![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Аналіз основних підходів та провідних концептуальних ідей до визначення суті полікультурної освіти |
УДК 371.132(410) Сива Ю.В. м. Тернопіль АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПІДХОДІВ ТА ПРОВІДНИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ІДЕЙ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТІ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ Анотація: проаналізовано основні підходи щодо розуміння суті полікультурної освіти та розглянуто провідні концептуальні ідеї полікультурної освіти. Порівняльний аналіз суті різних концепцій полі-культурної освіти поданий у таблиці. A o a io : he mai approaches o u ders a di g he polycul ural educa io esse ce were a alysed a d he leadi g co cep ual ideas of polycul ural educa io were exami ed. he compara ive a alysis of differe polycul ural educa io co cep io s esse ce is give i a able. Важливою передумовою полікультурної освіти є становлення і розвиток демократичного суспільства, в якому посилюється боротьба з шовінізмом, расизмом, етнічним егоїзмом, і в той же час виявляється відвертість стосовно інших країн, народів та культур, здійснюється виховання в дусі миру та взаєморозуміння. Метою статті є аналіз різних підходів щодо розуміння суті полікультурної освіти, аналіз провідних концептуальних ідей полікультурної освіти. Значимою соціально-політичною детермінантою розвитку полі-культурної освіти є інтенсивний ріст інтеграційних процесів як важливої складової розвитку сучасного світу, прагнення країн інтегрувати в світовий соціально-культурний та освітній простір, зберігши при цьому національну своєрідність. Інтеграційні процеси сприяють перетворенню Європи на багатомовний простір, в якому національні мови мають рівні права. З відкриттям кордонів між державами посилюється мобільність людей, їх мотивація до вивчення іноземних мов а також до встановлення і підтримки контактів всередині своєї країни та за її межами. Разом з цим, як вже зазначалося, посилюється проблема збереження національно-культурної своєрідності, що найяскравіше виявляється в розумінні полікультурної освіти в країнах, що розвиваються. Як свідчить аналіз полікультурної освіти, наголошується на прагненні по-новому усвідомити свій життєвий стиль, особливості національного мислення, виховні традиції і т.д. У зв’язку з цим в європейській педагогіці з’явилися нові тенденції – прагнення подолати монокультурну, євроцентричну орієнтацію, скористатися досвідом неєвропейських народів. Розвиток полікультурної освіти зумовлений не тільки сучасними історичними та соціокультурними передумовами, але і спирається на ряд традицій вітчизняної і зарубіжної філософії, педагогіки та психології. Першоджерелом полікультурної освіти вважається програма “Панпедія”, розроблена Я. А. Коменським у XVI столітті. Великий чеський мислитель, опираючись на думку про спільність людей, їх потреб та устремлінь, обґрунтував панпедію як універсальну програму виховання всього людства. Істотну частину “Панпедії” становлять настанови формування у дітей вмінь жити в мирі та дружбі з іншими, виконувати взаємні обов’язки, поважати і любити людей. Ідеї М. Реріха про “добродійний синтез” (“Жива етика”(1920-1947)), під яким він розуміє “єднання культур”, а також ідеї видатних істориків та філософів сучасності (М.
Данилевський, Е. Мейлер, А. Тойнбі, Ю. Яковець) про цілісність культурно-історичного розвитку людства і наявність деяких схожих принципів функціонування культур різних народів допомагають розумінню суті, цілей та функцій полікультурної освіти. Для розуміння значення полікультурної освіти в становленні особистості важливе значення мають ідеї П. Каптєрєва про взаємозв’язок національного і загальнолюдського в педагогіці. П. Каптєрєв відносив мову, релігію, побут до особливостей педагогічного процесу, обумовлених національними цінностями. Він закликав розвивати в дітях відчуття приналежності до всього людства. Згідно П. Каптєрєва, педагогічна діяльність спочатку здійснюється на основі національного ідеалу, а потім трансформується в діяльність спрямовану на досягнення загальнолюдського ідеалу. У вихованні, підкреслював він “потрібно звертатися не до одного народу, а до багатьох, розглянути їх ідеали і поповнити недоліки свого національного ідеалу цінними чужими властивостями: народне потрібно поєднувати з чужорідним, зі всенародним, загальнолюдським” . Важливі ідеї щодо обґрунтування полікультурної освіти витікають з культурно-історичної теорії розвитку поведінки і психіки Л. Виготського (1925), згідно якої джерела і детермінанти психічного розвитку лежать в культурі, що історично розвивається. Розглядаючи розвиток психіки, як опосередкований процес, вчений вважав, що опосередкованість полягає в привласненні культурно-історичного досвіду і що кожна функція в культурному розвитку індивіда появляється двічі, спершу в соціальному плані, потім психологічному, спочатку між людьми – як категорія інтерпсихічна, потім всередині індивіда – як категорія інтрапсихічна. Вивчення комплексу історичних і соціально-культурних чинників, а також філософсько-педагогічних та психологічних детермінант дозволяє виокремити найбільш поширені в світовій педагогіці підходи до розуміння суті полікультурної освіти. Першим підходом є акультураційний. Він є дотичним до виникнення дефініції “полікультурна освіта”. Первинні теоретичні та практичні багатокультурні елементи, внесені до педагогічного життя різних країн в 60-70-их роках ХХ ст., відомі як багатоетнічна освіта (mul ie h ic educa io ), що ставила за мету встановлення гармонії у відносинах між членами різних етнічних груп. Проте, під впливом нової хвилі еміграції у 70-80-их роках ХХ ст. (США, Канада, Німеччина та ін.), ці багатоетнічні перспективи швидко зазнали концептуальних трансформацій і викристалізувалися в сучасне розуміння полікультурної освіти. У рамках акультураційного підходу значна частина зарубіжних дослідників дотримуються думки про те, що полікультурна освіта має орієнтуватися па культуру переселенців. У. Боос-Нюнінг (1983) вказує, що теоретичне тлумачення поняття “культура мігрантів” (Migra e kul ur) є на сьогоднішній день центральним, але ще не вирішеним. Полікультурна освіта має орієнтуватися на вивчення традицій рідної культури, процесу трансформації цих традицій в рамках нової культури, оскільки конфронтація зі зміненими умовами життя викликає необхідність у виробленні нових культурних орієнтирів.
Таке трактування суті полікультурної освіти припускає необхідність серйозного вивчення культури мігрантів, але уникає таких педагогічних норм як “взаємне культурне збагачення”. Узагальнюючим, на наш погляд, є тлумачення У. Зандфукса про те, що “полікультурна освіта розглядає культурні зміни і культурну дифузію, як необхідні процеси. Вона покликана надати допомогу та підтримку представникам обох контактуючих культур, виховуючи такі якості як взаємна відвертість, зацікавлення і терпимість” . У межах акультураційного підходу центральне місце займає питання про культурну ідентичність (набір культурних форм, рис, характеристик) людини. При його аналізі полікультурна освіта базується перш за все на екзистенціалістських ідеях вільного вибору і трансцендентального сприйняття людини людиною. У зарубіжній педагогіці в рамках акультураційного підходу поширена концепція бікультурної освіти, в основі якої лежить ідея про необхідність формування ідентичності іноземних студентів з груп мовних меншин. В. Фтенакіс дотримується думки про те, що “представники етнолінгвістичних меншин лише тоді зможуть стати дійсно бікультурними членами нового для них суспільства, коли вони усвідомлять свою власну лінгвістичну і культурну спадщину” . Автор говорить про становлення “білінгвально-бікультурної ідентичності”. Цілі бікультурної освіти формулюються наступним чином: бікультурна освіта сприяє засвоєнню сформованих в сім’ї цінностей і норм поведінки на емоційному та когнітивному рівнях, що забезпечує впевненість в суспільстві; бікультурна освіта має передбачати постійне порівняння двох культур та розвивати здатність виділяти і критично осмислювати цінності кожної культури, а також формувати свою власну культурну ідентичність. Діалоговий підхід, заснований на ідеях відвертості, діалогу культур та культурного плюралізму. Суть цього підходу полягає в розгляданні полікультурної освіти як способу залучення до різних культур з метою формування загальнопланетарної свідомості, що дозволяє тісно взаємодіяти з представниками різних країн і народів, інтегруватися в світовий та загальноєвропейський культурно-освітній простір. Існування людини є завжди “спів-буттям” з іншими людьми. Це стає початковою передумовою і виступає як основний принцип для всіх різновидів філософії діалогу. Діалог як спосіб спілкування людей в його науковому осмисленні був введений ще Сократом і використаний як метод отримання знань. У основі сократівського методу знаходиться перехід від буденних уявлень до рівня філософського осмислення проблеми в послідовних узагальненнях. Тема діалогу стосовно культури вперше виникла на початку XX століття в роботах К. Ясперса, О. Шпенглера, М. Бубера, М. Бахтіна. Пізніше проблема “діалогу культур” піднімалася в працях Л. Баткіна, М. Кагана, на межі 80-90-их pоків – в працях П. Гайденко, В. Біблера та інших. Діалогічність – це особлива якість культури, прагнучої до цілісності. Цю якість забезпечує механізм самозбереження і саморозвитку культури, допомагає уникнути її стагнації, кам’яніння і ритуалізації.
Дальше тривання московсько-большевицької окупації України змушує бути обережним навіть з публікацією тієї жменьки даних про події того періоду, які ще збереглися. А тому, якщо ми все ж таки хочемо дати відповідь на питання, що саме можна вписувати на рахунок дій УВО-ОУН на східньоукраїнських землях, то нашу відповідь ми можемо спирати тільки на логічні висновки й міркування чи припущення.[127] Отож: 1. Спілка Визволення України і Спілка Української Молоді, на нашу думку, жодного організаційного пов'язання з УВО-ОУН не мали. Зате очевидним і безсумнівним стає для об'єктивного дослідника тих подій, на підставі аналізи зізнань підсудних провідних членів цих організацій, – ідейно-політичний вплив Української Військової Організації на СВУ-СУМ. Бо виявлені зізнаннями і заявами підсудних явна ворожість до соціялістичних експериментів, першопляновість національних інтересів перед клясовими, визнання потреби національної диктатури в переходовому етапі закріплювання української державности, орієнтація на власні сили і, насамперед, дуже чітке й рішуче наголошування постуляту національно-державної суверенности України (моменти, такі дуже чужі усім тим українським соціалістичним середовищам, що до них колись суджені члени СВУ належали), – є аж надто міцною ремінісценцією тез ідеологічно-політичних постанов Конґресу Українських Націоналістів
1. Історія та перспективи розвитку російської професійно-технічної освіти
3. Аналіз структури та динаміки вхідних грошових потоків на підприємстві
4. Аналіз прибутковості та рентабельності комерційного банка ВАТ КБ "НАДРА" у 2003-2007 рр.
9. Загальні підходи та методи роботи з якістю
10. Теоретичний аналіз ризику та ризикованої ситуації
11. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід
12. Основні принципи та нетрадиційні методи викладання українського народознавства в школі
13. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
14. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
15. Аналіз маркетингової та фінансово-господарської діяльності підприємства МПП "Монтажник"
16. Економічна теорія (основні поняття та терміни)
17. Жан де Лафонтен в контексте культурных ассоциаций романа Виктора Пелевина «Жизнь насекомых»
18. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
19. Розвиток писемності, освіти та науки в Київській Русі
20. Роль похідних груп в еволюції ідейно-політичних засад ОУН в роки німецько-радянської війни
25. Енергетичне обстеження будівлі ДНЗ №7 управління науки та освіти Сумської міської ради
26. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
27. Основні підходи у формуванні вмінь монологічного та діалогічного мовлення у загальноосвітній школі
28. Аналіз основних правових положень перевезення пасажирів та багажу
29. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
30. Маржиналізм та його основні ідеї
31. Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи
32. Процес управління та його основні стадії
34. Аналіз та поліпшення фінансового стану підприємста
35. Екологічні проблеми промислових та побутових відходів
36. Аналіз випуску готової продукції та її реалізації
37. Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення
41. Аналіз доходів та витрат банку
43. Основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності
44. Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку
45. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
46. Економічний аналіз та фінансові показники підприємства
47. Історія розвитку концептуальних підходів до аудиту
48. Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання
49. Облік аналіз та аудит розрахунків із засновниками підприємства
50. Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки
51. Облік та аналіз виробничих запасів на сільскогосподарських підприємствах
53. Планування аудиту: необхідність та основні стадії
59. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
60. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
61. Основні аспекти аналізу демократії
62. Підходи до визначення поняття "стадії цивільного процесу" в Україні та РФ
63. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
64. Адміністративне право: концептуальні підходи вчених дорадянського періоду
65. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
66. Основні методи перекладу складних економічних термінів та термінів-словосполучень
68. Основні принципи модульного програмування та стеки
69. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті
73. Види та порядок проведення вейвлет-аналізу
74. Технологія сиру твердого "Углічеського", проект цеху та аналіз показників якості
76. Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена
77. Аналіз епічного твору: І.П. Котляревський та його поема "Енеїда"
79. Основні концепції маркетингу та їх характеристики
80. Товарознавчі та маркетингові аспекти дослідження ринку східних ласощів
81. Визначення та аналіз факторів, що впливають на ефективність маркетингової стратегії у брендингу
83. Лейкози та лімфоми в дітей. Гемолітичні анемії
84. Молекулярні механізми реалізації нейротропної дії вітаміну РР та його біологічно активних похідних
89. Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх аналіз
91. Swot–аналіз компаній "Сандора" та "Рідна марка"
92. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
93. Аналіз та оцінка розвитку ділової кар’єри менеджера
94. Аналіз та розроблення стратегій ЗЕД для підприємства харчової промисловості
95. Етичні підходи при наймі на роботу та при звільненні з неї
96. Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації
97. Пошук та генерування нових ідей підприємцем
98. Науковий аналіз педагогічного випадку, ситуації, конфлікту, що стався у ЗОШ та ВНЗ