![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Таможенное право
Дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів |
Зміст Вступ Розділ 1 Сутність митної політики та митної справи 1.1 Організаційно-правові засади управління митною справою 1.2 Структура управління в митній справі Розділ 2 Аналіз ефективності управління митною справою в Україні 2.1 Характеристика системи управління в ДМСУ 2.2 Оцінка ефективності управління в ДМСУ Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності управління в ДСМУ 3.1 Напрями підвищення ефективності управління митною справою 3.2 Заходи із скорочення витрат управлінської діяльності Висновки та пропозиції Список використаних джерел Вступ Актуальність теми. Відповідно до Митного кодексу, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Систему органів управління митною справою на сьогодні становлять Державна митна служба України, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. При проведенні в життя митної політики митні органи України розв'язують такі головні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України. Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів. Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання: розкрити систему органів державного управління митною справоюв Україні; дослідити основні форми митного контролю в Україні; оцінити ефективність управління митною справою в Україні; розробити шляхи підвищення ефективності управління митною справою в Україні. Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є організація управління в митній справі України. Предмет дослідження становлять система та механізм співробітництва правоохоронних служб із попередження скоєння митних злочинів. Методи дослідження.
Методологічною основою курсової роботи є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, застосування яких засноване на діалектиці. Розділ 1 Сутність митної політики та митної справи 1.1 Організаційно-правові засади управління митною справою Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» держава є монополістом у галузі митної справи. Вона визначає систему правового регулювання митної справи, розробляє митну політику, організовує та безпосередньо здійснює митну справу. Тому вивчаючи питання про управління митною справою, необхідно виходити, перш за все, із значення її законодавчого забезпечення. В цьому напрямку вже розглядалась роль Верховної Ради України, яка приймає основні нормативні акти: Митний кодекс України, закони «Про Єдиний Митний тариф», «Про митну справу в Україні», розглядає відповідність міжнародних актів з митних питань Конституції України та приймає рішення про їх імплементування в митне законодавство України. Верховна Рада України приймає також окремі закони, що регулюють митні пільги та порядок їх впровадження, митні тарифи на окремі товари, митні режими тощо. Суттєвий вплив на управління митною справою має Президент України, який з листопада 1996 р. курирує Держмитслужбу України. Укази Президента України мають вирішальне значення при визначенні структури, штатного розпису, чисельності, а також призначенні на посади вищого керівництва митної інфраструктури. Кабінет Міністрів України як вищий державний орган у системі органів виконавчої влади організовує втілення митної політики в конкретні організаційні заходи. Як визначено в ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів забезпечує здійснення митної справи. Ця управлінська діяльність відбувається в межах повноважень Кабінету Міністрів та, зокрема, передбачає: встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координацію діяльності міністрів, державних комітетів Держмитслужби з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань . Відповідно до Митного кодексу, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Систему органів управління митною справою на сьогодні становлять Державна митна служба України, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. При проведенні в життя митної політики митні органи України розв'язують такі головні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України .
1.2 Структура управління в митній справі Важливим державним органом, який здійснює захист економічних інтересів України, забезпечує виконання законодавства з митних питань, а також справляння мита, податку на додану вартість, акцизного збору, інших митних платежів та зборів є митниця. Держмитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. Державну митну службу України очолює Голова, якого призначає Президент України. Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Держмитслужби, обговорення найважливіших напрямів її діяльності в Держмитслужбі утворюється колегія у складі Голови Держмитслужби (голова колегії), заступників Голови Держмитслужби за посадою, інших працівників органів митної служби. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Голови Держмитслужби . Митниця підпорядкована регіональній митниці та Державній митній службі України. Основними завданнями митниці є: захист економічних інтересів України; забезпечення у зоні своєї діяльності виконання громадянами та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України в галузі митної справи; здійснення митного контролю та оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; організація та проведення заходів щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; проведення силами підрозділів митної варти оперативних заходів щодо виявлення, попередження та припинення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення охорони і супроводження підакцизних товарів та інших предметів, що переміщуються через територію України, та контроль за їх проходженням; дізнання у справах про контрабанду та провадження у справах про порушення митних правил; здійснення заходів щодо захисту інтересів національного споживача і недопущенню ввезення на територію України неякісних товарів або товарів, що не відповідають діючим в Україні вимогам і стандартам; створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ у зоні своєї діяльності, для прискорення пасажиропотоку та переміщення товарів через митний кордон України; ведення інформаційно-аналітичної роботи та митної статистики: ведення згідно з чинним законодавством бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, забезпечення контролю за раціональним, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів і кошторисів, збереження державної власності, складання бухгалтерської звітності, забезпечення своєчасності та повноти перерахування митних платежів на рахунки Держмитслужби України; забезпечення правильного застосування заходів митно-тарифного регулювання товарного обігу між Україною та іншими державами з метою захисту економічних інтересів України . Митниця відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції: контролює дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановленого порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; виконує рішення та доручення Державної митної служби та регіональної митниці.
