![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України |
Вступ Сільське господарство належить до базових, життєзабезпечуючих галузей, стан та ефективний розвиток яких безпосередньо впливає на функціонування всієї національної економіки. В аграрному секторі нині працює майже чверть усіх зайнятих, і в ньому разом з харчовою промисловістю створюється понад 60% загальнодержавного фонду споживання та більш як 40% додатного сальдо зовнішньоторговельного обороту країни. У 2004 р. це становило, відповідно, 110 млрд. і 20 млрд. грн. Метою даної курсової роботи є прагнення автора дослідити значення, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України. Проте, незважаючи на проведені в останнє десятиріччя заходи з реформування на ринкових засадах аграрних і земельних відносин, вітчизняне сільське господарство все ще перебуває в кризовому стані. Його нинішня матеріальнл-технічна база є надмірно спрацьованою й продовжує високими темпами деградувати, як і соціальна інфраструктура села. Техніко-технологічна оснащеність і фондозабезпеченість галузі мають стабільну тенденцію до зниження. Як наслідок, фондоозброєність праці в сільському господарстві в 2003 р. була в 4,6 раза нижчою, ніж у промисловості, та в 2,6 раза-ніж у середньму по народному господарству. Основні причини такого стану –занепад інвестиційної діяльності в національному АПК, збитковість або надто низький рівень рентабельності переважної більшості сільськогосподарських підприємств і відсутніст у них необхідних коштів на техніко-технологічне оновлення виробництва та соціальний розвиток села. Зокрема, у 2003 р. капітальні інвестиції в аграрний сектор становили лише 2,1 млрд. грн., або 4,2% загального їх обсягу в економіку України. Хоча частка цього сектора у формуванні валової доданої вартості в тому ж році дорівнювала 12,2%, а в грошовому вираженні-26,7 млрд. грн. Отже, аграрний сектор національної економіки, завдяки якому в державі формується величезні грошові потоки, з одного боку, залишається, як і раніше, “обділеним” інвестиціями, торгівлею та фінансовими ресурсами, а з другого-по суті, працює на інші галузі і сфери національної економіки, виснажуючий власний природно-екологічний, ресурсно-виробничий і людський потенціали. Завданням даної роботи є: дослідити значення і місце АПК в економіці України, основні фактори і особливості розміщення АПК, етапи і сучасні проблеми розвитку АПК, напрямки ринкової політики АПК та загального розвитку комплексу. Предметом дослідження в даній курсовій роботі виступає АПК. Обєктом дослідження є значення і місце АПК для економіки України, фактори що впливають н його розвиток, етапи і сучасні проблеми розвитку галузі та напрямки розвитку АПК. Відповідно до завдань та мети курсової роботи визначимо її структуру. Отже, дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатку. Перший розділ містить завдання, особливості розміщення АПК. Другий розділ характеризує передумови розвитку, сучасний стан АПК України. Третій розділ містить перспективи та проблеми атомної енергетики України. Все це створює реальну загрозу продовольчій безпеці та продовольчій незалежності України, не говорячи вже про перетворення її на аграрного лідера світу.
А саме таке завдання поставлено в програмі діяльності нового Кабінету Міністрів України, “Назустріч людям”, схваленій Верховною Радою України. Розділ 1. Агропромисловий комплекс та його роль в народному господарстві 1.1 Значення, місце,структура та форми територіальної організації АПК в економіці України Галузевій структурі народного господарства притаманні певні міжгалузеві пропорції, міжгалузеві виробничі зв’язки, що постійно посилюються і розшироються. Відбувається процес інтеграції різних стадій виробництва і розподілу тієї чи іншої продукції. В народному господарстві україни спостерігається взаємодія галузей інтеграційних структур-міжгалузевих комплексів. Одним з таких найбільших і багатогалузевих комплексів є агропромисловий. Агропромисловий комплекс (АПК)- один з найбільших і найважливіших секторів економіки України. Агропромисловий комплекс (АПК) — це сукупність ланок народного господарства (галузей, підгалузей, виробничих підприємств, організацій), діяльність яких тісно пов'язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом продукції. АПК формуються на основі агропромислової інтеграції в умовах високого рівня розвитку продуктивних сил та усуспільнення виробництва. Поділяються на агропромислові підприємства та агропромислові територіальні комплекси. За територіальними масштабами та особливостями вони різноманітні. В галу- В структурі АПК виділяють такі основні сфери: сільське господарство; промисловість по переробці сільськогосподарської сировини (харчова, деякі галузі легкої промисловості); виробництво засобів виробництва для сільськогосподарських та несільськогосподарських галузей (машинобудування для сільського господарства, легкої та харчової промисловості, виробництво мінеральних добрив тощо); заготівля, транспортування та збут продукції; виробниче обслуговування комплексу (ремонт тракторів та сільськогосподарських машин, будівництво тощо); наука, управління. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування, особливо сільськогосподарського господарства, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення, визначається соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення та його забезпечення продуктами харчування, а промисловість-сільськогосподарською сировиною. АПК України дає 95% продовольчих ресурсів за рахунок його продукції формується понад 2/3 фонду споживання. Продукція АПК в експортному потенціалі становить 26,5%, в тому числі сільського господарства–14% харчової і переробної промисловості –12,5%. На сільське господарство припадає близько 20% загального обсягу валового продукту держави. В АПК зайнято близько 1/3 всієї чисельності працівників народного господарства. На частку його галузей припадає понад 30% основних виробничих фондів.Високою є частка України в загальноєвропейському поділі праці. Займаючи 19,4% площі сільськогосподарських угідь, у тому числі 27,3% ріллі, вона виробляє значну кількість продукції. У світовому масштабі Україна виділяється виробництвом цукрових буряків, соняшнику, картоплі, незважаючи на аграрну кризу і значний спад сільськогосподарського виробництва.
Україна за рівнем виробництва продукції на душу населення не поступається як країнам Європи так і світу. Роль АПК у забезпеченні національної і продовольчої безпеки суспільства є визначальною. Дану роль виконує продовольчий комплекс. Він включає галузі, пов’язані не лише з виробництвом продовольчої продукції, а й зерно продуктовий, картоплепродуктовий, цукровопродуктовий, плодоовочевий, виноградно-виноробний, м’ясний, молочний, олійно-жировий підкомплекси. Крім того до його складу входять певні інфраструктурні галузі. Взагалі АПК складається з 3-ох основних сфер: - сільське господарство (рослинництво і тваринництво, що створюють сировину базу для АПК) - галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК (сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормів, виробництво тари) - галузі, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка). Крім цього до АПК входять транспорт, складське господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, заготівля, зберігання сільськогосподарської продукції, інформаційне забезпечення, спеціалізована торгівля. Щодо територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури. Виділяють локальні і регіональні АПК. Локальні АПК сформувались на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють: - агропромисловий пункт &mi us; локальна форма АПК, яка об’єднує в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини; - агропромисловий центр &mi us; локальна форма АПК, яка об’єднує в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини; - агропромисловий кущ &mi us; локальна форма АПК, що характеризується компактним розміщенням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами. - агропромисловий вузол &mi us; складне територіальне агропромислове угрупування, яке розглядається як система компактно розташованих агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило навколо обласного чи районного центру). Регіональні АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району. В межах природно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами та районами. Інтегральна агропромислова зона &mi us; це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Такі зони сформувалися у межах Полісся, Лісостепу і Степу України. До складу інтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона).
В русл «модернзацйно» теор сучасн дослдники сформулювали пдхд, який ми умовно назвемо гпотезою «опосередкованого впливу» (Р. Шпорлюк, ¶. Хмка та н.). У загальних рисах вона вигляда так: перехд мперй до ндустрально модернзац виникнення у пануючих нацй вдповдних типв нацоналзму (як доктрини модернзац) викликали кризу архачноаграрного укранського суспльства. Фактично розгортався процес змни типу суспльства в мперях, до складу яких входили укранськ земл. Для укранцв ц зрушення були зумовлен не внутршнми чинниками органчного розвитку (зокрема, соцальноекономчними), а зовншнми потребою центраметропол в модернзац. ¶ндустральна модернзаця (перехд вд традицйноаграрного суспльства до ндустральномодерного) призводила до розбалансування традицйно соцально структури, властиво укранцям, породжувала серйозн соцальн, соцальнопсихологчн й культурн проблеми змушувала полтично активну частину укранського суспльства, передусм нтелгенцю, шукати адекватну вдповдь
1. Особистості та перспективи розвитку фондового ринку України
2. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
3. Фондова біржа в україні проблеми та перспективи розвитку
4. Проблеми та перспективи розвитку податку на додану вартість в Україні
5. Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
9. Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
10. Україна ХХІ сторіччя, тенденції та перспективи розвитку
11. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
12. Проблеми та перспективи малого бізнесу
14. Проблемы и перспективы развития агропромышленного комплекса (АПК) региона
15. Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти)
16. Європейський союз: процес формування та перспективи розвитку
17. Сутність, сучасний стан та перспективи розвитку митно-тарифних відносин
18. Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області
19. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах розвитку економіки України
20. Розвиток фінансового механізму газового комплексу України
21. Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України
25. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
26. Банківська система України та проблеми її реформування
27. Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
28. Донецький економічний район. Роль агропромислового комплексу в економіці України
30. Шляхи розвитку та вдосконалення антимонопольного законодавства України на основі світового досвіду
32. Розширення Європейського Союзу: нові можливості та перспективи для України
33. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
34. Перспективи соціального розвитку України
35. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
36. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
37. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
41. Історія держави та права України
42. Поняття, форма та функції Конституції України
44. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
46. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
47. Історія розвитку усного та писемного мовлення. Кирилиця й Українська абетка
48. Культура та побут населення України
49. Історія, перспективи розвитку та класифікація стрілецької зброїІсторія розвитку стрілецької зброї
50. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
53. Національний банк України та особливості його функціонування
57. Проблеми агропромислового комплексу в ринковій системі
58. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
59. Літаки та засоби авіаційного ураження авіації Збройних Сил України
60. Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
61. Населення та трудові ресурси України
62. Бюджетна компетенція України та місцевих утворень
64. Звільнення від покарання та його відбування за Кримінальним правом України
65. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
66. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
67. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
68. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
69. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
73. Відбудова та відновлення України після Великої Вітчизняної війни
75. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
76. Окупація України військами Німеччини та її союзників
77. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
78. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
80. Розвиток землеробництва та тваринництва на теренах України
81. Суспільно-політичне та культурне життя України
83. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
89. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
90. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
91. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
92. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
93. Болонський процес - перспективи для України
94. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
95. Стандарти системи освіти України та Великої Британії
97. Обрання та функції Президента України
98. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування