![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Право власності на землю |
ЗМІСТ 1 РОЗВИТОК ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 1.1 Розвиток права власності на землю в період з 1890 до 1917 року.5 1.2 Аграрні реформи Радянської 2 РОЗВИТОК ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ.18 2.1 Новели Земельного кодексу та практичне їх застосування.18 2.2 Проблеми практичного застосування Земельного кодексу України.28 ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП З давніх часів власність, і, зокрема, власність на землю займала важливе місце в житті кожної людини. Адже маєш власність – маєш гроші. Маєш гроші – маєш владу. Нині суспільство істотно змінилось, модернізувалось, удосконалилось і право власності перейшло на більш високий, більш досконалий рівень, проте аж ніяк не втратило свого захисного первинно-меркантильного значення. Цілком логічно, що сучасне законодавство нашої країни змінилося, удосконалилося та демократизувалося. У 1996 році було прийнято Конституцію України, у якій закладена концепція правової системи України, правова база розвитку всіх галузей законодавства, в тому числі земельного законодавства, в основі якої – забезпечення прав і свобод людини, розвитку незалежної, правової і соціальної держави. Питання права власності взагалі і питання права власності на землю вирішуються в Основному Законі держави крізь призму прав людини. У Конституції закріплюється право власності українського народу на землю та інші природні ресурси (ст.13), забезпечується державний захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання , їх рівність перед законом, гарантується непорушність права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами , юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, право громадян України на свободу об’єднання громадян України у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних та інших інтересів, право на підприємницьку діяльність, визначається механізм реалізації захисту права власності, в тому числі на землю, інших прав майнового характеру. Оскільки історично так склалося, що земля досить довго була лише власністю держави, то сучасному українському законодавцю треба дуже пильно і серйозно відноситись до цих питань. Навіть і після 14 років незалежності України та проголошення її демократичного розвитку, питання земельних відносин стоять досить гостро і потребують пильної уваги і най скорішого вирішення. Тому тема „Розвиток права власності на землю” є однією з найактуальніших на даний момент, а проблеми, які виникають не тільки у загальнодержавних масштабах, а і на місцях, потребують дуже часто судового розгляду. Тема роботи напрямлена на розкриття стану земельного законодавства України, його функціональності та проблем, які існують на сьогоднішній день. Метою роботи є виявлення та розкриття досягнень та проблемних питань Земельного кодексу України, Цивільного кодексу та інших законодавчих актів про земельні відносини. Завдання дослідження – розкрити сутність цивільного та земельного законодавств, їх компетенцію у вирішенні питань земельних відносин та проблеми, які вони не можуть вирішити на сьогоднішній день.
Прослідкувати за динамікою їх вдосконалення. . Об’єктом дослідження є земельне законодавство України на сучасному етапі розвитку країни. Предметом є відносини, які регулює Земельний кодекс України та інші законодавчі акти про земельні відносини в Україні. Методологія дослідження складається з: методу аналізу діючого законодавства, логіко-правового методу, логічного методу, синтетичного. 1 РОЗВИТОК ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 1.1 Розвиток права власності на землю в період з 1890 до 1917 року Кінець XIX - початок XX століття був позначений активним пошуком з боку державної влади шляхів виходу з кризового стану аграрного сектору економіки країни, у яке він потрапив через сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів. З метою послаблення соціальної напруги на селі, яка у поєднанні із загостренням внутріполітичної боротьби на рубежі 70-80-х років XIX ст. посилювала нестабільність державної влади, уряд створив ряд спеціальних комісій для розробки проектів нових, у тому числі і аграрних законів. Незбалансованість аграрного сектора стало однією з причин економічної кризи початку ХХ ст. Скорочення промислового виробництва, яке розпочалося в 1900р., було викликане відносно слабким розвитком ринкових відносин у сільському господарстві. Монархія не загинула в ній лише тому, що в уряді знайшлися такі видатні люди, як С.Ю.Вітте и П.А.Столипін. С.Ю.Вітте будучи лібералом вважав, що всі зміни в суспільному і державному житті потрібно починати із зміни політичного устрою: спочатку створити якісно нову державну машину, а вже потім впроваджувати зміни в економіці. Тобто, неможливо вдосконалити форму землеволодіння, вирішити проблеми аграрного порядку без попереднього переходу від рабства до свободи. Петро Аркадійович Столипін увійшов у історію як видатний державний діяч, реформатор, він став до керма уряду в переломний час, коли в правлячих колах проходив перегляд політичного курсу, що визначався терміном «цезаризм». Цей курс представляв собою спробу царизму укріпити свою соціальну опору, розхитану революцією 1905р. Столипін мав трохи іншу точку зору на цю проблему. Він вважав, що зміни в політичному устрої, в державі, не головне, і не є умовою економічних реформ. Звідси випливало наступне протиріччя: програма реформ була розрахована на буржуазно-демократичний розвиток, вони за своєю суттю буржуазно-демократичні (наприклад у питаннях, які стосуються земських органів влади), але Столипін щиро розраховував здійснити їх в рамках старої, регресивної для якісно нового рівня капіталістичних відносин політичної системи. Сам Столипін був не тільки прихильником монархії, але й вірив в особу імператора Миколи ІІ. Столипін, будучи поміщиком, одним із лідерів губернського дворянства, знав і розумів інтереси поміщиків, тому для нього аграрне питання не було незрозумілим . 6 березня 1907р., П.А.Столипін виступив перед ІІ Державною Думою з викладенням урядової програми реформ. Список відкривав знаменитий указ від 9 листопада 1906р., а також інші заходи. Декілька законопроектів стосувалися свободи совісті ( перехід із одного віросповідання в інше, закон про староорбрядні общини та інші).
Були обіцяні законопроекти про недоторканість особи і введені волосного земства, робітникам - професійні спілки і державне страхування, країні в цілому - реформа освіти. Велике значення в програмі надавалося відродженню армії і флоту, бойова міць, яких була втрачена в російсько-японську війну. Указ 9 листопада трактувався як вибір між селянином-неробою і селянином-хазяїном, в користь останнього. Завжди були і будуть нероби, рішуче заявляв Столипін, і не на них повинна орієнтуватися держава, а на здібного, талановитого, працелюбного селянина. Ще раніше, 24 серпня 1906 р., була опублікована урядова програма, яка складалася із двох частин - репресивної і реформаторської. У відповідності з першою, в місцевостях, які знаходилися у воєнному стані чи стані надзвичайної охорони, вводилися воєнно-польові (швидковирішувальні) суди, а в реформаторській частині був закладений указ від 9 листопада 1906 р. про вихід із общини із відповідними йому законами. Саме з цими складовими - столипінською аграрною політикою і «столипінськими галстуками» - у сучасників в першу чергу і асоціювався новий голова уряду . За мету своїх перетворень Столипін ставив зміни в сфері економіки. Крім політичного змісту, в реформу уряд закладав і економічний. Економічні аспекти реформ були засновані на тому, що без нормального аграрного фундаменту, без розвинутого сільського господарства, без задоволення потреб у дешевій робочій силі (за рахунок колишніх селян) промисловість Російської Імперії не набуде розквіту, і буде приречена на відсталість від передових держав світу . Дійсно, згідно концепції Столипіна, модернізація країни потребувала деяких умов: Зробити селянство повноправними власниками, щоб «міцні та сильні» звільнившись від опіки общини, змогли обійти «убогих та нероб». Добитися посиленого зростання промисловості, підкріпленого розвитком внутрішнього ринку. Аграрна реформа включала в себе цілий ряд взаємопов’язаних проблем, всі їх рішення пронизувала червона нитка - наголос не на общину, а на єдиноосібного власника. Конкретні заходи аграрної реформи Столипіна достатньо відомі. Указ вводив надзвичайно важливі зміни в землеволодінні селянства. Всі селяни одержували право виходу із общини, яка в цьому випадку виділяла землю у приватну власність особі, що мала вийти. При цьому указ надавав привілеї для заможного селянства з метою побудити їх до виходу з общини. Зокрема, ті хто вийшов із общини одержували у «власність окремих хазяїв» всі землі, які були в їх постійному користуванні. Це означало, що вихідці з общини одержували і надлишки зверх душової норми. При цьому, якщо в даній общині на протязі останніх 24 років не проводилися переділи, то надлишки домогосподар одержував безкоштовно, якщо ж перерозподіли і були, то він платив общині за надлишки по викупній ціні 1861р. Оскільки за 40 років ціни виросли в декілька разів, то і це було вигідно заможнім вихідцям. В 1906-1907 рр. Указами царя деяка частина державних і надільних земель була передана Селянському банку для продажу селянству з ціллю послаблення земельної тісноти. Насправді земля скуповувалася в основному заможними селянами, і які одержали таким чином додаткові можливості для розширення господарства.