Але, зважаючи на скрутний стан УНР і потребу інтелектуальних техничних сил для неї, УПСР дозволяє своїм членам входити у всі урядові органи для органичної роботи, коли ця робота не стоїть на перешкоді організації вищезазначених клясових органів»[105]. Закріплення розколу було завершене обранням Центрального Комітету УПСР (центральної течії) у складі: Н. Петренко, І. Лузанівський, М. Любинський, І. Миколайчук, А. Степаненко, Д. Одрина, І. Часник, О. Щадилів, В. Голубович (останній — кандидат у члени ЦК). Проведені новим керівним центром переговори з лівою течією партії успіху не мали, й обидві партії існували окремо. Визнавши за необхідне підтримувати радянську форму влади, УПСР (центральної течії) водночас наполягала, щоб у лавах селянських і робітничих депутатів українське трудове селянство мало представництво, відповідне його соціально-економічному значенню в житті краю. В цьому своєму домаганні партія виходила з міркувань подвійного роду: соціально-економічних і національно- політичних. Зважаючи на аграрний характер України і відповідно малу чисельність міського робітництва, партія вважала диктатуру пролетаріату в Україні нездійсненною без підтримки багатомільйонної верстви безземельного та малоземельного селянства; тільки в тісній злуці міського пролетаріату з трудовим селянством і спільній їх революційній праці в радах робітничих і селянських депутатів УПСР убачала запоруку перемоги революції в Україні
1. Організація роботи Верховної Ради України
2. Організаційна структура митної системи України
3. Органи внутрішніх справ України
4. Методика впроваджень моніторингових досліджень у систему роботи вчителя
5. Вплив фінансової глобалізації на економіку України
10. Організація патопсихологічного дослідження
11. Основи організації та роботи фондової біржі в Україні
12. Організаційна система управління природокористуванням України
14. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
15. Організація кредитної роботи в комерційному банку
16. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
17. Організація роботи та документне забезпечення районної Ради
18. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
19. Центральна виборча комісія: правовий статус і організація роботи
20. Організація постачання промисловими товарами цивільного населення України у 1943-1944 рр.
21. Поява робітничих організацій в Україні
25. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
26. Характеристика організаційних структур та методів керування ТОВ "Україна"
27. Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь?
28. Організація позакласної роботи в загальноосвітній школі
29. Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації
31. Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з дисками та каталогами в Norton Commander"
32. Способи організації самостійної роботи в малокомплектній початковій школі
33. Дидактичні умови організації домашньої роботи в початкових класах
34. Специфіка культової та організаційної роботи в бахаїзмі
35. Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами
36. Організація та ефективність використання митних складів при експорті-імпорті товарів
37. Організація роботи автостанції
41. Дослідження взаємозв’язків між живими організмами на прикладі екосистеми озера
43. Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК "Хліб України" Крижопільський елеватор
44. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
45. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
46. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
48. Організація праці менеджера
50. Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
51. Організація обліку грошових коштів
52. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
53. Верховна Рада України в системі органів влади
57. Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
58. Організація діяльності "ПриватБанку"
59. Організація та планування кредитування
61. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
62. Організація охорони праці на виробництві
63. Організація робочого місця бухгалтера
64. Рівні організації організму людини
65. Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
66. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
67. Організація, нормування та оплата праці в свинарстві
68. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні картоплі
69. Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових
73. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
74. Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"
75. Організація аудиторської перевірки матеріальних витрат на виготовлення продукції
76. Організація бухгалтерського обліку в Мексиці та Норвегії
77. Організація бухгалтерського обліку в США та Білорусії
78. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
79. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
80. Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")
81. Організація документаційного забезпечення установи
82. Організація і методика аудиту
83. Організація і методика аудиту доходів підприємства
84. Організація і методика проведення аудиту касових операцій
85. Організація облікового процесу на підприємстві
89. Організація обліку і аудиту виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос"
90. Організація обліку на підприємстві
91. Організація обліку орендних операцій
93. Організація обліку та контролю основних засобів на підприємстві
94. Організація складського обліку запасів в установах
96. Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів
97. Організація управлінського обліку на підприємстві
98. Основи організації бухгалтерського обліку
99. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах