядування) української козацької держави в межах Речі Посполитої на території трьох воєводств - Київського, Брацлавського і Чернігівського. На визволених землях почала складатися нова військово-адміністративна і політична система, формувалась Українська національна держава - Гетьманщина. На визволену територію переносився традиційний військовий і громадський устрій козацтва. До влади прийшла національна за складом козацька старшина. Досить впливову її частину становила православна українська шляхта. Згідно з умовами договору Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів. Проголошувалась амністія всім учасникам національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти польських урядових сил. Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму. Підписаний мирний договір не задовольняв а ні козаків, а ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни. 4.3 Політичні і соціально-економічні зміни в українських землях Під натиском народних повстань і бойових дій польські магнати й пани, католицьке духовенство змушені були залишити свої маєтки і втікати. У результаті феодальне землеволодіння було суттєво обмежене, а кріпосне право знищене. Богдан Хмельницький якийсь час стримував зростання великого землеволодіння.
Роман Шухевич розпочав новий і найвідповідальніший етап своєї діяльності: став Провідником і Командиром національно-визвольної боротьби проти німецьких і московських поневолювачів України. Після втечі від німецької варти він швидко зв’язався з Проводом ОУН і зразу ж включився у боротьбу, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, згодом — Головою, а у серпні 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН одноголосно обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним Командиром УПА. Серед провідних кадрів ОУН та командного складу УПА Роман Шухевич — “Тарас Чупринка” мав надзвичайно високий авторитет, і обрання його на найвищі керівні посади в ОУН та УПА було сприйняте усіма учасниками визвольної боротьби зі щирим схваленням і великою довірою до його особи. Роман Шухевич (перший зліва) в оточені невідомих, 1943–1944 рр. Слід відзначити, що саме за його керівництва ОУН вдосконалила свою організаційну структуру. Рішуче відкинула принцип вождівства, що негативно позначився на діяльності Організації та був причиною частих внутрішніх конфліктів
1. Проблема національних меншин України у внутрішній політиці центральної ради
3. Національний банк України та особливості його функціонування
4. Функції Національного банку України
9. Генеза української національної мови
10. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
11. Національна депозитарна система України
13. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
14. Національний склад гірничопромислової буржуазії України в пореформений період
15. Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.
16. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
17. Роль голоду в українській національно-визвольній революції ХVII ст.
18. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
19. Українське національне відродження ХІХ ст.
20. Український національний рух напередодні Першої світової війни
21. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
25. Дослідження сучасного стану статусу національних меншин в України
27. Національно-культурне відродження українців Донбасу в 1989-2009 рр.
28. Аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні
29. Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні
30. Проблемы связанные с правами, свободами и обязанностями иностранных граждан и лиц без гражданства
31. История изучения проблемы культуры, предмет культурологии
32. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
33. Національна політика СРСР в роки перебудови
34. А.С. Шишков и проблемы культуры русской речи
35. Культура початку ХХ ст Українська музика
36. Современные проблемы культуры. Тоталитаризм и культура
37. Валовий національний продукт
41. Національна система масових електронних платежів
42. Проблеми ліквідації банків
43. Актуальні проблеми місцевого самоврядування в Україні в контексті адміністративної реформи
44. Національний Аудиторський Офіс Великобританії (НАО): функції та стратегія діяльності
45. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
46. Розробка системи керування та актуалізації інформації web-сайту національного оператора енергоринку
47. Джузппе Мадзіні - діяч національно-визвольного руху Італії
48. Національне відродження Чехії
49. Національно-визвольна боротьба у середині XVII століття
50. Національно-визвольний рух в Царстві Польському
51. Політизація національного руху в першій половині ХІХ століття
52. Глобализация и проблемы культуры
57. Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод
58. Конкурентоспроможність національної економіки
59. Національна свідомість і гідність. Патріотизм: як ми його розуміємо
60. Основні методи національного виховання молоді, їх загальна характеристика
61. Формування національної свідомості учнів у десятому класі в курсі вітчизняної історії
62. Національний розвиток у контексті демократії
63. Національно-культурні товариства угорців Закарпаття
64. Національні системи класифікації готелів
65. Національна депозитарна система
66. Національні парки світу. Біловезька пуща. Білорусія
67. Держбюджет та проблема бюджетного дефіциту в Україні
68. Концептуальні основи аналізу національної економіки
73. Грушевский и его вклад в культуру и историю Украины
75. Процедура ліквідації боржника
76. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
77. Ліквідація царизмом Запорізької Січі та її наслідки
78. Поурочно-тематичний план вивчення теми: "Складання плану ліквідації аварій"
79. Ліквідація субектів підприємницької діяльності
80. Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми
81. Політичні права і свободи громадян України
82. Проблема смерти в культуре Древнего Египта и её отражение в храмовой архитектуре и живописи
83. Культура, природа, человек. Проблемы и пути их решения
84. Медицинские проблемы массовой физической культуры
85. Україна після смерті Богдана Хмельницького
89. Проблема экспликации понятия «культура» в историко-культурологическом анализе
90. Проблемы современной психической культуры и эзотерический марксизм
91. Проблема функционирования эстетической культуры в изменяющемся мире
92. Культура XX века: противоречия и проблемы
93. Культура України в 30-х рока
94. Проблема взаимодействия природы и культуры в творчестве Набокова
95. Проблеми розвитку малих підприємств в Україні
96. Менеджерская подготовка учителя физической культуры в педвузе: реальность, проблемы, решение
97. Проблемы и перспективы развития дополнительного образования в сфере физической культуры и спорта
98. Тенденции и проблемы профессионального образования в сфере физической культуры
99. Онтологические определения понятий культура и цивилизация, добро и зло, свобода и воля