![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Психология, Общение, Человек
Психология, Общение, Человек
Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками |
Курсова робота зі спеціальності “Практична психологія” на тему “ Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками” ПЛАН ВСТУП Теоретичний підхід до корекції сімейних відносин Особливості корекції дитячо-батьківських відносин А) Ознайомче-діагностичний етап Б) Основний етап В) Закріплююче-результативний етап Розробка конкретної корекційної програми (додаток № 1) ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Останнім часом доводиться чути численні нарікання типу: “Як сильно змінилась сучасна молодь: палить, п’є, грубо висловлюється, ні поваги до старших, ні сорому А було ж колись зовсім по-іншому ” Важко з цим не погодитись, адже це є важливою проблемою сучасного суспільства. Та ж звідки це? Де ж криються витоки соціально-несхвальної поведінки молоді? – Спадковість? Але ж старші покоління були зовсім іншими: ввічливими, сором’язливими, поважаючими старших Виховання? І на згадку приходить сім’я, де людина отримує свій перший досвід соціальної взаємодії. Причому деякий час сім’я залишається єдиним місцем отримання такого досвіду, не втрачаючи свою важливість і після появи в житті людини дитячого садка, вулиці, школи та інших інститутів соціалізації. І якщо витоки небажаної поведінки дітей (в майбутньому - дорослих) походять з родини, то саме з неї і слід розпочинати психокорекційну роботу. Простеживши сучасні тенденції розвитку батьківсько-дитячих стосунків можна виділити зокрема такі з них: формування виховної функції сім’ї в умовах відсутності цілісної системи підготовки до батьківства і деформації системи цінностей суспільства та окремих його членів; відсутність умов для повноцінного функціонування сім’ї; переважання потреб над можливостями; домінування в більшості сімей матеріальних потреб над духовними . Чи не впливає це на появу все більшої кількості сімейних проблем? Психокорекція сім’ї в нашій країні з’явилась досить недавно і не є такою ж звичною як для більшості західних країн. Та все ж вона розвивається і розповсюджується, переконливо доводячи свою важливість та необхідність. Ця робота має на меті розглянути теоретичні аспекти тривалої психокорекції дитячо-батьківських відносин і простежить динаміку її практичної частини, зосередивши увагу на сім’ях з дітьми підліткового віку. Цей вибір був зумовлений трьома важливими факторами: 1) для дітей різного віку (а відповідно і до їх родин) необхідно застосовувати різні методи психодіагностики і прийоми корекції, опис яких вимагає значно більшого обсягу роботи; 2) найважчим у житті сім’ї вважається період, коли дитина знаходиться у підлітковому віці ; 3) завдяки свідомому осмисленню подій підлітки можуть брати активну повноцінну участь у психокорекційній роботі. На особистість підлітка особливо впливає стиль його стосунків з батьками, що лише частково зумовлюється їх соціальним становищем. Сукупність установок батьків, їх емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьками і відповідних способів поводження з нею утворюють стиль сімейного виховання.
За сучасних умов існує чотири найбільш поширені варіанти батьківсько-дитячих стосунків : традиційний, демократичний, ліберальний, дітоцентричний. Традиційний або авторитарний характеризується педагогічним впливом по вертикалі зверху-вниз, тобто від батьків до дітей. Головною вимогою стосунків є повага до авторитету старших і підкора їм. Результатом соціалізації дитини в такій сім’ї є її здатність з легкістю виконувати накази, доручення тощо, тобто вписуватися у “вертикально організовану” суспільну структуру. Як правило, діти з таких сімей безініціативні, негнучкі в спілкуванні, чинять і діють, виходячи з уявлень про необхідність і “треба”. Вони чітко дотримуються обов’язку перед своїми батьками і добросовісно його виконують. Демократичні стосунки будуються на взаємодії, автономності членів сім’ї і сприйнятті одне одного такими, якими вони є. Виховна взаємодія відбувається в “горизонтальній площині”. Між батьками і дітьми відбувається “діалог рівних”. У стосунках завжди враховуються взаємні інтереси, причому з віком дитини зростає і вага її думки. Результат виховання в такій сім’ї – засвоєння дитиною демократичних цінностей, гармонізація її уявлень про права і обов’язки, свободу і відповідальність. Дитина зростає активною і самостійною, доброзичливою, адаптованою до оточуючого світу, впевненою у собі і емоційно врівноваженою. Разом з тим, саме у дітей, які виховуються у демократичних сім’ях, часто виявляється небажання підкорятися соціальним вимогам: вони не люблять, щоб ними командували, не бажають підкорятися комусь сильнішому, більш владному, що, як засвідчує життя, провокує проблеми взаємин з іншими членами і структурами суспільства. Турбота про батьків у зрілому віці дітей з таких сімей стає нормою їхніх взаємостосунків. Ліберальний стиль стосунків спостерігається в сім’ях, в яких життя складається так, як складається: кожний член сім’ї живе своїми почуттями, справами, інтересами. Характерним є заблудження батьків, що саме в такий спосіб вони допомагають своїй дитині формувати самостійність. В реаліях же життя такі діти практично бездоглядні. В сім’ї панує відчуженість і відокремленість. І саме ці діти виростають байдужими до своїх батьків та їхніх проблем. Дітоцентричний варіант сімейних стосунків характеризується впливом по вертикалі, але знизу-вверх, тобто від дитини до батьків. Сім’я існує тільки для дитини, а головним своїм завданням батьки вважають забезпечення “щастя дитини”, в зміст якого вони вкладають своєрідне його розуміння: дитині треба давати все, що вона бажає, будь-якою ціною. Симбіоз дитини і дорослого створює умови, за яких у дитини формується висока самооцінка, відчуття власної значимості, але виникає ймовірність конфліктів із соціальним оточенням за межами сім’ї. Нерідко діти з таких сімей сприймають світ як ворожий. У них часто виникають проблеми взаємин із ровесниками в дошкільному закладі або поза ним, а після вступу до школи такі діти також входять у групу ризику щодо соціальної адаптації, зокрема навчальної.
В перспективі саме батьки найбільше потерпають від байдужості або жорстокості своїх дітей, вихованих за такого варіанту стосунків. Оптимальним для практики сімейного виховання вважається демократичний стиль, що характеризується високим рівнем вербального спілкування між дітьми і батьками; включеністю дітей в обговорення сімейних проблем; урахування їхньої думки; готовністю батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем. Відхилення від демократичного стилю в бік авторитаризму, ліберальної вседозволеності чи надмірної центрації на дитині спричинює відповідні деформації її особистості. Так, В. Гарбузов вирізняє три типи неправильного виховання, що практикуються батьками дітей, хворих на неврози : неприйняття, емоційне відторгнення – неприйняття індивідуальних особливостей дитини у поєднанні з жорстким контролем, регламентацією життя підлітка, навязуванням йому єдиного правильного (з погляду батьків) типу поведінки; поряд із жорстким контролем цей тип може поєднуватися з недостатнім рівнем контролю, байдужістю, цілковитим потуранням; гіперсоціалізація – тривожно-недовірлива концентрація батьків на стані здоров’я дитини, її соціальному статусі, очікуванні успіхів часто з недооцінюванням індивідуальних психологічних особливостей дитини; “кумир сім’ї” – центрація батьків на дитині, потурання її примхам, іноді на шкоду іншим дітям або членам сім’ї. Та найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену тривожність. Цікаво, що в більшості випадків стиль виховання дитини є репродуктивним, тобто багато в чому репродукує стиль виховання, який застосовувався у дитинстві батьків. При цьому самооцінка, Я-образ дитини є інтроекцією батьківського ставлення і способів керування поведінкою дитини, що реалізується, по-перше, через пряме чи непряме (у зразках поводження) навіювання образу чи ставлення до себе, по-друге, через формування у дитини стандартів виконання тих чи інших дій, формування рівня домагань, по-третє, через контроль за поведінкою дитини, у якому вона засвоює способи самоконтролю. Я-образ і самооцінка, що навіюються дитині, можуть бути як позитивними, коли дитину переконують у тому, що вона є доброю, розумною тощо, так і негативними, коли дитину переконують у тому, що вона погана, зла, дурна тощо. У цьому звязку Р. Ленг вводить поняття “містифікація” – навіювання дітям, ким вони є. Формами містифікації є приписування (навіювання дитині, що вона слабка, не здатна бути самостійною, погана) та інвалідація (знецінювання думки дитини, її планів та інтересів). У результаті дитина або погоджується з поглядом батьків, або найчастіше агресивно виступає проти нього. Батька можуть впливати на формування Я-образу дитини також шляхом стимулювання такої поведінки дитини, що може підвищити чи знизити її самооцінку, змінити в неї цілісний образ.
За правильнсть ц визвольно полтики реалзацю буде ОУН змагатися на форум Укрансько Нацонально Ради. ОУН (р) визнаватиме переформований, оновлений розбудо ваний на широкй полтичнй громадськй баз, вдповдно до ниншнх вимог укранського визволення, диний на емграц Державний Центр Укрансько Народно Республки, з усма прерогативами, як повстають вд того визначення. Ршення ОУН (р), зазначен в п. 1 2 ц постанови, основуються на тому, що Державний Центр Укрансько Народно Республки визна Укранську Головну Визвольну Раду (УГВР), як кервний революцйний орган, що постав у процес боротьби з нмецьким московським окупантами 1944 р. на Рдних Землях з нцятиви УПА, що УГВР залиша за собою ц завдання кервного органу боротьби до повного досягнення мети утворення Самостйно Соборно Укрансько Держави. Питання усталення взамовдносин мж центром Укрансько Народно Республки Укранською Головною Визвольною Радою належить до компетентних органв обох сторн»
1. Ділові взаємовідносини в апараті управління
2. Інституційний тип взаємовідносин державних службовців та підприємців
3. Взаємовідносини церкви і держави в середні віки
4. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
9. Договірні відносини процесу аудиту та аудиторських послуг
11. Клімактеричні розлади у жінок та їх профілактика
15. Особливості проведення занять з фізичного виховання з дітьми-інвалідами
16. Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови
17. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
18. Майнові правовідносини батьків та дітей
19. Правове регулювання сімейних відносин за участю іноземців та осіб без громадянства
20. Правовідносини батьків та дітей
21. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх особливості та види
25. Визначення площі між функціями інтегралом за методом трапеції на мові Pascal
26. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю
30. Особливості перебігу остеопорозу у жінок з фізіологічною менопаузою та після тотальної оваріоектомії
31. Зародження та функціонування спеціальних місій, як особливого виду дипломатичних відносин
32. Бізнес-етика в міжнародних відносинах та особливості етичної бізнес-діяльності в Україні
33. Відносини між людьми як предмет терапевтичного аналізу
34. Особливості особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами
35. Особливості психологічної готовності жінки до материнства
36. Зв’язок між мовою та гносеологією (Аврелій Августин)
41. Теория общественного договора /Дж. Локк, Г. Гобсс, Ж.-Ж. Руссо/
42. Ж.П. Сартра и его учение Экзистенциализм
43. Экзистенциализм в дискурсе Ж.П. Сартра
45. Обзор отелей Дели, Мейн базар, Коннаут Плейс
46. Грани украинской истории. Судьба батьки Махно
47. Где твое золото, батько Махно?
48. Беларуская мова у двадцатыя гады ХХ стагоддзя
49. Особливості реформації в Англії
50. Особливості функціонування глобальної мережі
51. Ж.-Ф. Лиотар "Ответ на вопрос: что такое постмодерн?"
52. Метадычныя рэкамендацыi i распрацоука урокау па тэме «Развiцце мовы у 5 класе»
53. Особливості маркетингу послуг
57. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
58. Структурный психоанализ (Ж.Лакан)
59. П. Я. Гальперин и Ж. Пиаже
60. Расчет и анализ показателей объема работы и использования подвижного состава Ж/Д
62. Побудова та розкрій жіночої сукні
63. Перевозка грузов Ж.Д. транспортом
64. Пять колец, а где ж конец?
66. Фінансовий механізм регулювання ринкових відносин
67. Відносини власності: їх типи і форми
68. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
73. Слово о полку Ігоревім. Мова твору
74. Суржик - проблема української мови
75. Лесное, сельское хозяйство и ж/д транспорт (фрагменты)
76. Особливості окремих видів купівлі-продажу
77. Висловлювання відомих діячів про мову
78. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
79. Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи
80. Генеза та семантико-функціональні особливості звороту "туди й дорога"
81. Місце лінгвокраїнознавства у вивченні іноземної мови в середній школі
83. Формування загально-лінгвістичної компетенції учнів в процесі вивчення особливостей адаптації
84. Батьківська педагогіка. Сім’я та закон
85. Особливості біогеоценозів у техногенних умовах
89. Авторитет батьків та їх вплив на формування особистості дитини
91. Теории Ж.Б. Сэя, Ф. Бастиа, Т. Мальтуса. Историческая школа в Германии
92. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
93. Етикет та його національні особливості
94. Особливості "автоцивілки" в податковому обліку
95. Особливості кредитування малого бізнесу
96. Особливості страхування в Україні
97. Позиковий капітал у системі товарних відносин. Банки - інструмент руху позикового капіталу
98. Страхові правовідносини та страхування цивільної відповідальності
99. Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування