![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Правовий статус депутата |
Тема: . План. Правовий статус депутата. Поняття. Принципи конституційного статусу депутата. 2. Задача. 2.1. У чому сутність депутатського мандата? 2.2. Назвіть законодавчі акти, які визначають правовий статус народного депутата України. 2.3. У чому зміст імперативного та вільного мандатів? 2.4. Назвіть обов'язки народного депутата України у Верховній Раді та виборчому окрузі. 2.5. Проаналізуйте чинне законодавство і визначіть, які види дисциплінарних стягнень можуть бути застосовані до народного депутата України. 2.6. Який порядок застосування дисциплінарних стягнень до народного депутата України? 1. Правовий статус депутата. 1.1. Поняття. Статус народного депутата України (від лат. s a us – стан, положення) – це правове положення народного депутата як повноважного і відповідального представника народу України в суспільстві і державі, обумовлена сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, зв'язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також відповідальністю депутатів.1 1.2. Принципи конституційного статусу депутата. Наведемо основні принципи, що стосуються статусу парламентаря. Принцип незалежності: юридично депутати не повинні підкорятися волі виборців, партійних органів і органів державної влади. Вони розглядаються як представники всієї нації, а не одного виборчого органа. Звідси логічно випливає заборона імперативного мандата і відкликання депутата, тому що відповідно до конституцій демократичних держав парламентарії у своїй діяльності керуються тільки конституцією і своєю совістю. Це так званий принцип вільного мандата. Принцип незалежності, крім вищевказаного, також містить у собі парламентські (депутатські) привілею (гарантії), і, насамперед, імунітет, трьома найважливішими складовими елементами якого є наступні: воля слова, депутатська недоторканність і, безумовно, воля голосування. Перший (індемнітет) зводиться до того, що депутат не може бути притягнутий до карної, адміністративної (відповідальності, що накладається в судовому порядку), за висловлення в парламенті (за винятком відповідальності за образу і наклеп) і за голосування, оскільки вони здійснюються в силу мандата. Другий елемент – депутатська недоторканність – означає, що член парламенту не може бути виданий карному переслідуванню чи арешту без санкції парламенту (Верховної Ради), за винятком випадків, коли його затримано на місці здійснення злочину, на його одязі, при ньому чи в його житлі виявлені явні сліди злочину чи коли очевидці прямо вказують на нього як на особу, яка скоїла злочин (ст. 106 КПК України). Законом “Про статус народного депутата України” встановлена відповідальність: за вплив на народного депутата України, членів його чи родини рідних з метою перешкодити виконанню депутатом своїх чи обов'язків, змусити його прийняти рішення на чиюсь користь (ст. 42); за зазіхання на честь і достоїнство депутата (ст.43); за порушення недоторканності парламентарія (ст. 44) і за порушення гарантій трудових прав народного депутата (ст.
45). Принцип неприпустимості сполучення посад, є одним з основних принципів, що стосуються статусу народного депутата: депутати є професійними парламентаріями, робота в парламенті для обраного депутата є основний і постійний на весь період його повноважень. У силу цього депутатський мандат несумісний ні з якою державною чи іншою посадою, депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони також не можуть мати інший представницький мандат (ст. 78 Конституції України).2 У ст. 5 Закону України “Про статус народного депутата України” вказуються ті посади, з якими депутатський мандат не сумісний. Крім цього депутат не може: залучатися як експерт попереднього слідства, прокуратури, суду; входити до складу керівництва, чи правління ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку; одержувати від іноземних урядів які-небудь виплати, пенсії, подарунки і винагороди; використовувати свій депутатських мандат з метою, не пов’язаною з депутатською діяльністю. Адвокати-депутати не можуть брати участь у справах проти держави, а також бути захисником осіб, обвинувачуваних у державній зраді. При вирішенні питання сумісності депутатського мандата парламентаріям забороняється займатися будь-якою діяльністю, крім наукової, викладацької, літературної, художньої і творчої, а поєднання депутатських повноважень і посад у структурах виконавчої влади принципово не допускається. У випадку невиконання вимог у відношенні несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, тобто коли, після обрання у Верховну Раду, особа не відмовилася від інших чи мандатів продовжує знаходиться на державній службі, повноваження народного депутата припиняються достроково за рішенням суду. Принцип рівноправності депутатів виражений у рівності прав і обов'язків усіх без винятку депутатів, а саме: у праві обирати і бути обраним на парламентські посади, до складу комісій і комітетів, у праві законодавчої ініціативи, участі в дебатах і голосуваннях, внесенні запитів на сесії парламенту, у праві на добровільне об'єднання в депутатські групи (фракції). Кожен депутат може впливати на зміст діяльності Верховної Ради і її органів, тому що йому надане право пропонувати питання для розгляду Верховною чи Радою її органами; задавати питання про визнання законопроекту терміновим і про внесення його на всенародне обговорення; висловлювати думку з приводу персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, що обираються, призначуються, затверджуються Верховною Радою. Під зазначений принцип підпадає і припинення терміну дії депутатського мандата. Повноваження депутата України припиняються достроково у випадках, прямо зазначених у законі (ст. 3 Закону “Про статус народного депутата України”). Депутат забезпечується персональним місцем у залі засідань парламенту (ст. 4.1.3. Регламенту). Відповідно до закону про статус депутата і Регламентом Верховної Ради парламентарій виконує ряд обов'язків, зв'язаних з роботою на сесіях парламенту (обов'язок зареєструватися і бути присутнім на засіданнях Ради і її органів, у які обраний депутат), у виборчому окрузі (підтримувати тісні зв'язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу, вести прийоми, періодично звітувати перед ними).
Принцип заборони обмеження повноважень депутата. Він полягає в тому, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятком випадків, передбачених Конституцією і законами України. Навіть при введенні надзвичайного чи воєнного стану депутатські повноваження не обмежуються (ст. 26 Закону “Про статус народного депутата України”). Зазначений принцип є одночасно й однієї з основних гарантій депутатської діяльності. Для здійснення своїх обов'язків як повноважного представника народу депутат повинен мати всю повноту прав. Підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, державні органи і посадові особи повинні сприяти здійсненню депутатом своїх повноважень, забезпечувати необхідні умови для їх ефективного виконання. Депутат наділений правом на невідкладний прийом посадовими особами з питань депутатської діяльності, що гарантує йому можливість швидко й оперативно вирішувати з керівниками, посадовими особами нагальні питання. У свою чергу, це право припускає обов'язок керівника прийняти депутата в зручний і погоджений з ним час. Принцип відповідальності за невиконання законних вимог депутата. Якщо відсутні ознаки карного діяння, встановлені чинним законодавством, до адміністративної відповідальності залучаються посадові особи державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості за невиконання законних вимог народного чи депутата створення перешкод у його роботі. До відповідальності також залучаються за недотримання без поважних причин, встановлених законом про статус депутата термінів надання інформації чи надання депутату свідомо неправдивої інформації. Принцип вільного мандата. У нашій державі по своїй природі і соціальному призначенні депутатський мандат є імперативним, тобто обов'язковим. Однак на практиці такі його елементи як право відкликання депутата виборцями й обов'язковість наказів виборців не виявляються. Імперативність мандата не перетворює депутатів у залежних політиків у руках своїх виборців. Лише об'єктивні й обґрунтовані вимоги громадян стають частиною програми його роботи. Депутат не може відмахнутися від турбот території відповідного виборчого округу під приводом, що він думає про країну в цілому, про весь народ. У цьому плані мандат депутата є імперативним, на відміну від вільного мандата депутатів представницьких органів закордонних країн. Зміст останнього в тому, що депутат, обраний у парламент, вважається представником усієї нації, не зв'язаний дорученнями своїх виборців. Він зобов'язаний думати про загальнодержавний інтерес3 . Проте в умовах розвитку багатопартійності і політичного плюралізму цілком можливі зловживання правом відкликання народного депутата, що стає засобом тиску на неприйнятного депутата. Збереження в законодавстві такої норми буде приводити до постійних спроб переглянути результати виборів. У подібних обставинах зовні демократичний інститут може перетворитися в правові окови, що обмежують дії депутата. Залишаючись юридично в силі, Закон України “Про відкликання народного депутата України” фактично не діє.
Неответственность депутата результат принципа свободы дебатов и голосования. Между тем неответственность не касается случаев, когда со стороны депутата были допущены публичные оскорбления или клевета, ответственность за которые предусмотрена федеральным законодательством. 3.PОбщая характеристика правового статуса администрации муниципального образования Местная администрация представляет собой исполнительно-распорядительный орган муниципального образования, наделенный полномочиями по решению вопросов местного значения и осуществлению отдельных государственных полномочий, переданных муниципальному образованию в установленном законом порядке. Местная администрация обладает следующими признаками: 1)Pс 1991Pг. (со времени появления Закона РСФСР «О местном самоуправлении в РСФСР») администрации обособились от Советов, превратились в организационно и функционально автономные органы местного самоуправления. Таковыми они остаются и в настоящее время; 2)Pадминистрации являются органами общей компетенции, осуществляющими организационно-распорядительные и исполнительные полномочия по предметам ведения муниципальных образований
1. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції
2. Загальна характеристика фінансової основи організації діяльності місцевих рад
3. Конституционно-правовой статус Президента, его положение в системе органов государственной власти
9. Актуальні проблеми місцевого самоврядування в Україні в контексті адміністративної реформи
10. Выборы депутатов Государственной Думы Российской Федерации: основные особенности и процедуры
11. Государственная Дума Российской империи. Историко-правовой аспект
12. Інститут обласної ради в структурі органів місцевого самоврядування
13. Місцеве та регіональне самоврядування
15. Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування
17. Професіограма судді місцевого суду
18. Регіоналізм і місцеве управління у Великобританії
19. Розвиток місцевого самоврядування і формування та розвиток бюджетних відносин
20. Форми взаємодії органів і посадових осіб у системі місцевого самоврядування
21. Зміни в системі місцевого самоврядування, внесені реформою Катерини II
27. Основи розвитку регіону. Видатки місцевих органів влади
28. Фінансова незалежність місцевого самоврядування
30. Місцеві бюджети, міжбюджетні відносини та доходи і видатки місцевих бюджетів
31. Мале підприємництво і його роль у реформуванні економіки та зміцненні місцевих бюджетів
32. Енергетичне обстеження будівлі ДНЗ №7 управління науки та освіти Сумської міської ради
33. Конституционно-правовой статус депутата Парламента РК
34. Правовой статус депутата представительного органа местного самоуправления
35. Правовой статус субъекта, занимающего доминирующее положение на рынке
36. Административно-правовой статус иностранных лиц и лиц без гражданства
37. Административно-правовой статус государственных служащих в России
41. Особенности гражданско-правового положения отдельных видов акционерных обществ
42. Правовой статус некоммерческих организаций
43. Возникновение и развитие правового статуса казачества в России
44. Введение «Временного положения» 1867-1868 гг. и политико-правовые последствия для казахов
45. Политико-правовые учения Н.М. Коркунова
46. Конституционно-правовой статус Президента РФ
47. Правовое положение иностранных граждан в Российской Федерации
48. Правовое положение иностранных граждан в России
49. Правовое положение иностранных инвестиций в России
50. ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ ЮРИДИЕСКИХ ЛИЦ В МЕЖДУНАРОДНОМ ЧАСТНОМ ПРАВЕ
51. Особенности правового положения иностранных граждан в МЧП
52. Статус депутатов местных Советов и формы их работы
53. Правовой статус образовательных учреждений
57. Правовой статус работника и работодателя
58. Правовое положенние лиц, отбывающих наказание
59. Правовое положение осужденных к наказаниям без изоляции от общества
60. Особое государство или провинция империи: проблема государственно-правового статуса Финляндии
61. Международные организации, их классификация и правовой статус
62. Правовой статус внутренних морских вод
63. Конституционно-правовой статус РФ
64. Правовой статус арбитражных управляющих и их объединений в РФ
65. Государственно-правовое учение Н.М. Коркунова
67. Государственно-правовое учение Н.М. Коркунова
68. Губернии и генерал-губернаторство - правовое положение и компетенция до и после 1775 года
69. Города с особым правовым статусом
73. Административно-правовой статус граждан РФ
74. Правовое положение индивидуального предпринимателя
75. Правовое положение коммерческих банков на территории России
77. Международные организации, их классификация и правовой статус
78. Эволюция правового статуса личности и его отражение в российской правовой науке
81. Правовое положение Акционерного Общества
82. Особенности правового положения лиц, заключенных под стражу
83. Правовой статус олимпийского комитета России (общий, специальный, индивидуальный)
84. Конституционно-правовой статус Президента по закону РСФСР от 24 апреля 1991 года
85. Правовой статус субъектов РФ
89. Правовое положение физических лиц по римскому праву
90. Президент России и его правовой статус
92. Правовое положение акционерного общества
93. Правовой статус акционерного общества
94. Гражданско-правовое положение производственных кооперативов
95. Субъекты Российской Федерации: виды и правовой статус
96. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства в РФ
97. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства
98. Административно-правовой статус государственных служащих
99. Правовое положение государства как участника гражданско-правовых отношений с иностранным элементом
100. Правовое положение юридических лиц в международном частном праве