![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст. |
Зміст 1. Люблінська унія 1596 р. та її наслідки для українських земель 2. Соціально-економічний розвиток України в XVI – І пол. XVII ст. 3. Берестейська церковна унія 1596 р 4. Запорізька Січ та її громадсько-політичний устрій 5. Перші козацько-селянські повстання наприкінці XVI – на початку XVII ст. 6. Понятійний апарат Література 1. Люблінська унія 1596 р. та її наслідки для українських земель Висвітлювати це питання необхідно з того, що Люблінська унія була зумовлена такими основними чинниками: – тривалим досвідом Литовсько-Польських союзів XIV–XV ст. (Кревська унія 1385 р., Вільненська унія 1401 р., Городельська унія 1413 р.); – загрозою з боку Московського князівства та Кримського ханства; – династичними зв’язками між Литвою і Польщею; – прагненням української шляхти здобути права, якими користувались польські шляхтичі (наприклад, не сплачувати деякі податки); обмежити утиски з боку великих феодалів (магнатів, князів, панів) та місцевих великокнязівських намісників. У січні 1569 р., знекровлена Лівонською війною з Московською державою, Литва була змушена піти на участь у спільному польсько-литовському сеймі, який мав винести остаточне рішення щодо включення Литовської держави до складу Польщі. Люблінський сейм тривав протягом першої половини року і тільки 1 липня 1569 р. було підписано акт про унію. Студенти повинні знати основний зміст унії: – Польща і Литва об’єдналися в єдину державу – Річ Посполиту; – майже всі українські землі ввійшли до складу Польщі; – державу очолював король, обраний на спільному сеймі; – встановлювалися єдиний сейм і сенат, які мали збиратися у Варшаві; – держава здійснювала єдину зовнішню політику, мала спільну монету; – польські феодали могли мати землю в Литві, а литовські – в Польщі; – державною релігією ставав католицизм; – Литва зберігала обмежену автономію (мала окремий уряд, печатку, герб, адміністрацію, суд, закони, військо). Треба відмітити, що після укладення унії українські землі у складі Королівства Польського поділилися на шість воєводств: Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське. У 1635 р. було створене Чернігівське воєводство. Управляли ними воєводи з дуже великими повноваженнями. На території колишніх литовських земель продовжували діяти Литовські статути, попередня система судочинства, «руська мова» як урядова. Отже, важливо підкреслити, що Люблінська унія була здійснена польськими феодалами за активної допомоги литовських, українських і білоруських шляхтичів, які з метою задоволення своїх інтересів зрадили батьківщину. Негативними наслідками унії були: посилення польської експансії на етнічні українські землі, остаточне закріпачення селян, руйнівний наступ католицизму, насильницька полонізація, наростання соціальної напруги. 2. Соціально-економічний розвиток України в XVI – І пол. XVII ст. У другій пол. XVI – першій пол. XVII ст., незважаючи на роз'єднаність різних частин України і тяжкий іноземний гніт, на українських землях зростали продуктивні сили в сільському господарстві, розвивалося ремесло, зароджувалося мануфактурне виробництво, поглиблювався поділ праці між містом і селом, розширювалися товарно-грошові відносини, посилювалася експлуатація селянських мас.
Доцільно звернути увагу на такі особливості розвитку: а) ремесел і промислів: – збільшувалася кількість ремісників і ремісничих спеціальностей як у містах, так і в селах; – найбільшого розвитку вони досягли у Східній Галичині і на Волині; – у Руському воєводстві діяли соляні промисли; – при шляхетських маєтках, фільварках засновувалися різноманітні промислові підприємства з переробки сільгосппродуктів та корисних копалин; – в містах створювалися підприємства, в яких поряд з кріпаками працювали вільнонаймані робітники; – поступово з простого товарного виробництва виростали мануфактури (ливарні, гути, папірні та ін.); б) міст: – розвиток ремесла й товарного обігу призвів до збільшення кількості міського населення; – зростали старі міста, виникали нові (у 40 роки XVII ст. в Україні існувало близько 1000 міст і містечок); – серед міського населення дедалі більше посилилося соціальне розшарування; – ряд міст мали Магдебурзьке право; в) сільського господарства: – зростав попит на хліб та інші сільгосппродукти; – шляхтичі зміцнювали свої власні господарства – фільварки; – виросла кількість малоземельних і безземельних селян – 35 %, з половинним наділом – 40%; – завершився процес прикріплення селян до землі, перетворення їх на власність феодала (кріпосне право було остаточно юридично оформлено в 1588 р.); – магнати й шляхтичі захоплювали південні й східні українські землі, засновували фільварки і намагалися закріпачити місцеве населення. 3. Берестейська церковна унія 1596 р. Відповідь на цю проблему студенти повинні почати з переліку обставин, що привели до появи Берестейської унії. Це форсований наступ католицизму на українські землі, кризовий стан православної церкви, популярність ідей уніатства в Речі Посполитій, егоїстичні інтереси вищої церковної ієрархії православної церкви. Треба підкреслити, що крім усіх обставин, з’явилися інші чинники, які підштовхнули активізацію уніатського руху. По-перше, намагаючись захиститися від Реформації, польський король дозволив єзуїтам розгорнути свою діяльність у Польщі і Литві. В наслідок цього Річ Посполита за короткий час вкрилася мережею єзуїтських навчальних закладів. Широкого розголосу набула релігійна полеміка. Талановиті проповідники активно працювали на ідею унії, доводили культурну відсталість православних українців. По-друге, розкол суспільства поглиблювала так звана «календарна реформа», проведена Папою Римським у 1582 р., яка суттєво розвела у часі релігійні свята католиків та православних. В наслідок чого католики-феодали неодноразово почали порушувати релігійні традиції українських міщан та селянства. Слід також відмітити, що ідею унії активно підтримував польський король, адже вона відкривала шлях до окатоличення та полонізації українських та білоруських земель, нейтралізувала вплив православної Московії, тим самим сприяла консолідації Речі Посполитої. Намагаючись підняти престиж православного духовенства, подолати дискримінацію православних віруючих, водночас бажаючи вирішити й цілий ряд власних егоїстичних інтересів, львівський єпископ Гедеон Балабан на з'їзді у Белзі (1590 р.)
став ініціатором підписання унії. До нього приєднались луцький, володимирський, холмський, турово-пінський єпископи. У 1595 р. Папа Римський офіційно визнав унію. Слід відмітити, що остаточне юридичне оформлення унії мало відбутися у 1596 р. у м. Бересті. Але церковний собор розколовся на дві частини. Прихильники православної віри на чолі із князем К. Острозьким не визнали й осудили унію. Уніатська частина затвердила акт об’єднання католицької та православної церков та утворення уніатської (греко-католицької) церкви, яка підпорядковувалася Папі Римському. Було визнано основні догмати католицької церкви, водночас залишилися православна літургія, церковнослов'янська мова богослужіння, дозвіл на шлюб священиків. Уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від сплати податків, уніатська шляхта могла претендувати на державні посади, уніатським єпископам було обіцяно місце в сенаті. Після укладення унії розпочався масовий наступ на православну церкву. Унія насаджувалася силою, православні церковні маєтності передавались уніатам, православні залишались без вищої церковної ієрархії. І тому згодом прірва між українцями греко-католиками та поляками католиками надзвичайно зросла. Підсумовуючи сказане, можна зазначити, що форсований наступ католицизму на українські землі мав своїм наслідком полонізацію та окатоличення українців, він призвів до загальної дезорганізації та занепаду православної церкви, яка катастрофічно втрачала роль осередку культурного життя, гаранта збереження національних традицій. 4. Запорізька Січ та її громадсько-політичний устрій Протягом другої половини XVI ст. козацтво зростало кількістю і поширювалося територіально. Багато козаків втікало на південь, у степи за дніпровські пороги. Тут, за порогами, козаки жили вільними людьми, не знаючи панського гніту. Але небезпека з боку великих магнатів-феодалів, та напади татар і турків змушували жити козаків по-військовому, організовуватися у громади, ватаги і для кращої оборони будувати в різних місцях укріплення – городки, або січі, зроблені з рублених або січених колод. Слід звернути увагу, що з часом, десь у 30-х роках XVI ст., окремі січі об'єдналися в одну Запорізьку Січ, або Кіш. Перша писемна згадка про Січ зустрічається у «Всесвітній хроніці» (Краків, 1551 р.) польського історика Мартина Белзького. Спочатку, у середині XVI ст., козацький Кіш був розташований на о. Томаківці, на південь від Хортиці. Після того, як у 1593 р. на Січ напали татари й зруйнували всі її укріплення, запоріжці в тому ж році перенесли Січ на о. Базавлук, розташований в 20-30 км на південний захід від Томаківки. Заснування першої Запорозької Січі історики пов’язують з ім’ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байди). На Запоріжжі сформувалась нова українська (козацька) державність, яку називають праобразом справжньої держави. Студенти повинні знати і уміти обгрунтувати, чому М. Костомаров назвав Січ «християнською козацькою республікою». Належить підкреслити, що специфічні історичні обставини самого життя запорожців помітно вплинули на процес самоорганізації козацтва, обумовивши неповторний, оригінальний імідж козацької державності.
