|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Питання з історії України |
Ручка "Помада". 
Карабин, 6x60 мм. 
Ручка "Шприц", желтая. Варіант № 50Питання 1. Дайте визначення “громадівський рух”. Що ви знаєте про його розвиток у ХІХ ст. на українських територіях? На початку XIX ст. ініціатива щодо продукування нових ідей та орієнтації суспільства належала царському урядові. Проте під кінець століття імперська еліта з усією очевидністю почала втрачати впевненість, цілеспрямованість і здатність пристосовуватися до обставин. Водночас джерелом суспільного руху, розкутого завдяки величезним змінам 1860-1890-х років, ставали ширші верстви суспільства і особливо інтелігенція - його добровільний оборонець. Зіткнувшись із пасивністю й навіть обструкцією уряду, інтелігенція стала поступово переходити від простого висунення пропозицій до самоорганізації й намагань мобілізувати суспільство з метою втілення цих пропозицій, вдаючись при необхідності до революційних кроків. У Російській Україні інтелігенція виступала як за національний розвиток, так і за соціальну справедливість. Це було невдячне завдання. Чисельно менша, ніж відповідні верстви в інших частинах імперії, українська інтелігенція натикалася на великі перешкоди, встановлюючи контакти з неосвіченим і апатичним у своїй масі народом, якому вона прагнула допомогти. Ця двоєдина мета породжувала вдвоє більші проблеми й переслідування. Плутанину і розмежування серед українців викликало питання про те, на що слід звертати пильнішу увагу - на проблеми національні чи соціальні. Однак, попри болючі невдачі, український рух продовжував зростати, доки аж на початку XX ст. він був готовий поширитися поза межі своєї традиційно вузької соціальної бази. Щойно народжений український рух, що зазнав жорстокого удару від розгрому в 1847 р. Кирило-Мефодіївського товариства, виявив нові ознаки життя після смерті у 1855 р. архіконсервативного Миколи 1. Звільнені із заслання Микола Костомаров, Василь Білозерський і, згодом, Тарас Шевченко з'їхалися до Петербурга, де до них приєднався Пантелеймон Куліш. Ці піонери українського руху (деякі з них зайняли відповідальні посади, наприклад, Костомаров став відомим професором історії) згуртували навколо себе більше десятка молодих українців, утворивши в толиці імперії так звану громаду. Аналогічні громади української інтелігенції до кінця століття слугуватимуть тиглями українського руху. Першочерговою турботою цієї групи було покращення долі українців особливо селянства. Всі, за винятком Шевченка, зійшлися на тому, що в своїй діяльності громада має бути аполітичною й зосереджуватися на просвіті мас. Костомаров і Куліш уперто виступали за обмеження діяльності лише цариною культури, уникаючи всякого радикалізму, що викликав би гнів властей. З метою поширення своїх поглядів у 1861 р. петербурзька група з великими труднощами отримала дозвіл на публікацію першого в Російській імперії українського часопису, що дістав назву &quo ;Основа&quo ;. Його фундаторами були два багатих українці Василь Тарнавський і Григорій Ґалаґан. Протягом свого короткого 22-місячного існування &quo ;Основа&quo ; виступала засобом спілкування та будителем національної свідомості української інтелігенції, розкиданої по всій імперії.
Поновлення активності українців прихильно зустріла російська інтелігенція столиці. Тамтешні часописи друкували українські статті та взагалі підтримували розвиток української культури. На публічних читаннях часто з'являвся Шевченко разом із такими велетнями російської літератури, як Іван Тургенєв та Федір Достоєвський. Є свідчення, що російська публіка приймала Шевченка тепліше, ніж Достоєвського. Тургенєв переклав російською мовою сповнені розпуки оповідання Марка Вовчка про кріпаччину на Україні, а вплив цих оповідань на російського читача був подібний тому, що справила &quo ;Хатина дядька Тома&quo ; письменниці Херріет Бічер Стоу на американців. Узагалі представники як української, так і російської інтелігенції були переконані в тому, що працюють разом на благо народу. Водночас нове покоління прибічників українства в Києві, що складалося переважно із студентів, також утворило громаду. Кияни, яких налічувалося кілька сотень, зосередили зусилля на розвитку мережі недільних шкіл для неписьменного селянства. У період між 1859 і 1862 рр. вони відкрили на Київщині кілька шкіл, в яких навчалися сотні учнів. Проте з точки зору дальшої перспективи найважливіша риса київської громади полягала саме в тому, що вона привабила нову категорію прибічників. На початку 1860-х років серед польської та спольщеної шляхти правобережжя виділилася група студентів, сумління яких мучилося усвідомленням того, що їхній клас століттями гнобив селян, і які вирішили зблизитися з народом. Цю групу на чолі з Володимиром Антоновичем, що користувалася українською мовою, українським вбранням і трималася українських звичаїв, називали хлопоманами. Напередодні польського повстання 1863 р. хлопомани відкрито порвали з польським суспільством, проголосивши себе українцями, і вступили до київської громади, поринувши у справу просвіти селянства, їхнє почуття обов'язку перед народом відображав відкритий лист, надісланий до однієї московської газети: &quo ;Як особи, що користуються благами вищої освіти, ми повинні зосередити всі наші зусилля на тому, щоб забезпечити нашому народові можливість здобути освіту, усвідомити його власні потреби й стати здатними задовольнити їх. Словом, шляхом власного внутрішнього розвитку народ повинен досягти рівня, на який він законно заслуговує&quo ;. У відповідь на звинувачення поляків у зраді Антонович, нащадок давньої родини спольщеної української шляхти, опублікував в &quo ;Основі&quo ; свою знамениту &quo ;Сповідь&quo ;. У ній він доводив, що дворяни Правобережжя мали дві можливості: або &quo ;повернутися&quo ; до українського народу й, самовіддано працюючи на його благо, намагатися компенсувати йому кривди столітнього гноблення; або ж лишитися ненависними паразитами, яким рано чи пізно доведеться тікати до Польщі. Обравши першу можливість, Антонович став славетним істориком України, довічним народовцем, визначним провідником українського руху. Значний внесок в українську справу зробили й такі його товариші, як Тадей Рильський, Павло Житецький, Борис Познанський та Костянтин Михальчук. Натхнена прикладом киян, українська інтелігенція Полтави, Чернігова, Харкова та Одеси також заснувала свої громади, розширюючи мережу недільних шкіл, доки їхня кількість на Україні не наблизилася до сотні.
Члени громад занурювалися в уже традиційні царини етнографії, філології та історії. На зразок хлопоманів вони стали вбиратися, як українські селяни, дотримуватися їхніх звичаїв, споживати їхню їжу, спілкуватися з ними по шинках, співати їхніх пісень і - окрім своїх осель - розмовляти українською мовою. Вони розвинули культ козацтва й носили барвистий козацький одяг. Причому об'єктом їхньої ідеалізації були не козацькі гетьмани їй старшини, а волелюбні запорожці та гайдамаки, що, на їхню думку, символізували природні прагнення українських мас. У другій половині XIX ст. це романтичне й позбавлене політичного забарвлення поєднання ідеалізму, народництва та поклоніння всьому українському стало відомим під назвою українофільства. Але навіть несмілива й поміркована діяльність українофілів викликала підозри. У 1863 р., в розпал повстання поляків та особливо великої підозріливості до всього неросійського, уряд і навіть російська інтелігенція дійшли висновку, що для Росії потенційно смертельну загрозу становить український рух, і виступили проти украї нофілів. Царські чиновники доводили, що недільні школи - це, по суті, зловісна змова з метою пропаганди серед селянства українського сепаратизму. Такі невинні речі, як носіння української вишиваної сорочки чи співання народних пісень, трактувалися як підривна діяльність. Військовий міністр Дмитро Мілютін зайшов так далеко, що попереджав царя про наміри хлопоманів буцімто утворити самостійну українську державу. Частина російської преси на чолі з такими ура-патріотичними газетами, як &quo ;Вестник Юго-Западной России&quo ;, &quo ;Киевлянин&quo ; та &quo ;Московские ведомости&quo ;, розпочала злісну кампанію проти українофілів та їхніх намагань начебто підірвати Російську державу. Незабаром чимало представників російської інтелігенції, які ще вчора дивилися на українофілів прихильно як на прибічників невинного барвистого регіоналізму, тепер стали вбачати в них справжню загрозу імперії. Якщо багато росіян вважали український рух за польську змову з метою зменшення їхнього впливу на Правобережжі, то поляки бачили в ньому маневр росіян, спрямований на ослаблення польських позицій у цьому регіоні. Українці в свою чергу квапилися запевнити всіх у своїй лояльності. Антонович і 20 учасників київської громади опублікували відкритого листа, запевняючи російську публіку в тому, що їхньою метою &quo ;є лише освіта народу&quo ; і що всякі &quo ;розмови про сепаратизм є дурним жартом, оскільки нам він не тільки непотрібний, а й некорисний&quo ;. Але ці запевнення мали незначні результати. У липні 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав таємний циркуляр про заборону українських наукових, релігійних і особливо педагогічних публікацій. Друкувати &quo ;малороссийским наречием&quo ; дозволялося лише художні твори. Валуєв заявив, що української мови &quo ;ніколи не було, нема і бути не може&quo ;. Незабаром після цього громади було розпущено, перестала видаватися &quo ;Основа&quo ; (скоріше, однак, через брак підписувачів, ніж через репресії), а ряд українських діячів заслали у віддалені частини імперії.
Українськi вiйськовi вiдзнаки. – Торонто, 1991. – С. 38. 143 [128] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 11; Дзiковський В. Герб України... – С. 137-138. 144 [129] Іванець І. Пресова Кватира УСС // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 р. – Львів, 1934. – С. 8-9. 145 [130] Дзiковський В. Герб України... – С. 130. 146 [131] За волю України... – С. 435. 147 [132] Модзолевський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України // Б-ка ж. «Пам’ятки України». – Кн. 1. Національна символіка. – 2-ге вид. – К., 1991. – С. 24.; Якимович Б. До питання про українську національну символіку // Там само. – С. 4. 148 [133] Веринський Л. Вишкіл і Кіш над Дністром // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1929 р. – Львів, 1929. – С. 139-140. 149 [134] Вістник Союзу визволення України. – 1916. – 7 трав.; Діло. – 1916. – 30 квіт. 150 [135] Солтикевич Я. Салют останньої сотнi. – Торонто, 1964. – С. 38. 151 [136] Див.: Клейноди України (з історії державної і національної символіки). Комплект з 33-х кольорових листівок. – К., 1991. – Л.21. 152 [137] ЦДIА України у м. Львовi, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 34-35; ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 28-29, 71. 153 [138] Дiло. – 1916. – 20 лют. 154 [139] Рiпецький С. Назв. праця. – С. 115. 155 [140] Див.: Навроцький О
1. Вивчення новітньої історії України через призму поняття "політична культура"
2. Найдавніші часи в історії України
3. Соціалізм в історії України
4. Елементи демократії в історії України
9. Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя
10. Історія міжнародних відносин України
12. Історія України
14. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
15. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
16. Демографічна історія України
Набор цветных карандашей Trio, 12 цветов. 
Домик игровой с забором. 
Стиральный порошок с ферментами "Top Home", 900 г. 17. Містами України. Історія. Природа. Мистецтво
18. Атомна енергетика України і РПС
19. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
20. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
21. Політичні права і свободи громадян України
25. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
26. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
27. Господарство України періоду утвердження капіталізму
28. Походження людини та її поява на території України
29. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
30. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
31. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
32. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
Беговел "Funny Wheels Basic" (цвет: желтый). 
Фоторамка на 4 фотографии С34-009 "Alparaisa", 55,5x18 см (белый). 
Кран башенный. 33. Економічне районування України
34. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
35. Основні напрямки зовнішньої політики України
36. Господарське право України
37. Поняття, форма та функції Конституції України
41. Бюджет України: актуальні проблеми
43. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
44. Управління фінансами України
45. Організаційна система управління природокористуванням України
Альбом "Мои школьные годы" (книга с карманами на 11 лет). 
Средство для мытья посуды биоразлагаемое "Synergetic", концентрированное, 5 л. 
Пазлы Maxi "Карта мира" (40 элементов). 49. Вплив російської кризи на економіку України
50. Місце України в глобалізаційних процесах
51. Машинобудівний комплекс України
52. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
53. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
57. Грошові розрахунки в господарському обороті України
58. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
59. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
60. Інформаційна політика України
61. Конституційні засади виконавчої влади України
64. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
Бутылочка для кормления "Avent Classic+", 260 мл (розовая, рисунок: бабочка), от 1 месяца. 
Пакеты с вырубной ручкой "Stones & Samson", 50х40 см (50 штук). 
Набор со стикерами и фоном "Транспорт". 65. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України
66. Хімічна промисловість України
67. Чорна i кольорова металургія України
68. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
69. Законодавство України про військову службу
73. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
75. М.О. Скрипник - видатний діяч України
77. Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети "Голос України"
78. Ліквідність банківської системи України
Конструктор электронный "Знаток". 320 схем. 
Ящик с крышкой Darel Box на колесах, 61x40x17.5 см. 
Рюкзак школьный "Military", цвет черный (арт. V-55/1). 81. Національний банк України та особливості його функціонування
82. Проблеми функціонування фінансових бірж України
83. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
84. Структура страхового законодавства України
85. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
89. Банківська система України
90. Депозитні операції банків на фінансовому ринку України (за матеріалами АТЗТ "АК ПРОМІНВЕСТБАНК")
91. Законодавча база України про охорону праці
93. Чинники процесу антропогенезу на території України
94. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
95. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
96. Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України
Шары для сухого бассейна, 100 штук. 
Мягкий пол универсальный, синий, 60x60 см (4 детали). 
Набор чертежный для классной доски, 5 предметов. 97. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
98. Сучасний стан сільского господарства України
