![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Українські землі під владою Австрійської та Російської імперій |
Як зазначалось в попередній темі, входження Галичини та Буковини до Австрійської корони покращило їх становище внаслідок реформ, які проводила Марія-Терезія та її наступники. Проте вони тривали недовго. Після смерті Йосифа ІІ модернізація припиналася, а соціально-економічне становище населення, особливо селян, стало нестерпним. Дійшло до того, що власне господарство не давало селянину можливості забезпечити мінімальні потреби сім’ї. Середня тривалість життя не перевищувала 30-40 років. Значна маса українського населення виснажувалася й вимирала. Практично українські землі ставали колоніальним придатком промислово розвинутих централь-них та західних провінцій імперії. В Російській імперії соціально-економічне становище переважної більшості населення як новоприєднаних, так і старих губерній характеризувалося крайнім політичним безправ’ям, національним гнітом та економічним зубожінням. Модер-нізаційні процеси, що розпочалися з селянської реформи і могли привести до покращення соціально-економічного становища, проводилися з запізненням, зали-шалися обмеженими, непослідовними, незавершеними, суперечливими і не мали системного характеру. Це, як і в Австрійській частині України, ускладнювало процеси переходу суспільства до більш прогресивного способу виробництва, до нового типу людської цивілізації, що отримала в нашій літературі назву “капіталізму”. Соціально-еко-номічні утиски переважної частини населення українських земель викликали про-тидію (див. табл. 6.1): Таблиця 6.1 – Виступи проти влади в Австрійській та Російській імперіях В Австрійській імперії В Російській імперії – 1809р. виступи селян Чортків-щини; – 1810-1825рр. розбійниківський рух. Лідери: Ю.Оженюк, Д.Якимчук, П.Мельничук, С. Товта, І. Кокоша та ін.; – 1819-1822 р. виступи селян Кома-рівщини. – 1848р. виступи селян Північної Буковини під проводом Л.Кобилиці. За неповними даними, в Україні з 1797 по 1825 рр. відбулося понад 100 виступів кріпосних селян. Найбільш відомі: – виступи селян Поділля під проводом У. Кармелюка (1812-1835 рр.); – “Київська козаччина” (1855 р.) – рух охопив понад 400 сіл, брало участь 180тис. чол.; – “Похід в Таврію за волею” (1856 р.) – понад 75 тис. чол.; – протягом 1826-1854 рр. відбулося 354селянські виступи. Криза феодальної системи господарства, посилення соціального та національного гніту, вплив прогресивних ідей Західної Європи привели до нового етапу українського національно-духовного відродження. Оскільки будь-яке невдо-волення не могло проявитись у політичній сфері, то воно набуло національно-духовної, просвітницької, культурологічної форми. Зокрема, коли в 1797-1835 рр. петербурзька Геральдія (спеціальна комісія), в ході перевірки законності набуття дворянства козацькою старшиною, визнала майже половину з них безпідставними, то та не організувала політичних акцій, а зусиллями Р. Марковича, Т. Калинського, М. Милорадовича, В. Полетики, А. Чепи, які називали себе “патріотами рідного краю” через вивчення історії, України взялись захищати інтереси не лише дворян, а й всього українського народу.
Центром цієї діяльності став заснований зусиллями Василя Каразіна Харківський університет (1805 р.). Сприяв вивченню самобутності України вплив Великої Французької рево-люції, завдяки йому та ідеям німецького філософа И.Г. Гердера, які обґрунтовували індивідуальність кожної нації, її право на свободу, в Україні зароджується етнографія. В 1819 р. русифікований грузинський князь М. Церетелі видав першу збірку українських історичних дум. У 1827 р. видатний російський енциклопедист Михайло Максимович видав “Малоросійські пісні”, які мали величезний вплив на національне формування передової української інтелігенції, зокрема, П. Куліша та М. Костомарова. Величезне значення мало також видання викладачем-філологом Харківського університету Ізмаїлом Срезневським, вчителем М. Костомарова, протягом 1833-1838 рр. шести випусків “Запорожской Старины”. Загальне захоплення старовиною сприяло появі “Енеїди” І. Котляревського, яка зробила справжній переворот в українській літературі. Під впливом І. Котля-ревського сучасною українською мовою почали писати члени харківського гуртка, що склався навколо університету в 20-30 рр. XIX ст., зокрема, П. Гулак-Арте-мовський, Г. Квітка-Основ’яненко, Є. Гребінка. В пробудженні національної самосвідомості українців значну роль відіграли історичні дослідження, зокрема “Історія Русів”, чотиритомна “История малой России” Д. Бантиш-Каменського, п’ятитомна “История Малороссии” М. Маркевича. Таким чином, етнографічні та історичні дослідження, літературні твори були тим “поживним” середовищем, у якому пробуджувалась національна самосвідомість української інтелігенції. Чим далі, тим тісніше їй ставало в рамках національно-духовного відродження, яке не могло привести до визволення України. Потрібен був лише поштовх, щоб відбувся перехід до політичної форми національного руху. Ним стала творчість Т. Шевченка. Саме він зумів силою свого таланту продовжити працю своїх попередників, піднести до світового рівня правду про історію, культуру, ментальність українців, засвідчити їх право на свою самобутність і незалежність, на свою державність. Тому не буде перебільшенням порівняння Кобзаря з Мойсеєм. Обоє вони по суті врятували свої народи. Один – з полону єгипетського, а другий – з рабства духовного, з денаціоналізаційних пазурів Російської імперії. В Галичині початок українському національно-духовному відродженню поклав у 1816 р. в Перемишлі священик Іван Могильницький, заснувавши тут перше освітнє товариство. Його опікуном став перемишлянський єпископ Іван Снігурський. Навколо нього в 20-30-х роках XIX ст. зосередився гурток передової інтелігенції: Й. Левицький, Й. Лозинський, А. Добрянський, І. Лаврівський. Вони першими запроваджували україномовне шкільництво, видали граматики української мови Могильницького (1822 р.), Лозинського (1833 р.), Левицького (1834 р.). Однак вони були досить далекими від народної мови, тяжіли до церковнослов’янської. Першою організацією, що відстоювала українську народну мову та культуру, була “Руська трійця”, створена в 1831 р.
вихованцями Львівської духовної семінарії Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким. Весною 1834 р. вони підготували збірник “Зоря”. Хоч віденська цензура його дозволила, але професор моральної теології Львівського університету В. Левицький і митрополит М. Левицький заборонили видання. Лише в 1837 р. “Руській трійці” вдалося видати дещо перероблений збірник під назвою “Русалка Дністровая” в Будапешті. Однак майже весь тираж був арештований цензурою. Провал видання, утиски з боку греко-католицьких ієрархів призвели до смерті 32-річного священика Шашкевича. Перейшов до польського табору І. Вагилевич, став пізніше москвофілом Я. Головацький. Але справа “будителів”, як їх називав І. Франко, не пропала марно. Іскра, запалена “Русалкою Дністровою”, важкі умови життя українських селян і рядових священиків змусили керівництво греко-католицької церкви в середині 40-х років XIX ст. поступово перейти з позицій захисту інтересів австрійських і польських магнатів до вираження корінних інтересів українського народу. Остаточно цей перехід завершився з початком революції 1848 р. З цього часу і до сьогодні греко-католицька церква була і є лідером українського національно-визвольного руху на Західноукраїнських землях. Паралельно з українським національно-духовним відродженням та зародженням національно-визвольного руху мали місце різноманітні форми соціальної боротьби. Оскільки становище селян Правобережної України не змінилося на краще після переходу цих земель від Польщі до Російської імперії, а до польського поміщика додався ще й російський чиновник, то становище селян погіршилось. Сприяло цьому жорсткіше, ніж за Речі Посполитої, закріпачення селянства, а також запровадження для згаданого стану рекрутської повинності, якої в попередні часи не знало правобережне селянство. Щоправда, певні надії селяни покладали на те, що участь їх як добровольців у війні 1812 р. приведе до скасування кріпосного права. Але указом Олександра І селян повернули назад поміщикам, а ті посилили визиск, щоб за рахунок кріпаків компенсувати свої втрати від війни з Наполеоном. Тому закономірним став вибух народного протесту, найяскравішим проявом якого був опришківський (розбійницький, бунтарський) рух, який на теренах, принаймні Правобережної України мав значні традиції. Найвідомішим та найвидатнішим представником згаданого явища, зокрема на Поділлі, став Устим Кармалюк (Справжнє прізвище ватажка, як засвідчує метрична книга його рідного села Головчинці - тапер Кармалюкове Жмиренського району Вінницької області - Устим Карманюк). Навколо цього руху нагромадилось чимало легенд, які міцно увійшли не лише у масову народну свідомість, а й закріпились у працях радянських істориків, кінофільмах, літературних творах, Усній народній творчості. Він трактувався як революційна боротьба, яка то розширюючись до 20 тис. учасників, виходила за рамки Поділля на Волинь, Бесарабію, Київщину, то звужувалась до десятка найближчих соратників Кармалюка і кількох населених пунктів. Та в селянську війну він не переріс.
Тому ми проти росйського комунобльшовизму проти нмецького нацонал-соцалму. УПА проти того, щоб один народ, здйснюючи мпералстичн цл, визволяв, брав пд охорону, пд опку нш народи, бо за цими лукавими словами криться огидний змст поневолення, насильство, грабунок. Тому УПА бореться проти росйсько-бльшовицьких нмецьких загарбникв поки не очистить Украну вд усх опкунв визволителв, поки не здобуде Укрансько Самостйно Держави (УССД), в якй селянин, робтник нтелгент могтиме вльно, заможно культурно жити та розвиватися. УПА за повне визволення укранського народу з-пд московського бльшовицького ярма, за побудову УССД без помщикв, капталств та без бльшовицьких комсарв, енкаведиств партйних паразитв. В укранськй держав влада вважатиме за найвищий обовязок нтереси народу. Не маючи загарбницьких цлей та поневолених кран пригноблених народв у свой держав, народна влада Украни не витрачатиме часу, енерг та коштв на творення апарату гноблення. Укранська народна влада вс економчн ресурси та всю людську енегрю спряму на побудову нового державного порядку, справедливого соцального ладу, на економчне будвництво крани та культурне пднесення народу
1. Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні
3. Березневі статті Богдана Хмельницького
4. Центральна рада: досягнення та прорахунки
11. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
13. Реографічні показники церебрального кровообігу у підлітків: залежність від статі, віку та соматотипу
15. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
16. Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу
17. Спільні риси спрямованості дій лобізму та груп тиску
18. Вікові особливості розвитку і поведінки дітей
19. Особливості розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку
21. Валютна система та валютний ринок, особливості їх формування
25. Особливості українського комп`ютерного жаргону
26. Катафрактарії та їх роль в розвитку військового мистецтва.
27. Характеристика й особливості розвитку Дніпропетровської області
28. Характеристика й особливості розвитку Чернівецької області
29. Національне та міжнародне право
30. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
31. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
32. Зіставлення американського та українського студентських сленгів: перекладацький аспект
33. Визвольна війна українського народу під керівництвом Хмельницького. Розвиток України в кінці XX ст.
34. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
35. Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького
36. Особливості розвитку культури Київської Русі
37. Поняття "українське відродження". Періодизація та регіоналістика "українського відродження"
41. Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейським та тенденції його розвитку
42. Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод
43. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
44. Специфіка та типи уроку українського народознавства
45. Особливості розвитку Федеративної Республіки Німеччини
46. Виникнення, стан та основні концепції в розвитку політичної економії
47. Особливості розвитку мовлення в дошкільному віці
49. Структура українського суспільства на сучасному етапі та тенденції її розвитку
50. Парки Діснея як туристичні центри. Їх роль для розвитку міжнародного туризму
51. Національно-культурна детермінація ціннісного світу особливості
52. Форми грошей та еволюція їх розвитку
53. Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства
57. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів
58. Особливості перекладу твору Д. Роулінґ "Гаррі Поттер і Таємна Кімната"
59. Специфікація та виокремлення особливостей художнього методу в творчості Чарльза Діккенса
60. Анатомо-фізіологічні особливості імунної та серцево-судинної системи системи в дітей
63. Морфофункціональні та біохімічні особливості системи еритрону за умов цукрового діабету 1-го типу
66. Особливості діагностики та лікування резидуального та рецидивного холангіолітіазу
67. Особливості діагностики, клінічного перебігу та лікування сепсису у хворих-наркоманів
69. Особливості перебігу гіпертонічної хвороби в залежності від типів ремоделювання серця та судин
74. Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками
76. Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)
77. Причини суїцидальної поведінки засуджених в УВП. Діагностична та профілактична робота психолога
78. Життя та діяльність митрополита Петра Могили
80. Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
81. Синтетичний та аналітичний облік фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства
82. Прогнозування фін діяльності підприємства та планування її результативності
83. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
84. Камерний хор "Оранта". Концертна діяльність та творчі принципи роботи
85. Нефі у турецькій літературі дивану та художньо-стилістичні особливості його сакінаме
89. Адміністрування та особливості оподаткування страхових компаній
90. Призначення та особливості експлуатації захисних споруд
91. Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання
92. Дія на людину постійних електричних полів та полів частотою 50 Гц
93. Основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності
94. Механізм дії високого тиску і температури на деякі мікроорганізми та вітаміни
95. Особливості будови і життєдіяльності лишайників
96. Привчання собак до пошуку та виявлення речей людини на ділянці місцевості