![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Політичні погляди Н. Макіавеллі та макіавеллізм |
Міністерство освіти і науки України Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького Кафедра політичних наук та культурології Брагінець Аліна Володимирівна Політичні погляди Н. Макіавеллі та макіавеллізм Тематичне повідомлення студентки IV – З курсу, денної форми навчання факультету романо-германської філології спеціальності: німецька і англійська мови та зарубіжна література 03. 04. 2008 Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Іщенко О. М. Черкас 2008 План Вступ . 3 1. Передумови виникнення нових політичних поглядів в Італії . .4 2. Новий політичний метод Нікколо Макіавеллі . 7 Висновки . 10 Список використаної літератури . 11 Вступ Культура Відродження складалася в умовах гострої і складної політичної боротьби: виникнення вільних міських комун в Італії, зміна республіканських форм правління тираніями, інтервенція Франції, Іспанії і Німеччини, численні селянські повстання, релігійні війни, перша буржуазна революція в Нідерландах. Все це давало практичний матеріал для теоретичних узагальнень, для розвитку політичної думки. Перу дипломата, історика, філософа і поета Нікколо Макіавеллі належить трактат “Государ”. Макіавеллі справедливо вважається засновником політичної науки Нового часу. Він закликав розглядати явища політики поза їх зв'язком з релігією та етикою. Саме він ввів у науковий обіг поняття “держава” як таке (до нього мова велася тільки про конкретні держави). Макіавеллі був переконаним республіканцем, за що зазнав арешту, тортур, але зберіг свою відданість флорентійській комуні. Він був гарячим патріотом Італії, прихильником національної єдності. У той же час, спираючись на практику сучасної йому політики, Макіавеллі вважав, що заради досягнення могутності і благополуччя держави придатні будь-які засоби - підкуп, лицемірство (формула “мета виправдовує засоби”). Звідси виникло поняття “макіавеллізм” як позначення вседозволеності в політиці. 1. Передумови виникнення нових політичних поглядів в Італії Епоха Відродження - період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII ст., зайняв в більшості європейських країн XIV-XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII ст. Термін “Відродження” першим почав вживати Джорджо Вазарі - італійський художник XVI ст., учень Мікеланджело і перший дослідник сучасного йому мистецтва, автор книги “Життєписи найбільш знаменитих живописців, ваятелів і зодчих”. Він хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. Серед вчених тривають дискусії про основні риси, сфери поширення, періодизацію культури Відродження. Серед інших обговорюється, зокрема, і питання про те, чи є Відродження суто європейським явищем (можна зустріти міркування про китайське, японське Відродження тощо). За своїм характером епоха Відродження (або Ренесанс) є перехідною. З нею пов'язаний важливий перелом в культурному розвитку: кінець панування середньовічної культури і початок формування культури Нового часу. Відомий вчений Б.Р.Віппер так визначив суть Відродження як однієї з найбільш цікавих і повноцінних епох в історії людства, синонімом особистої свободи, досконалості в мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини.
Ренесанс був не стійкою і спокійною, а бурхливою і суперечливою епохою. Ренесанс - це період становлення буржуазного суспільства, період, коли спадають окови середньовічного укладу, але обмежуючі умови капіталістичного суспільства ще не встигли оформитися. Чому саме Італія стала батьківщиною цієї культури? Які ж передумови її виникнення? В Італії раніше, ніж в інших європейських країнах, почався процес розкладання феодальних і зародження нових, буржуазних відносин. Для Італії характерний ранній і дуже швидкий розвиток міст. Тут зіграло свою роль вигідне географічне положення, що зробило її головною торговою посередницею між Сходом і Європою (виникає безліч італійських торгових факторій, в тому числі і в Криму: Кафа - Феодосія, Солдайя - Судак (Балаклава). Концентрація капіталу дозволила перейти від торговельних операцій до кредитних. Італія - батьківщина банківської справи (слово “банк” походить від італійського “банко” - лава, - малася на увазі лава міняйл). Разом з тим починається корінний поворот у промисловості - з'являються мануфактурні виробництва. Наприклад, у Флоренції на початку XIV ст. сукнодільчі мануфактури виробляли продукцію, вартість якої в 3 рази перевищувала весь міський бюджет, на деяких підприємствах працювало до 100 чоловік. Складалася нова соціальна структура суспільства, ламався середньовічний соціальний розподіл. Важливу роль відіграло звільнення селян від кріпосної залежності в XIII ст. Селяни, отримуючи особисту свободу, втрачали земельний наділ. Швидко йшло розкладання цехового ладу. Ремісники, які розорилися, і селяни поповнювали нову верству - найманих робітників, що зазнавали жорстокої експлуатації (робочий день тривав 12-14 годин, за невідпрацьований аванс господар мав право покарати на ув'язнення). Уже протягом 500 років громадянин Флоренції Нікколо Макіавеллі (1469-1527) має дуже погану репутацію – йому закидають цинізм, аморальність, неповагу до людей, особливо до політиків. Жахатися цього письменника стало гарним тоном, ознакою доброчесності. Поганою славою Макіавеллі завдячує написаним у вигнанні книгам «Державець» і «Міркування», де автор викладає свої погляди на потаємні пружини управління державою, на те, якими мають бути правителі, щоб досягати успіхів. Макіавеллі відверто пише, що успіх для політика – то не що інше, як досягнення поставленої перед собою мети, не важливо, гарна вона чи погана. Автора згаданих книг традиційно звинувачують у безпідставних обурливих наклепах не тільки на державців, а й на політику як таку. Мабуть, тому що Макіавеллі наважився описати дійсну поведінку людей при владі, а не те, як вони повинні поводитися. І вже зовсім не те, як самі політики інтерпретують свої наміри та дії. Дуже можливо, що Макіавеллі був не циніком чи сатириком, а тільки об'єктивним проникливим науковцем—спостерігачем сучасного йому суспільного життя. З мікроскопом (тоді лінзами) та скальпелем у руках. Нечисленні захисники Макіавеллі вважають, що більшість патетичних звинувачень на його адресу – то обурення лицемірів, які чинять зло, прикриваючи його шляхетними словами.
Людей, які найбільшим гріхом вважають щирість, відвертість. Бертран Рассел, видатний учений сучасності, слушно вважав, що методи, про які пише Макіавеллі, наче взяті з політичного життя ХХ століття. Дуже ймовірно, що з політичного життя України. Вочевидь деякі наші сучасні політики були об'єктами дослідження флорентійського політолога й таким чином стали «співавторами» його цинічних постулатів. 2. Новий політичний метод Ніколо Макіавеллі Макіавеллі претендував на створення нового методу, що його він визначав як видобування максим, або правил успішної політичної діяльності з історії і практичного досвіду в намаганнях написати щось «корисне для дослідника». Цей метод проілюстровано в «Державці.», де «загальне правило» (regola ge erale), згідно з яким «той, хто робить іншого могутнім, нищить себе», взяте з практичного досвіду Макіавеллі, набутого ним упродовж кампанії Людовика ХІІ в Італії, після якої папи Александр VI та Юлій ІІ зміцнили свою владу за його ж кошти. Метод Макіавеллі було названо індуктивним, або науковим тому, що він виводив свої висновки з практичного, або ж історичного досвіду існування людської природи, що залишається незмінною за всіх політичних устроїв, які переживають природний цикл розквіту і занепаду. Хоча даний метод у викладі Макіавеллі містить необґрунтовані положення, його самобутність полягає в зверненні уваги на стиль поведінки людини (що характерно для Відродження) на противагу наголосу на керівній ролі моральних настанов християнства як основи політики. Його метод заснований на прагматичному й утилітарному підході до політики, на намаганні бути корисним (u ile) у виявленні істинної сутності проблеми (veri `a effe uale) на противагу розгляду чисто уявних ситуацій. Це передбачало реалістичне оцінювання політики з точки зору сили і контролю, а оцінювання людської природи – з огляду на її пристрасті і тваринну натуру, тож щоб контролювати її, державець мусить уподібнюватися до кентавра – напівлюдини, напівзвіра, поєднуючи хитрість лисиці з лев’ячою силою, невблаганною чи виваженою залежно від того, чого вимагає «необхідність». На відміну від свого сучасника Гвіччіардіні (1483-1540) Макіавеллі не вживав вислову ragio e de s a o (сутність держави) і не стверджував, що мета виправдовує засоби; скоріше він твердив, що успіх правителя підтверджується вердиктом народу, і йому пробачать вжиття певних заходів, якщо це спричиниться до успіху, оскільки в політиці, де не існує морального суду, судять за результатами. Макіавеллі не ставив моральні стандарти в залежність від політичних, визнаючи, що державцю годиться дотримувати свого слова, жити чесно, а не обманом, і що не лише за християнськими канонами, а й за будь-якими людськими канонами неправильно поводитися з людьми так негуманно, як це робив Філіп Македонський, переселяючи людей з провінції в провінцію. Макіавеллі також не заперечував важливої ролі релігії в державі як чинника, що робить людей добрими й покірними. Однак, ставлячи політиків перед вибором між публічним успіхом та особистим благополуччям, Макіавеллі створює загрозу традиційній моралі.
