![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Дослідницький метод опитування та методологічна основа його проведення |
1. Види опитування 2. Соціометричні процедури 3. Суцільне і вибіркове дослідження 4. Телефонне інтерв'ю 5. Методична частина програми 6. Методи обробки і аналізу даних 7. Теоретико-методологічна частина програми 8. Графічне представлення даних 9. Експертне опитування 1. Види опитування Опитування як вид дослідження розбивається на два великі різновиди — анкетування і інтерв'ю. Анкетування — форма організації тексту у питаннях та відповідях. Інтерв'ю — по наперед розробленому плану бесіда, що припускає прямий контакт інтерв'юєра з респондентом, в ході якої інтерв'юєр фіксує його відповіді. У свою чергу, кожний з цих видів опитування розділяється на безліч підвидів: 1) по числу опитуваних (груповий і індивідуальний); 2) по місцю проведення (удома, на роботі і в цільових аудиторіях — відвідувачі клубу, пацієнти в поліклініці і т.п.). Анкети можна розділити за способом розповсюдження серед опитуваних: роздаткова (кур'єрська) анкета; поштова (розсилана поштою); пресова (публікована в газеті або журналі). Крім того, види опитувань можна класифікувати по інших критеріях, а саме: а) кількісні (із застосуванням статистики) і якісні ; б) письмові (анкети, тести) і усні (інтерв'ю); в) очні і заочні; г) стандартизовані, напівстандартизовані і нестандаризована; д) клінічні і фокусуючі; е) направлені і ненаправлені; ж) пробні і основні ; з) масове опитування і експертне опитування. При всіх відмінностях види опитувань об'єднує одна обставина — запитальник, тобто відповідна дослідницькому задуму і логічно збудована система питань — адресованих респонденту мовних повідомлень в питальній, ствердній або негативній формі, а також пропонованих до них варіантів відповіді. Запитальник — більш широкий термін, ніж анкета. Він застосовується по відношенню як до анкетування, так і інтерв'ю. У свою чергу, анкета — це документ опитування (&quo ;анкета для робітника&quo ;) і метод опитування (тобто анкетування). В західних методиках анкетою називається запитальник, який частіше за все заповнюється за допомогою інтерв'юєрів, але іноді розсилається поштою або лунає респондентам для самостійного заповнення. Групове анкетне опитування широко застосовується по місцю роботи і навчання. Анкети лунають для заповнення в аудиторії, куди запрошуються включені у вибірку респонденти. Звичайно один анкетер працює з групою з 15—20 чол. Групове анкетування вимагає дотримання деяких спеціальних умов, що забезпечують психологічний комфорт ситуації опитування і відповідей, що підвищують якість. Приміщення, де проводиться опитування, повинно бути психологічно нейтральним (кімната відпочинку), вільним від чинників, що заважають (телефонні дзвінки, сторонні розмови, музика, телепередачі, присутність сторонніх людей і т.п.). У вітчизняній соціології найпопулярнішим є індивідуальне анкетне опитування. Ним користуються приблизно в 75—80% випадків. 2. Соціометричні процедури Центральне місце серед соціально-психологічних методів, що використовуються в управлінні персоналом, займають соціометричні тести, призначені для діагностики емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій і антипатій між членами групи.
Призначення соціометричної процедури може бути трояким: а) зміна ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі; б) виявлення &quo ;соціометричних позицій&quo ;, тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаках симпатії-антипатії; в) виявлення внутрішньогрупових підсистем — згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери. У вузькому значенні соціометричні методи є способами вивчення структури міжособових відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих або інших соціометричних критеріях. Соціометрія в трактуванні Моренно виступає проектом соціальної науки в цілому, основною ідеєю якого є наступне положення: мала група — модель суспільства, на її прикладі видно, що для життя людей важлива як об'єктивна структура, створювана функціональними обов'язками, так і структура емоційних (неформальних) відносин. В цілому соціометричний метод, запропонований Я. Моренно, базується на п'яти головних тезах: Людські відчуття мають кількісне вимірювання і виражаються в найпростіших одиницях. Жодна людина не може жити без емоційних зв'язків з іншими людьми, і тому не окремий індивід. У відносинах між людьми діє закон соціальної гравітації. Вищі форми колективних організацій розвиваються з низьких, найпростіших. При проведенні соціометричного дослідження важливо забезпечити необхідну для цього мотивацію його учасників. Ця вимога відображена в правилі адекватної мотивації, згідно якому процедура будь-якого тесту повинна співпадати з інтересами випробовуваних. Лише в цьому випадку досліджувана група перетворюється на групу дослідників, В рамках соціометрії можна виділити три групи методів: соціометричну тестову методику (тест), психодраму і соціодраму, а також групову моренотерапію (групову терапію), це так звана триєдина система Моренно. Зараз соціометричні тести використовуються як незалежні методи, що включають спеціальні процедури збору первинної інформації про вибори членів групи, способи уявлення і аналіз цієї інформації. 3. Суцільне і вибіркове дослідження Вибіркове дослідження є способом систематичного збору даних про поведінку і установки людей за допомогою опитування спеціально підібраної групи респондентів, що дають інформацію про себе і свої думки. Свою назву воно одержало завдяки використовуванню спеціальної процедури відбору з величезної сукупності одиниць дослідження (генеральної сукупності) невеликої частини (вибіркової сукупності), яка дуже точно відображає основні параметри цілого. Процедура побудови вибірки заснована на методах математичної статистики і базується на принципах теорії вірогідності. Вибіркове дослідження більш економічне і не менше надійне, ніж суцільне, хоча вимагає більш витонченої методики і техніки. Традиційне анкетування за рубежем іменується письмовим опитуванням. Виділяють поштове опитування, групове анкетування, індивідуальне анкетування. До суцільних досліджень, що охоплюють всі одиниці генеральної сукупності, відносяться переписи населення. В той же час найпоширенішим інструментом пізнання в соціології виступають вибіркові дослідження.
4. Телефонне інтерв'ю Телефонне інтерв'ю — одна з форм опосередкованого опитування, що набула особливо широкого поширення в 2000р. у великих містах Росії. Телефонне опитування — це специфічний синтез анкетування і інтерв'ювання, що використовується, як правило, в рамках одного міста або іншого населеного пункту. Переваги. Серед переваг телефонного опитування перед особистим інтерв'ю фахівці називають наступні риси: оперативність, наявність контролю над респондентом; мінімальний вплив інтерв'юєра, хороші можливості по забезпеченню більш адекватних відповідей; низька собівартість; високий ступінь конфіденційності і, отже, щирості відповідей; стандартність в способі доставки даних. Використовування телефону дає дві основні переваги — економія і оперативність. Телефонне інтерв'ю може здійснюватися із спеціально обладнаного приміщення, де паралельно працюють декілька інтерв'юєрів, а до їх телефонів можуть під'єднуватися контролери. По телефону будь-яка група інтерв'юєрів може значно дешевше одержати інформацію, при цьому контроль здійснюється з одного місця. Крім хороших можливостей контролю якості роботи інтерв'юєрів даний метод забезпечує зниження витрат за рахунок об'єднання ресурсів. Крім того, опитування по телефону значно оперативніші, ніж персональні. Число питань, що задаються, в телефонному опитуванні звичайно дещо більше, ніж в поштовому, але менше ніж в особистому інтерв'ю. Швидкість отримання відповіді, як правило, нижче, ніж в очному, але вище, ніж в поштовому опиті. Недоліки. Перший недолік телефонного інтерв'ю — неможливість дотримати репрезентативність вибірки. Основою вибірки в телефонному опитуванні служить телефонна книга, а ступінь обхвату населення напряму залежить від рівня телефонізації країни, багато в чому залежить від володіння інтерв'юєра голосом і уміння на відстані відчувати стан респондента. Другий недолік — нещирість відповідей. Телефонне інтерв'ю виявилося самою слабкою ланкою в методичному арсеналі сучасної соціології. 5. Методична частина програми Для соціологічних служб важливим стає систематичний збір та зберігання методичної інформації про проведені дослідження. Основним документом, що містить таку інформацію, є методичний розділ програми. Він забезпечує спадкоємність методичної культури досліджень при зміні заводських соціологів і є документальним свідоцтвом рівня професіоналізму при їх атестації. Вибірка. В програмі необхідно дати характеристику типу вибірки з обгрунтовуванням доцільності її використовування в відповідності з метою дослідження, вимогами репрезентативності і організаційними можливостями даного дослідження. Вибіркова сукупність задається самим об'єктом дослідження Відмінність між об’єктом і вибірковою сукупністю полягає в тому, що друга менша за об'ємом і представляє зменшену копію першого. Якщо об'єкт дослідження охоплює десятки тисяч людей, то вибіркова сукупність — сотні. Тому більшість соціологічних досліджень має не суцільний, а вибірковий характер: за строгими правилами відбирається певна кількість людей, що відображають по соціально-демографічних ознаках структуру об'єкту, що вивчається, тобто формується вибірка.
У Сталина теория и практика непосредственно сливались; тактические шаги он непосредственно связывал со стратегией и принципами учения. Методология Сталина вела к тому, что в его теоретических конструкциях преобладало обоснование чисто тактических мероприятий. У Сталина теория не конкретизировалась в результате практики, но упрощалась вследствие практических потребностей. Именно в этой связи в трудных условиях индустриализации и коллективизации сельского хозяйства, а также угрозы нападения фашистской Германии Сталин сформулировал вывод о неизбежном обострении классовой борьбы в период диктатуры пролетариата. Исходя из этого, Сталин прибег к антидемократическим методам, сделал из них «нормальные» основы администрирования. «Он превратил необходимые меры гражданской войны — всеохватывавшее доминирование центральной власти, ограничение автономии и демократии — в «перманентный стиль» руководства советским обществом», — подчеркивает Д. Лукач. Во всех этих и подобных рассуждениях, повторяем, есть момент истины. Однако сводить все проблемы развития нашего общества к личности Сталина, к особенностям его характера, мышления и действия, тем более к неким интригам — абсолютно неверно
2. Зміст та структура науково-дослідницької діяльності студентів
3. Методологічні та гносеологічні основи вивчення феномена безсмертя
5. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
9. Інноваційна діяльність та економічна ефективність підприємств Центральної та Східної Європи
11. Методи виховання та роботи із дезадаптованими дітьми та підлітками
12. Організація навчально-виховного процесу та педагогічна думка у другій половині XVII—XVIII століття
13. Психологічна основа різних релігій
14. Філософські і методологічні основи учення Лейбніца
15. Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства
17. Особливості гігієнічного масажу та необхідність його застосування
18. Дія магнітного поля на рухомі заряди та закон повного струму і його використання
19. Будова, функції та методи дослідження мітохондрій
20. Техніко-криміналістичні засоби та методи дослідження речових доказів
21. Біологічна продуктивність як основа функціонування різних екосистем та біотопів
26. Основы гендерной теории и методологии
27. Методология и методы принятия решения
28. Методология и методы принятия решения
29. Методи та способи підключення до мережі Internet
30. Методология эксплуатационного контроля на основе концепции риска. Основные положения
32. Біохімічна характеристика розтренованості, тренованості та перетренованості
33. Правовые и экономические основы применения современной методологии стоимостной оценки ущерба
34. Міжнародна економічна система та її головні елементи
35. Научные основы и методология государственного регулирования экономики
36. Амортизаційні відрахування та методи їх розрахунку
37. Основи побудови обліку праці та її оплати
41. Предмет, метод, методология и задачи науки административного права
43. Валютні ризики: економічна природа та управління
44. Методи розрахунку засобів захисту від небезпечних та шкідливих виробничих факторів
45. Антропологічна характеристика та риси людини
46. Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення
47. Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення
49. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
50. Види, форми та методи внутрішнього банківського контролю
51. Контроль дотримання порядку і процедур державних закупівель. Типові порушення та методи їх виявлення
52. Нормативна база, методика та методи перевірки
53. Теоретичні основи обліку та аудиту
57. Основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту
58. Поняття та методи криміналістики
59. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
60. Метод лінгвістичної географії. Зіставний метод. Структурний метод у лінгвістичних дослідженнях
61. Основні методи перекладу складних економічних термінів та термінів-словосполучень
63. Метод та засоби редокументування успадкованого програмного забезпечення
64. Моделювання та методи обробки кардіоінтервалограм при фізичних навантаженнях
65. Основи реєстрації інтернет ресурсів в пошукових системах та каталогах
66. Розрахунок інтегралів за допомогою методів Гауса та Чебишева
67. Дослідження зміни температури термопари за допомогою чисельних методів на ЕОМ
68. Дослідження чисельних методів інтегрування
69. Історія відкриття та дослідження пітекантропів
73. Методи проведення маркетингового дослідження компанією "Бізнес. Маркетинг. Технології"
74. Товарознавчі та маркетингові аспекти дослідження ринку східних ласощів
75. Дослідження ринку комп’ютерної техніки та супровідних послуг в місті Рівне
76. Загальне дослідження ринку дитячого харчування та конкретно дитячих соків
77. Метод векторів та його застосування
80. Етіологія, топічна діагностика та лікування інфекцій сечової системи
81. Иммобилизованные БАС как основа создания ЛФ нового поколения. Примеры носителей. Методы
85. Клінічна характеристика симптоматики та перебігу бактеріальної пневмонії у дітей
90. Определение рационального метода лечения на основе истории болезни
92. Предмет і завдання гігієни, основні методи досліджень
93. Рентгенологічний метод дослідження в променевій діагностиці
94. Розробка сучасних методів ведення вагітності та пологів у жінок з остеопенічним синдромом
95. Сучасні методи і підходи до обробки результатів медико-біологічних досліджень
97. Економічна та торгово-політична роль митного збору
98. Світова торгівля та зовнішньо-економічна діяльність підприємств