![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Соціально-економічні складові у системі критеріїв та показників ефективності роботи будівельних підприємств |
Львівський національний університет імені Івана ФранкаСоціально-економічні складові у системі критеріїв та показників ефективності роботи будівельних підприємствГалина Чень Умови формування ринкової економічної системи України актуалізували проблему ефективності управління господарюючими суб’єктами як у практичному, так і теоретичному аспектах. Визначення рівня соціально-економічної ефективності функціонування підприємств є важливим завданням їх власників, споживачів, постачальників, фінансових інститутів та інших суб’єктів ринкової економіки. У сучасних кризових умовах господарювання необхідно, щоб показники соціально-економічної ефективності управління враховували всі параметри зовнішнього середовища, серед яких - ринкова кон'юнктура, екологічна безпека, орієнтація на прогресивні технології та матеріали тощо. Різноманітні існуючі моделі ефективності господарювання не завжди дають надійні результати в практиці будівельних підприємств, тому що будівельна галузь має цілий ряд специфічних особливостей, які формують її особливу організаційно-виробничу структуру та кінцеві фінансові результати. Проблемам підвищення ефективності управління підприємствами присвячені праці таких українських та російських вчених, як В.В. Бузирева, А.В. Бусигіна, М.В. Володькіної, Д.М. Гвішиані, В.Г. Герасимчука, А.Ю. Денисова, С.А. Жданова, В.І. Кноррінга, В.М. Колпакова, В.С. Кулібанова, В.С. та інші. Серед науковців Західної Європи, які займалися такими проблемами, треба назвати в першу чергу наукові дослідження І. Ансоффа, О. Вільямсона, П. Друкера, Р. Коуза, М. Мескона, А. Файоля, Р. Холла та інших. У їхніх працях досліджено ряд показників, які оцінюють фінансовий стан діяльності підприємств. Проте єдиної системи показників, які оцінюють соціально-економічну ефективність управління саме будівельних підприємств, до цього часу ще не сформульовано. Це потребує проведення поглиблених наукових досліджень з урахуванням змінних ринкових вимог. Більшість дослідників, удосконалюючи методики оцінки ефективності, пропонують збільшення кількості фінансових показників, які на їх погляд треба включати до системи показників вимірювання ефективності . Серед них майже відсутні показники нефінансового характеру, які іноді можуть суттєво впливати на фінансовий стан підприємства. Підсумком вимірювання ефективності є визначення кінцевих результатів діяльності підприємства та встановлення критерію ефективності. Визнання критерієм ефективності лише таких економічних показників як прибуток та різні види рентабельності, на наш погляд, є обмеженим і з цим можна погодитись тільки при певних застереженнях. На нашу думку, на підприємстві повинна існувати система критеріїв, до якої мають входити не тільки економічні показники, але й відображатися соціальні явища. Головними критеріями цієї системи крім прибутку та рентабельності, повинні бути і соціальні заходи для працівників. Необхідно зазначити, що Україна вибрала для себе на перспективу напрям руху до економічної європейської інтеграції, а це передбачає впровадження концепції соціально відповідального бізнесу (СВБ) та концепції потрійних результатів діяльності .
Соціальні показники будівельних підприємств можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх слід віднести ті, які впливають на розвиток та функціонування підприємств через сприйняття їх діяльності безпосередньо споживачами, контрагентами на ринку, постачальниками, державою через місцеві органи влади. Внутрішні ж соціальні показники - це ті, які забезпечують працівникам даного підприємства відповідні умов праці та рівень її оплати. Виходячи з такої системи критеріїв, показники соціально-економічної діяльності підприємства повинні включати такі групи: А) Економічні показники: показники ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності. Б) Якісні показники. В) Соціальні показники: зовнішні, внутрішні. Така система показників дає можливість визначити фінансовий стан підприємства, а саме - на скільки дане підприємство є на ринку ліквідним, платоспроможним, активним і рентабельним. До групи показників ліквідності найбільш доцільно віднести такі коефіцієнти: покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності і чистий оборотний капітал. При здійсненні аналізу платоспроможності слід включити: коефіцієнт (&quo ;К&quo ;) платоспроможності, &quo ;К&quo ; фінансування, &quo ;К&quo ; забезпеченості власними оборотними засобами, &quo ;К&quo ; маневреності власного капіталу. Аналіз ділової активності визначається &quo ;К&quo ; оборотності активів, фондовіддачею, &quo ;К&quo ; оборотності власного капіталу. Точне визначення рентабельності дають такі показники: &quo ;К&quo ; рентабельності активів, &quo ;К&quo ; рентабельності власного капіталу, &quo ;К&quo ; рентабельності діяльності і &quo ;К&quo ; рентабельності продукції. Згрупована сукупність показників не буде достатньою для найбільш точного визначення фінансового стану підприємства, якщо не врахувати показники якості та соціального стану. Рівень якості продукції та соціальний стан колективу є незначною, але вагомою часткою у діяльності будівельних підприємств. Таким чином, ефективність діяльності підприємства визначається його здатністю досягати свої загальні цілі та забезпечувати баланс ефективності соціальних зв’язків між учасниками колективу. Провівши аналіз цих показників в деяких підприємствах, можна зробити висновок щодо діяльності будівельної галузі. Для прикладу наведемо аналіз такої системи показників у підприємстві ТзОВ &quo ;БК Комфортбуд-1&quo ;. Будівельна Компанія працює на ринку десятий рік. ВАТ &quo ;БК &quo ;КОМФОРТБУД&quo ; сьогодні - це мережа підприємств у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Ужгороді, Харкові, об'єднана єдиною стратегією розвитку - стати лідером на ринку будівельних послуг. Із динаміки показників ліквідності проаналізованого підприємства ТзОВ &quo ;Комфортбуд-1&quo ; за 2007 рік оборотній капітал перевищує короткострокову заборгованість. Борги підприємства своєчасно сплачуються. Підприємство може розширити свою діяльність. Платоспроможність не є високою, але стабільною (&quo ;К&quo ; платоспроможності - 0,17-0,2). Спостерігається залежність від залучених коштів, проте така залежність наприкінці року зменшилась.
Забезпеченість оборотними засобами є достатньою. Досить добре використовуються основні і оборотні фонди. Фондовіддача має тенденцію до зростання (0,9-3,66). Власний капітал використовується ефективно. У всіх показниках рентабельності спостерігається зростання. Отже, діяльність будівельних підприємств, а саме ТзОВ &quo ;Комвортбуд-1&quo ; була достатньою для подальшого розвитку підприємства і нарощення виробничих потужностей. Проте якщо були б враховані і детально проаналізовані соціальні показники, можна було б передбачити різкий спад у виробництві 2008-2009рр. Не було передбачено зростання відсоткових ставок кредитування і зменшення частки інвесторів в діяльності будівельних підприємств Через відсутність фінансування не будується 95% будов та 96% об’єктів, а решта - через невідповідність проекту екологічним вимогам, відсутність сировини для виробництва запроектованої до випуску продукції, не укладання контрактів тощо. На основі вищезазначеного можна зробити висновок: система показників соціально економічної ефективності діяльності будівельних підприємств обов’язково повинна включати як і економічні, так і показники якості та соціального стану. Література1. Математический аппарат и методы формирования оптимальных параметров управления процессом функционирования строительного предприятия / В.И. Торкатюк, Коммунальное хозяйство городов Л.Н. Шутенко и др.; Под общ. ред.В.И. Торкатюка. - Харьков: ХНАГХ, 2007. - 824 с. 2. Шутенко Л.Н., Торкатюк В.И. и др. Основные направления и методы повышения эффективности реализуемости проектов в строительной отрасли Украины // Коммунальное хозяйство городов: Науч. - техн. сб. Вып.59. Сер.: Экономические науки. - К.: Техніка, 2004. - С.10-33. 3. Яницький П.С., Фурса М.В. Фактори формування соціальної відповідальності бізнесу // Матеріали V щорічної міжнар. конф. ”Розбудова менеджмент-освіти в Україні”. - К., 2003. - С.269-274.
Але, зважаючи на скрутний стан УНР і потребу інтелектуальних техничних сил для неї, УПСР дозволяє своїм членам входити у всі урядові органи для органичної роботи, коли ця робота не стоїть на перешкоді організації вищезазначених клясових органів»[105]. Закріплення розколу було завершене обранням Центрального Комітету УПСР (центральної течії) у складі: Н. Петренко, І. Лузанівський, М. Любинський, І. Миколайчук, А. Степаненко, Д. Одрина, І. Часник, О. Щадилів, В. Голубович (останній — кандидат у члени ЦК). Проведені новим керівним центром переговори з лівою течією партії успіху не мали, й обидві партії існували окремо. Визнавши за необхідне підтримувати радянську форму влади, УПСР (центральної течії) водночас наполягала, щоб у лавах селянських і робітничих депутатів українське трудове селянство мало представництво, відповідне його соціально-економічному значенню в житті краю. В цьому своєму домаганні партія виходила з міркувань подвійного роду: соціально-економічних і національно- політичних. Зважаючи на аграрний характер України і відповідно малу чисельність міського робітництва, партія вважала диктатуру пролетаріату в Україні нездійсненною без підтримки багатомільйонної верстви безземельного та малоземельного селянства; тільки в тісній злуці міського пролетаріату з трудовим селянством і спільній їх революційній праці в радах робітничих і селянських депутатів УПСР убачала запоруку перемоги революції в Україні
1. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
2. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
3. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
4. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
5. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
10. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
11. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
12. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
13. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
17. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
18. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
19. Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
20. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
21. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
25. Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі
26. Прогнозування соціально-економічних наслідків епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні до 2014 року
27. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
28. Соціально-економічне значення ремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ
29. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
30. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
31. Економіка праці та соціально-трудових відносин
32. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
33. Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
34. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
37. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
43. Зовнішньоекономічні зв’язки Японії та розвиток економічних відносин з Україною
44. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
45. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
46. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
47. Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста
48. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
49. Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів
50. Політика та соціальний конфлікт
51. Соціальна парадигма та її застосування в освіті
52. Соціальні ролі та особистість
53. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
57. Планування економічного і соціального розвитку соціальних служб
58. Психологічна корекція та соціальна робота з хімічно залежними людьми
59. Соціальна політика та соціальне партнерство
60. Соціальні ролі та професійні знання соціального педагога. Система цінностей соціального педагога
61. Місце соціальної психології в системі наукового знання і суспільної практики
63. Вітчизняні та світові проблеми професійної етики в соціальній роботі
64. Соціальні стандарти у галузі фізичної культури та спорту
65. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
66. Взаємозв’язок економіки і соціальної сфери
67. Економічна безпека підприємства в сучасних умовах та економічні ризики
68. Принципи формування державних соціальних стандартів та нормативів
69. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
74. Право як спеціальне соціальне явище
76. Економічное районуванне, його суть та значення
77. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
78. Сутність і значення соціального страхування
79. Державна політика соціального страхування
81. Розвиток соціальної географії в СРСР
83. Державна соціальна допомога
84. Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами
85. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
90. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
91. Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років
92. Основні методи перекладу складних економічних термінів та термінів-словосполучень
93. Носії інформації, їхній склад та характеристика. Розробка АРМ прибуток підприємства
94. Історія України. Соціально-політичні аспекти
95. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
96. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
97. Становлення соціально-побутової сфери на Волині у повоєнний період (1944-1953 рр.)
98. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет
99. Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели