![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку |
Державна установа «ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ. І. І. МЕЧНИКОВА АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ» ПУГАЧ Надія Борисівна УДК 61 (091) 579.825.11:616 – 036.22 – 029:91 (043.3) ІСТОРИЧНІ ТА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО СИБІРКУ 14.02.04 – історія медицини Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Харків – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України». Науковий керівник:доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Волянський Юрій Леонідович, ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України», директор Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Філімонова Наталія Ігорівна, Національний фармацевтичний університет МОЗ України, професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології доктор медичних наук, професор Васильєв Костянтин Костянтинович, Сумський державний університет МОН України, завідувач кафедри соціальної медицини і організації охорони здоров’я, гігієни та екології; Захист дисертації відбудеться « 17 » квітня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні вченої ради Д 64.618.01 при ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України» (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14-16). З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України» (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14-16). Автореферат розіслано « 4 » березня 2008 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 С. В. Бруснік ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Історія науки – один із найважливіших чинників людської культури – допомагає правильно зрозуміти і оцінити попередні та сучасні етапи її розвитку, а також прогнозувати майбутнє. Історія медицини як науки і практичної спеціальності служить імпульсом у нових пошуках і дослідженнях, є орієнтиром у діяльності вчених при розробці і формуванню принципово нових наукових напрямів та їх практичної реалізації. Історія медицини містить широку, масштабну панораму динаміки медичного знання, накопичує і зберігає інформацію про шляхи його досягнення, форми і способи відкриття, освоєння, узагальнення та усвідомлення всього нового. Яскравий приклад – історія боротьби з інфекційними хворобами. Історія медичної мікробіології розкриває біологічні характеристики, суть і функції патогенних мікробів – збудників інфекційних захворювань, патогенез і перебіг інфекційного процесу, визначає взаємини між мікробами і організмом людини та тварин у певних умовах зовнішнього і соціального середовища. Збереження духовної та наукової спадщини великих попередників вельми важливо сьогодні для становлення та розвитку нашої незалежної держави. Історія медицини буяє фактами, що відкриття наших науковців нерідко приписувалось ученим інших країн. Так, у музеї Лондонської медицини фігурують матеріали, що інфаркт міокарда при житті вперше діагностував у 1912 р. американський терапевт Дж. Б. Херрік, хоча фактами підтверджено, що ще в 1909 р. цей діагноз уперше в світі обґрунтовано і описано засновником Київської школи терапевтів, професором Київського університету В.
П. Образцовим разом зі своїм учнем М. Д. Стражеско. Капсула нирки морфологічно в деталях вивчена полтавчанином О. М. Шумлянським, сучасником М. М. Тереховського, і оприлюднена в його докторській дисертації («Про будову нирок») у 1782 р. в Страсбурзькому університеті. Але ж в міжнародній термінології вона означена як капсула англійця Боумена – capsula glomeruli (капсула ниркового клубочка), хоча він зробив лише аналогічний опис капсули та її функцій значно пізніше (тільки в 40-х роках XIX ст.). М. Ф. Гамалея експериментальним шляхом дійшов висновку, що резервуаром та переносником збуднику висипного тифу є воші. Але ж Нобелівську премію «за встановлення переносника висипного типу – платтяної воші» у 1928 р. отримав французький мікробіолог Шарль Ніколь. Першовідкривачем вірусів і основоположником важливого розділу мікробіології – вірусології – є ботанік Д. Й. Івановський (1864-1920), учень Л. С. Ценковського. Вивчаючи мозаїчну хворобу тютюну, він установив (1892), що збудник останньої, на відміну від бактерій, невидимий при найсильнішому на той час збільшенні мікроскопу і здатний проникати через фільтри. Д. Й. Івановський першим сформував уявлення про ще невідомий патоген, один з яких обумовлює тютюнову мозаїку. Нобелівську ж премію отримав голландець М.В.Бейерінк (1898) як творець нової теорії про віруси. Перші спостереження над формами, що фільтруються, зробив М.