Поняття доби звучить неначе трохи невдповдно до тих коротких протягв часу, як обхоплюють ц доби. Але, будучи малими по клькости часу, вони мстять у соб стльки нацонального, полтичного й соцального змсту, сторя нашого народу на протяз х зробила так велитенськ кроки, що цлком оправдано можуть бути назван добами. ·х чотир: 1. Доба Центрально Ради. З двома перодами: 1) Перод революцйно орAанзац державности й морально-правово влади, 2) Перод юридично-правово державности. 2. Доба Гетьманщини. 3. Доба Директор. 4. Доба Отаманщини. В основу цього подлу покладено ролю тих чи инчих соцальних верств пд час цих моментв. Чинником доби Центрально Ради вся свдома нацональна демократя без ржниц кляс. Доба Гетьманщини одзначаться пануючою роллю кляс буржуазних реакцйних. Пд час доби Директор головна роля переходить до кляс революцйних пролетарату сльського й мйського. Головним чинником доби Отаманщини елемент вйськовий, деолоAчно репрезентуючий дрбне нацональне мщанство, а в акц свой автократичний
1. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
2. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
3. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
4. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
5. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
12. Економічна стратегія розвитку соціально-економічних систем України
14. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
15. Економіко- і політико-географічне положення України
16. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
17. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
18. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
19. Перспективи соціального розвитку України
20. Соціальні наслідки міграцій сільського населення України (1989-2001 рр.)
21. Структура системи соціального захисту населення і політики України
25. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
26. Геоботанічне районування України
27. Регіональна економіка сільського господарства України
28. Географічне положення України
30. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
31. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
32. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
33. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
34. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
35. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
36. Соціалізм в історії України
37. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
41. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
42. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
44. Проблеми ринку праці і зайнятості в перехідній економіці України
45. Аналіз стану соціальної політики в Україні
46. Програма соціологічного дослідження, спрямована на визначення свого майбутнього населенням України
47. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах розвитку економіки України
48. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
49. Фінансове планування в сучасних умовах економіки України
50. Вплив валютних курсів на економіку України
51. Економіка України в умовах глобалізації
52. Економічна безпека України
53. Іноземне інвестування аграрного сектору економіки України
57. Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.
58. Атомна енергетика України і РПС
59. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
60. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
61. Політичні права і свободи громадян України
62. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
63. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
64. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
65. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
66. Історія України
67. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
68. Період гетьманщини України
69. Центральна Рада і пролетаріат України
73. Податкова політика України
74. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
75. Основні напрямки зовнішньої політики України
76. Господарське право України
77. Конституційний суд України
81. Проект кримінального кодекса України
83. Державний бюджет України і бюджетне право
84. Управління фінансами України
85. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
89. Міжнародний ринок туристичних послуг України
90. Машинобудівний комплекс України
91. Роль і значення АПК для господарства України
92. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
94. Органи внутрішніх справ України
95. Грошові розрахунки в господарському обороті України
96. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
97. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом