![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Банковское дело и кредитование
Валютні ризики: економічна природа та управління |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МУНІЦИПАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ Р Е Ф Е Р А Т з предмета “Ринок фінансових послуг” на тему: Валютні ризики: економічна природа та управління. Роботу написала: студентка 4-го курсу, I групи, Кононенко С.Д. Київ 2002 З м і с т Вступ 2 Поняття і головні чинники винекнення валютних ризиків . 3 Особливості управління валютними ризиками . 5 Страхування від валютних ризиків 14 Висновок . 18 Література 19 В с т у п. В кожній країні є свої гроші. Вони є засобом обміну, або платежу, одиницею розрахунку, мірою вартості та засобом накопичення. Причому не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках в якості національної валюти. Але ж національних валют стільки ж, скільки і суверенних держав. Так як між країнами світу існують міжнародні економічні звязки (міжнвродна торгівля товарами та послугами, міжнародний рух капіталу та інше) у всіх галузях то і відбувається рух грошей між цими країнами. У світі не існує єдиної грошової одиниці в якій би виражались всі грошові операції, тому в різних країнах вони виражаються у різних валютах. В звязку з цим для проведення розрахунків між національними грошовими одиницями країн встановлюється відношення, яке називається валютним курсом. Нестабільнісь, коливання валютних курсів і є причиною валютних ризиків. Сам факт появи валютного ризику повязаний з виникненням відкритої позиції – невідповідністю між зобовязаннями та вимогами банку по тій чи іншій іноземній валюті. Зрозуміло, що при закритій позиції ризик від коливань валютного курсу майже відсутній. При появі короткої позиції банк буде вимушений прикупати валюту по новому курсу, а віддавати по старому, або приймати по-старому, а продавати по-новому. Втрати можуть виникнути і при довгій позиції, коли приймати валюту прийдеться по курсу більш низькому або високому, ніж вказано в договорі. Поняття і головні чинники винекнення валютних ризиків. Проблема валютного ризику в 80-х роках перетворилась у невідємну частину щоденної діяльності банків і корпорацій, що орієнтуються на міжнародні операції. З одного боку, транснаціональні банки (ТНБ) і корпорації постійно розширяють свою закордонну діяльність і все більша частина їх операцій проводиться в іноземних валютах. З іншого боку, різко зросли коливання валютних курсів і ускладнилось їх прогнозування. В звязку з цим зросла залежність кінцевих фінансових результатів від від валютного ризику. Найкрупніші банки і ТНК вперше серйозно зайнялися проблемою валютного ризику на початку 70-х років, коли були введені плаваючі валютні курси. Але лише в останні роки амплітуда коливань валютних курсів (як і відсоткових ставок) досягла величин, що потребують прийняття практичних мір в цьому напрямку. Виникла ціла індустрія управління валютним ризиком – спеціальні установи, інструменти, методи, системи. Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних валютних ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому – збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища.
Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику. Під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат в результаті коливань валютних курсів. Розрізняють “конверсійний” (готівковий) ризик валютних збитків по конкретним операціям в іноземній валюті і “трансляційний” (бухгалтерський) ризик збитків при переоцінці активів і пасивів, прибутку закордонних філій в національну валюту. В широкому плані валютний ризик складається в незбалансованості активів і пасивів в кожній валюті по термінам і сумам. Необхідно також враховувати, що зміна курсових співвідношень може призвести до довгострокових негативних наслідків через падіння конкурентоспроможності. Особливості управління валютними ризиками. Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені, оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування. Першочерговий етап у визначенні степені валютного ризику заключається в його ретельному аналізі і оцінці можливих збитків та інших наслідків, так як від цього залежить вибір конкретного методу захисту. Значна кількість ТНК і ТНБ сьогодні мають свої системи оцінки валютних ризиків і вибору методів захисту, які залежать від характеру діяльності і економічної стратегії, організаційної структури, складу активів і пасивів інституту. Для ТНК оцінка ризиків необхідна при включенні результатів діяльності закордонних компаній в баланс всієї групи. Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової конюнктури приймає важливе економічне значення. Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупної компанії і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення в внутрішньофірмовому фінансовому плануванні, в підвищенні ефективності основної діяльності банку або корпорації. Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобовязанням, які можуть виникнути в майбутньому (якщо, наприклад, будуть заключені контракти, про які початі переговори). В короткостроковому плані корпорації оцінюють ризиковість кожної конкретної товарної або іншої угоди, при цьому стан сумарного балансу не відіграє великого значення. Але для банків або крупних ТНК з значним обємом міжнародних операцій такий підхід неприйнятний. Посилення валютної нестійкості зробило актуальним питання про централізацію управління валютним ризиком на рівні всієї корпорації. По кожній іноземній валюті визначається непокрита (чиста) позиція під ризиком, яку центральна ланка монополії страхує тим чи іншим способом. Наприклад, французька автомобільна монополія Пежо ще в 1981 році створила спеціалізовану компанію, яка здійснює всі валютні і грошові операції групи. Взаємний залік ризиків по пасиву і активу – “метчінг” – один з самих ефективних методів обліку і оцінки валютного ризику (шляхом вирахування, наприклад, надходжень валюти з суми її відтоку можна виявити реальний розмір ризику).
Багато ТНК і ТНБ активно використовують цей та інші методи, зокрема так називаємий “неттинг”– максимальне скорочення числа валютних угод шляхом їх укрупнення і узгодження дій всіх підрозділів банку або корпорації. Характерним прикладом є десять великих міжнародних банків в Лондоні, які в 1986 році організували компанію Форекснет для взаємозаліку і зменшення числа конверсійних операцій і зниження валютного ризику та операційних витрат. Необхідно відзначити, що і при централізації захисту від валютного ризику відповідальність за валютні збитки з конкретних підрозділів знімається і переноситься на материнську компанію не повністю. Прийняття любих комерційних рішень в теперішній час обумовлено фактором валютного ризику. Крім того, в окремих випадках невиправдана централізація ризиків може ускладнити діяльність корпорації. “Транснаціональний” валютний ризик виникає перед усім при перерахунку в національну валюту балансу компанії і її прибутків на якусь дату (це стосується в першу чергу закордонних дочірних компаній). Основне питання в даному випадку полягає в виборі валютного курсу, по якому проводиться “трансляція”– по поточному (на дату перерахунку) або по “історичному” (тобто на дату проведення операцій). Існує декілька основних методів перерахунку балансу закордонної філії в національну валюту. По-перше, усі поточні операції можуть оцінюватись по поточному валютному курсу, а довгострокові (в тому числі товарні запаси) – по “історичному”. По-друге, усі фінансові операції можуть перераховуватись по поточному курсу, а товарні – по “історичному”. По-третє, всі операції можуть обліковуватись або по поточному, або по “історичному” курсу валюти. Доходи і збитки від валютних (конверсійних) операцій зазвичай враховуються як частина поточної операційної діяльності корпорації, тобто заносяться в рахунок прибутків і збитків (прибутки обкладаються податками). Результати “трансляцій” (перерахунку) інколи розглядаються як особлива стаття в балансі, а деяких випадках розцінюються як поточні прибутки і збитки. Управління валютним ризиком завжди полягає у виборі одної з декількох альтернативних стратегій. Більшість корпорацій і банків віддають перевагу проведенню селективного управління валютним ризиком, тобто страхувати тільки “неприйнятний” ризик (ризик, вірогідність якого досить велика). Частина валютного ризику може бути прийнята корпорацією в сподіванні на благополучний розвиток конюнктури – питання полягає лише в визначенні його рівня і оцінці вартості страхування. Якщо є реальна можливість отримати прибуток від зміни валютних курсів, то банк або корпорація від цього, як правило, не відказуються. Після того як прийнято рішення про необхідність захисту, корпорація обирає відповідний метод управління валютним ризиком. Ці методи в практиці ТНК прийнято підрозділяти в першу чергу на “внутрішні” і “зовнішні”. Перші являють собою, міри по запобіганню виникненню валютного ризику, тобто засоби превентивного характеру.
Але далеко не скрізь така кадрова політика виправдала себе, приклади чого вже наводились. Для підготовки спеціалістів розвідувальної й контррозвідувальної справи у структурі Розвідочної управи передбачалося створення спеціальної "Школи виховання розвідчиків". Її управління складали: начальник (підлягав особисто військовому міністру), його помічник і канцелярист. Начальником школи призначалася військова чи цивільна людина, достатньо обізнана з роботою спеціальних служб. Викладачами школи запрошувалися при необхідності військові чи цивільні особи [471]. Номенклатура спеціальностей навчального закладу визначалася тими напрямками роботи, яких найбільше вимагала загальнополітична й оперативна обстановка в умовах воєнного часу. Тобто, школа мала готувати фахівців, здатних організувати розвідувальні й контррозвідувальні осередки в тилу ворога, на окупованій території, а також забезпечувати доставку інформації до Центру. Встановлювався однорічний термін навчання. У положенні про школу зазначалося, що її завдання - у "всебічній освіті курсантів", котрі мають оволодіти несенням спеціальної служби (пройти курс спецдисциплін - В.С.), ознайомитися з військовим, політичним і економічним становищем в УНР та за кордоном
1. Економічна природа митного тарифу, його класифікація та функціональні завдання
3. Активні операції та управління ними в ЗАТ КБ "ПриватБанк"
4. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
5. Фінансове планування та управління фінансовими ресурсами
9. Валютні ризики: методи аналізу і управління
10. Сутність та еволюція економічних систем. Поняття та основа класифікації методів управління
13. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
15. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
16. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
17. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
19. Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення
25. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
26. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
27. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
28. Управління асортиментом, якістю та продажем консервованих і заморожених томатопродуктів
29. Світова торгівля та зовнішньо-економічна діяльність підприємств
31. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки
32. Економічна сутність та форми оплати праці
33. Конфлікти та методи управління ними
34. Менеджмент та система управління
35. Поняття та сутність ефективності управління
36. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
37. Типи, функції та місце економічних служб в управлінській структурі підприємства
42. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект)
43. Стратегічні вектори управління еколого-соціо-економічною системою регіону
44. Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення
45. Економічна криза в Україні та шляхи її подолання
46. Економічна теорія (основні поняття та терміни)
48. Стандартизація, уніфікація та сертифікація продукції та їх економічна ефективність
49. Сучасний стан державних органів управління економікою
50. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його оптимізації
51. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
52. Економічна теорія предмет і методи вивчення
53. Управління системою маркетингової діяльності на підприємтсві
58. Управління контрактною діяльністю на підприємстві
59. Організаційна система управління природокористуванням України
60. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації
61. Спеціальні економічні зони та їх роль в залученні іноземних інвестицій
62. Бухгалтерський облік в системі управління господарською діяльністю
64. Розробка концепції управління інноваційною діяльністю в Пол-тавській області
65. Акти державного управління
66. Екологічна криза та форми її прояву
67. Мораль і соціальне управління
68. Теоретичні основи фінансового управління діяльності комерційних банків
69. VAR-аналіз валютних ризиків
73. Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах
74. Економічна оцінка активу балансу підприємства
75. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
76. Удосконалення обліку аналізу і контролю в системі управління витратами торгового підприємства
77. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України
78. Державне управління в сфері охорони здоров’я
80. Логічна природа доказування в слідчій і судовій практиці
81. Поняття і наукові засади державного управління
82. Регіоналізм і місцеве управління у Великобританії
83. Сутність і сфера міжгалузевого управління
85. Управління духовними процесами суспільства
89. Розробка автоматизованого робочого місця управління замовленнями у малому бізнесі (ПП "Сігма")
90. Системний аналіз складних систем управління
91. Управління файлами за допомогою файлового менеджера Windows Commander
92. Економічна думка Древнього Сходу
93. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
95. Інформаційні технології управління маркетингом
96. Управління запасами матеріалів на підприємстві
97. Управління поведінкою споживачів
98. Економічний інтерес та шляхи його реалізації в рекламній діяльності