![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Промышленность и Производство
Транспорт
Аналіз основних правових положень перевезення пасажирів та багажу |
ЗМІСТВступ Розділ І Поняття та характеристика договору перевезення пасажирів та багажу 1.1 Загальні засади перевезення пасажирів та багажу 1.2 Поняття договору перевезення пасажирів та багажу 1.3 Зміст договору та порядок виконання 1.4 Сторони договору перевезення пасажирів та багажу їх правовий статус 1.5 Форма договору перевезення пасажирів та багажу 1.6 Особливості правовідносин перевезення Розділ ІІ Особливості перевезення пасажирів різними видами транспорту 2.1 Перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом 2.2 Перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом 2.3 Перевезення пасажирів та багажу внутрішньоводним і морським транспортом 2.4 Перевезення пасажирів та багажу авіаційним транспортом 2.5 Особливості перевезення небезпечних вантажів Розділ ІІІ Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу 3.1 Загальна характеристика цивільно-правової відповідальності за порушення транспортних зобов'язань 3.2 Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом 3.3 Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом 3.4 Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу внутрішньоводним і морським транспортом 3.5 Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу авіаційним транспортом 3.6 Звільнення перевізника від відповідальності Висновки СПИСОК використаних джерел ВступУ всіх країнах світу транспорт є однією з важливих галузей народного господарства та складовою частиною міжлюдських стосунків. Сам процес перевезень не виробляє нового продукту, але виступає як сполучна ланка між підприємствами, сприяючи функціонуванню інших галузей економіки, розв'язанню соціальних задач, раціональному та гнучкому використанню виробничих сил, забезпечуючи обороноздатність країни. Тому державна політика становлення та розвитку транспортного комплексу України передбачає забезпечення своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва у перевезеннях, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності та входження транспортного комплексу України до європейської і світової транспортної системи. За договором про перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — також доставити багаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язаний сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу — і за його перевезення (910 ЦК України). Перевезення пасажирів здійснюється залізничним, річковим, морським, повітряним та автомобільним транспортом, а в містах — метрополітеном, трамваями і тролейбусами. Існують автомобільні приміські, міжміські перевезення пасажирів та міські автобусні, а також перевезення маршрутними та вантажопасажирськими таксомоторами. Перевезення за плату пасажирів та їхніх речей громадянами, які здійснюють їх епізодично, регулюються нормами про договір підряду, а не правилами транспортного законодавства.
Роль і значення транспорту закріплено статтею 1 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., в якій визначається, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольнити потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Отже, законодавець визначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, що перебуває у тісній взаємодії з промисловістю; енергетичним, агропромисловим, будівельним і торговельним комплексом; зв'язком; житловим господарством, побутовим обслуговуванням населення; сферою використання й охорони природних ресурсів тощо. У кожній з перерахованих галузей є окремі специфічні матеріальні умови виробництва, технологічні процеси, структура підприємств, особовий склад працівників і т. ін. На сьогоднішній час чи не найпоширеніша функція транспорту полягає у перевезенні пасажирів. Щорічно обсяги перевезення пасажирів збільшуються на таких видах транспорту, як автомобільний, залізничний, відновлює свої можливості за рахунок покращення матеріальної та технічної бази річковий, морський та авіаційний транспорт. На даний момент вважається, що для задоволення потреб у перевезенні пасажирів та багажу необхідні транспортні засоби й комплекси, які мають бути побудовані й повинні перебувати у відповідному технічному стані, своєчасне впровадження заходів технічного переозброєння і передових методів з вдосконалення всіх ланок транспортної системи. Досягнення стратегічних результатів, які повинна забезпечувати транспортна система, залежить від виконання вищезазначених завдань. Сьогодні в Україні транспортний комплекс має свою організаційну структуру. За Законом України «Про транспорт» (розділі II, ст. 21) у нашій країні сформована Єдина транспортна система, яка охоплює всі види державного, колективного й приватного транспорту, транспортно-технічні засоби, рухомий склад, структури управління на кожному виді транспорту та соціально-економічного забезпечення. Підтвердженням цьому є статті 22—40 зазначеного вище Закону. Так, стаття 22 визначає склад залізничного транспорту, до якого входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізниці, шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Подібні статті визначають інші складники транспорту. Необхідно зазначити, що в юридичній літературі вважається - транспортні правовідносини мають всі ознаки цивільно-правових відносин, які врегульовані нормами цивільного права на підставах договору перевезень. Враховуючи формування нових економічних відносин, створення стабільної та незалежної ринкової інфраструктури на сьогоднішній день повинні бути актуальними питання подальшого розвитку транспортної системи, збільшення обсягів перевезень, в тому числі і пасажирів, що забезпечить наповнюваність державного та місцевих бюджетів.
На сьогоднішній час транспортне право України тільки починає відокремлюватись в самостійну галузь права. У зв’язку з цим в юридичній літературі майже немає робот, які б висвітлювали основні принципи діяльності та правового регулювання транспорту. Актуальність теми. Полягає в тому, що утворення України та становлення її як демократичної, правової, соціальної держави стало результатом втілення багатовікових традицій державотворення українського народу. Подальший державний розвиток обумовлює необхідність удосконалення державної політики у сфері перевезень. Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Без відносин у сфері перевезення був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини і продукції. В якості об’єкту дослідження в роботі взяте чинне законодавство України про транспорт та договірні відносини, а також деякі праці юристів в галузі транспортного, цивільного, господарського права, серед яких можна назвати таких, як: Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., О.В. Дзеру, Н.С. Кузнєцову, О.А.Підопригору, Д.В.Боброву, С.М. Приступу, Сергєєва А.П., Толстого Ю.К., Корнєєва С.М., Братуся С. Н., Попова Ю.А., Маслова В.Ф.та ін. Мета роботи полягає в аналізі основних правових положень одного із інститутів транспортного права – перевезення пасажирів та багажу. Головні завдання – проаналізувати нормативно-правову базу перевезень пасажирів різними видами транспорту, окреслити основні напрями її систематизації. Робота побудована таким чином, щоб максимально виконати поставлені завдання. У зв’язку із цим: спочатку буде дано характеристику правових відносин, які виникають під час перевезення пасажирів різними видами транспорту і які оформлені відповідними цивільними договорами, будуть виділені основні права та обов’язки сторін в цих відносинах. Потім будуть виділені основні підстави юридичної відповідальності за порушення договорів перевезення пасажирів та багажу, а також підняті основні актуальні проблеми, що виникли сьогодні в діяльності транспортної системи України. В роботі використані різноманітні наукові загальні та спеціальні методи, такі як: логічний, порівняльний, історичний, методи синтезу та аналізу та ін. Розділ І Поняття та характеристика договору перевезення пасажирів та багажу 1.1 Загальні засади перевезення пасажирів та багажуЗміст спеціальної правоздатності деяких підприємств становить виробнича діяльність з надання послуг. Одні послуги являють собою результат певних видів діяльності або праці (споживні вартості) і втілюються у товарах, інші, навпаки, не залишають реальних результатів, які б існували окремо від виконавців цих послуг. Головною особливістю договорів про надання послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, є те, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги.
Однако подавляющее большинство стран еще не освободилось в этом отношении от традиции средневековья. Подход средневековых правителей христианской Европы к евреям был в основном всюду тождествен; даже {427} положение евреев в странах ислама базировалось на тех же принципах: дискриминация евреев по религиозным мотивам; лишение их политических прав; ограничительные меры в хозяйственной деятельности и даже в повседневной жизни. Целью этих мер, не всегда, впрочем, последовательно проводившихся, было унижение евреев, в соответствии с явно выраженными постановлениями христианской церкви и учением ислама. Однако в средневековом обществе действовал также ряд факторов, облегчивших евреям их существование. В эту эпоху в большинстве государств не было единого законодательства, обязательного для всех граждан, и правовое положение каждой отдельной личности во многом зависело от ее принадлежности к тому или иному сословию или слою населения. Статус дворянина в корне отличался от статуса горожанина или крестьянина; да и сами горожане делились на группы, права которых формировались в рамках традиционных или дарованных им правителями привилегий
2. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних
3. Правовое положение индивидуального предпринимателя
4. Правовое положение иностранных граждан в Российской Федерации
5. Правовое положение российских военных баз на территории стран СНГ
9. Основные правовые системы современности
10. Основные правовые семьи мира
11. Правовое положенние лиц, отбывающих наказание
12. Правовое положение осужденных к наказаниям без изоляции от общества
13. Правовое положение Улуса Джучи в Монгольской империи 1224-1269 гг.
14. Правовое положение беженцев и вынужденных переселенцев
15. Принципы воспитания, как основные теоретические положения процесса воспитания, и их характеристика.
16. Правовое положение лицензирования
17. Правовое положение государственных и муниципальных предприятий
18. Правовое положение лица, владеющего имуществом в течение срока приобретательной давности
19. Правовое положение римских граждан
20. Правовое положение военнослужащих
21. Правовое положение иностранных граждан в РФ
25. Правовое положение Акционерного Общества
26. Основные правовые системы современности
27. Классическая школа и ее основные теоретические положения
28. Правовое положение участников рынка ценных бумаг
30. Правовое положение Федерального агентства правительственной связи и информации
31. Правовое положение сельскохозяйственных кооперативов
32. Правовое положение иностранных граждан в РФ
33. Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)
35. Правовое положение акционерного общества
36. Гражданско-правовое положение производственных кооперативов
37. Основные правовые нормы, регулирующие ввоз товаров на территорию России
42. Аналіз правового статусу законодавчої й місцевої влади Угорщини
43. Гражданско-правове положение биржи
44. Гражданско-правовое положение индивидуального предпринимателя в России
45. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних
46. Гражданско-правовое положение органов местного самоуправления
48. Основные правовые системы современности
49. Основные правовые характеристики Монголии
50. Понятие и содержание правового положения лиц, отбывающих уголовные наказания
51. Правовий стан вільних та рабів у античній державі
52. Правовое положение Госдумы
53. Правовое положение женщин в современной Индии
57. Правовое положение коммерческих организаций
58. Правовое положение кооперативных организаций в РФ
59. Правовое положение крестьянских (фермерских) хозяйств
60. Правовое положение личности в государстве
61. Правовое положение мировых судей в судебной системе РФ
62. Правовое положение обществ с ограниченной ответственностью
63. Правовое положение общества с ограниченной ответственностью как юридического лица
64. Правовое положение общественных организаций
65. Правовое положение персонала Федеральной службы исполнения наказаний РФ
66. Правовое положение рабов. Правовые способы возникновения рабства
67. Правовое положение свидетелей
68. Правовое положение третьих лиц в гражданском процессе РФ
69. Правовое положение Федеральной службы охраны РФ
73. Основные правовые принципы охраны здоровья населения в республике Беларусь
74. Правовое положение иностранных юридических лиц в Республике Беларусь
75. Основные концептуальные положения современного международного менеджмента
76. Правовое положение профсоюзов в сфере труда
77. Основні поняття і положення теорії надійності
78. Порівняльний аналіз головних понять аскетичної антропології та феномена мови
79. Правовое положение зон чрезвычайной экологической ситуации
80. Науково-практичні основи аналізу банкрутства підприємства та шляхи його подолання
82. Аналіз та прогнозування основних тенденцій розвитку ринку дорогоцінних металів в Україні
83. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
84. Основні положення інноваційного менеджменту та реструктуризації
85. Аналіз основних підходів та провідних концептуальних ідей до визначення суті полікультурної освіти
89. Правовое государство - сущность и основные черты
90. Основные положения консервативной модели общественного развития России
92. Основные положения Таможенного кодекса Российской Федерации и дополнения к нему
93. Основные положения экономической программы развития России с 2000 до 2010 года
94. Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи
95. Основные положения концепции Соссюра
96. Основные положения очищения организма
97. Процес управління та його основні стадії
98. Правовой статус субъекта, занимающего доминирующее положение на рынке