![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Національне багатство, прибуток |
смотреть на рефераты похожие на "Національне багатство, прибуток" Національне багатство та його структура. Виробничі можливості суспільства завжди були обмежені. Зі збільшенням населення виникала необхідність залучення в господарський оборот нових земель, самих різних природних ресурсів. До початку ХХ сторіччя темпи приросту використовуваних ресурсів залишалися відносно невеликими. Пояснювалось це, з одного боку, визначеною стабільністю в потребах населення, а з іншого боку, - обмеженістю росту чисельності самого населення. Дві тисячі років тому на Землі проживало 230-250 млн.чол., у 1800 р. - трохи більш 900 млн., у 1900 - 1,5 млрд., 1960 - близько 3 млрд., 1995 - 5,5 млрд.людей. Темпи приросту населення різко зросли в поточному сторіччі, хоча ще в самому кінці XVIII ст. молодий англійський священик Томас Роберт Мальтус вивів закон зменшуваної прибутковості. Відповідно до цього закону, продовольство буде збільшуватися в співвідношенні один, два, три, а чисельність населення - один, два, чотири і т.д. У зв'язку з демографічним вибухом, що відбувається, за останні сорок- п'ятдесят років у господарський оборот було втягнено стільки природних ресурсів, скільки їх було використано за всю історію розвитку цивілізації до цього часу. Обґрунтування вибору використання обмежених ресурсів стало однієї з центральних проблем господарювання. Результатом господарювання в будь-якій економічній системі є зроблений продукт. Він являє собою суму всіх створених протягом року благ і має подвійну цінність. Насамперед це різноманітні предмети і послуги, зроблені для задоволення виробничих і особистих потреб людей. Друга цінність суспільного продукту полягає в тому, що він має вартість, втілює в собі визначена кількість витраченої праці і показує ціною яких зусиль зроблений цей продукт. У радянській статистиці цей продукт одержав назву сукупного чи валового продукту. Він містить у собі матеріальні блага і послуги, створені в матеріальному виробництві, і нематеріальні блага і послуги, створені в нематеріальному виробництві (духовні, моральні цінності, утворення, охорона здоров'я і т.д.). По своїй вартісній структурі сукупний продукт складається з вартості витрачених засобів виробництва, необхідного продукту, що складає з благ і послуг особистого споживання, і прибавочного продукту, призначеного на розширення споживання і виробництва. К. Маркс показав це формулою: C Y m = K де: З - вартість витрачених засобів виробництва; Y - заробітна плата; m - прибавочна вартість. Важливою формою суспільного продукту є кінцевий продукт. Він утвориться шляхом вирахування з валового продукту всього обороту предметів праці, тобто шляхом усунення їхнього повторного рахунка. Чистий національний продукт (НП) по американській статистиці складає ринкову вартість усіх кінцевих благ, зроблених у країні протягом року. У ньому немає повторного рахунка (наприклад, з вартості хліба виключається вартість тесту, з вартості машини - вартість металу і т.д.). НП можна вимірити трьома способами: 1. Як суму доданих цінностей, приєднаних у ході виробництва кінцевих благ кожним виробником протягом року.
2. Як суму доходів, отриманих у формі заробітної плати, відсотка, ренти і прибули тими, хто протягом року використовував свої ресурси для виробництва. 3. Як суму витрат на кінцеві блага, що здобуваються споживачами, фірмами й урядом, тобто суму кінцевих продажів. По розмірі цього продукту не можна судити про добробут нації. У ньому багато умовностей, і зіставлення НП різних країн скоріше характеризує рівень розвитку націй, чим рівень життя населення. При порівнянні і зіставленні НП необхідно застосовувати незмінні ціни. Якщо цілком виключити з валового суспільного продукту матеріальні витрати (З), тобто витрати упредметненої праці минулого років, то одержимо чистий доход суспільства. В економічній теорії і сучасній обліково- статистичній практиці чистий продукт суспільства одержав назву національного доходу. Створюваний у процесі виробництва суспільний продукт проходить у своєму русі стадії розподілу, обміну і споживання. На всьому шляху його руху між людьми складаються, постійно підтримуються і розвиваються визначені економічні відносини. Головними, визначальними є відносини, що мають місце в самім виробництві. Вони накладають відбиток на весь наступний ланцюжок економічних взаємозв'язків, визначають їхній характер, спрямованість розвитку. К. Маркс відзначав, що кожному способу виробництва суттєвий свій спосіб розподілу створюваного продукту. Але розподільні відносини не пасивні. В одних випадках вони можуть гальмувати виробництво, в інших виступати в якості його прискорювача. Через розподіл і обмін забезпечується повернення у виробництво різних засобів виробництва і робочої сили. Тим самим підтримується пропорційність у господарстві або відбувається розладнаність у всьому господарському механізмі (бюджетний дефіцит, інфляція, безробіття і т.д.). На стадії розподілу встановлюється частка різних класів, соціальних груп і окремих людей у виробничому продукті. Це частка доходить до споживача через обмін. Обмін опосередковує зв'язок між виробництвом і розподілом з однієї сторони і споживанням з іншої. Він являє собою купівлю- продаж сукупного продукту. Як продавців і покупців виступають підприємства, організації і населення. Обов'язковою умовою безперервності самого процесу виробництва є повна реалізація створеного продукту. При цьому умові виробництво одержить необхідний приплив матеріальних і людських ресурсів, а населення - свою частку в продукті, визначену розподільними відносинами. Завершальною стадією руху суспільного продукту є споживання. Почавши рух з виробництва, продукт чи цілком поступово зникає в споживанні. Тим самим забезпечується відтворення самого життя людини і його діяльностей. Валовий національний продукт (ВНП) (англ. gross a io al produc ) - також, як і валовий внутрішній продукт (ВВН), є найважливішим макроекономічним показником статистики народного господарства країни. Містить у собі суму товарів і послуг, зроблених національними суб'єктами (підприємствами, організаціями і приватними особами) за рік, незалежно від їхнього територіального місця розташування. ВНП відрізняється від ВВП на сальдо (різниця між грошовими надходженнями і витратами за визначений період) зовнішньоекономічних операцій, включаючи сальдо експорту й імпорту товарів і послуг, сальдо перекладу заробітної плати іноземних робітників і сальдо перекладу прибутків від вивезеного за рубіж капіталу.
ВНП може бути чи більше менше ВВП у залежності від знака сальдо. Валовий внутрішній продукт (ВВП) (англ. gross domes ic produc ) - макроекономічний показник статистики народного господарства, обчислювальний як сукупна вартість кінцевої продукції галузей матеріального виробництва і сфери послуг. ВВП може бути обчислений по реальних витратах виробників на виробництво продукції, тобто без обліку податків і субсидій. У таких випадках показник зветься "валовий внутрішній продукт по факторній вартості". З обліком підсумкового сальдо податків і субсидій показник перетворюється в "валовий внутрішній продукт за ринковими цінами" і показує, у скількох він обійшовся споживачам. ВВП розраховується трьома способами: 1) по виробництву - як сума умовно-чистої продукції (чи доданої вартості) усіх галузей матеріального виробництва і сфери послуг; 2) по розподілі - як сума державного і приватного споживання, державних і часток капіталовкладень, чи приросту зменшення усіх видів запасів і експорту; 3) по доходах - як сума заробітної плати найманих робітників, усіх видів прибули, рентних доходів, амортизаційних відрахувань і непрямих податків. Усі три методи підрахунку валового продукту в кінцевому рахунку повинні давати той самий результат. Показник може бути обчислений або в поточних, або в постійних цінах. Для зручності міжнародних порівнянь ВВП розраховується в єдиній валюті - в американських доларах. Порівнянність показників забезпечується єдиною методологією національних рахунків, розробленою статистичною службою ООН і прийнятої в більшості країн капіталістичного світу. Динаміка ВВП є одним з найважливіших показників господарської кон'юнктури в країні. Валовий доход – сукупний грошовий виторг підприємства, отриманий у результаті діяльності основних, допоміжних і побічних виробництв підприємства, а також від реалізації підсобних послуг. Національний доход (НД) ( a io al i come) – вартість, знову створена протягом визначеного періоду (звичайно року) у народному господарстві тієї чи іншої країни (чи галузі), частина валового суспільного продукту, що залишається за винятком матеріальних витрат, витрачених на його виробництво (фонду відшкодування). Національний доход виражає весь обсяг чистої продукції країни (галузі). У національний доход включають продукцію сфери матеріального виробництва, а також вартість продукції сфери послуг. По методології міжнародної статистики кількісна різниця між валовим внутрішнім продуктом і національним доходом дорівнює вартості амортизаційних відрахувань. Національний доход поділяється на зроблений і використовуваний на споживання і нагромадження. Використовуваний національний доход менше зробленого на величину втрат у результаті стихійних лих, воєнних дій, у процесі транспортування і збереження і на величину незавершеного будівництва. Причини виникнення монополій, монополія як антипод конкуренції Монополії бувають різні. Економічні, політичні і технологічні. Глобальні і локальні. Державні і приватні. Абсолютні і відносні. Природні і штучні. Внутрішні та зовнішні. Національні і міжнародні. Монополії влади, управління та власності.