Заповти великих деологв нацоналзму вд Шевченка до Донцова знайшли сво втлення у безмежному герозм тисяч тисяч борцв за волю. Спираючись на постанови III Конференц (1723 лютого 1943 р.), де було визначено головн напрямки збройно боротьби, ОУH-Б форму спецальне вйськове командування УПА з свом Штабом. Hа той час постала потреба вдокремлення УПА вд ОУH з причин посилення рол УПА в укранському житт в зв'язку з приходом в ряди УПА тисяч нових людей з рзними полтичними поглядами, особливо вихдцв з Hадднпрянщини. Крм того створюються Крайов вйськов штаби УПА. З поширенням дй УПА подлилася на три головн стратегчн регони: УПА-Пвнч, яка охоплювала Волинь Полсся; УПА-Захд Галичина, Буковина Закерзоння (Лемквщина, Hадсяння Холмщина); УПА-Пвдень дяла у Кам'янець-Подльськй, Винницькй та на пвдн Житомирсько Кивсько областей. Першим Головним Командиром УПА був Дмитро Клячквськй, Hачальником Штабу полк. Арм УHР Л. Ступницький. Псля смерт Д. Клячквського кервництво УПА перебрав Р
2. Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз
3. Сутність та зміст сучасного менеджменту
4. Зміст та завдання професійної етики юриста
5. Монетарний режим таргетування обмінного курсу - сутність та зміст
9. Правовий зміст та наслідки Української селянської реформи 1861 р.
10. Смисловий зміст культури та методика проведення дискусій
11. Зміст та структура документознавства як науки
12. Зміст і форми роботи соціального педагога з різними типами сімей
13. Зміст та структура науково-дослідницької діяльності студентів
14. Релігійний ренесанс в сучасному суспільстві: його зміст, причини та основні напрямки
15. Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки
16. Зміст поточних планів та організація їх розробки
17. Епоха Відродження, її гуманістичний зміст
18. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
19. Камерний хор "Оранта". Концертна діяльність та творчі принципи роботи
20. Операції репо: сутність, зміст, техніка реалізації, огляд міжнародного досвіду
21. Охорона праці - основні положення, зміст і завдання
26. Суть і зміст ризик-менеджменту
28. Поняття, зміст і функції науки
29. Інноваційні методи позакласної та позашкільної роботи у початковій школі
30. Сутність і зміст педагогічної етики
31. Зміст і методика вивчення країн Африки у шкільному курсі країнознавства
32. Зміст, структура і функції освіти в сучасному ВУЗі
33. Сумісна діяльність психолога та логопеда при роботі з дітьми логопедичних груп
34. Виникнення та еволюція соціальної роботи
35. Метацінності та ідеали соціальної роботи
36. Соціальна робота з хворими на алкоголізм
37. Раціональний зміст гегелівської діалектики
41. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
43. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
44. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
45. Соціальне та особисте страхування
47. Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами
48. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
49. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
51. Суть та принципи соціальної держави
52. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
53. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
57. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
58. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
59. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
62. Множинні артеріальні аневризми головного мозку: діагностика та хірургічне лікування
63. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
64. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
65. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
66. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
67. Робота соціального педагога в загальноосвітній школі
68. Філософські підходи до соціально-педагогічної роботи
69. Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі
74. Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду
75. У пошуках свого шляху: етнопсихологія, соціально-політична психологія та психологія підприємництваа
76. Взаємодія у процесі професійного спілкуванняв соціальній роботі
77. Вплив соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях
78. Групова соціальна робота: терапевтичний ефект групи
79. Державні та недержавні соціальні служби в Україні
80. Історична ґенеза та сучасний стан соціальної структури суспільства
81. Кадровий потенціал менеджменту соціальної роботи
82. Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами
83. Практична сфера соціальної роботи
84. Робота соціального працівника з підлітками з деліквентною поведінкою
85. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
89. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння, проституція
90. Соціальні та психолого-педагогічні проблеми молоді
91. Стратегії втручання у соціальній роботі
92. Сутність технологій в соціальній роботі
93. Філософія соціальної роботи
94. Методи соціальної діагностики та їх характеристика
95. Молодь як об’єкт соціальної роботи
98. Нормативна база соціальної роботи в Україні
99. Етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога. Етичні принципи соціальної роботи
100. Соціальні стандарти у галузі фізичної культури та спорту