|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право История государства и права зарубежных стран
Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни |
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". 
Ручка "Помада". ЗмістВступ3 1. Партизанський рух на півночі Хмельниччини4 2. Боротьба народного підпілля в центрі області7 3. Характеристика Руху антифашистського опору на півдні12 4. Діяльність підрозділів ОУН-УПА на території Хмельницької області14 Висновки19 Література20 ВступКерівники колишнього вермахту після війни у своїх спогадах відмічали несподіваний для них розмах антифашистського руху, який вони зустріли на окупованих територіях. Деякі з них, зокрема генерал-полковник Л.Рендуліч, надають цьому рухові вирішального значення у причинах поразки Німеччини у Другій світовій війні. Особливо поширеним цей рух був на Білорусі і Україні – колишніх республіках СРСР. Історія свідчить про існування на їх територіях великих партизанських з’єднань, які, переховуючись від німців в важко доступної місцевості, наносили йому значної шкоди, вели запеклу озброєну боротьбу. Говорячи в цілому про масштаби партизанської боротьби і Рух опору, істориками дуже мало приділяється уваги дослідженню специфіки та особливостям ведення антифашистської боротьби в окремих місцевостях. Дана робота присвячена висвітленню питань опору місцевого населення проти німецьких окупантів на території Хмельниччини (колишня Кам’янець-Подільська область). Місцеве населення прийняло активну участь в справі перемоги над ворогом. Людей штовхало на протиборство проти набагато сильнішого противника не тільки ідейні мотиви, а в більшій мірі – та окупаційна політика, що велася німецькою владою на захоплених територіях. Якщо спочатку українці ставилися насторожено до нової влади (бо ще свіжі були в пам’яті сталінські репресії), то після наведення німцями “порядку” і проведення політики активного пограбування стало ясно: це – ворог, проти якого треба боротися всіма методами. Боротьба проти загарбників з кожним місяцем набувала все більшого та більшого масштабу. Про особливості цієї боротьби в Хмельницькій області, а також в окремих її частинах (північної, південної і центрі) піде мова у наданій роботі. Під час написання роботи використовувалися джерела як радянського походження, так і сучасні напрацювання. 1. Партизанський рух на півночі ХмельниччиниПівніч Хмельниччини на той час включала у себе Славутський, Берездівський, Ізяславський, Шепетівський, Грицівський, Антонінський райони. Ця місцевість пройшла суворе випробування початком війни. Через Берездівський район пролягав один з основних напрямків удару німців на Київ – на півночі району проходила траса Львів-Київ, вздовж якої наступали загарбники. Через Славуту йшла головна залізнична артерія, яка зв’язувала фронт з німецьким тилом. Також в цьому регіоні знаходився найважливіший транспортно-залізничний вузол, який активно використовували німці – Шепетівка. Історія свідчіть про те, що на цих територіях започаткувався і з часом постав дуже широкомасштабний рух опору окупантам. Центром такого руху і його потужним генератором було місто Славута. Тридцять місяців тривала окупація Славутчини. За цей час в місті загинув кожен другий житель. 4057 жителів району були вивезені на каторжні роботи. На території району німці повністю спалили шість сіл.
В місті були пограбовані усі заводи. В центрі Славути гітлерівці створили гетто для єврейського населення, в якому було знищено більш як 13 тис. чоловік з усього району. На території Славути знаходився концтабор “Гросслазарет” для військовополонених червоноармійців, в якому загинуло близько 200 тис. чоловік. Весь час жителі міста вели боротьбу з окупантами. Вже в липні 1941 р. в кількох кілометрах від Славути вчитель Стриганської школи Одуха А.З. створив підпільну групу з 12 чоловік, до якої увійшли вчителька Охман Г.Р., колишні учні школи брати Леонід і Борис Троцькі, Олександр Гіпс, Віталій Кмитюк. У серпні того ж року на квартирі Яворського А.Р. відбулося перше засідання організаторів славутського підпілля. А через півроку на Славутчині діяло 19 підпільних груп. Діяльність славутських підпільників активізувалась у жовтні 1941 року після повернення до міста лікаря Михайлова Ф.М. Родом Федір Михайлович був з Росії, з Тули, але до війни після отримання медичної освіти розпочав працювати разом з дружиною в Славутській лікарні, звідки був призваний у армію, коли розпочалася війна. Восени 1941 р. в районі Полтави він потрапив у оточення, після якого йому вдалося повернутися до Славути. Знову влаштувавшись працювати у лікарню, Михайлову вдалося увійти у довіру до німців. Після цього він організовує патріотичну групу опору окупантам, в яку спочатку входили тільки медичні працівники лікарні. З часом ця група об’єднала всі підпільні групи міста, Славутського і Шепетівського районів і налічувала близько 200 чоловік. Для керівництва підпіллям було обрано міжрайонний комітет у складі Ф.М.Михайлова, О.А.Горбатюка, К.О.Захарова, А.З.Одухи, В.В.Яворського та інших. Слід підкреслити, що комітет став досить впливовою силою не тільки в Славуті, але й у Шепетівці, багатьох селах Грицівського, Антонінського, Ізяславського районів, де також було створено підпільні організації. Були налагоджені також зв’язки з підпільниками Житомира, Бердичева, Новоград-Волинського, Києва, Острога. Спочатку підпільники вели тільки антифашистську пропаганду, але з часом з’явилися можливості боротьби більш дієвими способами. Були створені бойові групи, завданнями яких було проведення диверсійних актів. Групи були малочисельними та складалися в основному з військовополонених, бійців Червоної армії, що переховувалися у лісах під час відступу, а також тих місцевих жителів, які за різними причинами увійшли в конфлікт з новою владою. На засіданні міжрайонного комітету у лютому 1943 було розглянуто питання про створення партизанських загонів, спеціальних підривних груп, баз зброї, боєприпасів і харчування. У першій половині 1943 року був створений партизанський загін Славутського району, який згодом перетворився на з’єднання. Командиром його став А.З.Одуха. На озброєнні партизан було 2 міномета, декілька кулеметів, 87 гвинтівок, пістолети, вибухівка. Восени 1942 року підпілля Славути встановило зв’язок з Великою Землею, і через білоруських партизан було отримано радіостанцію. Загін поповнювався як за рахунок місцевих жителів, так і за рахунок військовополонених з концтабору “Гросслазарет”, який знаходився на території міста Славута.
Підпільники та партизани організовували втечі з цього табору полонених та формували з їх числа підрозділи загону. Відомим є факт, коли підпільники 14 червня 1942 року організували втечу кількох десятків військовополонених з табору. Крім того, дуже частими були “уходи” з табору, які організовував Михайлов (головний лікар міста) для хворих Гросслазарету. Він доповідав німцям, що вони вмерли, підроблював відповідні документи, а “мертві душі” уходили у ліс, до партизан. В районі села Стригани підпільники організували шпиталь для таких хворих, а також для поранених партизан. Усього за час окупації підпільники разом з партизанами визволили з канцтаборів Славути і Шепетівки 2190 чоловік. Методи боротьби партизан Славути були в основному диверсійними. Через Славуту йшла одна з основних залізничних магістралей, що зв’язувала німців з їх глибоким тилом. Партизанські загони основні свої зусилля спрямовували на ушкодження цієї магістралі, а також на підрив ворожих ешелонів з живою силою та технікою. Дуже частими були напади на ворожі гарнізони, знищування поліцаїв. Напади партизанів стали настільки дошкульними, що гітлерівське командування змушене було надіслати з Шепетівки понад 3 тисячі солдат і офіцерів, щоб блокувати славутські ліси. Але це не дало дієвого ефекту. З кожним днем зростала міць одухівського з’єднання. В грудні 1943 р. воно мало у своєму складі 5 партизанських загонів, у яких нараховувалося 1200 чоловік. Поступово ця цифра зросла до 4000 тис. Бійці партизанського з’єднання імені Михайлова (самого Ф.М.Михайлова німці викрили і стратили у липні 1942 року) діяли на території не тільки Кам’янець-Подільської (колишня назва Хмельницької області), а й Волинської, Рівненської, Тернопільської області. За даними звіту партизанського з’єднання, яке побачило світ після визволення Славутського району від німців, партизани Славутчини провели 948 бойових та диверсійних операцій, влаштували 344 залізничні диверсії, внаслідок чого 287 ворожих ешелонів пішло під укіс. 18190 ворожих солдат і офіцерів загинули під час вчинених партизанами диверсій на залізниці, а ще 2773 фашисти були знищені у відкритих боях. Таким чином, можна сказати, що партизанський рух на Славутчині мав два періоди у своєму розвитку: перший – до 1943 року – підпільницький, другий – з січня 1943 року до січня 1944 (момент визволення Славути від німецьких загарбників) – партизансько-підпільницький. Особливістю його була можливість поповнювати свої лави за рахунок військовополонених. Активності діям партизан Славути надавала наявність лісових масивів, що були поширені в Славутському, Шепетівському, Ізяславському районах. Ще одним сприятливим фактором для розвитку партизанського руху на Славутчині було відсутність крупних збройних угрупувань німецьких військ на території району і навколо нього, що значно підсилювало позиції партизан. 2. Боротьба народного підпілля в центрі областіІншим центром народного опору німецько-фашистським окупантам стало місто Проскурів, а також найближчі до нього райони Кам’янець-Подільської області: Меджибозький, Чорноострівський, Теофіпільський і Старосинявський, Гвардійський.
На жаль, зовнішні вияви тієї широко розгорненої дії ОУН на ПЗУЗ не були відмічені тогочасною українською пресою так, як діяльність ОУН в Галичині, бо польська влада забороняла друкувати будь-які інформації про революційні виступи на Волині й Поліссі, а підпільна українська преса („Сурма”, „Розбудова Нації”, „Український Націоналіст”, „Бюлетень КЕ ОУН на ЗУЗ”) на той час уже не появлялася. Але вже сам факт, що саме на Волині й Поліссі, в роки другої світової війни, зродилася й досягла перших імпозантних розмахів Українська Повстанська Армія, свідчить про ту велику підготовку до національної революції, проведену в обговорюваному нами періоді. ТРИ ВЕЛИКІ ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ НА ВОЛИНІ[284] Рівенський процес проти 13 костопільців в січні 1937 року [Великі політичні процеси на Волині в 1937 році почалися розправою перед рівенським окружним судом дня 12 січня 1937 року проти селян з костопільського повіту. Акт обвинувачення закидував підсудним, що вони вели діяльність ОУН на терені повіту та підпалили кйгька домів у Костополі та Деражні
1. Антифашиський Рух Опору в роки Великої Вітчизняної війни на території України
3. Правове регулювання спільної власності в цивільному праві
4. Рух опору на Харківщині у роки Великої Вітчизняної війни
9. Металургійний комплекс України
11. Махновський рух 1917-1921 років
12. Телекомунікаційний ринок України
13. Українські мотиви в творчості І.Ю. Рєпіна
14. Основні принципи формування зовнішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі
15. Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі
16. Розвиток управлінської науки (менеджменту) в світі та в Україні
Асборн - карточки. 100 занимательных игр в путешествиях. 
Чайник заварочный из нержавеющей стали "Super Kristal", 0,65 л. 
Доска гладильная "Sopfy. Корица", 46x123 см. 17. Політична влада у світі та в Україні
18. Антиглобалістський рух на сучасному етапі. Альтерглобалізм
19. Митна політика України на сучасному етапі
20. Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку
21. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
25. Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні.
26. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
27. Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти)
28. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України
29. Норми сучасної української мови у спілкуванні
30. Етикетні норми спілкування засобами фразеології в українській мові
31. Братський рух і поширення гуманітарних ідей в Україні XVI–XVII ст.
Коляска для кукол "Лили". 
Шкатулка, 36x26x18 см (арт. 3871-RT-64). 
Простыня на резинке "ЭГО", 160х200 см, бежевая. 33. Культурно-національний рух на українських землях у ХVІ-ХVІІ ст.
34. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
35. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
36. Суспільно-політичне життя України у другій половині 40-50-тих років
37. Суспільно-політичний рух в США в період 1945-1960 років
41. Карбування металів як один з давніх видів народного декоративно-прикладного мистецтва України
42. Леся Українка - "чи не єдиний чоловік на всій Україні!"
43. Підготовка до співробітництва України з НАТО
44. Співробітництво Україна-СОТ і проблема глобальної лібералізації
45. Україна-Румунія: співробітництво в гуманітарній сфері
46. Роль позашкільної роботи з української мови та літератури
47. Ідеологія анархістського руху в Україні періоду 1917-1921 років
48. Розвиток української етнонаціональної спільноти
Цветные карандаши, 12 цветов, в пластиковом пенале. 
Пенал "Махаоны" (розовый). 
Набор для проведения раскопок "Dino Excavation. Динозавры" (Стегозавр и Тираннозавр). 49. Екологічний рух: світовий досвід та українські реалії
52. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
53. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
57. Львівський музей українського мистецтва
59. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
61. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
62. Шпаргалка по политологии (на укр. языке)
63. Український мандрівний філософ Г. Сковорода
64. Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi
Электроминикар Tokids "Bubble truck", цвет синий. 
Стиральный порошок Attack "Multi-Action", концентрированный, с кислородным пятновыводителем, 0,81. 66. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
67. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
68. Історія України
69. Історія соборності України
73. Исторія українського друкарства
74. Період гетьманщини України
75. Походження людини та її поява на території України
76. Роль Пласта на Україні В ХХ столитті
77. Україна після смерті Богдана Хмельницького
78. Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст
79. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
80. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
Подушка "Нордтекс. Лондон", 40х40 см. 
Настольная игра "Викторина первоклассника". 
Подставка под горячее с пробкой "FIFA 2018". 81. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
82. Обычаи и обряды украинского народа (Звичаи та обряди українського народа)
83. Історія розвитку криміналістики в Україні
84. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
85. Звичаї та обряди на Україні
89. Товарознавчі аспекти ринку виноградних вин в Україні
90. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
91. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
92. Сучасний стан науково-технічної сфери в Україні
93. Податкова система Японії, Місцеві податки в Україні
94. Новая магнитная опора большой грузоподъемности
95. Метил [2-аминофенил] сульфона
96. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
Обучающая игра "Сложи узор". 
Мельница "Молинеро" для специй, четырёхуровневая. 
Пустышки силиконовые Avent "Ночная", розовый (6-18 месяцев), 2 штуки. 97. Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник
98. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
99. Загальна характеристика конституції України
100. Партия зеленых в Украине (Партія зелених в Україні)
Каталка "Пальма" с ручкой. 