Бльша частина цих будинкв не мала каналзац, хнй розмр був удвч менший, нж розмри будинкв росян. Села корнних мешканцв часто руйнувалися за наказом московського уряду, х змушували пережджати до бльших поселень, у яких м було дуже складно чи неможливо прогодувати себеP22. Вд забруднення довклля та фнансових проблем страждали передовсм корнн народи. Через те, що росяни намагались добути з тундри й тайги максимальну кльксть нафти, газу, лсоматералв хутра, нтереси мсцевих мешканцв були на останньому мсц. У 1990-х роках мсцев мешканц Сибру намагалися знову заявити про сво право на землю, виходячи на демонстрац та обираючи свох депутатв. ·хн голоси були заглушен в Москв какофоню конкуруючих нтересв. Ц справи спливли на поверхню в посткомунстичн часи, але в середин 1980-х рокв вони лежали теж майже на поверхн, Распутн, як письменник, близький до земл, повинен був це усвдомлювати. Однак у його книгах нема слду захисту корнного населення. Також Распутн не згаду про права власност: вн вважа таким, що не потребу доказв, твердження про те, що багатства Сибру належить росянам, чи це будуть Немцов Чубайс у Москв, чи люди, як вн сам, у ¶ркутську
1. Право власності на землю в Запорозьській Січі
3. Права на землю: законодательное решение некоторых вопросов
4. К вопросу об основаниях возникновения вещных прав на земли промышленности
5. Право власності юридичних осіб
10. Право власності у зарубіжних країнах
12. Підстави та порядок виникнення права власності на природні ресурси
13. Содержание права собственности на землю. Ограничения права собственности на землю
14. Миф о праве муниципальной собственности на землю в Cвердловской области
15. Право собственности на землю в США в 19 веке
16. Право собственности на землю сквозь призму православных традиций. Покровская А.Ю.
17. Гражданско-правовая защита права собственности на землю
18. Захист прав інтелектуальної власності
19. Найдавніші державні утворення і право на сучасних українських землях
20. Поняття права інтелектуальної власності
25. Право собственности на землю
26. Право собственности на землю в Российской Федерации на современном этапе
27. Право спільної сумісної власності подружжя
28. Правове регулювання спільної власності в цивільному праві
29. Субъекты и объекты права собственности на землю. Содержание права собственности на землю
30. Виникнення та реєстрація права інтелектуальної власності
31. Государственность и право на украинских землях в составе Российской империи
32. Строительные Нормы и Правила (СНиП 2.08.02-89*)
33. Катастрофы в истории Земли
34. Планета Земля
35. В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)
36. Луна - естественный спутник Земли
37. Искусственный спутник, запущенный с земли
41. Правила приема в военно-учебные заведения (Доклад)
42. ГО Правила поведения и действия населения при производственных авариях и стихийных бедствиях
44. Освоение человеком труднодоступных территорий земли. Горы
46. Форма, размеры и движения Земли и их геофизические следствия. Гравитационное поле Земли
47. Вулканизм на земле и его географические следствия
49. Актуальные вопросы государственного контроля соблюдения законодательства о защите прав потребителей
50. Инвестиционное право РФ (Шпаргалка)
51. АДВОКАТЫ, ИХ ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ
52. Граждане как субъекты административного права
53. Административное право (Контрольная)
58. Граждане как субъекты международного права
59. Административно право (шпаргалки)
61. Административно-правовое обеспечение личных прав и свобод граждан
62. Арбитражное процессуальное право
63. Арбитражный суд, право на обращение в арбитраж, представительство
65. Банковское право (Контрольная)
66. Шпаргалка по банковскому праву
68. Гражданское право - сделки
69. Шпоры по гражданскому праву (Шпаргалка)
73. Виды договоров и их классификация в гражданском праве
74. Гражданское общество и право по Гегелю
75. Гражданское право (Контрольная)
76. Гражданское право (Контрольная)
77. Гражданское право (Шпаргалка)
80. Виндикационный иск как способ защиты вещных прав
82. Гражданское, торговое и международное частное право
84. Место обязательственного права в системе гражданского права
89. Права человека
90. Право собственности на квартиру и жилой дом
91. Право собственности некоммерческих организаций на жилые и нежилые помещения
92. Пределы осуществления гражданских прав
93. Приобретение права собственности на движимое и недвижимое имущество, сравнительная характеристика
94. Собственность и право собственности
95. Сравнительная характеристика института брака по российскому и мусульманскому праву
96. Ценные бумаги как объекты гражданских прав
97. ЦИВІЛЬНОЕ ПРАВО
98. Юниты по Гражданскому праву
99. Юридические формы защиты прав потребителей
100. Наследственное правоприемство по Российскому гражданскому праву