З того часу почуття нескореност опанову молоду козацьку верству, котра ста диним оборонцем укранського народу. Визначальною, фатальною подю в стор Украни стала Люблнська уня, пдписана 1569 року мж Польщею Великим Литовським князвством. З одного боку, вона нби-то формально закрплювала днсть цих двох держав, яка реально поступово здйснювалася протягом попереднх 184-х рокв, вд часу Кревсько ун 1385 р. З другого боку, виявилася вона хитрою манпуляцю полякв, котр фактично позбавили впливу литовську знать, що мала самостйницьк позиц, безпдставно привласнили свой корон укранськ земл. Так було вдкрито широке поле дй експанс ненажерливо польсько шляхти, що тисячами посунула на Схд, у той "диний рай на свт", як називала вона Украну, вдкривши фантастичн багатства ц родючо земл працелюбного народу. Вдтод почався новий етап боротьби укранського народу у його нацональному протистоянн польськй агрес. На вдмну вд Литви, Польща прийшла на укранську землю з свою войовничою дею панування, з переконанням про свою нацональну культурну вищсть
1. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
2. Національна політика СРСР в роки перебудови
3. Українська національна революція 1649-1657рр
4. Вимірювання національного обсягу виробництва і доходу
5. Система національних розрахунків
9. Національна система масових електронних платежів
11. Національний банк України та особливості його функціонування
12. Функції Національного банку України
14. Національне та міжнародне право
15. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
16. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
17. Розробка системи електронних міжбанківських переказів Національного банку України
18. Джузппе Мадзіні - діяч національно-визвольного руху Італії
19. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
20. Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття
21. Національний склад гірничопромислової буржуазії України в пореформений період
25. Національно-культурне відродження на західноукраїнських землях в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст.
26. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
27. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
28. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
31. Формування українського національного руху
32. Українська національна кухня
33. Методологічні засади розуміння національної культури
35. Українські поети–лауреати Національної премії ім. Т.Г. Шевченка
36. Взаємодія національних правових систем як принцип міжнародного приватного права
37. Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод
42. Урок з формування національної свідомості "Охорона природи України"
43. Формування національної свідомості учнів у десятому класі в курсі вітчизняної історії
44. Етнонаціональні відносини й національна політика
45. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
46. Українська національна ідея
48. Національна самобутня форма суспільної допомоги українського народу
49. Збереження національних культур в епоху глобалізації
50. Національні системи класифікації готелів
51. Національна депозитарна система
52. Національні парки світу. Біловезька пуща. Білорусія
53. Баланси народного господарства і система національних рахунків
57. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
58. Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік
59. Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні
60. Національні меншини на Рівненщині
61. Сегодня студенты, завтра - интеллектуальный потенциал нации - какой? (взгляд самой молодёжи)
62. Происхождение русской нации
63. Организация Объединеных Наций
64. Социология наций
65. Новый подход к определению "нации", "национализм"
66. Организация Объединенных Наций
67. “Оруженосцы нации”: вермахт и части особого назначения СС (1934-1939 гг.)
68. Класс, нация и общественная политика в русской революции 1917 года
69. Организация объединенных наций (ООН)
73. Нация ислама
76. Затрати виробництва, ціна і прибуток
77. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
78. Совет Безопасности Организации Объединенных Наций
79. Регіональний розвиток харчової промисловості України
80. Разделение людей и наций /Укр./
81. Раціональні дроби та їх властивості
82. Нации и национальная политика
83. Разрушение общности советских народов и русская нация
84. Постембріональний розвиток тварин
85. Раціональне використання земель та забезпечення населення екологічно-чистими продуктами харчування
89. Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
90. Концепція регіональної політики
91. Місцеве та регіональне самоврядування
92. Реализация права наций на самоопределение в первые месяцы Советской власти
93. Культурна проблематика на регіональних ЗМІ
94. Роль орфографии в развитии литературного языка нации
95. Творчество Ч. Диккенса. Англичане – спортивная нация
96. Еквівалентність перекладу при відображенні функціонально-ситуативного змісту оригінала
97. Носії інформації, їхній склад та характеристика. Розробка АРМ прибуток підприємства