Ф. Гамалея в 1898 році. Він виявив просвітлення культури паличок сибірки в дистильованій воді, руйнування бактерій і здатність цієї рідини протягом 6-12 годин знищувати свіжі культури сибірки. Спостереження М. Ф. Гамалеї – перша і важлива сторінка вчення про бактеріофагію. Результати англійського вченого Фредеріка Туорта (1915) та французького мікробіолога Фелікса де Ерреля (1917) є прямим продовженням напрямку, відкритого М. Ф. Гамалеєю. До речі, ще раніше, І. І. Мечников (1890) зробив припущення, що лізис бактерій спричинюється невидимими живими антагоністами. У науковій літературі міститься величезний масив інформації щодо предмету нашого дослідження – вчення про сибірську виразку (антракс). Проте його історія і особливо внесок вітчизняних учених у дослідження цього захворювання і боротьби з ним, залишаються все ще недостатньо означеними, а чимало загальновідомих фактів вельми суперечні. Немає ще повного монографічного дослідження, в якому була б розкрита історія інфекційних захворювань, включаючи сибірську виразку. У фундаментальних працях про антракс, наприклад В. В. Архипова, Н. Н. Гінзбурга, О. М. Левіної (1975), П. М. Бургасова, Г. І. Рожкова (1984), М. Г. Іпатенко, В. А. Гаврилова, В. С. Зелепукіна та ін. (1996), , С. Г. Колесова, Г. В. Дунаєва, Х. Х. Абдулліна (1996), М. В. Літусова, Н. Т. Васильєва, П. Г. Васильєва (2002), Б. Л. Черкаського (2002) та ін. приведені лише окремі і не завжди історично доведені дані. В історії мікробіології формування знань про сибірку займає особливе місце, оскільки саме ця галузь інфектології глибоко і різностороннє вплинула на розвиток наукового мислення в ґенезі загальної патології, мікробіології, епідеміології, епізоотології, імунології, вакцинології тощо.
В процесі боротьби з сибіркою людство прагнуло і навчилося удосконалювати протиепідемічні заходи відносно багатьох інших інфекцій, накопичувало теоретичні знання, удосконалювало і створювало нові методи дослідження, на їх основі формувало наукове мислення і підходи до практичної реалізації заходів протидії небезпечним хворобам. Сибірка відвіку, століттями була стихійним лихом, знищуючи величезну кількість сільськогосподарських тварин – економічну основу держави. Вона також викликала важкі захворювання людей, нерідко з летальним результатом. За даними відомого дослідника в області зоонозних захворювань М. М. Марі (1916) на антракс у Росії з 1896 по 1913 р. захворіло 268 тисяч людей, близько чверті з них померли. Убогість і неуцтво населення сприяли розповсюдженню підступної інфекції. Сибірка (A hrax) є гострим інфекційним захворюванням, характеризується важкою інтоксикацією організму, лихоманкою, септицемією, виникненням набряків і карбункулів, поразкою кишечника, іноді – легенів. Хворіють багато видів сільськогосподарських і диких тварин, а також людина. Захворюваність на антракс тварин і людей продовжує залишатися серйозною проблемою і сьогодні в багатьох країнах світу, незалежно від рівня їх розвитку. Тільки на території СНД зареєстровано близько 72 тисяч вогнищ сибірки. Основна їх кількість зосереджена в Російській Федерації і Україні (90%) (Іпатенко М. Г. та ін., 1996). У природних вогнищах антракса періодично виникають епізоотичні та епідемічні спалахи з нерідкими випадками загибелі людей і масовою поразкою тварин. Згідно даних Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) і Всесвітньої організації охорони здоров'я за останні 15 років в світі зареєстровано понад 150 тисяч спалахів сибірки, щорічно гине більше 2 мільйонів тварин, хворіють більше 40 тисяч людей. У 1979-1980 рр. у Зімбабве відбулася масштабна епідемія, де зареєстровано більше 6 тисяч випадків захворювання людей (Davies J. C., 1982, 1983; ur er M., 1980). Постійне розширення масштабів специфічної імунізації сприйнятливих тварин було вирішальною причиною істотного зниження захворюваності тварин на антракс. У колишньому СРСР щорічно щеплювали проти сибірки більше 270 млн сільськогосподарських тварин. Масова вакцинація тварин значно понизила захворюваність антраксом, але все-таки повною мірою не усунула загрозу нових спалахів цієї інфекції, потенційна можливість якої існує постійно, притому в зовсім нових ракурсах прояву, в останні роки біотероризму перш за все. Не дивлячись на багаторічну історію активного вивчення антракса і величезну кількість наукових праць по проблемі сибірки, вона продовжує знаходитися в центрі уваги дослідників різних професій. Це пов'язано як з соціально-економічними наслідками антраксу, так і з недостатнім вивченням різних аспектів цього біологічного феномена. Продовжують залишатися спірними, дискусійними і поки що не вирішеними багато питань, що представляють значний теоретичний і практичний інтерес. Вилучимо лише деякі з них: проблема природних вогнищ сибірської виразки; роль дикої фауни і грунту в збереженні збудника в природних умовах; особливості атипових і локальних форм прояву хвороби.
Винниченка, гнвно й лайливо засуджуться ними, виявиться, що це, передусм, наступн наржн моменти, висхдн позиц. Народоправн, соцалстичн уподобання В. Винниченка його свтоглядна еволюця у напрям комунстичних дей, платформи радянсько влади. Тяжння до радикальних, революцйних методв розвязання нагальних суспльних суперечностей, неувага до реформстських, еволюцйних можливостей суспльного поступу, посилений акцент на соцяльних аспектах життя розвитку нац. Федералстськ погляди практика, зокрема, неодноразов спроби знайти компромс з радянською Росю. Однак у всх названих позицях прозоро прогляда абстрактна загальнсть, нехтування одним з основоположних дослдницьких принципв сторизму, розумування «заднм числом» настльки ж очевидна данина новочаснй конюнктур, наперед заданй схем, що, зрештою, зрадою другого основоположного дослдницького принципу науково обктивности». ¶ на довершення сказаного висновки з урахуванням усм добре вдомих фактв полтично бограф Володимира Винниченка та зазначених констатацй: « Громадсько-полтична дяльнсть В
2. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
3. Суть та принципи соціальної держави
4. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
5. Ожиріння як медико-соціальна проблема
9. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
12. Історична ґенеза та сучасний стан соціальної структури суспільства
13. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
14. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
15. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
16. Соціальне та особисте страхування
17. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
18. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
19. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
21. Соціальні стани в Україні у складі Литви та Польщі
25. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
26. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
28. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
29. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
30. Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
31. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
32. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
33. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
34. Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації
35. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
36. Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства
37. Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту
41. У пошуках свого шляху: етнопсихологія, соціально-політична психологія та психологія підприємництваа
42. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
43. Перспективи соціального розвитку України
44. Психологічна корекція та соціальна робота з хімічно залежними людьми
45. Соціальна політика та соціальне партнерство
46. Соціальні ролі та професійні знання соціального педагога. Система цінностей соціального педагога
47. Соціологія: становлення та сучасність
48. Організаційні аспекти соціальної роботи
49. Освіта та соціальна мобільність
50. Соціальна система та її структура
51. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
52. Економічна стратегія розвитку соціально-економічних систем України
53. Принципи формування державних соціальних стандартів та нормативів
57. Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками
59. Право як спеціальне соціальне явище
61. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
62. Сутність і значення соціального страхування
63. Державна політика соціального страхування
64. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
65. Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
66. Демократія як соціальне явище
67. Завдання та джерела нотаріального процесуального права
69. Понятийное содержание термина "государства" в социо-культурном аспекте
73. Соціальна обумовленість державної служби
74. Соціальне партнерство в Україні
75. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
76. Мова як символ соціальної солідарності
77. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
78. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
79. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
80. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
81. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
82. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
83. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
84. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
85. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет
90. Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення
91. Аналіз сучасних підходів до стратегій керівництва персоналом в соціальних службах
92. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
93. Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста
94. Соціально-трудові відносини як система
95. Типологія соціально-трудової мобільності населення
96. Управління, як соціальний феномен
97. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах
98. Особливості діяльності соціального педагога в дошкільному навчальному закладі
99. Подолання порушень мовлення у дітей в умовах соціально-реабілітаційного закладу